Ухвала

від 26.11.2013 по справі 810/1921/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1921/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Літвіної Н.М.

Старової Н.Е.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон-прилад» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Електрон-прилад» до ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ в Обухівському районі Київської області у ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Електрон-прилад» з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Норт Вуд», ТОВ «Декос Альянс», ПП «Сітал», ТОВ «Цезій», за результатами якої складено акт перевірки в якому були зафіксовані порушення позивачем п. 138.2 статті 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, чим занижено податок на прибуток на загальну суму 310 699, 00 грн., п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, п. 187.1 статті 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8 статті 201 ПК України, чим занижено ПДВ в період що перевірявся, на загальну суму 113 167, 31 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення від 14 грудня 2012 року № 3117/0002002301, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 71 461, 00 грн., та № 3118/0002002301, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 169 750, 88 грн.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою донарахування позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток був факт господарських правовідносин, в періоді, що перевірявся, з контрагентами - ТОВ «Норт Вуд», ТОВ «Декос Альянс», ПП «Сітал», ТОВ «Цезій».

Так, між ТОВ «Електрон-прилад» (Покупець) та ТОВ «Декос Альянс» (Постачальник) укладено Договір поставки № 7 від 01 жовтня 2011 року, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар та виконані роботи, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар та виконані роботи на умовах даного Договору.

Оплата за даним договором здійснювалася позивачем шляхом безготівкового перерахування коштів, що підтверджується виписками/особовими рахунками.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Декос Альянс» на адресу позивача були виписані податкові та видаткові накладні.

Між ТОВ «Електрон-прилад» (Покупець) та ТОВ «Норт Вуд» (Постачальник) укладено Договір поставки № 34 від 16 липня 2012 року, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.

Оплата за даним договором здійснювалася позивачем шляхом безготівкового перерахування коштів, що підтверджується виписками/особовими рахунками.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Норт Вуд» на адресу позивача виписані податкові та видаткові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно повідомлення про уступку права вимоги від 24 серпня 2012 року № 24/08 ТОВ «Цезій» уступило ТОВ «Сітал» право вимоги за договором куплі-продажу від 05 квітня 2012 року № 76 та договором купівлі продажу від 05 квітня 2012 року № 504, укладеними між ТОВ «Електрон-прилад» та первісним кредитором.

Відповідна уступка права вимоги мала місце на підставі Угоди про відступлення права вимоги від 24 серпня 2012 року укладеної між Первісним кредитором та Новим кредитором.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Електрон-прилад» (Покупець) та ТОВ «Цезій» (Постачальник) укладено Договір поставки № 504 від 05 квітня 2012 року, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар і послуги, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар і послуги на умовах даного Договору.

Оплата за даним договором здійснювалася позивачем шляхом безготівкового перерахування коштів, що підтверджується виписками/особовими рахунками.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Цезій» на адресу позивача виписані податкові та видаткові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість, яка була сплачена позивачем за вказаними податковими накладними, включено позивачем до податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України - витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 статті 201 ПК України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 - первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Колегія суддів зазначає, що позивачем належними доказами доведено фактичне виконання зазначених договорів. Так, дані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема, копіями відповідних договорів, податковими та видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт.

В матеріалах справи також наявні докази технологічних можливостей виконання вищевказаних договорів. Позивачем надано документи, що підтверджують наявність необхідного для виконання зобов'язань майна, а саме: Договір оренди фургона малотоннажного у приватної особи від 20 березня 2011 року № 2, що укладений між ОСОБА_3 (Орендодавець) та ТОВ «Електрон-прилад» (Орендар), згідно якого Орендодавець передає, а Орендар бере в тимчасове володіння наступне майно: фургон малотоннажний марки: Ford transit.

Податкові накладні, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 статті 201 ПК України, відповідають вимогам, які передбачено статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Контрагенти позивача на час вчинення правочинів були зареєстровані у встановленому порядку платниками податку на додану вартість, а отже мали право видавати податкові накладні.

Необхідно зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11).

Враховуючи зазначене, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в зазначеному акті перевірки про порушення позивачем положень податкового законодавства, а тому, відповідно, протиправними є оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на основі такого акту перевірки.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Старова Н.Е.