КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 листопада 2013 року № 810/2523/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сіпан» доВасильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіпан» (надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача:
від 30.11.2012 № 0000391702, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2550,00 грн.;
від 09.01.2013 № 0000072301, у частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5454266,00 грн.;
від 09.01.2013 № 000052301, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 650531,25 грн. ( за основним платежем - 520425,00 грн., за штрафними санкціями - 130106,25 грн.);
від 09.01.2013 № 0000082301, у частині нарахування позивачеві грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 3439064,00 грн. ( за основним платежем - 2940507,00 грн., за штрафними санкціями - 498557,00 грн.).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податкові зобов'язання, проте, як стверджує позивач, податковим органом не взято до уваги первинні бухгалтерські документи, що було надано ним до перевірки, як докази на підтвердження правомірності формування податкових зобов'язань та неправомірно застосовано норми законодавства щодо порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.
Відповідачем позов не визнано, надано заперечення суду у письмовій формі. В обґрунтування заперечень відповідачем зауважено, що оскаржувані рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Водночас, представником відповідача заявлено клопотання про заміну первісного відповідача на його правонаступника.
Так, судом встановлено, що на підставі Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2013 № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів", утворено Васильківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області шляхом злиття Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області та Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області.
З огляду на вказане суд, ураховуючи вимоги статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив здійснити заміну первісного відповідача на правонаступника - Васильківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області.
У ході судового розгляду справи представниками позивача та відповідача заявлено клопотання про розгляд справи за їх відсутності у письмовому провадженні.
Наявність клопотань сторін про розгляд справи за їх відсутності, відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши наявні матеріали справи, керуючись статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як то вбачається з наявних матеріалів справи, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 01.11.2012 № 477/65/2202-32981239 (надалі - акт перевірки від 01.11.2012) (а.с.30-73 Том І).
Так, у ході перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що виявилося у неподанні до податкового органу податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ на суми виплачені фізичним особам-підприємцям за ІІ - ІV квартали 2011 року та І-ІІ квартали 2012 року.
На підставі висновків акту перевірки від 01.11.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 № 0000391702, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2550,00 грн.
Водночас, з урахуванням заперечень позивача на акт перевірки від 01.11.2012, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 25.12.2012 № 661/2202-32981239 (надалі - акт перевірки від 25.12.2012) (а.с.74-101 Том І).
Так, у ході перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме:
- підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.13 статті 146, пункту 148.2 статті 148 Податкового кодексу України, що призвело до донарахування позивачеві податку на прибуток у розмірі 520425,00 грн. за ІІ півріччя 2012 року;
- підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.13 статті 146, пункту 148.2 статті 148 Податкового кодексу України, що виявилося у завищенні підприємством від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у І півріччі 2012 року у розмірі 6381115,00 грн.;
- пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 2949496,00 грн. та встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2012 року у розмірі 2094,00 грн.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що підставою для зменшення позивачеві суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5454266,00 грн. та нараховування грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 650531,25 грн. ( за основним платежем - 520425,00 грн., за штрафними санкціями - 130106,25 грн.), є висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, про завищення позивачем валових витрат на суму 7046464, 00 грн., за операціями з продажу основних фондів та завищення витрат на суму 7251452,00 грн. при перенесенні від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду з декларації на прибуток за І квартал 2011 року за результатами висновків, встановлених попереднім актом перевірки.
Також судом встановлено, що підставою для донарахування позивачеві грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 3439064,00 грн. ( за основним платежем - 2940507,00 грн., за штрафними санкціями - 498557,00 грн.), слугували висновки: про невключення позивачем до податкового зобов'язання суми у розмірі 1856487,00 грн. за операціями, пов'язаними з реалізацією основних фондів; завищення податкового кредиту на суму 11083,33 у зв'язку з включенням до податкового кредиту сум за податковою накладною, не зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних; про завищення податкового кредиту на суму 266,44 грн. за операціями з ТОВ «Бумвест» з огляду на нікчемність правочину; завищення податкового кредиту на суму 138788,06 у зв'язку з ненаданням до перевірки оригіналів податкових накладних; неврахування в деклараціях по податку на додану вартість суми зменшеного від'ємного значення з ПДВ у розмірі 946281,00 грн., за результатами висновків попереднього акту перевірки
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, зокрема, від 09.01.2013 № 0000072301, за яким позивачеві зменшено суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6381115,00 грн.; від 09.01.2013 № 000052301, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 650531,25 грн. ( за основним платежем - 520425,00 грн., за штрафними санкціями - 130106,25 грн.); від 09.01.2013 № 0000082301, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 3450300,25 грн. ( за основним платежем - 2949496,00 грн., за штрафними санкціями - 500804,25 грн.).
Частково не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач у порядку, визначеному статтею 56 Податкового кодексу України, звернувся до ДПС у Київській області та Міністерства доходів і зборів України з відповідними скаргами. За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а рішення відповідача - без змін.
У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.
Так, у ході судового розгляду справи судом встановлено, що податкові зобов'язання нараховані позивачеві з підстав, зокрема, порушення порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку, відтак суд дійшов до висновку, що для з'ясування обставин, які мають значення для справи, необхідно дослідити питання, які потребують спеціальних знань, тому ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2013 призначено економічну (судово-бухгалтерську) експертизу. На вирішення експерта судом поставлено питання чи підтверджуються нормативно та документально висновки Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, викладені в актах перевірки щодо:
- завищення позивачем валових витрат на суму 7046464, 00 грн., з підстав включення до складу валових витрат залишкової вартості основних засобів, чим порушено пункт 146.13 статті 146 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток у розмірі 520425,00 грн.;
- завищення позивачем валових витрат на суму 7251452,00 грн. при перенесенні від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду з декларації на прибуток за І квартал 2011 року за результатами висновків, встановлених попереднім актом перевірки від 12.07.2011 № 247/36/2301-32981239;
- правомірності висновків перевіряючих щодо зменшення позивачеві суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5454266,00 грн.;
- заниження позивачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1856487,94 грн. за операціями, пов'язаними з реалізацією основних фондів;
- завищення позивачем податкового кредиту на суму 11083,33 у зв'язку з включенням до податкового кредиту сум за податковою накладною, не зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- завищення позивачем податкового кредиту на суму 266,44 грн. за операціями з ТОВ «Бумвест»;
- завищення позивачем податкового кредиту на суму 138788,06 грн. у зв'язку з ненаданням до перевірки оригіналів податкових накладних;
- неврахування в деклараціях по податку на додану вартість суми зменшеного від'ємного значення з ПДВ у розмірі 946281,00 грн., за результатами висновків попереднього акту перевірки від 12.07.2011 № 247/36/2301-32981239.
За результатами проведеної експертизи складено висновок за № 7177/7478/13-45 від 30.08.2013. За висновками експерта, висновки актів перевірки позивача підтверджуються документально лише у частині завищення позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 11083,33 грн. за березень 2012 року. В іншій частині висновки актів перевірок позивача нормативно та документально не підтверджуються.
Водночас, судом було зобов'язано сторін надити пояснення по справі з урахуванням висновку судово-економічної експертизи № 7177/7478/13-45 від 30.08.2013.
Так, позивачем надано пояснення, згідно яких він повністю погоджується із висновками експерта, натомість відповідачем зауважено про незгоду із даним висновком у частині непідтверджених висновків акту перевірки.
Щодо надання оцінки висновкам вищевказаного експертного висновку, суд зазначає таке.
Статтею 82 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено можливість використання як засобу доказування в адміністративній справі висновку експерта.
Згідно пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про судову експертизу" незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок.
