Постанова

від 20.11.2013 по справі 823/3123/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року справа № 823/3123/13-а

16 год. 15 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

при секретарі - Рахліній В.В.,

за участю:

представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Рувер Груп» Василенко І.І.- за довіреністю,

представника відповідача державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаської області Павленко М.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рувер Груп» до державної податкової інспекції м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Рувер Груп» (надалі - ТОВ «Рувер Груп») до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (надалі - ДПІ у м. Черкасах), в якому ставить питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2013р. № 0002862301 та № 0002872301.

Обґрунтовуючи вимоги позивач вказує, що у 2012р. ТОВ «Рувер Груп» мало взаємовідносини з ТОВ «Лігран» та ТОВ «Шоковіта». Були укладені договори: про надання транспортно-експедиційних послуг; поставки; купівлі-продажу промислового обладнання. Умови зазначених договорів сторонами були виконані в повному обсязі, що підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, відображеними у податковій звітності позивача, в зв'язку з чим, твердження ДПІ у м. Черкасах щодо фіктивності господарських операцій між зазначеними підприємствами, позивач вважає хибним, оскільки, такі твердження ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу та не підтверджуються належними доказами. Позивач також зазначає, що посилання податкового органу в акті перевірки на визнання правочинів з ТОВ «Лігран» та ТОВ «Шоковіта» нікчемними, в зв'язку з відсутністю в останніх трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торговельних приміщень, транспорту, є необґрунтованим. Адже, чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, видаткових та податкових накладних не обумовлена наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності. Представник позивача зауважив, що позивач не може і не повинен нести відповідальність за якість здійснення господарської діяльності своїми контрагентами, перевіряти наявність у них персоналу, складських приміщень, транспорту тощо. Доводи податкового органу щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та вищевказаними підприємствами, в зв'язку з їх незнаходженням за місцем реєстрації позивач вважає необґрунтованими, оскільки на час спірних взаємовідносин, контрагенти позивача були включені до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також були зареєстровані, як платники ПДВ. Крім того зазначив, що наданими суду доказами підтверджується факт використання придбаної продукції у ТОВ «Лігран» та ТОВ «Шоковіта» у господарській діяльності позивача та послідуючої її реалізації іншим контрагентам.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала повністю з підстав, викладених у запереченні вказуючи, що планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Рувер Груп», на підставі якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, була проведена з використанням акта ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012р. №7206/224/33421689 (про результати перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Шоковіта» з контрагентами - постачальниками) та акта ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 28.12.2012р. №7250/224/34656476 (про результати перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Лігран» з контрагентами - постачальниками). При цьому зазначила, що з матеріалів вказаних актів перевірок вбачається, що у ТОВ «Лігран» та ТОВ «Шоковіта» немає виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення відповідної діяльності, тобто, здійснювані операції вказаними суб'єктами господарювання не мають реального, товарного характеру та мають ознаки фіктивності. Крім того наголосила, що фактичне місцезнаходження зазначених товариств з моменту їх реєстрації і по день проведення перевірки встановити не було можливості, в зв'язку з чим, прийняті податкові повідомлення-рішення є законними, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

З огляду на вказані обставини, представник відповідача просила відмовити в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Рувер Груп» повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рувер Груп» зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 19.04.2010р., за ідентифікаційним кодом 37067673 та взято на облік як платник податків в ДПІ у м. Черкаси.

Посадовими особами ДПІ у м. Черкасах була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Рувер Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.04.2010р. по 31.12.2012р., про що складено акт від 18.05.2013р. №201/22-11/37067673 (том №1, а.с.12-50).

Висновками вказаного акту перевірки встановлено наступні порушення, а саме:

- п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 та п.п.138.1, п.п.138.2, п.п.138.4, п.п.138.5, п.п.138.8 ст.138, п.п.14.1.27, п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 184 360,00грн., в т.ч. за І квартал 2012р. на 17 136,00грн., за ІІІ квартал 2012р. на 107 991,00грн та за IV квартал 2012р. на 184 360,00грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 175 580,00грн., в т.ч. за березень 2012р. на 16 320,00грн., за липень на 69 684,00грн., за серпень 2012р. на 10 800,00грн., за вересень 2012р. на 6 045,00грн., за жовтень 2012р. на 29 465,00грн., та за листопад 2012р. на 43 266,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Рувер Груп» в періоді, який перевірявся мало взаємовідносини з ТОВ «Лігран». Були укладені договори: поставки №8 від 03.01.2012р.; про надання транспортно-експедиційних послуг №36 від 14.05.2012р. та купівлі-продажу промислового обладнання №77 від 02.07.2012р. (том №1, а.с.60-63).

