Ухвала

від 11.03.2014 по справі 823/3123/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/3123/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Бєлової Л.В.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рувер Груп» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Рувер Груп» звернулося в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.05.2013 року № 0002862301, № 0002872301 та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 2 294 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року позов задоволено повністю. Рішення суду вмотивовано тим, що оскільки первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам позивача та його контрагентів відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також враховуючи підтвердження в ході розгляду справи реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Рувер Груп» з контрагентами постачальниками ТОВ «Лігран» та ТОВ «Шоковіта», суд дійшов висновку про правомірність включення ТОВ «Рувер Груп» до валових витрат та податкового кредиту сум ПДВ (по взаємовідносинам з вказаними товариствами).

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. На думку апелянта, судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема апелянт посилається на те, що господарські операції поставки на користь ТОВ «Рувер Груп» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рувер Груп» зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 19.04.2010р., за ідентифікаційним кодом 37067673 та взято на облік як платник податків в ДПІ у м. Черкаси.

Посадовими особами ДПІ у м. Черкасах була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Рувер Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.04.2010р. по 31.12.2012р., про що складено акт від 18.05.2013р. №201/22-11/37067673 (том №1, а.с.12-50).

На підставі акту перевірки від 18.05.2013р. №201/22-11/37067673, податковим органом 29.05.2013р. прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- №0002862301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Рувер Груп» з податку на прибуток на загальну суму 230 450,00грн., у тому числі основний платіж в розмірі 184 360,00грн. та штрафні санкції в розмірі 46 090,00грн.(том №1, а.с.54);

- №0002872301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Рувер Груп» з ПДВ на загальну суму 219 475,00грн., у тому числі основний платіж в розмірі 175 580,00грн. та штрафні санкції в розмірі 43 895,00грн. (том №1, а.с.55).

Зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку були оскаржені позивачем до ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області та до Міністерства доходів і зборів України. За результатами адміністративного оскарження в задоволенні скарг позивача було відмовлено.

Податковий орган дійшов до висновку, що реальність здійснення господарської діяльності ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Лігран» документально не підтверджено, в зв'язку з відсутністю за юридичними адресами зазначених товариств, відсутністю первинних та бухгалтерських документів. Також встановлено відсутність у контрагентів позивача необхідних умови для здійснення господарських операцій: основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів, в зв'язку з чим, операції за їх участю не є господарською діяльністю останніх, в розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного висновку відповідача та протиправність зазначених податкових повідомлень - рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 даного Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Рувер Груп» з ТОВ «Лігран» були укладені договори: поставки №8 від 03.01.2012р.; про надання транспортно-експедиційних послуг №36 від 14.05.2012р. та купівлі-продажу промислового обладнання №77 від 02.07.2012р. (том №1, а.с.60-63).

За вищевказаними договорами, позивачем було придбано у контрагента постачальника гофропродукцію, вторинну сировину (макулатуру), машину повздовжнього різання (марки МПР-2400), а також отримано послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів.

Розрахунок по вищевказаним договорам відбувався в безготівковій формі шляхом попередньої оплати вартості придбаних товарів, робіт, послуг на розрахункові рахунки постачальника, що підтверджується копіями платіжних доручень (том №2, а.с.2-15).

За час взаємовідносин ТОВ «Рувер Груп» отримало від свого контрагента товари та послуги у березні, травні-липні 2012р. на загальну суму 810 006,00грн., в т.ч. 135 001,00грн. ПДВ. На підставі отриманих від ТОВ «Лігран» видаткових та податкових накладних, копії яких були надані позивачем до перевірки, а також долучені до матеріалів справи, ТОВ «Рувер Груп» включило до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в податкових деклараціях з податку на прибуток, витрати на загальну суму 676 005,00грн., а також включило суму ПДВ в розмірі 135 001,00грн. до складу податкового кредиту, в податкових деклараціях з ПДВ.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ «Рувер Груп» з ТОВ «Шоковіта». Був укладений договір купівлі-продажу №38 від 02.07.2012р. (том №1, а.с.116-117).

За умовами зазначеного договору, позивачем було придбано у ТОВ «Шоковіта» гофропродукцію, вторинну сировину (макулатуру) та штанцформу.

Розрахунки за вказаним договором здійснювалися у безготівковій формі, що також підтверджується копіями платіжних доручень (том №2, а.с.16-24). У серпні-листопаді 2012р. позивач отримав від ТОВ «Шоковіта» товари на загальну суму 537 460,00грн., в т.ч. 89 576,70грн. ПДВ.

На підставі отриманих від ТОВ «Шоковіта» видаткових та податкових накладних, копії яких також були надані позивачем до перевірки та долучені до матеріалів справи, ТОВ «Рувер Груп» було включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в податкових декларація з податку на прибуток, витрати на загальну суму 447 883,68грн., а також включило суму ПДВ в розмірі 89 577,00грн. до складу податкового кредиту, в податкових деклараціях з ПДВ.

На думку колегії суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за договорами укладеними між позивачем та його контрагентами, оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те. що такі відомості є недостовірними.

На момент укладання договорів контрагенти позивача у відповідності до вимог чинного законодавства був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебували на податковому обліку в органах податкової служби, як платники податку на додану вартість .

Крім того, колегія суддів враховує, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Враховуючи вищевикладене, а також те, що в ході розгляду справи підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Рувер Груп» з контрагентами постачальниками ТОВ «Лігран» та ТОВ «Шоковіта», суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2013р. № 0002862301 та № 0002872301 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 17 березня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

Л.В. Бєлова

.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Бєлова Л.В.

Аліменко В.О.