Постанова

від 22.11.2013 по справі 813/5999/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2013 року № 813/5999/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.,

за участю секретаря - Капустинської Н.М.

за участю представника позивача Станько М.М.., представника відповідача Гладій О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2013 р №0000053200/5549, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2013 р №0000053200/5549.

У відповідності до вимог ст.55 КАС України судом замінено Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби на його правонаступника Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Підставами позову є те, що платник податків на підставі отриманих від контрагента податкових накладних отримував товар та враховував суму сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту, як того і вимагають положення чинного законодавства, не втручаючись у господарську діяльність свого контрагента. Також, продовжує позивач, жодним нормативним актом для платника податків не передбачено обов'язку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей стосовно його господарської діяльності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що перевіркою встановлено, що факт реалізації позивачем товарів ТзОВ «Геліконт» згідно наданих до перевірки документів не доведений, оскільки перевірками податкових органів вказаного контрагента позивача встановлено неможливість здійснення такими господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів необхідних для здійснення операцій щодо позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо позовних вимог заперечив повністю, з підстав викладених у письмових заперченнях,просить відмовити в позовних вимогах повністю.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановивши наступні фактичні обставини справи вважає, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне :

Спеціалізованою державною податковою інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові ДПС було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за березень, квітень,травень,червень,липень 2012 року під час проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Геліконт».

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.2, п.198.3 ст.198, Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 110720,84 грн, в т.ч. за березень 2012р. в сумі 3831,67 грн., за квітень 2012р. -14973,33 грн, за травень 2012р.-22531,67 грн, за червень 2012р.-22621,67 грн, та липень 2012 р. - 46762,50 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові ДПС винесене податкове повідомлення-рішення від 11.04.2013 року № 0000053200/5549, яким визначена сума грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 166 81,26 грн., у тому числі за основним платежем - 110720,84 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 55360,42 грн.

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (Замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Геліконт» (Учасником) укладено договір №Т2811 від 28.11.2011р про закупівлю товарів, відповідно до умов якого учасник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліконт») зобов'язується поставити замовникові (Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Львівгаз») пісок та щебінь, а замовник прийняти і оплатити товар.

Відповідно до п. 3.1 вищевказаного договору визначено, що загальна вартість за даним договором складає 2 674 400 грн.

На виконання умов вищевказаного договору позивачем отримано податкові накладні від 29.03.2012р. №11, 28.04.2012р. №15, 29.05.2012р. №24, 18.06.2012р. №28, 27.07.2012р. №31, 27.07.2012р. №32 та видаткові накладні №РН-000006, РН-0007 від 30.03.2012 р., РН-0008 від 18.04.2012 р.,РН-0015 від 25.04.2012 р.,РН-0016, РН-0017 від 28.04.2013р., РН-01/06 від 01.06.2012 р., РН-35/06 від 25.06.2012р., РН-40/06 від 29.06.2012р., РН-0000023 від 24.07.2012р.,РН-0000029 від 30.07.2012р., РН-0000032 від 31.07.2012р.

Оплата товару підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи від 29.03.2012р №2153, 28.04.2012р.№3221, 3222, 29.05.2012р. №3811, 18.06.2012р. № 4482, 27.07.2012р.№5337,5401.