Частиною першою статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у висновку експерта зазначаються, зокрема, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.
Таким чином, метою призначення експертизи є з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки та за результатами проведеного дослідження судовий експерт зобов'язаний дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок, який , зокрема, має містити обґрунтовану відповідь на поставлені судом питання.
З аналізу висновку судово-економічної експертизи № 7177/7478/13-45 від 30.08.2013 вбачається, що доводи, якими судовий експерт обґрунтовує висновок, ґрунтуються на здійсненні правового аналізу акту перевірки відповідача у співвідношенні з аналізом первинної документації, наданої позивачем на підтвердження правомірності визначення ним у податковій звітності податкових зобов'язань.
Відтак, наявний у матеріалах справи висновок відповідає вимогам статей 81,82 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки аналіз правовідносин та викладення обґрунтування у висновку здійснено із посиланнями на відповідні норми права та з проведенням відповідного дослідження документів господарської діяльності підприємства.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.
Як то встановлено судом, спірні правовідносини в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток виникли між сторонами у наслідок різного тлумачення норм права щодо порядку ведення податкового обліку по операціям із продажу основних фондів та відображення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду. При цьому, фактичні обставини справи сторонами не заперечується.
Щодо порушень позивачем пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, судом встановлено таке.
У ході перевірки позивача перевіряючими було встановлено, що позивачем не подано до податкового органу податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ на суми, виплачені фізичним особам-підприємцям, за ІІ - ІV квартали 2011 року та І-ІІ квартали 2012 року.
За висновками перевіряючих, позивач, як податковий агент, повинен виконати всі покладені на нього Податковим кодексом функції податкового агента відповідно до підпункту 176.2 статті 176 цього Кодексу, зокрема, повідомити про всі виплачені підприємцям суми доходів податковому органу шляхом їх відображення у податковому розрахунку за формою № 1ДФ.
Водночас, позивач вважає такі вимоги безпідставними з огляду на те, що у розумінні законодавчого визначення терміну «податковий агент», позивач по відношенню до інших фізичних осіб-підприємців не є податковим агентом, а тому не повинен відображати такі виплачені суми в декларації з ПДФО.
З огляду на вказане, суд дійшов таких висновків.
За приписами пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Визначення терміну «податковий агент» наведено у підпункті 14.1.180 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу. Так, податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 177.8 статті 177 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.
Як то вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, фізичні особи, щодо яких позивачем не подано розрахунки форми 1 ДФ, мають статус суб'єктів підприємницької діяльності.
Зі змісту статей 49, 176 Податкового кодексу України вбачається, що особи, які відповідно до законодавства мають статус податкових агентів, зобов'язані представляти впродовж 40 календарних днів, що йдуть за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку в орган державної податкової служби за місцем свого розташування.
Форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) та Порядок її заповнення і подання податковими агентами до органу державної податкової служби затверджені наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1020, який набрав чинності з 1 квітня 2011 року.
При цьому податковий розрахунок по форми № 1 ДФ передбачає відображення не лише доходів, що підлягають оподаткуванню, але також і доходів, які виплачуються податковими агентами платникам податку і не оподатковуються при їх виплаті, зокрема доходів фізичних осіб, - підприємців, з яких сплачений єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування або фіксований податок.
Так, відповідно до пункту 3 Порядку заповнення і подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, у графі 3а "сума нарахованого доходу" відображається (за звітний квартал) доход, нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, приведеним в додатку до Порядку. У разі нарахування доходу його відображення в графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи або ні.
Згідно Довідника ознак доходів, наведених у додатку до вказаного Порядку, доход, виплачений самозанятій особі, відображається в податковому розрахунку по ф. N 1ДФ під ознакою доходу "157" - дохід, виплачений самозайнятій особі (підпункт 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 розділу IV, статей 177 та 178 розділу IV Кодексу).
Відтак, суб'єкт господарювання, незалежно від способу оподаткування одержаних доходів, обліку та звітності, є податковим агентом щодо нарахування, утримання податку при виплаті доходів як найманим працівникам, так й іншим громадянам, в тому числі приватним підприємцям. При закупівлі товарів (робіт, послуг) у інших громадян, які також є суб'єктами підприємництва, такий суб'єкт господарювання є податковим агентом щодо виплачених доходів. При цьому податок на доходи не утримується, якщо фізична особа, у якої закуповуються товари, є приватним підприємцем та підтвердить це копією документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Незалежно від факту утримання чи неутримання податку на доходи фізичних осіб, платник податків, який виплачує дохід іншому підприємцю, зобов'язаний відобразити такий дохід у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1 ДФ, який затверджений наказом ДПА України від 24.12.2010 N 1020 під ознакою доходу "157" незалежно від того, підлягають оподаткуванню ці виплати або ні.
Таким чином, позивачем безпідставно не подано та не відображено у відповідних податкових розрахунках суми доходу, нарахованого(сплаченого) на користь платників податку - фізичних осіб підприємців, а відтак відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі статті 119 Податкового кодексу України у розмірі 2550,00 грн.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 № 0000391702, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2550,00 грн., прийнято відповідачем правомірно та не підлягає скасуванню.
Щодо порушень позивачем підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.13 статті 146 та пункту 148.2 статті 148 Податкового кодексу України, що призвело до донарахування позивачеві податку на прибуток у розмірі 520425,00 грн. за ІІ півріччя 2012 року, суд зауважує таке.
Згідно акту перевірки, перевіряючими встановлено завищення ТОВ «Сіпан» показників, відображених у рядку 6.4 податкових декларацій «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» на загальну суму 7046464,00 грн., в т.ч. за І квартал 2012 року на суму 6119615,00 грн., за І півріччя 2012 року на суму 7046464,00 грн.
За поясненнями відповідача, при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємством було включено до складу валових витрат залишкову вартість основних засобів, які були реалізовані та помилково відображену суму списання дооцінки реалізованих основних засобів на загальну суму 7046464,00 грн., чим порушено пункт 146.13 статті 146 Податкового Кодексу України.
Позивач вважає такі висновки неправомірними та зазначає, що ним правомірно сформовано дані показників податкової звітності по податку на прибуток за перевіряємий період.
Так, позивачем зазначено, що в рядку 6.4. додатку IВ до податкової декларацiї з податку на прибуток за пiврiччя 2012 року зазначено суму у розмiрi 7 055 534 грн., що складається iз:
- 6119615,00 грн. - залишкова вартість реалізованих основних фондів згідно бухгалтерського обліку;
- 9070, 00 грн. - сума витрат, пов'язана iз ремонтом та поліпшенням основних засобів, що були проданi у 2012 році, на яку у відповідності до вимог пункту 146.11 було збiльшено первісну вартість основних засобів за результатами 2011 року;
- 926849,00 грн. - сума списаної дооцінки реалiзованих основних засобiв, яка помилково була відображена у витратах з метою податкового обліку.
При цьому, у рядку 03.17 додатка ІД до податковоi декларацii з податку на прибуток за І пiврiччя 2012 року зазначено суму у розмiрi 2 188 616 грн. (6819449 грн. - 4630833 грн.), де:
- сума 6819449,00 грн. - вартість реалізації основних засобiв (без ПДВ);
- сума 4630833, 00 грн. - сума, яка зменшує доходи ТОВ «Сiпан» у відповідності до вимог пункту 1 пiдроздiлу 4 розділу ХХ ПКУ, а саме попередня оплата у розмiрi 5557000,00 грн. (з ПДВ) отримано 19.12.2008 за договором 203/12-К108 вiд 01.12.2008 від ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд», по якiй ТОВ «Сiпан» включило до складу валових доходiв суму у розмiрi 4 630 833 грн. у 2008 році (тобто до набрання чинностi роздiлу 3 Податкового Кодексу України).
