Постанова

від 11.03.2014 по справі 826/15901/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15901/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імаджинейшн» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нікчемними та скасування акту перевірки від 04.04.2013 року №355/22.2/36538939, податкових повідомлень - рішень від 24.04.2013 року №0002842207, №0002852207, №0002862207,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нікчемними та скасування акту перевірки від 04.04.2013 року №355/22.2/36538939, податкових повідомлень - рішень від 24.04.2013 року №0002842207, №0002852207, №0002862207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року позов задоволено частково, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення від 24.04.2013 року №0002852207 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 56790,00 грн., у тому числі за основним платежем - 45432,00 грн., за штрафними санкціями 11358,00 грн.; №0002862207 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2011 року в розмірі 585,00 грн. та №0002842207.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 195 КАС України колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Декос Альянс» за період липень, вересень, листопад, грудень 2011 року, ТОВ «Лоу Консалт» за період жовтень, грудень 2010 року, ТОВ «Рекламно - маркетингове агентство «Монамі» за період квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року; за наслідками перевірки складено акт від 04.04.2013 року №355/22.2/36538939.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 58188,00 грн.;

- п.п 7.2.3 та 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 48025,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань орган державної податкової служби посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із:

- ТОВ «Декос Альянс», оскільки згідно акту «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Декос Альянс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 08.02.2011 року по 31.12.2011 року» від 26.01.2012 року №28/23-10/37505731 зазначений контрагент не знаходиться за фактичною адресою; на товаристві відсутні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності; загальна чисельність працюючих складала одну особу; керівник та засновник товариства заперечує свою причетність щодо реєстрації вказаного товариства;

- ТОВ «Лоу Консалт», оскільки згідно акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників ПДВ в обліку ТОВ «Лоу Консалт» з підприємствами - покупцями та постачальниками за період червня 2009 року по січень 2012 року» від 26.09.2012 року №251/7/22-1/36429084 останнє відсутнє за місцезнаходженням; у товариства відсутні трудові ресурси; керівник товариства заперечує свою причетність щодо реєстрації вказаного товариства;

- ТОВ «Рекламно - маркетингове агентство «Монамі», оскільки згідно акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рекламно - маркетингове агентство «Монамі» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків - покупцями з червня 2009 року по грудень 2011 року» від 29.10.2012 року №833/3-22-80-36375673 останнє не знаходиться за фактичною адресою; створено з метою прикриття незаконної діяльності; особа, яка відповідальна за фінансово - господарську діяльність товариства, є громадянкою Білорусії та у період здійснення господарських операцій була відсутня на території України.

24 квітня 2013 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0002842207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 67433,00 грн., у тому числі за основним платежем - 58188,00 грн., за штрафним санкціями - 9245,00 грн.;

- №0002852207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 59300,00 грн., у тому числі за основним платежем 47440,00 грн. та за штрафними санкціями - 11860,00 грн.;

- №0002862207, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2011 року на 585,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 146 грн.

Зазначені податкові повідомлення - рішенні були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві, за наслідками чого рішенням від 25.07.2013 року №2437/10/26-15-10-04-04 податкові повідомлення - рішення від 24.04.2013 року №0002842207 залишено без змін; від 24.04.2013 року №0002852207 скасовано в частині визначеного основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 2008,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 502,00 грн.; №0002862207 скасовано в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 146,00 грн.

Задовольняючи позов в частині, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеними вище контрагентами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Лоу Консалт» на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Так, 11 липня 2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Декос Альянс» (виконавець) укладено договір поставки №11/07/11, відповідно до якого останній зобов'язується поставити продукцію. Пунктом 2.1 договору визначено, що виконавець виставляє замовнику рахунок. Строк виготовлення продукції виконавцем визначається в доповненні до договору за згодою сторін (п. 3.1.). Замовлення видається після остаточного розрахунку при наявності довіреності та підписаного акту здавання - приймання робіт (т. 1 а.с. 122 - 123).

На виконання умов договору контрагентом виставлені рахунки - фактури на товар - листи друкарські, пам'ятний знак, диплом з вкладишем (т. 2 а.с. 9, 12), складено видаткові накладні (т. 2 а.с. 10, 13) та виписані податкові накладні (т. 2 а.с. 11, 14); також надано витяг по рахунку 311, 631 (т. 2 а.с. 38-40)

Згідно видаткових накладних та витягу з книги обліку довіреностей, товар отриманий за довіреністю посадовою особою позивача (т. 2 а.с. 16 - 19).