Транспортування вищевказаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 13.03.2012р. №6-1/03-12, 16.03.2012р. №6-2/03-12, 29.03.2012р. №21/03-12, 03.04.2012р. №59/04-12, №21/04-12, 25.04.2012р. №03/04-12,04/04-12, №05/04-12, №06/04-12, №07/04-12, №08/04-12, 10.05.2012р. №23/05-12, №24/05-12, 12.05.2012р. №37/05-12, №42/05-12, 16.05.2012р. №51/05-12, 17.05.2012р. №56/05-12,21.05.2012р. №60/05-12, 61/05-12, 30.05.2012р. №100/05-12, №101/05-12, 01.06.2012р. №3/06-12, №4/06-12, 02.06.2012р. №6/06-12, 05.06.2012р. №18/06-12, 06.06.2012р. №28/06-12, 29/06-12, 07.06.2012р. №37/06-12 №39/06-12, №40/06-12, №43/06-12, 13.06.2012р. №77/06-12, 14.06.2012р. №90/06-12, №91/06-12, №92/06-12, 18.06.2012р. №82/06-12, 19.06.2012р. №118/06-12, №120/06-12, №122/06-12, 20.06.2012р. №128/06-12, 129/06-12, 130/06-12, 132/06-12, №133/06-12, 21.06.2012р. №140/06-12, №141/06-12, №142/06-12, №144/06-12, №145/06-12, №146/06-12, 22.06.2012р. №149/06-12, №155/06-12, №156/06-12, 27.06.2012р. №177/06-12, 05.07.2012р. № 24/07-12, 10.07.2012р. №43/07-12, 23.07.2012р. №94/07-12, 27.07.2012р.№114/07-12, 30.07.2012р.№121/07-12, 30.07.2012р. №122/07-12, №123/07-12, 02.08.2012р. №09/08-12, №10/08-12, №11/08-12, №16-08-12, 03.08.2012р. №28/08-12, 07.08.2012р. №53/08-12, №54/08-12, 08.08.2012р. №59/08-12, №60/08-12, №61/08-12, 09.08.2012р. №63/08-12, №64/08-12/, №65/08-12, №70/08-12, 10.08.2012р. №74/08-12, №75/08-12, №76/08-12, 14.08.2012р. №88/08-12, 17.08.2012р. №98/08-12, №99/08-12, №100/08-12, 18.08.2012р. №101/08-12, 24.08.2012р. №118/08-12, 27.08.2012р. №122/08-12, 28.08.2012р. №131/08-12, №132/08-12, 29.08.2012р. №139/08-12, №144/08-12, 30.08.2012р. №146/08-12, №147/08-12, №149/08-12, 31.08.2012р. №151/08-12, №152/08-12, №153/08-12, №154/08-12, №155/08-12, 03.09.2012р. №03/09-12, №04/09-12, №05/09-12, 04.09.2012р. №08/09-12, №09/09-12, №10/09-12, 05.09.2012р. № 15/09-12, №16/09-12, №17/09-12, №20/09-12, 06.09.2012р. №23/09-12, №24/09-12, №25/09-12, №26/09-12, 07.09.2012р. №29/09-12, №30/09-12, 08.09.2012р. №32/09-12, 10.09.2012р. №40/09-12, 11.09.2012р. №11/09-12, №41/09-12, №43/09-12, №44/09-12, 12.09.2012р. №49/09-12, №52/09-12, №53/09-12, №56/09-12, №57/09-12, 13.09.2012р. №67/09-12, 14.09.2012р. №69/09-12, №70/09-12, 19.09.2012р. №82/09-12, 24.09.2012р. №93/09-12, 26.09.2012р. №119/09-12, 27.09.2012р. №121/09-12, 28.09.2012р. №133/09-12.

Суд критично відноситься до посилання відповідача на акт Калузької ОДПІ Івано-Франківської області ДПС від 23.10.2012 року № 2209/22-0/35803413 «про результати позапланової виїздної документальної перевірки ТзОВ «Геліконт» (ЄДРПОУ 35803413) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ТД «ББМ-Київ» (ЄДРПОУ 32910200) за період з 01.01.2011 по 31.07.2012 року».

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 , акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Вказаний акт перевірки контрагента позивача не створює будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача, оскільки обставини зазначені у вказаному акті перевірки контрагента позивача мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, а в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В матеріалах справи відсутні будь які належні та допустимі докази, які б підтверджували обставини встановлені у вищевказаному акті перевірки контрагента позивача.

Судом встановлено, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 201. ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

У зв"язку з чим, оцінивши перелічені вище документи за правилами ст.86 КАС України, суд не знаходить підстав для невизнання первинних документів належними і допустимими доказами фактичного проведення господарських операцій.

Згідно ч. 3 ст. 10 Закону України «Про природні монополії» (в редакції дійсній на момент укладення з ТзОВ «Геліконт» договору №Т2811 від 28.11.2011р.) суб'єкти природних монополій здійснюють закупівлю товарів, робіт і послуг відповідно до вимог та процедур, визначених Законом України «Про здійснення державних закупівель».

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (в редакції дійсній на момент укладення з ТзОВ «Геліконт» договору №Т2811 від 28.11.2011р.) цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч гривень.

У зв'язку з цим, що вартість піску, необхідного ПАТ «Львівгаз» для здійснення господарської діяльності на 2011-2013р., значно перевищувала 100 тис. грн., у 2011 році була проведена закупівля цього товару за процедурою визначеною Законом України «Про здійснення державних закупівель» та укладений договір про закупівлю товарів №Т2811 від 28.11.2011р. з переможцем торгів ТзОВ «Геліконт», який протягом періоду, охопленого Актом перевірки, був єдиним постачальником цього товару .