Відтак, на думку позивача, з урахуванням первинних-бухгалтерських документів, господарські операції правомірно відображено ним у бухгалтерському обліку та включено до складу доходів суму доходів від реалізації основних засобів.
Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до підпункту 146.13 статті 146 Податкового Кодексу України сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.
Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над первісною вартістю придбання невиробничих основних засобів та витрат на ремонт, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані, включається до доходів платника податку, а сума перевищення первісної вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.
Отже, для визначення результатів продажу основних засобів з метою податкового обліку потрібно визначити: суму доходів від продажу основних засобів; балансову вартість проданих основних засобів.
Різниця між цими двома показниками відображається у податковому обліку: у складі доходів, якщо сума доходів більша за балансову вартість; у складі витрат, якщо сума доходів менша за балансову вартість.
Сума доходів від продажу основних засобів визначається у відповідності до вимог пункту 146.14 статті 146 Податкового кодексу України, згідно якого дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта.
Відтак, для визначення доходу від продажу основних засобів використовується договірна вартість продажу без врахування ПДВ.
Крім того, згідно пункту 7 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, дохід не визначається щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у тому числі в період перебування на спрощеній системі оподаткування.
Таким чином, у випадку, якщо до набрання чинності III розділу Податкового кодексу України (до 01.04.2011) платник податку отримав попередню оплату за товар і відобразив отриману попередню оплату у складі валових доходів у податковому обліку попередніх податкових періодів згідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) (що діяв до 01.04.2011), то така сума не визначається як дохід з метою податкового обліку у поточних звітних періодах, тобто у податкових періодах після 01.04.2011, коли здійснюється відвантаження (продаж) товарів.
Згідно вимог підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, основні засоби визначаються, як матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500,00 грн., невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500,00 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Суд зауважує, що основні засоби з метою застосування вимог Податкового кодексу України прирівнюються до товарів, оскільки у відповідності до вимог підпункту 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України товари - це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Відтак, до операцій з продажу основних засобів застосовуються положення абзацу 1 пункту 7 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, у випадках, коли у відповідності до укладених угод здійснюється продаж основних засобів у період дії ПКУ (після 01.04.2011), а попередня оплата була здійснена до 01.04.2011 і відображена у складі валових доходів податкового періоду, у якому отримана така попередня оплата, то з метою визначення доходу від продажу основних засобів необхідно із вартості продажу основних засобів виключити суму попередньої оплати, яка була здійснена до 01.04.2011 і включена до складу валових доходів у період отримання такої попередньої оплати.
Як то встановлено судом, протягом 2007-2012 років підприємством було укладено ряд договорів купівлі продажу основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та щебеневої продукції, а саме: договір поставки № 305-К від 29.12.2011 між ТОВ «Сіпан» (Постачальник) та ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» (Покупець); договір купівлі-продажу №16/08-К/07 від 08.08.2007, укладений між ТОВ «Сіпан» (Покупець) та ТОВ ««Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» (Продавець); договір купівлі - продажу від 01.12.2008 №203/12-К/08 між ТОВ «Сіпан» (Продавець) та ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» (Покупець); договору купівлі - продажу від 01.11.2010 №251/11-П/10 між ТОВ «Сіпан» («Продавець») та ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» («Покупець»).
Як вже зазначалося судом, з метою встановлення правомірності відображення позивачем результатів господарських операцій з відчуження основних засобів у бухгалтерському та податковому обліку, судом було призначено судово-бухгалтерську експертизу.
У ході даної експертизи експертом було досліджено вищевказані договори, відповідні первинно-бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність позивача, копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Так, експертом встановлено таке.
Відповідно до договору поставки № 305-К від 29.12.2011 ТОВ «Сіпан» реалізовано основних засобів на загальну суму 8183339,74 грн. (в т.ч. ПДВ 1363889,96 грн.).
Відповідно до відомості нарахування амортизації ТОВ Сіпан» за 4 квартал 2011 року по основним засобам, що були продані за договором № 305-К від 29.12.2011, балансова вартість реалізованих основних засобів становить 119615,00 грн. (без ПДВ).
Між тим, за договором № 203/12-К/08 від 01.12.2008 ТОВ «Сіпан» 19.12.2008 отримано попередню оплату у розмірі 5557000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 926166,67 грн. (у відповідності до Угоди від 29.12.2011 № 308-V про припинення Договору №203/12-К/08 від 01.12.2008 сума попередньої оплати у розмірі 5557000,00 грн. зарахована в якості попередньої оплати за договором поставки № 305-К від 29.12.2011 сума попередньої оплати без ПДВ у розмірі 4630833,33 грн. була відображена TOB «Сіпан» у складі валових доходів згідно з декларацією з податку на прибуток ТОВ «Сіпан» за 2008 рік.
Остаточний розрахунок на підставі договору № 305-К від 29.12.2011 року відповідно до специфікації №1 по оплаті за основні засоби в сумі 304 514,49 грн. проведений товариством «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» на рахунок ТОВ «Сіпан» станом на 27.05.2012, згідно якого ТОВ «Сіпан» складено податкову накладну від 07.05.2012 №1.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіпан» до складу показників ряд.03.17 Додатку ІД до Податкової декларації з податку на прибутку підприємства за перший квартал 2012р., було включено суму у розмірі 2188616,00 грн. Зазначена сума (218 616,00 грн. = (6819449,78 - 4630833,33) визначена як розрахункова сума між сумою доходу, який отриманий при продажу основних засобів (в сумі 6819449,78 грн.) та сумою, яка врахована (на підставі п.3.3.1.1 договору № 305-К від 29 грудня 2011р.) в оплату за продані основні засобі (4630833,33 грн.).
До складу показника ряд.06.4.16 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2012 «інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» включена сума 7 055 534,00 грн.
Відповідно до наданих видаткових накладних, протягом І кварталу 2012 ТОВ «Сіпан» реалізовано основних засобів на суму 6819449,78 грн. На підставі наданих бухгалтерських документів ТОВ «Сіпан» протягом І кварталу 2012 року балансова вартість реалізованих основних засобів складає в сумі 5870928,95 грн. За даними рядку 06.4.16 Додатку IB Податкової декларації за І квартал 2012 рік визначені витрати (балансова вартість основних засобів, реалізованих на протязі І півріччя 2012) в сумі 6 128 685,00 грн.
З урахування вищевикладеного, ТОВ «Сіпан» документально обґрунтовано включено до розрахунку розміру оподаткованого доходу за І квартал 2012 балансову вартість реалізованих основних засобів в сумі 5879998,95 грн. (в тому числі 9070,00 грн. - сума, яка пов'язана із ремонтом та поліпшенням основних засобів, що були продані у 2012 році, на яку, у відповідності до вимог пункту 146.11 Податкового кодексу, було збільшено первісну вартість основних засобів за результатами 2011 року).
В матеріалах справи наявна видаткова накладна № SI/CK-0000415 від 07.05.2013, згідно якої ТОВ «Сіпан» відвантажено, а ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» отримано основні засоби на загальну суму 343 669,75 грн., в т.ч. ПДВ 57 278,29 грн.
Відтак, відповідно до договору поставки № 305-К від 29.12.2011 ТОВ «Сіпан» реалізовано ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» основних засобів на загальну суму 8 527 009,49 грн. (в т.ч. ПДВ 1 421 168,25 грн.), вартість реалізованих основних засобів на протязі І півріччя 2012 року без ПДВ становить 7105 841,24грн.
Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2012 рік ТОВ «Сіпан», підприємством відображено наступні показники:
- по рядку 03.17 Додатку ІД дохід визначений в розмірі 2188616,00 грн.
- по рядку 06.4.16 Додатку IB витрати визначені в розмірі 7055534,00 грн.
Таким чином, ТОВ «Сіпан» при заповненні податкових декларацій з податку на прибуток за І квартал 2012 року та І півріччя 2012 року відображені результати господарських операцій з продажу основних засобів у згаданих деклараціях розгорнуто, тобто дохід від продажу основних засобів у складі доходів підприємства, а балансову вартість проданих основних засобів у складі витрат. З метою податкового обліку за перше півріччя 2012 року ТОВ «Сіпан» до складу доходу від продажу основних засобів включено суму у розмірі 2188616,45 грн., що дорівнює різниці (6819449,78 грн. - 4630833,33 грн.).
З урахуванням вищевикладеного, позивачем за перше півріччя 2012 року реалізовано основні засоби на загальну суму 7105841,24 грн., тобто розбіжність між визначеними даними декларації по рядку 03.17 за перше півріччя 2011 року та за даними проведеного експертного дослідження складає 1 286391,22 грн. (7105841,24 - 5819449,78).
Відтак, як то встановлено судом та підтверджено висновками судово-бухгалтерської експертизи, витрати, які визначаються по рядку 06.4.16 податкової декларації за І півріччя 2012 відповідно до статті 146 розділу III Податкового кодексу України, документально підтверджуються в сумі 6128685,00 грн.; розбіжність між даними податкової декларації ТОВ «Сіпан» за І півріччя 2012 року та результатами експертного дослідження становить 926849,00 грн. (7055534,00 - 6128685,00). Відтак, ТОВ «Сіпан» витрати, визначені по рядку 06.4.16 податкової декларації за І півріччя 2012р., документально не підтверджені в розмірі 926849,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, висновки акту Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області щодо завищення ТОВ «Сіпан» валових витрат на суму 7046464,00 грн., в результаті включення до складу валових витрат залишкової вартості основних засобів, в порушення пункту 146.13 статті 146 Податкового кодексу України, в розмірі 6128685,00 грн. документально не підтверджуються. При цьому, суд зауважує, що завищення витрат в розмірі 926849,00 грн., які документально підтверджується, не призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 520425,00 грн.
Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідачем не наведено правових обґрунтувань та не надано обґрунтованих пояснень та розрахунків, що свідчать про неправомірність відображення позивачем у податковому обліку вищевказаних господарських операцій та про помилковість висновків експерта.
Відтак, висновки відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов'язань по податку на прибуток у розмірі 520425,00 грн., є помилковими.
Щодо завищення позивачем валових витрат на суму 7251452,00 грн. при перенесенні від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду з декларації на прибуток за І квартал 2011 року, суд зазначає таке.
Як то вбачається з матеріалів справи, у ході перевірки позивача встановлено відображення у рядку 06.5 декларацій «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» показників за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 у сумі 7251452 грн. та за період з 01.01.2012 по 30.06.2012р. у сумі 2 003 830 грн. (25% від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2011рік) та встановлено завищення задекларованих ТОВ «Сіпан» показників у рядку 06.5 декларацій за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 у сумі 7251452 грн. і за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 у сумі 1 812 863 грн.
В уточнюючій податковій декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року від 11.09.2011 № 9016964933 ТОВ «Сіпан» відображено в рядку 06.5 Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік) 7251452,00 грн.
Так, в акті від 12.07.2011 № 247/36/2301-32981239 попередньої позапланової документальної перевірки ТОВ «Сіпан» встановлено декларування ТОВ «Сіпан» від'ємного значення об'єкта оподаткування рядок 07 Декларації за 2011р. у сумі 8 015 320 грн., яке зменшено за результатами перевірки у сумі 7 251 452 грн.
Відтак, на думку перевіряючих, оскільки дане порушення акту попередньої перевірки в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 кв. 2011року позивачем не оскаржено, позивачем безпідставно включено витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 у сумі 7251452,00 грн. та за період з 01.01.2012 по 30.06.2012р. у сумі 1812863 грн. (25% від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2011рік).
Водночас, за поясненнями позивача, такі висновки відповідача є помилковими, оскільки у позивача відсутній обов'язок враховувати у показниках податкової звітності висновки акту попередньої перевірки, які не виражено у податкових-повідомленнях рішеннях. Окрім того позивачем зауважено, що податкові повідомлення рішення, винесені на підставі акту перевірки від 12.07.2011 № 247/36/2301-32981239, оскаржені у судовому порядку.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що актом перевірки зменшено витрати ТОВ «Сіпан» на суму від'ємного значення об'єкту оподаткування, визначеного в декларації з податку на прибуток ТОВ «Сіпан» за 1 квартал 2011 року та відображено в податковій декларації за 2 квартал 2011 року у рядку 06.5 - від'ємне значення об'єкту оподаткування попередніх звітних періодів, у розмірі 7 251 452 грн., яке зменшено за актом попередньої позапланової документальної перевірки від 12.07.2011 № 247/36/2301 - 32981239.
Дослідивши дані правовідносини, суд зауважує таке.
У відповідності до вимог підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відтак, податковий орган зобов'язаний самостійно визначити зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків.
За приписами пункту 58.1статті 58 Податкового кодексу України , у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 58.2. статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною, штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.
Аналіз вищенаведених норми діючого законодавства свідчить, що у результаті визначення податковим органом заниження від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, податковий орган зобов'язаний надіслати платнику податку окреме податкове повідомлення - рішення.
Судом встановлено, що у травні 2011 року посадовими особами Фастівської ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Сіпан» з питань дотримання вимог податкового і іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.03.2011, за результатами якої складено Акт від 12.07.2011 № 247/36/2301-32981239. За висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем пп.4.1.6, п.4 ст.4, п.4.1, пп.5.2.5, пп.5.2.10 п.5.2 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8; п.9.2 ст.9 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1756444 грн., в тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 161811 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 1594633 грн. та завищення в сумі 70785 в тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 49960 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 3269 грн., 2 квартал 2010 року в сумі 6017 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 7521 грн., за 4 квартал в сумі 4018 грн.
За результатами перевірки відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення рішення: форми «Р» від 26.07.2011 № 0000232301 - про донарахування податку на прибуток в розмірі 1730773,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 432693,25 грн.; форми «Р» від 26.07.2011 № 0000242301 про донарахування ПДВ у розмірі 24905,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 6226,25 грн.; форми «В4» від 26.07.2011 № 0000222301 про зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 71982,00 грн. та донарахування штрафних санкцій у розмірі 17995,50 грн.
Судом встановлено, що відповідачем за результатами акту попередньої перевірки не прийнято податкового повідомлення-рішення щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 7251452 грн., відтак у позивача не виникало обов'язку зменшити від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 6251452,00 грн.
Між тим, судом встановлено, що в результаті судового оскарження податкових повідомлень-рішень за результатами акту перевірки від 12.07.2011 № 247/36/2301-32981239, Київським окружним адміністративним судом 30.05.2013 прийнято постанову по справі № 2а-3619/11/1070, якою адміністративний позов ТОВ «Сіпан» задоволено у повному обсязі. При цьому, згідно пункту 56.18 статті 56Податкового кодексу України, у разі звернення платника податку до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. На час розгляду справи сторонами не надано доказів набрання законної сили вказаним судовим рішенням, відтак у позивача відсутні підстави для врахування висновків акту попередньої перевірки до моменту узгодження грошових зобов'язань.
Поряд із цим, суд звертає увагу на таке.
Для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (пункт 83.1 статті 83 Податкового кодексу України).