За вищевказаними договорами, позивачем було придбано у контрагента постачальника гофропродукцію, вторинну сировину (макулатуру), машину повздовжнього різання (марки МПР-2400), а також отримано послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів.

Розрахунок по вищевказаним договорам відбувався в безготівковій формі шляхом попередньої оплати вартості придбаних товарів, робіт, послуг на розрахункові рахунки постачальника, що підтверджується копіями платіжних доручень (том №2, а.с.2-15).

За час взаємовідносин ТОВ «Рувер Груп» отримало від свого контрагента товари та послуги у березні, травні-липні 2012р. на загальну суму 810 006,00грн., в т.ч. 135 001,00грн. ПДВ.

На підставі отриманих від ТОВ «Лігран» видаткових та податкових накладних, копії яких були надані позивачем до перевірки, а також долучені до матеріалів справи, ТОВ «Рувер Груп» включило до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в податкових деклараціях з податку на прибуток, витрати на загальну суму 676 005,00грн., а також включило суму ПДВ в розмірі 135 001,00грн. до складу податкового кредиту, в податкових деклараціях з ПДВ.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ «Рувер Груп» мало також взаємовідносини з ТОВ «Шоковіта». Був укладений договір купівлі-продажу №38 від 02.07.2012р. (том №1, а.с.116-117).

За умовами зазначеного договору, позивачем було придбано у ТОВ «Шоковіта» гофропродукцію, вторинну сировину (макулатуру) та штанцформу.

Розрахунки за вказаним договором здійснювалися у безготівковій формі, що також підтверджується копіями платіжних доручень (том №2, а.с.16-24).

У серпні-листопаді 2012р. позивач отримав від ТОВ «Шоковіта» товари на загальну суму 537 460,00грн., в т.ч. 89 576,70грн. ПДВ.

На підставі отриманих від ТОВ «Шоковіта» видаткових та податкових накладних, копії яких також були надані позивачем до перевірки та долучені до матеріалів справи, ТОВ «Рувер Груп» було включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в податкових декларація з податку на прибуток, витрати на загальну суму 447 883,68грн., а також включило суму ПДВ в розмірі 89 577,00грн. до складу податкового кредиту, в податкових деклараціях з ПДВ.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в ході планової перевірки позивача та при складанні акту перевірки від 18.05.2013р. №201/22-11/37067673, податковим органом були використані: акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012р. №7206/224/33421689 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Шоковіта» під час здійснення господарських відносин з БПП «Сура», за вересень 2011р. та з ТОВ «Компанія «Хімагросервіс» за листопад 2011р.», а також акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 28.12.2012р. №7250/224/34656476 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Лігран» під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм», за червень 2011р.; ТОВ «Олімп», за вересень 2011р.; ПП «СВ Гермес», за березень 2011р.; ПВП «Форест», за червень 2011р.; ТОВ «Кафепродакшн», за січень 2011р.; ТОВ «Пасіфік», за вересень 2011р.; БПП «Сура», за вересень 2011р. та з ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011р.» (том №1, а.с.169-220).

Зазначеними актами встановлено, що реальність здійснення господарської діяльності ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Лігран» документально не підтверджено, в зв'язку з відсутністю за юридичними адресами зазначених товариств первинних та бухгалтерських документів. Також встановлено відсутність у контрагентів позивача необхідних умови для здійснення господарських операцій: основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів, в зв'язку з чим, операції за їх участю не є господарською діяльністю останніх, в розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В судовому засіданні представник позивача зауважив, що не тільки бухгалтерські документи, а і самі контрагенти позивача відсутні за своїми юридичними адресами.

З урахуванням результатів перевірок контрагентів ТОВ «Рувер Груп», в акті перевірки від 18.05.2013р. №201/22-11/37067673 податковим органом зроблено висновок, що правочини між позивачем та його контрагентами, є нікчемним, тобто, господарські операції фактично не були проведені, а первинні бухгалтерські документи не є дійсними.

На підставі акту перевірки від 18.05.2013р. №201/22-11/37067673, податковим органом 29.05.2013р. прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- №0002862301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Рувер Груп» з податку на прибуток на загальну суму 230 450,00грн., у тому числі основний платіж в розмірі 184 360,00грн. та штрафні санкції в розмірі 46 090,00грн.(том №1, а.с.54);

- №0002872301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Рувер Груп» з ПДВ на загальну суму 219 475,00грн., у тому числі основний платіж в розмірі 175 580,00грн. та штрафні санкції в розмірі 43 895,00грн. (том №1, а.с.55).

Зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку були оскаржені позивачем до ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області та до Міністерства доходів і зборів України. Рішеннями вищевказаних суб'єктів владних повноважень від 08.02.2013р. №4280/23-00-10-0210 та від 04.09.2013р. №10400/6/99-99-10-01-15 (том №1, а.с.51-53), в задоволенні скарг позивача було відмовлено, в зв'язку з чим, ТОВ «Рувер Груп» звернулось до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд не може погодитись з наведеними висновками, викладеними в акті перевірки та прийнятими на підставі нього податковими повідомленнями-рішеннями, з огляду на наступне.

На час виникнення спірних правовідносин (2012р.), порядок нарахування та сплати податку на прибуток, а також податку на додану вартість було врегульовано - Податковим Кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV (надалі - ПК України) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 ПК України).

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України, визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із аналізу наведених положень ПК України убачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у платника податків виникає право на віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу витрат з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та право на податковий кредит за наявності одночасно двох умов, а саме: фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV (надалі: Закон №996) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до ст. 1 Закону №996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З урахуванням вищевказаних норм законів, суд зазначає, що первинні бухгалтерські документи по господарським взаємовідносинам ТОВ «Рувер Груп» з ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Лігран», копії яких були надані позивачем до перевірки, а також долучені до матеріалів справи (видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні) , в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між зазначеними підприємствами, а також дають змогу стверджувати, що вони відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , оскільки, містять в собі всі необхідні реквізити (назви підприємств від імені яких складений документ, назви документів та дати їх складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів).

Суд не може погодитись з доводами податкового органу щодо фіктивності господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Шоковіта» і ТОВ «Лігран», в зв'язку з відсутністю у контрагентів позивача економічно необхідних умов для здійснення такої діяльності (зазначені висновки податкового органу ґрунтуються на підставі актів перевірок ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012р. №7206/224/33421689 (про результати перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Шоковіта» з контрагентами постачальниками) та акта ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 28.12.2012р. №7250/224/34656476 (про результати перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Лігран» з контрагентами постачальниками). Такі доводи на думку суду є необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності. Контрагенту позивача законом надано право на укладення договорів щодо оренди складських приміщень, користування послугами з перевезень, використання в своїй діяльності матеріальних ресурсів, які останньому не належать на праві власності, а використовуються на підставі права користування.

Крім того, суд зазначає, що позивач не може і не повинен нести відповідальність за якість здійснення господарської діяльності своїми контрагентами , перевіряти наявність персоналу, складів, транспорту тощо, а також не наділений повноваженнями щодо контролю за господарською діяльністю контрагента.

Частиною 4 ст. 91 Цивільного кодексу України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення в ЄДР відомостей про її припинення. Тобто, державна реєстрація юридичної особи є юридично-значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Також, у відповідності до ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

З огляду на вищевказане, суд наголошує, що оскільки на час взаємовідносин ТОВ «Рувер Груп» з ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Лігран», останні були зареєстровані в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, взяті на податковий облік в органах державної податкової служби, як платники податку на додану вартість, не мали податкового боргу, ставити під сумнів правомочність здійснення господарської діяльності своїх контрагентів у позивача не було підстав.

Судом також встановлено, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами щодо придбання товарів підтверджується також наданими представником позивача копіями договорів про поставку товарів, видатковими та товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, з яких вбачається, що придбані позивачем у ТОВ «Лігран» та ТОВ «Шоковіта» товари були в подальшому реалізовані ТОВ «Рувер Груп» своїм контрагентам покупцям, тобто, використані позивачем в своїй господарській діяльності (матеріали адміністративної справи том №2 та №3).

До матеріалів адміністративної справи представником позивача було також надано копію постанови Дніпропетровського адміністративного суду від 30.04.2013р. у справі №804/1724/13-а за позовом ТОВ «НВП «Промтехсінтез» до ДПІ у Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій (том №2, а.с.163-172). Зазначеним рішенням було визнано протиправними дії податкового органу, зокрема, в частині проведення перевірки ТОВ «Лігран» та складанні акту перевірки від 28.12.2012р. №7250/224/34656476.

Таким чином, оскільки первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам позивача та його контрагентів відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також враховуючи підтвердження в ході розгляду справи реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Рувер Груп» з контрагентами постачальниками ТОВ «Лігран» та ТОВ «Шоковіта», суд дійшов висновку про правомірність включення ТОВ «Рувер Груп» до валових витрат та податкового кредиту сум ПДВ (по взаємовідносинам з вказаними товариствами).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень не довів, що під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 29.05.2013р. № 0002862301 та № 0002872301 ДПІ у м. Черкасах діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2013р. № 0002862301 та № 0002872301 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 29.05.2013 р. № 0002862301 про збільшення суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю «Рувер Груп» з податку на прибуток за основним платежем 184360 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 46090 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 29.05.2013 р. № 0002872301 про збільшення суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю «Рувер Груп» з податку на додану вартість у розмірі 175580 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 43895 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 25 листопада 2013 року.