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про здійснення державних закупівель» замовник для оприлюднення на веб-порталі уповноваженого органу (що здійснюється безоплатно) у порядку, встановленому цим Законом, надає таку інформацію про закупівлю: оголошення про проведення процедури закупівлі після публікації в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель, повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції,оголошення про результати процедури закупівлі - після публікації в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель.

Виконання позивачем вимог цього закону підтверджується долученими до матеріалів справи копіями з «Вісника державних закупівель», який є офіційним друкованим виданням з питань державних закупівель, №104/3 (550/3) від 01.09.2011р. де опубліковано оголошення про заплановану закупівлю, №132 (578) від 04.11.2011р. де розміщено повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції, № 144 (590) від 02.12.2011р. де опубліковано оголошення про результати торгів переможцем яких є ТОВ «Геліконт».

Фактичне придбання піску і щебеню підтверджується не лише документами на його придбання, а й документами, які свідчать про його використання в господарській діяльності. При перевірці це питання не досліджувалось.

Серед основних видів діяльності ПАТ «Львівгаз» є монтаж та експлуатація розподільних газових мереж, в тому числі й державних., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та ліцензії виданої державною архітектурно-будівельною інспекцією України на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Згідно Державних будівельних норм України «Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Газопостачання» ДБН В.2.5-20-2001:

п. 15.9 при укладанні газопроводів в скельних, валунних грунтах або грунтах, що містять крупний щебінь, гравій та інші тверді включення, в фунтах із включенням будівельного сміття, під газопроводом необхідно влаштовувати основу з піщаного або глинистого грунту товщиною не менше 10 см (над виступаючими нерівностями основи). Засипку газопроводів на висоту не менше 20 CMнад верхньою твірною труби слід робити таким же грунтом, як і для основи.

В грунтах з несучою здатністю менше 0,025 МПа, а також в грунтах з включенням будівельного сміття та перегною дно траншеї слід посилювати шляхом підкладки антисептованих дерев'яних брусів, бетонних брусів, улаштування пальової основи або втрамбовуванням щебеню або гравію. В цьому випадку підсипку грунту під газопровід та засипку його слід робити як зазначено в першому абзаці даного пункту.

15.12 Траншеї та котловани на ділянках пересічення з існуючими дорогами, вулицями, проїздами, площами населених пунктів та промислових площадок, що мають покриття удосконаленого типу, повинні засипатися на всю глибину піщаним, галечниковим, гравійним грунтом, відсівом щебеню або іншим аналогічним малостисливим матеріалом.

15.13 При засипці траншеї галечником, гравієм, щебенем або відсівом щебеню, для збереження ізоляційного покриття газопроводу його необхідно засипати піщаним грунтом на висоту не менше 20 CMнад верхньою твірною труби.

Крім цього, ПАТ «Львівгаз» проводив капітальні ремонти ГРП, ШРП, замощення пошкодженого дорожнього покриття на які також використовувався пісок та щебінь для виготовлення бетонного розчину.

Позивачем надано вибірково акти виконаних робіт згідно яких використання піску і щебеню було необхідністю при здійсненні капітальних ремонтів, робіт по газифікації, замощенню дорожнього покриття під час проведення робіт.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201. статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Позивачем до матеріалів справи було надано належні податкові та видаткові накладні , товарно - транспортні накладні та інші первинні документи, які підтверджують виконання договору.

Суд зазначає, що під час складання акту перевірки відносно позивача та прийняття спірного податкового повідомлення -рішення у позивача були в наявності всі документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції.

Суд також зауважує, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. В Україні, відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-ІУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Одним з останніх судових рішень вищих суддів, яке, вкотре, підтверджує викладену вище позицію є постанова Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2012р. у справі №К/9991/4061/12, де вказано, що: «Крім того, нормами Податкового кодексу України право платника податку на відшкодування ПДВ не поставлене в залежність від встановлення періоду виникнення податкових зобов'язань по всьому ланцюгу постачання, а також від наявності документального підтвердження сплати податку на додану вартість контрагентами у ланцюгу постачання товару.».

Також відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207,208,250 КАС України, є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або його контрагента, або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задоволити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 11.04.2013 р. №0000053200/5549.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (ЄДРПОУ 03349039, вул.Золота, 42, м. Львів) 1660,81 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 27 листопада 2013 року.

Суддя Гулкевич І.З.