Порядок оформлення перевірок та їх документальне вираження регламентується статтею 86 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт . Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Відповідно до норм статей 77, 78, 86 Податкового кодексу України, з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлених підрозділів, наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок № 984).
Суд зазначає, що розділом І Порядку № 984 встановлено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Крім того, за правилами, встановленими пунктом 5.2. Порядку № 984, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.
Дослідивши зміст вищевказаного порушення, викладеного у пункті 8 розділу 3.1.2 акту перевірки позивача, суд дійшов висновку, що твердження перевіряючих щодо завищення позивачем валових витрат зроблені лише на підставі даних податкових декларацій без врахування інших документів, обов'язкових для проведення такої перевірки.
При цьому суд зауважує, що відповідачем не наведено жодних обґрунтувань та розрахунків з приводу вищевказаного порушення, як і не вказано конкретних видів господарських операцій, які, на думку відповідача, неправомірно відображено позивачем у податковому обліку.
Відтак, результати перевірки, викладені відповідачем в акті перевірки позивача, зроблені без дослідження належних документів, які необхідно складати залежно від певного виду господарської операції.
Водночас, суд зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивості, недостовірності або суперечливості відомостей, що містяться у таких документах.
Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат.
Проте, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що позивачем завищено валові витрати на суму 7251452,00 грн.
При цьому, посилання відповідача на ту обставину, що зменшення витрат від'ємного значення об'єкту оподаткування, визначеного в декларації з податку на прибуток ТОВ «Сіпан» за 1 квартал 2011 року зменшено за актом попередньої позапланової документальної перевірки від 12.07.2011 №247/36/2301-32981239, судом до уваги не береться, оскільки як то встановлено у ході судового розгляду справи, у позивача відсутні підстави для зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 7251452,00 грн. за наведених відповідачем обставин.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що висновки відповідача щодо завищення ТОВ «Сіпан» валових витрат на суму 6 251 452,00 грн. при перенесенні від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду з декларації на прибуток за І квартал 2011 року за результатами висновків, встановлених попереднім актом від 12.07.2011 № 247/36/2301-32981239, є помилковими.
Водночас, судом встановлено, що в наслідок встановлених перевіряючими порушень податкового законодавства за вищевикладеними обставинами, позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5454266,00 грн.
Як то встановлено судом, за даними податкової декларації ТОВ «Сіпан» з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2012 року, товариством відображено наступні показники: рядок 06.5 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік)» - 2 003 830,00 грн. (25% від 6015 320,00 грн. - рядок 06.5. декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року); рядок 07 «Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності» - (-6381115,00 грн.)
Ураховуючи вищевикладені висновки суду щодо завищення товариством «Сіпан» витрат, які визначені по рядку 06.4.16 податкової декларації за І півріччя 2012 року на 926849,00 грн., то відповідачем безпідставно зменшено позивачеві від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 5454266,00 грн. (6381115,00 грн. (код рядка 07 податкової декларації за І півріччя 2012 року)-926849,00 грн.).
Суд також звертає увагу, що за висновками судово-бухгалтерської експертизи висновки акту перевірки щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у І півріччі 2012 року, документально та нормативно не підтверджуються. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 № 0000072301 підлягає скасуванню у частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5454266,00 грн., а податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 № 000052301, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 650531,25 грн. ( за основним платежем - 520425,00 грн., за штрафними санкціями - 130106,25 грн.) - у повному обсязі.
Щодо заниження позивачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1856487,94 грн. за операціями, пов'язаними з реалізацією основних фондів, суд зауважує таке.
Як то вбачається з акту перевірки позивача, за висновками перевіряючих позивачем при реалізації основних фондів та ТМЦ (згідно договору № 305-К від 29.12.2011) враховано попередню оплату (перша подія/дата зарахування коштів від покупця) за щебеневу продукцію (згідно договорів № 203/12-К/08 та 251/11-П/10) та у підтвердження даних операцій ТОВ «Сіпан» надано податкові накладні, що були виписані по предоплаті за щебінь із зазначенням обов'язкового реквізиту податкової накладної - вид цивільно-правового договору № 203/12-К/08 та 251/11-П/10, чим порушено ст.201 Податкового Кодексу України.
Окрім того , на думку відповідача, на виконання умов договорів № 203/12-К/08 та 251/11-П/10, по яким позивачем отримано передоплату за щебеневу продукцію, дата виникнення податкових зобов'язань є дата зарахування коштів від покупця, а на виконання умов договору 305-К реалізації основних фондів та ТМЦ датою виникнення податкових зобов'язань - є дата відвантаження товарів.
Відтак, за висновками перевіряючих, на порушення пункту 187.1 статті 187 та пункту 188.1 статті 188 та пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України, позивачем не віднесено до складу податкових зобов'язань суму реалізації основних фондів та товарно-матеріальних цінностей ТОВ ККНК «Технобуд», чим занижено податкові зобов'язання на загальну суму 1856488,00 грн., в тому числі за січень 2012 року в сумі 1799210,00 грн., та за травень 2012 року в сумі 57278,00 грн.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що дані правовідносини виникли внаслідок неправомірного, на думку перевіряючих, порядку відображення у податковому обліку операцій, пов'язаних із відчуженням основних засобів при наявності предоплати.
Як вже було досліджено судом, у перевіряємий період позивачем булу укладено ряд договорів на реалізацію ТМЦ, основних засобів та щебеневої продукції.
Як то зазначалося вище, відповідно до договору купівлі - продажу від 01.12.2008 № 203/12-К/08 між ТОВ «Сіпан» та ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд», на умовах 100% попередньої часткової оплати на розрахунковий рахунок ТОВ «Сіпан» надійшли грошові кошті в сумі 5 557 000,00 грн.
Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відтак, згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) у позивача вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок, отриманих від ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд»», як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу.
За приписами пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що згідно податкової накладної № 00122 від 19.12.2008, виписаної продавцем ТОВ «Сіпан» покупцеві ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд», умовою поставки визначено договір від 01.12.2008 № 203/12-К/08, номенклатура поставки товарів - щебінь, загальна сума з ПДВ складає 5557000,00 грн. (в тому числі ПДВ 20% 926166,67 грн.).
Судом встановлено, що податкова накладна № 00122 від 19.12.2008 на суму податку на додану вартість в розмірі 926166,67 грн., увійшла до складу Розділу II Реєстру отриманих та виданих податкових накладних - «Видані податкові накладні» під порядковим номером 55 (а.с.108-111 Том ІІ) та відображена у Додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» ТОВ «Сіпан» за грудень 2008 року.
Відтак, отримані ТОВ «Сіпан» від ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» грошові кошти в розмірі 5557000,00 грн. (в тому числі ПДВ 926166,67 грн.) відображені ТОВ «Сіпан» у складі податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2008 року. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Як вже було встановлено судом, отримані ТОВ «Сіпан» грошові кошті на підставі договору № 203/12- К/08 від 01.12.2008 у розмірі 5 557 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ) враховуються в оплату за товар за умовами договору поставки № 305-К від 29.11.2011.
Так, відповідно до договору купівлі - продажу від 01.11.2010 № 251/11-П/10 між ТОВ «Сіпан» (продавець) та ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» (покупець), ТОВ «Сіпан» на умовах відстрочення платежу на 30 календарних днів з дати поставки відповідної партії в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, якщо інший спосіб оплати не вказаний у узгодженій Сторонами заявці. (пункт 4.1 Договору).
