Постанова

від 04.11.2013 по справі 826/15901/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2013 року 13:51 № 826/15901/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К. Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імаджинейшн" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання нікчемними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002842207, №0002852207, №0002862207 від 24.04.2013

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імаджинейшн» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати нікчемними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі м. Києва ДПС від 24.04.2013 року № 0002842207, № 0002852207, № 0002862207; визнати нікчемним та скасувати повністю Акт ДПІ в Оболонському районі м. Києва ДПС від 04.04.2013 року про результати документальної позапланової виїзної податкової перевірки.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними, необґрунтованим та таким, що не відповідають вимогам чинного податкового законодавства й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Лоу Консалт» та ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі», а реальність господарських операцій позивачем підтверджується належним чином оформленими документами.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з посиланням на їх безпідставність, просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, співпадають з висновками акта перевірки від 04.04.2013 року № 3352/22.2/36538939 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Імаджинейшн» (код ЄДРПОУ 36538939) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Декос Альянс» (код ЄДРПОУ 37505731) за період липень, вересень, листопад, грудень 2011 року, ТОВ «Лоу Консалт» (код ЄДРПОУ 36429084) за період жовтень, грудень 2010 року, ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» (код ЄДРПОУ 36375673) за період квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року (далі по тексту - Акт перевірки).

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імаджинейшн» зареєстроване Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією та перебуває на обліку в ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві як платник податків.

В період з 22.03.2013 по 28.03.2013 року посадовими особами відповідача на підставі направлення від 22.03.2013 року №559/22, виданого ДПІ в Оболонському районі м. Києва ДПС, у відповідності до статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 82 Податкового кодексу України та Наказу від 22.03.2013 року № 592 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Імаджинейшн» (код ЄДРПОУ 36538939) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Декос Альянс» (код ЄДРПОУ 37505731) за період липень, вересень, листопад, грудень 2011 року, ТОВ «Лоу Консалт» (код ЄДРПОУ 36429084) за період жовтень, грудень 2010 року, ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» (код ЄДРПОУ 36375673) за період квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 04.04.2013 року № 3352/22.2/36538939.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 58188 грн., у тому числі по періодам: за 2 квартал 2010 року - 9544 грн.; за 3 квартал 2010 року - 14237 грн.; за 4 квартал 2010 року - 13200 грн.; за 3 квартал 2011 року - 13380 грн.; за 4 квартал 2011 року - 7827 грн.;

- п.п 7.2.3 та 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 48025 грн., у тому числі по періодам: квітень 2010 року -1825 грн.; травень 2010 року -1660 грн.; червень 2010 року - 4149 грн.; липень 2010 року - 4761 грн.; серпень 2010 року - 4188 грн.; вересень 201 року - 2441 грн.; жовтень 2010 року - 9560 грн.; грудень 2010 року - 1000 грн.; липень 2010 року - 5968 грн.; вересень 2011 року - 5667 грн.; листопад 2011 року - 5647 грн.; грудень 2011 року - 1159 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення суми грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах наявності ознак фіктивності контрагентів позивача контрагентами ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Лоу Консалт» та ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі».

Зокрема, відповідачем від ДПІ в Печерському районі м. Києва отримано акт від 26.01.2012 року № 28/23-10/37505731 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Декос Альянс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 08.02.2011 по 31.12.2011 року, в якому відображено інформацію про те, що перевіркою встановлено факт вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені цими правочинами; відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період з 08.02.2011 року по 31.12.2011 року.

Також відповідачем від ДПІ в Голосіївському районі м. Києва ДПС отримано акт від 29.10.2012 року № 833/3-22-80-36375673 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків -покупцями з червня 2009 року по грудень 2011 року, в якому відображено інформацію про неможливість фактичного здійснення ТОВ «РМА «Монамі» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень та транспортних засобів.

Крім того, відповідачем від Бориспільської ОДПІ отримано акт від 26.09.2012 року № 251/9/22-1/36429084 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження повноти господарських відносин, їх реальності та повноти відображення показників ПДВ в обліку ТОВ «Лоу Консалт» з підприємствами - постачальниками за період червень 2009 року - січень 2012 року, в якому відображено, що звіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із підприємствами - постачальниками, їх вид, обсяг, якість та розрахунки; встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 656 ЦК України в частині недодержання ТОВ «Лоу Консалт» вимог статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними при придбанні товарів (робіт, послуг).

В обґрунтування заперечень відповідачем долучено до матеріалів справи копію постанови про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання справ в одне провадження від 10.04.2012 року, якою порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: ТОВ «Лоу Консалт» та ТОВ «РМА «Монамі».

Податковий орган вважає дані обставини належними, достатніми та допустимими доказами протиправності формування позивачем податкового кредиту та витрат за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Лоу Консалт» та ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі».

На підставі Акту перевірки та за результатами розглянутих заперечень позивача податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 року № 0002842207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 67433 грн., у тому числі за основним платежем - 58188 грн. та за штрафним санкціями - 9245 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 року № 0002852207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 59300 грн., у тому числі за основним платежем - 47440 грн. та за штрафними санкціями - 11860 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 року № 0002862207, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2011 року на 585 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 146 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано скаргу від 24.05.2013 року № 05 до ДПС у м. Києві, розглянувши яку, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві винесено рішення від 25.07.2013 року № 2437/10/26-15-10-04-04 про залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 24.04.2013 року № 0002842207; скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2013 року № 0002852207 в частині основного платежу по ПДВ у розмірі 2008 грн. та частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 502,00 грн.; скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2013 року № 0002862207 в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 146,00 грн., а в іншій частині залишено без змін, а первинну скаргу - частково задоволено.

Не погоджуючись з винесеним рішенням рішення від 25.07.2013 року № 2437/10/26-15-10-04-04, позивачем подано скаргу від 08.08.2013 року № 8, розглянувши яку Міністерством доходів і зборів України винесено рішення від 02.09.2013 року № 10200/6/99-99-10-01-15 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

На думку позивача, у відповідача відсутні законні підстави для прийняття наказу про проведення перевірки, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення та наказ є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Лоу Консалт», ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі», обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як встановлено судом, позивач згідно наявної в матеріалах справи довідки АБ № 688210 з ЄДРПОУ має право займатися наступними видами діяльності за КВЕД: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; брошурувально-палітурна діяльність і надання пов'язаних з нею послуг; інші види видавничої діяльності; агентства нерухомості; рекламні агентства; посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

Згідно наявного в матеріалах справи договору від 28.02.2011 року № 22 та додатків до нього, додаткових угод позивач (Орендар) для здійснення господарської діяльності орендує частину нежитлових приміщень (офісні приміщення) у ТОВ «Петрівка - Центр». Договір від 14.02.2011 року № 1548596, укладений між позивачем та Спільним українсько-американським підприємством у формі ТОВ «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» та додатки до нього надані для підтвердження отримання позивачем та використання у власній господарській діяльності телекомунікаційних послуг.

Для здійснення рекламної діяльності позивачем придбано основні засоби згідно видаткових накладних від 27.05.2011 року № БТ-0000327, від 01.11.2009 року № ЛНА-000002, від 05.05.2010 року № 5611, від 20.08.2010 року № 1156, від 31.08.2010 року № 1205, а саме: біндер, ламінатор, плівку, світлодіодний повно кольоровий екран, постери, сіті лайти та інше.

Як вбачається з матеріалів справи, господарська діяльність між позивачем та контрагентом ТОВ «Декос Альянс» здійснювалась на підставі укладених між ними письмових договорів та складання первинних документів у відповідності до вимог діючого на момент їх складення законодавства.

Так, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Декос Альянс» (Виконавець) укладено договір надання послуг від 12.09.2011 року № 12/09/11, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок з надання поліграфічних послуг в 2011 році. Строк виготовлення продукції Виконавцем визначається в доповненні до Договору за згодою сторін. За фактом виконання робіт складається та підписується двосторонній Акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг). Вивантаження продукції здійснюється силами і за рахунок Замовника.

За вказаним договором позивачу надавались поліграфічні послуги, а саме: ТОВ «Декос Альянс» було розроблено та виготовлено фірмовий банк підприємства та розроблені і виготовлені стікери з логотипом підприємства, які відображали фірмовий стиль, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться зразки вказаної продукції.

За фактом надання послуг складено Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг). При цьому ТОВ «Декос Альянс» виписало позивачу податкові накладні, що стали підставою для включення відповідної суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Оплата за надані ТОВ «Декос Альянс» послуги здійснювалась позивачем в порядку безготівкового розрахунку, про що Декос Альянс» наявні в матеріалах справи копії банківських виписок.

Крім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Декос Альянс» укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 28.11.2011 року № 28/11/11, відповідно до умов якого Виконавець приймає на себе обов'язки по забезпеченню Замовника інформаційно-консультаційними послугами з питань управління та ведення бізнесу. Інформаційно-консультаційні послуги і практична допомога надавались Замовнику в період з 05.12.2011 по 30.12.2011 року.

Необхідність отримання від ТОВ «Декос Альянс» вказаних послуг обумовлена прийняттям ТОВ «Імаджинейшн» рішення про необхідність реєстрації торгівельної марки підприємства, що підтверджується наявним в матеріалах справи наказом-розпорядженням від 28.11.2011 року про необхідність реєстрації товарного знаку. За фактом надання інформаційно-консультаційних послуг складено акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) наявний в матеріалах справи.

При цьому ТОВ «Декос Альянс» виписало позивачу податкові накладні, що стали підставою для включення відповідної суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Оплата за надані ТОВ «Декос Альянс» послуги здійснювалась позивачем в порядку безготівкового розрахунку, про що «Декос Альянс» наявні в матеріалах справи копії банківських виписок.

Також між позивачем (Замовник) та ТОВ «Декос Альянс» укладено договір поставки від 11.07.2011 року № 11/07/11, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується поставити продукцію, а Замовник оплатити її та прийняти. Строк виготовлення продукції Виконавцем визначається в доповненні до Договору за згодою сторін. За фактом виконання робіт складається та підписується двосторонній Акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг). Вивантаження продукції здійснюється силами і за рахунок Замовника.

В рамках укладеного договору позивачу поставлено від ТОВ «Декос Альянс» листи друкарські, пам'ятні знаки, дипломи з вкладишами, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні. Позивачем також долучено до матеріалів справи зразки листів друкарських, пам'ятних знаків, дипломів з вкладишами. На виконання договору були виставлені і оплачені позивачем рахунки на оплату віл 12.07.2011 року № 0000408 (товар отримано згідно видаткової накладної від 12.07.2011 року № РН-0000675, видаткова накладна від 12.07.2011 року № 914, довіреність на отримання товару від 11.07.2011 року № 000008); від 21.07.2011 року № 0000409 (товар отримано згідно видаткової накладної від 21.07.2011 року № РН-0000676, видаткова накладна від 21.07.2011 року № 915, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від 21.07.2011 року № 000009).

При цьому ТОВ «Декос Альянс» виписало позивачу податкові накладні, що стали підставою для включення відповідної суми ПДВ до складу податкового кредиту. Оплата за надані ТОВ «Декос Альянс» послуги здійснювалась позивачем в порядку безготівкового розрахунку, про що Декос Альянс» наявні в матеріалах справи копії банківських виписок.

Як вбачається з матеріалів справи, господарська діяльність між позивачем та контрагентом ТОВ «Лоу Консалт» здійснювалась на підставі укладеного між ними письмового договору та складання первинних документів у відповідності до вимог діючого на момент їх складення законодавства.

Так, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Лоу Консалт» (Юридична фірма) укладено договір щодо надання юридичних послуг від 25.10.2010 року № ЛО/25/10, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Юридична фірма бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Юридична фірма бере на себе виконання наступної правової роботи: а) перевіряє відповідність вимогам законодавства внутрішніх документів Замовника, надає допомогу Замовнику з підготовки та подальшого оформлення зазначених документів; б) бере участь у підготовці та укладенні різного роду договорів, що укладаються Замовником з іншими підприємствами та громадянами, надає допомогу щодо організації контролю за виконанням цих договорів, слідкує за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, що не виконують договірних зобов'язань; в) організує та веде претензійну роботу за матеріалами, підготовленими Замовником; г) бере участь у розгляді питань про дебіторську та кредиторську заборгованість, що є на балансі господарства, та вживає спільно з іншими підрозділами заходів щодо ліквідації цієї заборгованості; д) надає допомогу з організації та здійснення контролю за дотриманням Замовником встановленого чинним законодавством порядку продажу та приймання продукції і товарів за кількістю і якістю, проводить інструктаж працівників, які відповідають за відправлення та приймання товарно-матеріальних цінностей, про порядок оформлення цих операцій та активування у випадку нестачі, некомплектності, псування товарів та вантажів, робить висновок про законність списання матеріальних цінностей; е) представляє у встановленому порядку інтереси Замовника в суді, а також в інших органах при розгляді правових питань; є) узагальнює і організує розгляд судових справ, інших справ та спільно з іншими підрозділами надає Замовнику пропозиції з усунення виявлених недоліків; ж) дає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у діяльності Замовника; з) за дорученням Замовника бере участь у засіданні балансової комісії та розробці пропозицій за підсумками фінансово-господарської діяльності; и)готує за дорученням Замовника матеріали про розкрадання, розтрати,нестачі, випуск недоброякісної і нестандартної продукції та про інші правопорушення для передачі слідчим, судовим органам, а також вживає заходів щодо відшкодування збитків, завданих Замовнику; і) організує систематичний облік та збереження нормативних актів, що надходять до Замовника та видаються ним, створює бібліотеку юридичної літератури; ї) інформує Замовника про нове законодавство, організує спільно з іншими підрозділами вивчення керівними працівниками та спеціалістами Замовника нормативних актів, що стосуються їхньої діяльності, регулярно здійснює особистий прийом працівників Замовника та консультує їх з правових питань.

В рамках укладеного договору позивачу надавались юридичні послуги від ТОВ «Лоу консалт». За фактом надання юридичних послуг складено Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), наявні в матеріалах справи. На підтвердження реальності настання правових наслідків укладеного договору та товарності здійснюваних операцій позивачем долучено до матеріалів справи наказ-розпорядження від 25.10.2012 року про необхідність доручення юридичної фірми, акт здачі-прийняття послуг від 21.10.2010 року № 311003, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, акт здачі-прийняття послуг від 21.12.2010 року № 311209, звіт про отримання коштів, виданих на відрядження від 28.04.2011 року № АО-0000009.

При цьому ТОВ «Лоу консалт» виписало позивачу податкові накладні, що стали підставою для включення відповідної суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Оплата за надані ТОВ «Лоу консалт» послуги здійснювалась позивачем в порядку безготівкового розрахунку, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок.

Як вбачається з матеріалів справи, господарська діяльність між позивачем та контрагентом ТОВ «Монамі» здійснювалась на підставі укладеного між ними письмового договору та складання первинних документів у відповідності до вимог діючого на момент їх складення законодавства.

Так, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» (Виконавець) укладено договір від 26.04.2010 року № РА-26/04, відповідно до умов якого Виконавець за дорученням Замовника на умовах, передбачених цим Договором, надає послуги з розміщення, виготовлення і обслуговування рекламних матеріалів Замовника на рекламо носіях, відповідно до затвердженої Сторонами адресної програми (викладеної в Актах резервування). Виконавець може проводити одночасно декілька рекламних кампаній Замовника. Для кожної рекламної кампанії укладається окремий Акт резервування. Зміст рекламних матеріалів Замовника не повинно суперечити вимогам Законів України «Про рекламу», «Про захист суспільної моралі». Виконавець забезпечує розміщення рекламних матеріалів на рекламо носіях і несе відповідальність за дотримання всіх правил, норм, процедур, законних і підзаконних актів відносно використання рекламо носіїв, їхньої установки і правильності оформлення документації на них. При передачі рекламних матеріалів від Замовника Виконавцю оформляється акт прийому-передачі без переходу права власності. Крім цього, в цьому акті вказуються місце і терміни розміщення рекламних носіїв.

В рамках укладеного договору позивачу надавались послуги з розміщення реклами від ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі». За фактом надання юридичних послуг складено Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2010 року № ОУ-220, від 30.06.2010 року № ОУ-276, від 30.06.2010 року № ОУ-320, від 31.07.2010 року № 140704, від 31.08.2010 року № 190801, від 31.08.2010 року № ОУ-0559, від 30.09.2010 року № ОУ-0580, від 30.09.2010 року № ОУ-665, наявні в матеріалах справи. Крім того, позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій долучено до матеріалів справи реєстри податкових накладних.

При цьому ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» виписало позивачу податкові накладні, що стали підставою для включення відповідної суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Оплата за надані ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» послуги здійснювалась позивачем в порядку безготівкового розрахунку, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок.

Суд звертає увагу, що податковим органом проведено перевірку діяльності позивача за період з квітня 2010 року по грудень 2011 року, а отже суд, вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, керується приписами Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, які діяли як на момент виникнення спірних правовідносин так і на момент проведення перевірки.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Аналогічні норми містяться в п. п 7.2.3 та 7.2.6 п. 7.2, п. п. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за період квітень 2010 року - грудень 2011 року на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Лоу Консалт» та ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» у зв'язку з придбанням товарів, отриманням послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Лоу Консалт» та ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів (послуг). В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Позивачем додано до матеріалів справи свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Лоу Консалт» у якості платника ПДВ, довідку з ЄДРПОУ ТОВ «Декос Альянс», згідно якої останнє мало право здійснювати господарську діяльність на підставі укладених з позивачем договорів; свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Декос Альянс» платником ПДВ та довідку про взяття його на облік в ДПІ в Печерському районі м. Києва ДПС.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Лоу Консалт» та ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» в матеріалах справи містяться докази подальшого використання отриманих у контрагентів товарів та послуг, дослідивши які, судом встановлено, що в подальшому придбаний у ТОВ «Декос Альянс» товар був реалізований: листи друкарські позивачем було поставлено ТОВ «Золоті ворота» згідно договору від 11.07.2011 року № 30/11 пз, пам'ятні знаки та дипломи з вкладишами продані на підставі договору від 25.07.2011 року № 29/11 пз, укладеного між позивачем та Харківським національним університетом радіоелектроніки, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні рахунок-фактура, видаткова накладна, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, оборотно-сальдові відомості по рахунку 311 та 631 та банківськими виписками на підтвердження сплати за вищевказаний товар.

Необхідність отримання позивачем юридичних послуг від ТОВ «Лоу Консалт» підтверджується наявною в матеріалах справи копією наказу-розпорядження від 25.10.2010 року, згідно якої у зв'язку із виробничою необхідністю директором позивача наказано долучити до роботи ТОВ «Імаджинейшн» фірму по юридичним послугам.

Крім того, необхідність укладення договорів з ТОВ «Декос Альянс» та ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, а саме: договір про рекламу від 01.07.2010 року № 01-АРГО, укладений між позивачем та ТОВ «Арго - торгівельна мережа», від 22.08.2010 року № 174-10 про надання послуг з проведення рекламної кампанії, укладений між позивачем та ТОВ «Окатгон-Аутдор», від 26.08.2010 року № 0260810/1 пр орекламу, укладений між позивачем та Святошинською районною у м. Києві організацією Партії регіонів, від 26.08.2010 року № 260810/2 про рекламу, укладений між позивачем та Шевченківською районною у м. Києві організацією Партії регіонів, від 26.08.2010 року № 0260810/1 про рекламу, укладений між позивачем та ЗАТ МЖК «Оболонь», від 26.08.2010 року № 0260810/4, укладений між позивачем та ТОВ «А.К.Ф. Трейдінг», відповідно до яких позивач надавав рекламні послуги.

Судом встановлено, що згідно наявної в матеріалах справи довідки з ЄДРПОУ позивач має право на отримання робіт і послуг, визначених умовами укладених з контрагентами ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Лоу Консалт» та ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» договорів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Лоу Консалт» та ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Лоу Консалт» та ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на момент виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали можливості на виконання господарських зобов'язань по перевезенню товару, наданню послуг та доказів відсутності фактичних дій останніх, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

На думку суду, позивач, як Замовник послуг, не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Лоу Консалт» та ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі», яка (фіктивність) встановлена в інших процесуальних документах, як то акт перевірки позивача та акт про неможливість проведення зустрічної звірки його контрагента, не сприймається судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України.

Отже, акт від 26.01.2012 року № 28/23-10/37505731 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Декос Альянс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 08.02.2011 по 31.12.2011 року, акт від 29.10.2012 року № 833/3-22-80-36375673 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків -покупцями з червня 2009 року по грудень 2011 року, акт від 26.09.2012 року № 251/9/22-1/36429084 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження повноти господарських відносин, їх реальності та повноти відображення показників ПДВ в обліку ТОВ «Лоу Консалт» з підприємствами - постачальниками за період червень 2009 року - січень 2012 року не є належними доказами на підтвердження нездійснення ними господарської діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Лоу Консалт» та ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Суд звертає увагу на те, що рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25.07.2013 року № 2437/10/26-15-10-04-04 податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 року № 0002852207 скасоване в частині основного платежу по ПДВ у розмірі 2008 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 502,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 року № 0002862207 скасоване в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 146,00 грн., а в іншій частині залишено без змін.

Так, ст. 60 Податкового кодексу України визначено підстави та порядок відкликання податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги. Порядок відкликання податкового повідомлення-рішення регламентується Кодексом, а також Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом ДПС України від 22.12.2010 року № 985.

Податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо, зокрема, контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу. У цьому випадку податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги (п. 60.3 ст. 60 Кодексу). Тобто податкове повідомлення-рішення визнається відкликаним у разі прийняття контролюючим органом рішення, яким задовольняється скарга на користь платника податків.

Відповідно до п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС від 24.04.2013 року № 0002852207 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 56790 грн.., у тому числі за основним платежем - 45432 грн. та за штрафними санкціями - 11358 грн.

При цьому, враховуючи, що судом встановлено правомірність сформування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Лоу Консалт» та ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі», податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС від 24.04.2013 року № 0002842207, № 0002862207 також є протиправним та підлягає скасуванню в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2011 року в розмірі 585 грн.

Водночас, суд не погоджується із вимогами про визнання нікчемним та скасування акту № 355/22.2/36538939 від 04.04.2013 року з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984 (далі по тексту Порядок № 984) результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Тобто акт перевірки за своєю правовою природою є службовим документом та який містить висновки податкового органу щодо результатів перевірки, не є актом державного чи іншого органу в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, а висновки податкового органу не порушують прав позивача

Враховуючи викладене, акт перевірки, складений органом державної податкової служби, не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки не встановлює, не змінює та не припиняє жодних прав та обов'язків.

При цьому, інтересом юридичної особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти інтерес, що може бути об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб юридичної особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Крім цього, слід звернути увагу, що розділом II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 визначено вимоги до змісту акта (довідки) документальної перевірки, зокрема, встановлено, що акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку.

Висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень; виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів); в акті не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення; у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для отримання; відображається кількість складених примірників акта (довідки) перевірки та відмітка про вручення одного примірника посадовим особам платника податків або його законним представникам.

За таких обставин, за результатом дослідження акту № 355/22.2/36538939 від 04.04.2013 року судом не встановлено порушень форми або змісту спірного акту.

При цьому, вирішуючи питання про необхідність закриття провадження у справі в частині вимоги про скасування акту перевірки з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Виключення з такої передумови для оскарження рішень (дій, бездіяльності), як наявність порушеного права, нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачена для справ щодо оскарження нормативно - правових актів, які можуть оскаржувати ті особи, щодо яких можливе застосування акту.

Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Закриття провадження судом вбачається можливим тільки у випадку відсутності владних повноважень відповідача, або у випадку прямого визначення Законом іншої юрисдикції заявлених вимог.

Оскільки іншого порядку оскарження дій податкових органів України чинним законодавством не встановлено, суд доходить висновків про відсутність підстав для закриття провадження у справі.

Крім того, суд аналогічно висновків про відсутність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування акту перевірки дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2013 року № 0002852207 в частині основного платежу по ПДВ у розмірі 2008 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 502,00 грн.; скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2013 року № 0002862207 в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 146,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Імаджинейшн» підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Імаджинейшн» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва ДПС від 24.04.2013 року № 0002852207 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 56790 грн.., у тому числі за основним платежем - 45432 грн. та за штрафними санкціями - 11358 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва ДПС від 24.04.2013 року № 0002842207, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 67433 грн., у тому числі за основним платежем - 58188 грн. та за штрафним санкціями - 9245 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва ДПС від 24.04.2013 року № 0002862207 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2011 року в розмірі 585 грн.

5. В решті позовних вимог відмовити.

6. Судові витрати в сумі 1274,65 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імаджинейшн» за рахунок державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник