Постанова

від 12.11.2013 по справі 826/4291/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4291/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дії, скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому, з урахуванням зменшення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000261702 від 20.03.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що первинні документи контрагентів позивача виписані з порушенням законодавства або ж взагалі відсутні.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити позовні вимоги. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи на принципах адміністративного судочинства, викладені у постанові суду висновки не відповідають обставинам та матеріалам справи, не повністю, а часом однобічно та упереджено досліджені судом матеріали справи, відповідачем не доведені обставини справи, які суд визнав встановленими, що призвело до неправильного вирішення справи внаслідок порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа - підприємець Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 18 квітня 2003 року та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби з 24 квітня 2003 року, є платником податку на додану вартість (свідоцтво № НОМЕР_1).

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби від 06 лютого 2013 року № 234 згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну перевірку суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_2 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Риф-К» (код ЄДРПОУ 36348592) за грудень 2010 року та за квітень 2011 року, ТОВ «Компанія Алексус ЛТД» (код ЄДРПОУ 37567248) за квітень - червень 2012 року, ТОВ «Зінат» (код ЄДРПОУ 33887863) за період липень - вересень 2012 року, ТОВ «Зодчій ЛТД» (код ЄДРПОУ 37119637) за період жовтень, грудень 2011 року, ТОВ «Бізнес Альянс Трейд» (код ЄДРПОУ 38138137) за період жовтень 2012 року, ТОВ «Інкомбудплюс» (код ЄДРПОУ 36240979) за період травень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 06 березня 2013 року № 758/17.2-2180308119.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 170 951, 00 грн.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки, податковим органом згідно із підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України за порушення пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення - рішення від 20 березня 2013 року № 0000261702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 231 531,50 грн., в тому числі: за основним платежем - на 170 951,00 грн., за штрафними санкціями - на 60580, 50 грн.

Приймаючи вказане податкове повідомлення - рішення, податковий орган виходив з того, що попередніми перевірками контрагентів позивача (ПП «Риф-К» (код ЄДРПОУ 36348592), ТОВ «Компанія Алексус ЛТД» (код ЄДРПОУ 37567248), ТОВ «Зінат» (код ЄДРПОУ 33887863), ТОВ «Зодчій ЛТД» (код ЄДРПОУ 37119637), ТОВ «Бізнес Альянс Трейд» (код ЄДРПОУ 38138137), ТОВ «Інкомбудплюс» (код ЄДРПОУ 36240979) встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів і послуг, відсутність зазначених підприємств за місцем реєстрації.

На думку колегії суддів, Окружний адміністративний суд м. Києва необґрунтовано погодився з висновками податкового органу, враховуючи наступне.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

На думку колегії суду, суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги надані позивачем первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за взаємовідносинами позивача з ПП «Риф-К», ТОВ «Компанія Алексус ЛТД», ТОВ «Зінат», ТОВ «Зодчій ЛТД», ТОВ «Бізнес Альянс Трейд», ТОВ «Інкомбудплюс», оскільки надані позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Зокрема, для перевірки позивачем були надані податковому органу первинні документи (договори, податкові накладні, видаткові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, розрахункові документи, податкові декларації з додатками до них), копії яких містяться в матеріалах справи, що підтверджує господарські взаємовідносини позивача з переліченими вище контрагентами.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, наведена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, судом першої інстанції не враховано, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи, що не спростовано відповідачем.

Посилання податкового органу на відсутність товарно - транспортних накладних на вказані господарські операції також не може бути доказом правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки товарно - транспортна накладна не є доказом придбання чи продажу товару, при цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності або відсутності товарно - транспортної накладної, що безпідставно не прийнято до уваги судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції 15 квітня 2013 року перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження, незважаючи на те, що позивач у справі заперечував проти такого розгляду та наполягав на розгляді справи у відкритому судовому засіданні (а.с. 153).

Відповідно до п. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у розгляді справи, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, журналу судового засідання Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2013 року (а.с. 151), в судовому засіданні 15 квітня 2013 року були присутні всі особи, які беруть участь у справі, тобто підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження були відсутні.

При цьому, на думку колегії суддів, за наявності клопотання позивача про розгляд справи у присутності сторін, розглядаючи справу в письмовому провадженні судом першої інстанції порушено права позивача, передбачені ст. 49 КАС України, в тому числі, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення, висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі.

З врахуванням вищевикладеного та того, що факт здійснення господарських операцій між зазначеними суб'єктами господарювання підтверджується складеними належним чином первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з постановленням нової про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2013 року - скасувати та постановити нову, якою позов суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дії, скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000261702 від 20.03.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 3 451, 66 грн. (три тисячі чотириста п'ятдесят одна грн. шістдесят шість коп.)

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 19 листопада 2013 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.