Згідно виписок ПАТ «Сітібанк» по рахунку ТОВ «Сіпан» № 26007200352009, на рахунок ТОВ «Сіпан» від ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» надійшли грошові кошті з призначенням платежу «попередня оплата за щебінь згідно договору № 251/11-П/10 від 01.11.2010», а саме: станом на 26.05.2011р. на суму 2 952000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 492 000,00 грн.); станом на 30.05.2011р. на суму 1 440000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 240000,00 грн.); станом на 27.10.2011р. на суму 2 400000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 400000,00 грн.)
Відтак, протягом травня - жовтня 2011року на розрахунковий рахунок позивача від ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» надійшли грошові кошти в розмірі 6792000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 1 132 000,00 грн.) з призначенням платежу - «попередня оплата за договором № 251/11-П/10 від 01.11.2010».
У відповідності до вимог пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку».
З урахуванням вказаної норми права, датою виникнення податкових зобов'язань по податку на додану вартість у ТОВ «Сіпан» є дата зарахування коштів на банківський рахунок як оплата за товари, а саме: 26.05.2011р. на суму 2952000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 492000,00 грн.); 30.05.2011р. на суму 1440000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 240 000,00 грн.); 27.10.2011р. на суму 2400000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 400000,00 грн..)
Загальна сума податкового зобов'язання за відповідні періоди становить -1132000,00 грн.
Окрім того, у матеріалах справи наявні податкові накладні, виписані продавцем - ТОВ «Сіпан» покупцеві - ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд», а саме: від 26.05.2011 № 000132 - на загальну суму 2952000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 492000,00 грн.); від 30.05.2011 № 000142 - на загальну суму 1440000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 240000,00 грн.); від 27.10.2011 № 000160 - на загальну суму 2400000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 400000,00 грн.) (а.с.113, 115, 154 Том ІІ).
Зазначені податкові накладні увійшли до складу Розділу II «Видані податкові накладні» Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за порядковими номерами за травень 2011року - № 132, № 142, також за жовтень 2011 року за № 168 (а.с.145, 172 Том ІІ) та відображені у Додатках № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за травень 2011 року та жовтень 2011 року зазначено, у яких вказано, що податкові зобов'язання з ПДВ ТОВ «Сіпан» за травень 2011 року складають 2317324 грн., в т.ч. по платнику податку - покупцю ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» - 1720571,28 грн.; та податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень 2011 року складають 806657,00 грн., в т.ч. по платнику податку - покупцю ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» - 402454,39 грн. (а.с.123, 159 Том ІІ).
Відтак, судом встановлено, що отримані грошові кошти в розмірі 6792000,00 грн. (в тому числі ПДВ 1132000,00 грн.) відображені позивачем у складі податкових зобов'язань з ПДВ у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди травень та жовтень 2011 року.
У відповідності до угоди від 29.12.2011 № 309-V про припинення договору № 251/11 -П/10 від 01.11.2010, сума залишку непогашеної попередньої оплати у розмірі 5685114,20 грн. зарахована в якості попередньої оплати за договором поставки № 305-К від 29.11.2011 року. Тобто, отримані товариством «Сіпан» грошові кошті на підставі договору № 251/11-П/10 від 01.11.2010 у розмірі 5685114,20 грн. враховуються в оплату за товар за умовами договору поставки № 305-К від 29.11.2011 року.
Таким чином, у відповідності до вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів за договором № 305-К від 29.12.2011 вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбулося перша подія, а саме розрахунки по передплаті за договором № 203/12-К/08 від 01.12.2008 - 5557000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 926166,67 грн.) та за договором № 251/11-К/08 від 01.11.2010 - 5685114,20 грн. (в т.ч. ПДВ 947519,03 грн.), а саме:19.12.2008 у сумі ПДВ 926166,67грн. (сума попередньої оплати за договором №203/12-К/08 від 01.12.2008р. здійснена у розмірі 5557000,00 грн. в т.ч. ПДВ 926166,67 грн.) ; 26.05.2011 у сумі ПДВ 49000,00 грн. (сума попередньої оплати за договором № 251/11-П/10 від 01.11.2010 року здійснена 26.05.2011 у розмірі 2952000,00 грн. в т.ч. ПДВ 492 000,00 грн.); 30.05.2011 у сумі ПДВ 240000,00 грн. (сума попередньої оплати за договором № 251/11-П/10 від 01.11.2010 здійснена 30.05.2011 у розмірі 1 440000,00 грн. в т.ч. ПДВ 240000,00 грн.); 27.10.2011 у сумі ПДВ 400000,00 грн. (сума попередньої оплати за договором № 251/11-П/10 від 01.11.2010 року здійснена 27.10.2011р. у розмірі 1400000,00 грн. в т.ч. ПДВ 400 000,00 грн.).
Враховуючи вищевикладене, до складу податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2011року та за жовтень 2011 року ТОВ «Сіпан» включено суму податку на додану вартість в розмірі 1132000,00 грн. (на підставі відповідних податкових накладних, які складені товариством «Сіпан» згідно отриманих на розрахунковий рахунок грошових коштів за договором № 251/11 -П/10 від 01.11.2010 року), що підприємством відображено у податкових деклараціях по податку на додану вартість за відповідний період.
Статтею 192 Податкового кодексу України визначено особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту).
Так, згідно пункту 192.1 вказаної статті, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.
Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.
Пунктом 192.2 статті 192 Податкового кодексу України передбачено, що норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.
Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.
Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (пункт 192.3 статті 192 Податкового кодексу України).
З урахуванням вищенаведеної норми законодавства суд дійшов висновку, що на підставі умов договорів поставки № 305-К, №203/12-К/08 та № 251/11-П/10, укладених між ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд»» та ТОВ «Сіпан» не здійснювалось будь-яких змін сум компенсації вартості, включаючи наступні за постачанням перегляди цін, перерахунки у випадках повернення товарів товариством «Сіпан». Доказів повернення ТОВ «Сіпан» суми попередньої оплати товарів товариству «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд»» матеріали справи не містять.
Відтак, ураховуючи вимоги податкового законодавства, суми податкових зобов'язань ТОВ «Сіпан» (за відповідні періоди: грудень 2008 року та травень і жовтень 2011 року) не підлягають відповідному коригуванню.
Суд зауважує, що при розрахунках між ТОВ «Сіпан» та ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» за договором № 305-К від 29 грудня 2011року враховані суми, які надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «Сіпан» по розрахунках за договорами № 203/12-К/08 від 01.12.2008 і № 251/11-П/10 від 01.11.2010 та увійшли до складу податкових зобов'язань по ПДВ на протязі попередніх податкових періодів, тому ТОВ «Сіпан» протягом періоду (січень 2012 року та травень 2012 року), коли був поставлений товар (згідно видаткових накладних стосовно специфікації № 1 за визначеним договором № 305-К 29.12.2011) не виникає податкових зобов'язань по податку на додану вартість за результатами реалізації товару, оскільки перша подія відбулася у грудні 2008 року, а також у травні 2011 року і у жовтні 2011 року.
Суд також звертає увагу, що за висновками судово-бухгалтерської експертизи висновки акту перевірки щодо заниження ТОВ «Сіпан» податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 1856487,94 грн. за операціями, пов'язаними з реалізацією основних фондів, в тому числі за січень 2012 року в сумі 1799210,00 грн. та за травень 2012 року в сумі 57278,00 грн., документально та нормативно не підтверджуються. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Відтак, суд дійшов висновку про неправомірність висновків відповідача щодо заниження позивачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1856487,94 грн.
Щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 11083,33 грн. у зв'язку з включенням до податкового кредиту сум за податковою накладною, не зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає таке.
Так, у ході перевірки відповідачем встановлено завищення позивачем податкового кредиту на суму 11083,33 грн. за березень 2012 року за податковою накладною, отриманою від ТОВ «Рокитнянський спецкар'єр» від 28.02.2012 № 62, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Суд зауважує, що порядок видачі податкових накладних регламентовано пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Водночас, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. (абзац 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
В силу приписів законодавства дана податкова накладна від 28.02.2012 № 62 підлягала обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Однак, як то вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, ТОВ «Рокитнянський спецкар'єр» не здійснювало реєстрації вказаної накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних перед наданням її покупцеві.
Враховуючи зазначене та зважаючи на наявність обставин, з якими законодавець пов'язує підстави відсутності права у платника податків - покупця на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за податковими накладними, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно зменшено позивачеві податковий кредит на суму 11083,33 грн.
Щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 266,44 грн. за операціями з ТОВ «Бумвест», суд зазначає таке.
Як то вбачається з матеріалів справи, під час позапланової перевірки ТОВ «Сіпан» встановлено наявність взаємовідносини з ТОВ «Бумвест» (код за ЄДРПОУ 23702466), по якому отримано акт від 13.02.2012р. № 50/3-7/23702466 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року від ДПІ у Печерському районі м. Києва.
Так, актом перевірки від 09.12.2011 №575/23-50/30776731 за серпень 2011 року не встановлено факту передачі товару ТОВ «Арктіка» до ТОВ «Бумвест» у зв'язку з відсутністю поставок з боку постачальників, оскільки згідно додатку №5 до деклараціїї з податку на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року. відсутні взаємовідносини з постачальниками.
Враховуючи вищенаведене, перевіряючими встановлено порушення позивачем пунктів 198.1 - 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилося у безпідставному включенні позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ТОВ «Бумвест в розмірі 266,44 грн.
Позивач вважає такі висновки відповідача необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит.
З метою з'ясування обставин справи судом під час судового розгляду справи витребувано від позивача письмові пояснення та докази на їх підтвердження щодо характеру договірних відносин та фактичного отримання товарів від ТОВ«Бумвест».
Так, судом встановлено, що у серпні 2011 року позивачем, на підставі усної угоди купівлі-продажу із ТОВ «Бумвест» було отримано товар, а саме канцелярські товари.
На підтвердження факту отримання товару ТОВ «Бумвест» виписано на адресу позивача видаткові накладну від 25.08.2011 № 5322 на суму 1598,62 грн.
Поряд із цим, ТОВ «Бумвест» виписало на адресу позивача податкову накладну, наявність якої не заперечується відповідачем, а саме: від 25.08.2011 № 788 на загальну суму 1598,62 грн. (у тому числі ПДВ - 266,44 грн.).
Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.
Копії вищевказаних документів наявні у матеріалах справи (а.с.21-31 Том ІІІ).
Судом встановлено, що дані господарські операції відображено у податковому обліку позивача шляхом віднесення суми податку на додану вартість по зазначеній вище податковій накладній до складу податкового кредиту у розмірі 266,44 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Як то встановлено судом, висновки податкового органу про безтоварність вказаної операції ґрунтуються виключно на матеріалах перевірки контрагента позивача.
Суд звертає увагу, що зі змісту акту перевірки вбачається, що предметом перевірки були господарські відносини ТОВ «Бумвест» із ТОВ «Арктіка». При цьому, будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реальності із господарськими операціями, які було досліджено у ході перевірки контрагента позивача щодо тотожності предмету господарських відносин у вказаного підприємства та їх зв'язку із виконанням зобов'язань перед позивачем податковим органом не наведено.
Суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх «фіктивні» відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків, саме добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
Окрім того суд зауважує, що отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності, оскільки вищевказаний акт не є належним та допустимим доказом у справі.
Таким чином, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірки про безтоварність операції щодо поставки канцелярських товарів оцінюються судом критично, оскільки ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).
Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
В свою чергу податкова накладна, на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит, відповідає вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.
В ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів, досліджених судом.
Так, наявні в матеріалах справи видаткова й податкова накладна, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.
Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт отримання товару за спірним правочином документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару у судовому засіданні не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарських операцій.
Відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог статті 198, Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 266,44 грн., є безпідставними.
Щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 138788,06 грн. у зв'язку з ненаданням до перевірки оригіналів податкових накладних, суд зазначає таке.
Як то вбачається з матеріалів справи, у ході перевірки позивача перевіряючими було вибірково перевірено дані Реєстрів отриманих податкових накладних за періоди: з 01.01.2012р. по 31.01.2012р.,з 01.02.2012 по 29.02.2012р., з 01.03.2012 по 31.03.2012р., з 01.04.2012 по 30.04.2012р., з 01.06.2012 по 30.06.2012р., які збігаються з даними додатка №5 до декларацій з податку на додану вартість (Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за відповідні періоди, а також співпадають з даними декларацій з податку на додану вартість за дані періоди.
Проте, перевіряючими вказано, що до перевірки оригінали податкових накладних, зазначених в таблицях № 1,2,3,4,5 акту перевірки, позивачем не надано.
Відтак, на думку відповідача, позивачем порушено вимоги статей 198, 201Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 138788,06 грн.
Позивач не погоджується із даним твердженням та зауважує, що всі оригінали податкових накладних надавалися відповідачеві у ході перевірки.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Як вже зазначалося судом, за приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Згідно пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Отже, після початку перевірки податковий орган має право вимагати, а платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, а у випадку, якщо платник податків до закінчення перевірки не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Судом встановлено, що єдиною підставою, на яку посилається відповідач, як на правомірність нарахування позивачеві податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 138788,06 грн. є та обставина, що позивачем не надано оригіналів податкових накладних.
З огляду на вказане суд зауважує, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу ДПС, така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу ДПС та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 Податкового кодексу України).
Як то вбачається з матеріалів справи, акт, що засвідчує факт відмови позивача надати відповідні первинні документи для перевірки, працівниками відповідача не складався, про факт складання акту відмови також не зазначено у акті перевірки.
Натомість позивачем надано суду належним чином завірені копії податкових накладних, які відображені в Єдиному реєстрі податкових накладних, витяги з якого наявні в матеріалах справи, згідно яких загальний розмір ПДВ становить 138 788,06 грн., а саме:
продавець - ТОВ «Атлас Копко Україна»: податкова накладна № 19 від 04.01.2012 на суму ПДВ 3683,69 грн.;
продавець - ТОВ «Торговий дім Ойл Груп»: податкова накладна № 11 від 04.01.2012 на суму ПДВ 2646,62грн;
продавець Концерн «Південруда»: податкова накладна № 3 від 08.02.2012 на суму ПДВ 19061,18 грн.; податкова накладна № 15 від 23.02.2012 на суму ПДВ 20342,40 грн.; податкова накладна № 8 від 17.03.2012 на суму ПДВ 32344,65 грн.; податкова накладна № 1 від 05.04.2012 на суму ПДВ 3744,00 грн.; податкова накладна № 2 від 06.04.2012 на суму ПДВ 15015,00 грн.;
продавець - ПАТ «Західукрвибухпром»: податкова накладна № 20 від 06.06.2012 на суму ПДВ 17 560,52 грн.; податкова накладна № 120 від 20.06.2012 на суму ПДВ 720,00 грн.; податкова накладна № 109 від 21.06.2012 на суму ПДВ 10650,00 грн.; податкова накладна № 108 від 25.06.2012 на суму ПДВ 8850,00 грн.; податкова накладна № 110 від 27.06.2012 на суму ПДВ 3 450,00 грн.; податкова накладна № 121 від 30.06.2012 на суму ПДВ 720,00 грн.
Копії вищевказаних податкових накладних наявні у матеріалах справи (а.с.195-215 Том ІІ).
На підставі вищенаведених податкових накладних позивачем включено до складу податкового кредиту з ПДВ, суми податку на додану вартість у розмірі 138788,06 грн., зокрема: за січень 2012року на суму 6330,31 грн.; за лютий 2012 на суму 39403,58 грн.; за березень 2012 року на суму 32344,65 грн.; за квітень 2012 року на суму 18759,00 грн., за червень 2012 року на суму 41950,52 грн.
Зі змісту статей 198, 201 Податкового кодексу України вбачається, що у разі коли суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними на момент перевірки платника податку, такий платник податку не має права відображати такі податкові накладні у складі податкового кредиту.
За таких підстав, ураховуючи відсутність обставин, з якими законодавець пов'язує відсутність у платника податків права для віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість непідтвердженими на момент перевірки податковими накладними, суд дійшов висновку про неправомірність рішення відповідача у частині нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 138788,06 грн.
Щодо неврахування позивачем у деклараціях по податку на додану вартість суми зменшеного від'ємного значення з ПДВ у розмірі 946281,00 грн., за результатами висновків попереднього акту перевірки від 12.07.2011 № 247/36/2301-32981239, суд зазначає таке.
Як то встановлено судом, у ході перевірки позивача перевіряючими встановлено завищення залишку від'ємного значення (р.26 податкової Декларації з податку на додану вартість) на загальну суму ПДВ 946281,00 грн., яке не відображено ТОВ «Сіпан» в наступних деклараціях з податку на додану вартість згідно висновків акту позапланової документальної перевірки ТОВ «Сіпан» від 12.07.2011 № 247/36/2301-32981239 в якому йде посилання на первинні бухгалтерські документи.
Як вже зазначалося судом, у травні 2011 року посадовими особами Фастівської ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Сіпан» з питань дотримання вимог податкового і іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 12.07.2011 № 247/36/2301-32981239, яким встановлено, зокрема, завищення позивачем залишку від'ємного значення (р.26 податкової Декларації з податку на додану вартість) на загальну суму ПДВ 946281, 00 грн.
Судом встановлено, що позивачем у судовому порядку оскаржено податкові повідомлення рішення, винесені за результатами акту перевірки від 12.07.2011 № 247/36/2301-32981239.
Так, у результаті судового оскарження Київським окружним адміністративним судом 30.05.2013 прийнято постанову по справі № 2а-3619/11/1070, якою адміністративний позов ТОВ «Сіпан» задоволено у повному обсязі.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що предметом дослідження було, зокрема, питання щодо правомірності встановлення перевіряючими завищення позивачем залишку від'ємного значення (р.26 податкової Декларації з податку на додану вартість) на загальну суму ПДВ 946281,00 грн. з підстав включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у більш пізні періоди, ніж виписані податкові накладні постачальників, без надання додаткових підтверджень, які передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».
Щодо обов'язку позивача відображати у наступних деклараціях з податку на додану вартість висновків попереднього акту перевірки, суд зауважує таке.
Згідно пункту 56.18 статті 56Податкового кодексу України, у разі звернення платника податку до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
На час розгляду справи сторонами не надано доказів набрання законної сили вказаним судовим рішення, відтак у позивача відсутні підстави для врахування висновків акту попередньої перевірки до моменту узгодження грошових зобов'язань.
Суд зауважує, що відповідачем не наведено жодного правового обґрунтування щодо беззаперечного обов'язку позивача відображати у наступних деклараціях з податку на додану вартість висновків попереднього акту перевірки у разі оскарження результатів такої перевірку у судовому порядку.
Відтак, оскільки факти виявлених порушень податкового законодавства ТОВ «Сіпан» щодо завищення від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 946281,00 грн. в акті перевірки викладені без посилань на первинні документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують недотримання норм податкового законодавства, а також враховуючи те, що донарахування ПДВ включає залишок від'ємного значення, визначені за актом попередньої перевірки, який не є предметом дослідження, то висновки відповідача щодо донарахування податку на додану вартість в розмірі 946281,00 грн., є безпідставними.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи та беручи до уваги ту обставину, що позивачем не оскаржується завищення податкового кредиту на суму 11083,33 грн. у зв'язку з включенням до податкового кредиту сум за податковою накладною, не зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних (дана сума не входить до складу позовних вимог), суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.01.2013 № 0000072301, у частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5454266,00 грн.; від 09.01.2013 № 000052301, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 650531,25 грн. ( за основним платежем - 520425,00 грн., за штрафними санкціями - 130106,25 грн.); від 09.01.2013 № 0000082301, у частині нарахування позивачеві грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 3439064,00 грн. ( за основним платежем - 2940507,00 грн., за штрафними санкціями - 498557,00 грн.), прийнято відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню.
При цьому суд зауважує, що доказів на підтвердження правомірності висновків податкового органу щодо донарахування позивачеві оскаржуваної суми податку на прибуток та податку на додану вартість, відповідачем суду не надано.
На думку суду, наведені обставини також вказують на порушення норм чинного законодавства при складанні акту перевірки, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є суб'єктивним припущенням перевіряючих та порушенням відповідачем не тільки встановленого законодавством порядку проведення перевірки, але й є доказом його невиконання, а викладені відповідачем висновки в акті зроблено без дослідження всіх документів та проведення належних розрахунків.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Суд звертає увагу, що поняття доказів закріплено у статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини першої якої зазначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Проте, відповідно до частини п'ятої статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, а підлягає оцінці в сукупності й взаємозв'язку з іншими доказами у справі.
Ураховуючи всі обставини справи, з урахуванням пояснень сторін, наданих у ході судового розгляду справи, у суду відсутні підстави ставити під сумнів висновки судово-економічної експертизи № 7177/7478/13-45 від 30.08.2013.
Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності своїх рішень в цілому.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
За приписами статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз.
При цьому, визначення розміру судових витрат суд здійснює за клопотанням однієї зі сторін (стаття 97 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивачем надано суду клопотання про повернення йому судових витрат, понесених ним у ході судового розгляду справи, а саме: судового збору у розмірі 2294,00 грн. та витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи у розмірі 25920,00 грн., що підтверджуються відповідними платіжними дорученнями.
Оглянувши наданий позивачем оригінал платіжного доручення від 13.08.2013 № 13000151 щодо сплати вартості судової експертизи у розмірі 25920,00 грн., перевіривши розрахунок її вартості, що підтверджується актом здачі-приймання висновку від 30.08.2013 на загальну суму 25920,00 грн., суд вважає за можливе стягнути на користь позивача судові витрати в межах граничного розміру компенсації витрат на проведення судової експертизи відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Водночас, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З огляду на вказане суд дійшов висновку про повернення позивачеві судових витрат у розмірі, пропорційному сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 09.01.2013 № 0000072301, у частині зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «Сіпан» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5454266,00 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 09.01.2013 № 0000082301, у частині нарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Сіпан» грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 3439064,00 грн. (за основним платежем - 2940507,00 грн., за штрафними санкціями - 498557,00 грн.).
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 09.01.2013 № 000052301, за яким товариству з обмеженою відповідальністю «Сіпан» нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 650531,25 грн. ( за основним платежем - 520425,00 грн., за штрафними санкціями - 130106,25 грн.).
5. У решті позовних вимог відмовити.
6. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сіпан» (код ЄДРПОУ 32981239) понесені судові витрати у розмірі 28205 (двадцять вісім тисяч двісті п'ять) грн. 54 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Колеснікова І.С.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 20.11.2013 |
Оприлюднено | 28.11.2013 |
Номер документу | 35520607 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Колеснікова І.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні