Постанова

від 26.11.2013 по справі 813/8108/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року № 813/8108/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Ковалишин В.В., Сулятицька І.В.;

від відповідача - Кельбас Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного малого підприємства (надалі ПМП) «Вогнеборець» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ПМП «Вогнеборець» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2013 року за №0002262210/6044.

Позивач в позовній заяві стверджує, що підприємством та його контрагентами були укладені договори купівлі-продажу (поставки) протипожежного обладнання, доказами виконання яких є надані до перевірки накладні, податкові накладні, рахунки - фактури, реєстри виданих та отриманих податкових накладних. Отримане протипожежне обладнання в подальшому було використано платником податку у своїй господарській діяльності шляхом продажу за вищими цінами іншим покупцям, що також підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. А відтак, продовжує позивач, висновки акта перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, а прийняті податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

В запереченні на позовну заяву відповідач зазначає, що в процесі проведення перевірки встановлено, що в контрагентів позивача ТзОВ «Інтеграл Ай Ті», ТзОВ «Гарант Буд Сервіс», ТзОВ «БТК «Євробуд», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» не має власних виробничих потужностей та трудових ресурсів, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно з договорів купівлі-продажу (поставки) протипожежного обладнання. А тому, за відсутності доказів, що вказували б на фактичне здійснення господарських операцій, документи на підставі яких сформовані дані податкового обліку не можуть беззаперечно підтверджувати право позивача на їх формування.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної перевірки ПМП «Вогнеборець» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, відповідачем складено акт від 07.10.2013 року за №849/22-10/13807879 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2013 року за №0002262210/6044, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 131791 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем - 87861 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 43930 грн. 50 коп.

Перевіркою встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.187.1, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, у зв'язку з чим позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 87861 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган прийшов до висновку про відсутність здійснення господарських операцій з врахуванням того, що у контрагентів позивача ТзОВ «Інтеграл Ай Ті», ТзОВ «Гарант Буд Сервіс», ТзОВ «БТК «Євробуд», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» не має власних виробничих потужностей та трудових ресурсів.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту та визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по господарських операціях позивача з його контрагентами.

Так, між ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» (продавець) та МПМ «Вогнеборець» (покупець) були укладені договори купівлі-продажу від 21.11.2011 року за №11, від 02.12.2011 року за №37 згідно з умов яких продавець зобов'язаний не пізніше 3 днів з моменту підписання договору передати покупцю обумовлені в переговорах товари, а покупець зобов'язаний прийняти і розрахуватись за товар не пізніше 40 робочих днів.

Мж ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (продавець) та ПМП «Вогнеборець» (покупець) були укладені договори купівлі-продажу від 03.11.2011 року за №281, від 09.12.2011 року за №352, згідно з умов яких продавець приймає на себе зобов'язання передавати у власність матеріали згідно накладної, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар - у порядку і на умовах, передбачених договором.

Між ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» (продавець) та МПМ «Вогнеборець» (покупець) були укладені договори купівлі-продажу від 02.06.2011 року за №117, від 01.07.2011 року за №152 згідно з умов яких продавець приймає на себе зобов'язання передавати у власність матеріали згідно накладної, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар - у порядку і на умовах, передбачених договором.

Між ТзОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» (продавець) та МПМ «Вогнеборець» (покупець) були укладені договори купівлі-продажу від 04.08.2011 року за №247, від 06.09.2011 року за №422, від 03.10.2011 року за №511 згідно з умов яких продавець приймає на себе зобов'язання передавати у власність матеріали згідно накладної, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар - у порядку і на умовах, передбачених договором.

В підтвердження виконання вищенаведених договорів позивачем надано відповідні договори, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки, матеріальні звіти за квітень-грудень 2011 року, тощо.

При цьому, відповідач вважає, що даних доказів не є достатньо в підтвердження обставин реальності господарської операції між позивачем та вищенаведеними контрагентами.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган вважає, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємства не знаходяться за юридичною адресою, тощо.

Такі висновки ґрунтуються на актах ДПІ у Печерському районі м.Львова від 16.05.2013 року за №1689/22-8/33499358, від 17.05.2013 року за №1707/22.8/37241554, від 17.05.2013 року за №1691/22.8/37635291, від 23.05.2013 року за №1788/22.8/37403533.

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагентами.

Щодо посилань позивача на відсутність товарно-транспортних накладних, то в судовому засіданні представник позивача пояснив, що поставка товарів здійснювалась транспортними засобами постачальників, а тому у платника податків відсутні товарно-транспортні накладні, що підтверджують обставини транспортування товару. Також, зазначає, що в платника податків відсутній обов'язок зберігати та надавати до перевірки товарно-транспортні накладні, оскільки він не включав до складу валових витрат витрати на транспортування товару.

Також, судом не беруться до уваги протоколи допиту свідків - керівників контрагентів позивача, про які згадується в акті перевірки, оскільки такі оцінюються судом поряд з іншими доказами в кримінальній справі та лише після винесення вироку можуть свідчити про протиправну діяльність зазначених посадових осіб.

В підтвердження використання отриманого від покупців товару у своїй господарській діяльності позивачем надано акти здачі-прийняття робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, журнал витягу виданих довіреностей, банківські виписки, тощо.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доказано фактичного не здійснення згаданих господарських операцій.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні податкові накладні, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Щодо завищення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Між МПП «Вогнеборець» (продавець) та Корпорація «Галтрансрембуд» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу протипожежного обладнання (вогнегасників).

В підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано податкові та видаткові накладні, рахунок -фактуру, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, судом не беруться до уваги викладені в акті перевірки обставини відсутності товаросупроводжуючих документів (товарно-транспортних накладних) оскільки з врахуванням обсягу та технічних характеристик товару, поставка такого не вимагала залучення великогабаритних транспортних засобів для його перевезення.

За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача про безтоварність даних операцій є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним, зокрема, таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

За таких обставини, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не спростовують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту та податкових зобов'язань за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи контролюючим органом безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то такі, у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 21.10.2013 року за №0002262210/6044.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного малого підприємства (надалі ПМП) «Вогнеборець» (код ЄДРПОУ 13807879), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Залізнична, 7, 263 грн. 58 коп. (двісті шістдесят три гривні п'ятдесят вісім гривень) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 листопада 2013 року.

Суддя В.Я.Мартинюк