На підтвердження оплати отриманих товарів позивачем надані виписки по рахунку у банку (т. 2 а.с. 20 - 23).

В подальшому отриманий товар - пам'ятний знак та диплом з вкладишем, було реалізовано Харківському національному університету радіоелектроніки, про що свідчить договір від 30.06.2011 року №29/11, рахунок - фактура та видаткова накладна; в матеріалах справи наявні зразки вказаного товару (т. 2 а.с. 27 - 32).

Також, отримані позивачем листи друкарські були реалізовані ТОВ «Золоті сторінки», про що свідчить договір від 11 липня 2011 року №30/11пз, специфікація, рахунок - фактура, видаткова накладна (т. 2 а.с. 47).

12 вересня 2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Декос Альянс» (виконавець) укладено договір надання послуг №12/09/11, відповідно до якого останній зобов'язується надати поліграфічні послуги в 2011 році. Пунктом 2.1 договору передбачено, що виконавець виставляє замовнику рахунок за виготовлення поліграфічної продукції. Строк виготовлення продукції виконавцем визначається в доповненні до договору за згодою сторін (п. 3.1). Замовлення видається після остаточного розрахунку при наявності довіреності та підписаного акту здавання - приймання робіт (т. 1 а.с. 126 - 127).

На підтвердження виконання договору позивачем надані рахунок - фактуру (т. 2 а.с. 57), акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) (т. 2 а.с. 58, 62) та податкові накладні (т. 2 а.с. 59, 63); також надано витяг по рахунку 311, 631 (т. 2 а.с. 68, 69).

На підтвердження оплати отриманих послуг позивачем надані виписки по рахунку у банку (т. 2 а.с. 66-67).

За вказаним договором позивачу надавались поліграфічні послуги, а саме було розроблено та виготовлено фірмовий бланк підприємства та розроблені і виготовлені стікери з логотипом підприємства, які відображали фірмовий стиль, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться зразки вказаної продукції (т. 2 а.с. 55, 56).

28 листопада 2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Декос Альянс» (виконавець) укладено договір про надання інформаційно - консультаційних послуг №28/11/11, відповідно до якого останній приймає на себе зобов'язання по забезпеченню замовника інформаційно - консультаційними послугами з питань управління та ведення бізнесу. Замовник зобов'язаний згідно виставленого рахунку - фактури провести оплату послуг (п. 5.3) (т. 1 а.с. 131).

На підтвердження виконання договору позивачем надані акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) (т. 2 а.с. 79) та податкову накладну (т. 2 а.с. 80); також надано витяг по рахунку 311 (т. 2 а.с. 84 - 85).

На підтвердження оплати отриманих послуг позивачем надано виписку по рахунку у банку (т. 2 а.с. 83).

Необхідність отримання від ТОВ «Декос Альянс» вказаних послуг обумовлена прийняттям ТОВ «Імаджинейшн» рішення про необхідність реєстрації торгівельної марки підприємства від 28.11.2011 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи наказом-розпорядженням від 28.11.2011 року про необхідність реєстрації товарного знаку (т. 2 а.с. 78). Також, позивачем надано лист, в якому відображено інформацію та рекомендації щодо надання інформаційно - консультаційних послуг (т. 2 а.с. 71 - 77).

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «Лоу Консалт» (юридична фірма) укладено договір щодо надання юридичних послуг від 25 жовтня 2010 року №ЛО/25/10, відповідно до якого юридична фірма надає юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (т. 2 а.с. 86 - 87).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) (т. 2 а.с. 91, 94 ), податкові накладні (т. 2 а.с. 92, 95); також надано витяг по рахунку 631 (т. 2 а.с. 103).

На підтвердження оплати отриманих послуг позивачем надані виписки по рахунку у банку (т. 2 а.с. 97-99).

На підтвердження реальності настання правових наслідків укладеного договору позивачем долучено до матеріалів справи наказ-розпорядження від 25.10.2012 року про необхідність долучення юридичної фірми (т. 2 а.с. 90), реєстри отриманих та виданих податкових накладних, звіт про отримання коштів, виданих на відрядження від 28.04.2011 року № АО-0000009 (т. 2 а.с. 99).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, первинні бухгалтерські документи та податкові накладні виписані вищенаведеними контрагентами відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарські операції позивача з ТОВ «Декос Альянс» та ТОВ «Лоу Консалт» здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Колегією суддів встановлено, що на дату підписання договору та розрахункових документів контрагенти позивача не були припинені та були платниками податку на додану вартість.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Рекламно - маркетингове агентство «Монамі» колегією суддів встановлено наступне.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» (виконавець) укладено договір від 26.04.2010 року №РА-26/04, відповідно до якого останній за дорученням замовника на умовах, передбачених цим договором, надає послуги з розміщення, виготовлення і обслуговування рекламних матеріалів замовника на рекламоносіях, відповідно до затвердженого сторонами адресної програми (викладеної в актах резервування). Виконавець відповідно до п. 4.1.2 зобов'язується розміщувати рекламні матеріали впродовж усього терміну рекламних компаній відповідно до актів резервування. Пунктом 5 договору визначено умови і порядок резервування, порядок ротації рекламних матеріалів (т. 2 а.с. 104 - 113).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), відповідно до яких позивач отримав послуги по розміщенню реклами (т. 2 а.с. 116, 121, 125, 128, 131, 133, 136); податкові накладні (т. 2 а.с. 117, 120, 124, 127, 130, 132, 135).

На підтвердження оплати отриманих послуг позивачем надані виписки по рахунку у банку (т. 2 а.с. 138 - 145).

На підтвердження подальшої реалізації отриманих рекламних послуг позивачем надані договори про рекламу від 01.07.2010 року № 01-АРГО, укладений між позивачем та ТОВ «Арго - торгівельна мережа», від 22.08.2010 року № 174-10 про надання послуг з проведення рекламної кампанії, укладений між позивачем та ТОВ «Окатгон-Аутдор», від 26.08.2010 року № 0260810/1 пр орекламу, укладений між позивачем та Святошинською районною у м. Києві організацією Партії регіонів, від 26.08.2010 року № 260810/2 про рекламу, укладений між позивачем та Шевченківською районною у м. Києві організацією Партії регіонів, від 26.08.2010 року № 0260810/1 про рекламу, укладений між позивачем та ЗАТ МЖК «Оболонь», від 26.08.2010 року № 0260810/4, укладений між позивачем та ТОВ «А.К.Ф. Трейдінг», відповідно до яких позивач надавав рекламні послуги (т. 2 а.с. 149 - 174).

Під час апеляційного розгляду справи колегією суддів було витребувано акти резервування, які передбачені п. 2.1 договору та є необхідними для резервування робочих поверхонь, проте позивачем не надані зазначені акти резервування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі», на підставі яких були сформовані дані податкового обліку, відповідно надані первинні документи не є підтвердженням даних податкового обліку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст.. 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Аналогічні норми передбачені Податковим кодексом України.

Так, відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що правочини позивача з ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Лоу Консалт» є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень доведено, що укладений правочин між позивачем та ТОВ «Рекламно-маркетингове агентство «Монамі» спрямований на нереальне настання правових наслідків.

Під час апеляційного розгляду справи колегією суддів у контролюючого органу було витребувано розрахунок сум грошових зобов'язань та фінансових санкцій по оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення - рішення від 24.04.2013 року №0002842207 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 37707,00 грн. (67433,00 грн. - 29726,00 грн.), у тому числі за основним платежем 34407,00 грн. (58188,00 грн. - 23781,00 грн.), за штрафними (фінансовими) санкціями 3300,00 грн. (9245,00 грн. - 5945,00 грн.).

Також колегія суддів вважає, що податкове повідомлення - рішення від 24.04.2013 року №0002852207 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 33010,00 грн. (59300,00 грн. - 2510,00 грн. - 23780,00 грн.), у тому числі за основним платежем 26408,00 грн. (47440,00 грн. - 2008,00 грн. - 19024,00 грн.), за штрафними (фінансовими) санкціями 6602,00 грн. (11860,00 грн. - 502,00 грн. - 4756,00 грн.).

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24.04.2013 року №0002842207, №0002852207 та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.04.2013 року №0002842207 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 37707,00 грн., у тому числі за основним платежем 34407,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3300,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.04.2013 року №0002852207 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 33010,00 грн., у тому числі за основним платежем 26408,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6602,00 грн.

В інший частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 17.03.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.