Ухвала

від 16.12.2014 по справі 813/5999/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року Справа № 876/15097/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства ,,Львівгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

31 липня 2013 року публічне акціонерне товариство (ПАТ) ,,Львівгаз" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ ОВПП у м. Львові) за №0000053200/5549 від 11 квітня 2013 року

Постановою від 22 листопада 2013 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, СДПІ ОВПП у м. Львові подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу про неможливість реального здійснення товариством позивача господарських операцій з ТзОВ ,, Геліконт", з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Під час проведення перевірки ревізорам СДПІ представники позивача не надали необхідних документів, які б підтверджували фактичне здійснення господарських операцій, зокрема документів, що засвідчували б якість ТМЦ (пісок та щебінь), їх відповідність технічним умовам та підтверджували походження, а також назву підприємства-виробника. Лише в процесі судових засідань, представником позивача долучались окремі документи.

Крім того, порушено п.4.1.2. договору № Т2811, а саме: відсутні рахунки на оплату товару, акти приймання-передачі товару з підписом керівника та відбитком печатки учасника, оригінали або завірені копії сертифікатів якості на кожну партію товару при поставці. Надані до перевірки товарно-транспортні накладні не містять номерів подорожніх листів, не заповнені графи 6 (ціна) та 7 (сума), відсутні ПІБ відповідальної особи, хто здав вантаж і хто прийняв із зазначенням номера доручення на таке отримання.

Податковий орган вважає, що господарські операції, які відображені ПАТ ,,Львівгаз" в досліджених документах, не мають достатньої доказовості, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, а тому така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірним податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі висновків позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ ,,Львівгаз" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень 2012 року під час проведення взаєморозрахунків з ТзОВ ,,Геліконт", оформленої актом № 186/32-00/03349039 від 25.03.2013 року (т.1, а.с.13-42), СДПІ ОВПП у м. Львові 11 квітня 2013 року прийняла податкове повідомлення-рішення за №0000053200/5549, яким визначила позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 166081,26 грн., у тому числі 110720,84 грн. за основним платежем та 55360,42 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 45).

Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача на порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України допустило заниження податку на додану вартість на суму 110720,84 грн., в тому числі за березень 2012 року на суму 3831,67 грн., за квітень 2012 року на суму 14973,33 грн., за травень 2012 року на суму 22531,67 грн., за червень 2012 року на суму 22621,67 грн. та за липень 2012 року на суму 46762,50 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов, в тому числі, на основі висновків акту Калуської ОДПІ Івано-Франківської області ДПС від 23.10.2012 року № 2209/22-0/35803413 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Геліконт" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ ,,ТД ,,ББМ-Київ" за період з 01.01.2011 по 31.07.2012 року".

Вказаним актом встановлено укладання ТзОВ ,,Геліконт" нікчемних правочинів без мети настання реальних наслідків по операціях поставок товарів за період з 01.02.2012 року по 31.07.2012 року, безпідставність задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану по операціях з продажу товарів на адресу підприємств-покупців, в тому числі ПАТ ,,Львівгаз".

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції з придбання підприємством товарів у вказаного вище контрагента мали реальний характер, а тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по цих господарських операціях.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 28 листопада 2011року ПАТ ,,Львівгаз" (Замовник) та ТзОВ ,,Геліконт" (Учасник) уклали договір №Т2811 про закупівлю товарів, відповідно до умов якого учасник зобов'язався поставити замовникові пісок та щебінь, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити товар.

Пунктом 3.1 вказаного договору визначено, що загальна вартість за даним договором складає 2 674 400,00 грн.

На підтвердження факту виконання договору позивач надав копії договору, податкових накладних від 29.03.2012р. №11, 28.04.2012р. №15, 29.05.2012р. №24, 18.06.2012р. №28, 27.07.2012р. №31, 27.07.2012р. №32, видаткових накладних №РН-000006, РН-0007 від 30.03.2012 р., РН-0008 від 18.04.2012 р.,РН-0015 від 25.04.2012 р.,РН-0016, РН-0017 від 28.04.2013р., РН-01/06 від 01.06.2012 р., РН-35/06 від 25.06.2012р., РН-40/06 від 29.06.2012р., РН-0000023 від 24.07.2012р.,РН-0000029 від 30.07.2012р., РН-0000032 від 31.07.2012р..

Оплату товару позивач провів шляхом безготівково перерахунку коштів, що підтверджується банківськими виписками від 29.03.2012 р. №2153, від 28.04.2012 р. №3221, № 3222, від 29.05.2012 р. №3811, від 18.06.2012 р. № 4482, від 27.07.2012 р. №5337,5401.

Транспортування вищевказаного придбаного позивачем товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

На підставі виданих ТзОВ ,,Геліконт" податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів ПДВ на загальну суму 110720,84 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції підприємства позивача з ТзОВ ,,Геліконт" з придбання товарів (щеня, піску) мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: договором, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними документами, бухгалтерськими проведеннями.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

Придбані товари відображені позивачем у бухгалтерському обліку та використані у власній господарській діяльності, а саме для будівництва розподільних газопроводів, ремонту ГРП, ШРП, замощення пошкодженого дорожнього покриття, що підтверджується відповідними первинними документами та не спростовується відповідачем.

Продавець товарів - ТзОВ ,,Геліконт" був визначений за наслідком проведених публічних торгів.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мав свідоцтво платника ПДВ.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів сум ПДВ, сплачених позивачем в ціні придбаних товарів по господарських операціях з ТзОВ ,,Геліконт".

Суд першої інстанції також вірно зазначив, що акт перевірки ТзОВ ,,Геліконт" не є беззаперечним доказом відсутності господарських операцій з постачання товарів позивачу, оскільки вказаний акт не створює будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача. Обставини, зазначені в акті перевірки контрагента позивача мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, а в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, що мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В листі від 29.09.2010 р. за № 20289/7/16-1617 Державна податкова адміністрація України роз'яснила, що наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Колегія суддів визнає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем необхідних документів, які б підтверджували фактичне здійснення господарських операцій, оскільки представник позивача в судовому засіданні довів, що ревізорам надавались всі необхідні документи, які вони вимагали. Документів, що засвідчували б якість ТМЦ (пісок та щебінь), їх відповідність технічним умовам та підтверджували походження, а також назву підприємства-виробника ревізори під час ревізії не вимагали, а тому такі документи були надані суду.

Відсутність рахунків на оплату товару, актів приймання-передачі товару з підписом керівника та відбитком печатки учасника, оригіналів або завірені копій сертифікатів якості на кожну партію товару при поставці, відсутність у товарно-транспортних накладних номерів подорожніх листів та інших реквізитів не свідчить про відсутність господарських операцій, оскільки факт поставки товарів підтверджується іншими належними та допустимими доказами, дослідженими судом першої інстанції та описаними вище.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі № 813/5999/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов