Рішення

від 14.11.2013 по справі 922/4067/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р.Справа № 922/4067/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Супрун М.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтех-Хаер", м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_1, м. Харків до 1. ФО ОСОБА_2, м. Київ , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча фірма "Адамант", м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, м. Харків про визнання недійсним рішення та визнання права власності на частку у статутному капіталі за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3 (дов. № 05/11-2013/5 від 05.11.2013 р.)

третьої особи (ОСОБА_1) - не з'явився

першого відповідача - Кудрявцев В.І. ( дов. від 10.10.2013 р.); ОСОБА_2 особисто

другого відповідача - не з'явився

третьої особи (Реєстраційна служба ХМУЮ) - Попов В.Ю. (дов. № 1171 від 01.07.2013 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Спецтех-Хаер", звернувся до господарського суду з позовом до ФО ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча фірма "Адамант" про визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Керуюча фірма "Адамант" щодо припинення діяльності другого відповідача - ТОВ "Керуюча фірма "Адамант", яке оформлено протоколом № 2013/1 Загальних зборів (засновників) учасників ТОВ "Керуюча фірма "Адамант" від 12 вересня 2013 р.; про визнання права власності ТОВ "Спецтех-Хаер" на частку у розмірі 24,0 % статутного капіталу ТОВ "Керуюча фірма "Адамант" та становить у грошовому розмірі 1309,00 грн. статутного капіталу; про зобов'язання Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції внести відомості до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо скасування процедури ліквідації ТОВ "Керуюча фірма "Адамант" (ЄДРПОУ 37576933).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.09.2013 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/4067/13 та розгляд справи призначено на 16.10.2013р. об 11:30 год. Цією ж ухвалою до участі у справі було залучено ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, та Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки рішення суду в даній справі може вплинути на їх права та обов'язки.

Позивачем на адресу суду 26 вересня 2013 р. надано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд, керуючись ст. 66, 67 ГПК України, заборонити Кудрявцеву Володимиру Ігоревичу та Реєстраційній службі Харківського міського управління юстиції проводити будь-які дії щодо ліквідації ТОВ "Керуюча фірма "Адамант"; заборонити відділенню № 19 ПАТ "Банк "ГРАНТ", блокування п/р 2600881948215 ТОВ "Керуюча фірма "Адамант", з метою можливості здійснення підприємством необхідних комунальних платежів, виплати заробітної плати та платежів по обов'язковим податковим зборам, передбаченим діючим законодавством України; заборонити ТОВ "Керуюча фірма "Адамант" передавати повноваження по управлінню справами господарського товариства Кудрявцеву Володимиру Ігоревичу.

16 жовтня 2013 року від представника першого відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання (вх. 38456) про здійснення фіксування судового процесу при розгляді справи № 922/4067/13 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи № 922/4067/13, враховуючи клопотання представника першого відповідача, здійснюється на диск CD-R, серійний номер сіс х-08175 за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.10.2013 р. розгляд справи № 922/4067/13 було відкладено на 06.11.2013 р. о 12:00.

05.11.2013р. від представника позивача до канцелярії господарського суду надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. 40789), за підписом представника позивача за довіреністю ОСОБА_7.

Також на адресу суду 05.11.2013 р. за вх. 40795 надано клопотання про відзив довіреності представника по господарській справі № 922/4067/13, а саме ТОВ "СПЕЦТЕХ-ХАЕР" в особі директора Товариства Черешньова Д.О., який діє на підставі статуту повідомляє суд про відзив довіреності, наданої Погорілецю Руслану Володимировичу (дов. № 4/2013 від 23.09.2013 р.) та про відзив довіреності, наданої ОСОБА_7 (дов. № 3/2013 від 23.09.2013 р.). надане клопотання приймається судом та долучається до матеріалів справи.

06.11.2013р. від позивача до канцелярії господарського суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач посилаючись на ст.ст. 22, 78 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір позовних вимог, в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо визнання права власності на частку у статутному капіталі Товариства та зобов'язання вчинити певні дії, у зв'язку з чим позивач просить суд позовні вимоги розглядати у наступній редакції: "Визнати недійсним рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Керуюча фірма "Адамант" щодо припинення діяльності другого відповідача - ТОВ "Керуюча фірма "Адамант", яке оформлено протоколом № 2013/1 загальних зборів (засновників) учасників ТОВ "Керуюча фірма "Адамант" від 12 вересня 2013 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.11.2013 р. було залишено без розгляду заяву про зменшення позовних вимог (вх. 41063), за підписом представника позивача за довіреністю ОСОБА_7; прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. 41063), як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству і продовжено розгляд справи з її урахуванням. Крім того, цією ж ухвалою розгляд справи № 922/4067/13 було відкладено на 14.11.2013 р. о 12:00.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог, та просить суд задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на порушення спірним рішенням прав та законних інтересів позивача, як власника частки у розмірі 24,0% статутного капіталу ТОВ "КФ "АДАМАНТ".

Третя особа на стороні позивача своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, у наданих на адресу суду письмових поясненнях (вх. 39973), зазначив, що ні перед укладенням договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 08.08.2013 р., ні після, йому - ОСОБА_1, нічого не було відомо про те, що перший відповідач змінив своє рішення, щодо продажу своєї частки у статутному капіталі та змінив представника, тому правові підстави для розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав відсутні, у зв'язку з чим просив суд захистити його права як нового учасника ТОВ "КФ "АДАМАНТ", прийняти дані пояснення до уваги під час винесення рішення по справі та розглянути справу № 922/4067/13 без участі 3-ї особи ОСОБА_1 і винести рішення, відповідно до норм чинного законодавства.

Представник першого відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі з підстав викладених в відзиві на позов наданому до суду та долученому до матеріалів справи. Зокрема, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає з посиланням на ч. 5 ст. 89 ЦК України та ст. 7 ЗУ "Про господарські товариства", що вимога позивача про визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Керуюча фірма "Адамант" про припинення діяльності другого відповідача - ТОВ "Керуюча фірма "Адамант", яке оформлено протоколом № 2013/1 загальних зборів (засновників) учасників ТОВ "Керуюча фірма "Адамант" від 12 вересня 2013 р. прямо суперечить приписам чинного законодавства України, оскільки на день прийняття спірного рішення єдиним учасником ТОВ "Керуюча фірма "Адамант" була ОСОБА_2, яка не була належним чином повідомлена про якісь правочини, які начебто були укладені з її часткою в статутному капіталі цього товариства, що підтверджується витягами з ЄДР від 03.09.2013 р., 16.09.2013 р., 17.09.2013 р., натомість позивач не був зареєстрований як учасник ТОВ "Керуюча фірма "Адамант", хоча зміни у складі учасників господарського товариства мають відбуватися у встановленому законом порядку, а сам лише факт укладення договору купівлі-продажу частки, без вчинення інших, передбачених чинним законодавством дій, не є підставою для ствердження, що склад учасників товариства змінений.

Другий відповідач правом на участь свого повноважного представника у судовому засіданні не скористався; у наданих до суду поясненнях (вх. 39969) просить суд винести обґрунтоване рішення, відповідно до норм чинного законодавства; у наданому на адресу суду клопотанні (вх. 38310), прийнятому судом та долученому до матеріалів справи, викладено прохання розглядати справу № 922/4067/13 без участі ТОВ "Керуюча фірма "Адамант".

Представник 3-ї особи у судовому засіданні пояснив, що дії державного реєстратора вчинені в рамках чинного законодавства.

Крім того, представником першого відповідача було заявлено усне клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, посилаючись на те, що залучений до матеріалів протокол № 2/1 загальних зборів учасників ТОВ "Керуюча фірма "Адамант" від 18 вересня 2013, копію якого надано до матеріалів справи другим відповідачем, ОСОБА_2 не підписувався.

Розглянувши зазначене клопотання, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Позивачем до матеріалів справи в обґрунтування позовних вимог надано докази (договір, протокол №2-2013 від 08.08.2013 р., тощо), які судом повно, об'єктивно та всебічно досліджено в їх сукупності відповідно до ст. 32, 43 ГПК України, натомість на протокол № 2/1 загальних зборів учасників ТОВ "Керуюча фірма "Адамант" від 18 вересня 2013, який як зазначає представник першого відповідача не підписувався першим відповідачем, позивач не посилається.

У зв'язку з чим, не беручи до уваги протокол № 2/1 загальних зборів учасників ТОВ "Керуюча фірма "Адамант" від 18 вересня 2013, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування дійсних обставин справи та прийняття законного рішення по справі.

При цьому, суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З цих підстав, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотань відповідача про призначення почеркознавчої експертиз.

Присутні у судовому засіданні представники сторін пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ "КЕРУЮЧА ФІРМА "АДАМАНТ" відповідно до статуту у новій редакції від 30.08.2012 року, є товариством з обмеженою відповідальністю з одним учасником, якими є фізична особа-громадянка України ОСОБА_2, яка володіє 100% в статутному капіталі ТОВ "КФ "АДАМАНТ" та становить у грошовому розмірі 5455,00 грн.

08 серпня 2013 р. між ОСОБА_2 (перший відповідач) від імені якої діє ОСОБА_10 за її довіреністю, посвідченою ОСОБА_11, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 21.08.2012 року, реєстр № 747 та товариством з обмеженою відповідальністю „СПЕЦТЕХ-ХАЕР" (позивач) від імені якого діє ОСОБА_12 за його довіреністю, посвідченою ОСОБА_13, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 02.08.2013 року, реєстр № 2027 і ОСОБА_1 (3-я особа) було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариством з обмеженою відповідальністю „КЕРУЮЧА ФІРМА „АДАМАНТ", відповідно до п. 1.1 якого продавець (перший відповідач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупців (позивача та 3-ї особи) свою частку у статутному капіталі ТОВ "КФ "АДАМАНТ", що становить 100% відсотків статутного капіталу товариства, а покупці зобов'язуються в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити зазначену частку.

Відповідно до 1.3 договору купівлі-продажу, частки покупців у статутному капіталі товариства були розподілені наступним чином: позивач - ТОВ „СПЕЦТЕХ-ХАЕР" отримав частку від загального розміру статутного капіталу товариства, що складає 24,0% в статутному капіталі ТОВ „КФ „АДАМАНТ", яка становить у грошову розмірі 1309,00 гривень статутного капіталу; 3-я особа - громадянин України ОСОБА_1 отримав частку від загального розміру статутного капіталу товариства, що складає 76,0% в статутному капіталі ТОВ „КФ „АДАМАНТ" та становить у грошовому розмірі 4146,00 гривень.

Відповідно до протоколу № 2-2013 загальних зборів учасників ТОВ „КФ „АДАМАНТ" від 08.08.2013 р., було прийнято рішення про виключення учасника ОСОБА_2 з ТОВ „КФ „АДАМАНТ", про включення до складу учасників товариства ТОВ „СПЕЦТЕХ-ХАЕР" і ОСОБА_1 та затвердження нової редакції статуту ТОВ „КФ „АДАМАНТ".

На підставі протоколу загальних зборів учасників Товариства №2-2013 від 08.08.2013 року та у зв'язку із змінами у складі учасників господарського товариства, Статут ТОВ „КФ „АДАМАНТ" було викладено в новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 27.09.2013 р. за № 14801050007049396.

12 вересня 2013 року відбулися загальні збори акціонерів ТОВ „КФ „АДАМАНТ", єдиним учасником якого є ОСОБА_2, на яких були присутні, представники, що діють незалежно один від одного, учасника Товариства ОСОБА_2, розмір внеску до статутного фонду 5455,00 грн., що складає 100 відсотків: громадянин України Кудрявцев Володимир Ігоревич, який діє на підставі довіреності від 03.09.2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстрованої в реєстрі за № 2899; громадянин України ОСОБА_15, який діє на підставі довіреності від 12.09.2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_16, зареєстрованої в реєстрі за № 3313.

Як вбачається з протоколу № 2013/1 загальних зборів учасників ТОВ „КФ „АДАМАНТ" від 12 вересня 2013 року, загальні збори учасників товариства правомочні приймати рішення, оскільки присутні представники учасника Товариства, якому належить 100 відсотків голосів.

На даних зборах прийнято рішення про: припинення ТОВ „КФ „АДАМАНТ" в результаті ліквідації; про призначення ліквідаційної комісії ТОВ „КФ „АДАМАНТ" у складі голови ліквідаційної комісії - Кудрявцева Володимира Ігоревича; про встановлення строку та порядку подання кредиторами своїх вимог до ТОВ „КФ „АДАМАНТ".

Дане рішення було оформлено протоколом №2013/1 загальних зборів (засновників) учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ „КЕРУЮЧА ФІРМА „АДАМАНТ" від 12 вересня 2013 року.

На підставі рішення загальних зборів ТОВ „КФ „АДАМАНТ" від 12.09.2013 року 16.09.2013 року до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України були внесені відомості про знаходження товариства у стані припинення за рішенням власника.

Позивач вважає, що зазначене рішення загальних зборів, оформлене протоколом №2013/1 загальних зборів (засновників) учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ „КЕРУЮЧА ФІРМА „АДАМАНТ" від 12 вересня 2013 року порушує права та законні інтереси належних учасників товариства, зокрема позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, оспорювання.

Корпоративними правами, згідно ст. 167 Господарського кодексу України, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Товариством з обмеженою відповідальністю - є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом (ст. 140 Цивільного кодексу України). Статут товариства з обмеженою відповідальністю містить відомості про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника, склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень. (ст. 143 Цивільного кодексу України).

Відповідно до Закону України "Про господарські товариства", загальні збори учасників є вищим органом товариства, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників і є повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Згідно ст. 145 Цивільного кодексу України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання, внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу, створення та відкликання виконавчого органу товариства, визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів, затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства, вирішення питання про придбання товариством частки учасника, виключення учасника із товариства, прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Черговість та порядок скликання загальних зборів встановлюються статутом товариства і законом.

Прийняті на загальних зборах рішення можуть бути визнанні недійсними у разі порушення вимог закону або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах, порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою (п.п. 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судам корпоративних спорів" від 24 жовтня 2008 року № 13) для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: (а) прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); (б) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); (в) прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

Абзац 3 п. 17 зазначеної Постанови визначено, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: (а) порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; (б) позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; (в) порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Як встановлено судом, відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 08 серпня 2013 р. у позивача - ТОВ „СПЕЦТЕХ-ХАЕР" виникло право власності на частку у розмірі 24,0% статутного капіталу ТОВ „КФ „АДАМАНТ", а фізична особа - ОСОБА_1, відповідно, набув право власності на частку у розмірі 76,0% статутного капіталу ТОВ „КФ „АДАМАНТ".

Законом, а саме ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону

Частиною 1 ст. 237 Цивільного кодексу України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до статті 244 Цивільного кодексу України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Правові наслідки вчинення правочину представником, встановлені у ст. 239 ЦК України, якою передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Як встановлено господарським судом, на підставі довіреності від 21.09.2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованої в реєстрі за № 747, ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_10, бути її представником в усіх установах, підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування форм власності та галузевої належності, з питання передачі, переуступки чи продажу за ціну та на умовах за її розсудом належної мені (ОСОБА_2) на праві власності частки у статутному капіталі (у повному обсязі чи частково) Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРУЮЧА ФІРМА "АДАМАНТ", а також з будь-яких питань, що стосуються діяльності товариства, у тому числі внесення змін та доповнень до установчих документів, збільшення статутного капіталу. Для чого ОСОБА_10 надано право, зокрема, підписувати установчі документи (статут нової редакції, зміни до статуту, протокол), підписати договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі, в разі необхідності брати участь у загальних зборах ТОВ "КЕРУЮЧА ФІРМА "АДАМАНТ", підписувати протоколи зборів учасників (засновників), та документи, пов'язані з перереєстрацією вищевказаного товариства.

Вказана довіреність від 21.08.2012 р. видана строком на три роки, терміном по двадцять перше серпня дві тисячі п'ятнадцятого року, без права передоручення.

Довіреність від 21.08.2012 р. була скасована першим відповідачем 04 вересня 2013 року, про що приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 було подано відповідну заяву від 04.09.2013 р. (а.с. 98) та в Єдиному реєстрі довіреностей внесено відповідний запис про припинення дії довіреності .

Відповідно до ч. 3 ст. 249 ЦК України, права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Таким чином, враховуючи, що довіреність від 21.08.2012 р. була скасована першим відповідачем лише 04.09.2013 р., відповідно уповноважений представник за довіреністю ОСОБА_10, могла довідатися про скасування довіреності саме з цієї дати, натомість договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "КЕРУЮЧА ФІРМА "АДАМАНТ" було укладено та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_13 08 серпня 2013 року, тобто станом на час укладання між сторонами по цій справі вищезазначеного договору та на час проведення загальних зборів учасників ТОВ "КЕРУЮЧА ФІРМА "АДАМАНТ" від 08.08.2013р. та від 06.06.2008р. ОСОБА_10 була уповноваженим представником ОСОБА_2, якому надано право на вчинення такого правочину та вчинений ним правочини, згідно із ст. 239 ЦК України, створюєть, змінюєть та припиняє права та обов'язки саме для першого відповідача.

Доказів невідповідності договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "КЕРУЮЧА ФІРМА "АДАМАНТ" від 08.08.2013 р. вимогам Закону та/або доказів наявності інших підстав недійсності договору позивачами не надано.

Натомість матеріали справи свідчать про те, що спірний договір підписаний повноважним представником першого відповідача та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_13 08 серпня 2013 року і таким чином договір є укладеним із додержанням вимог чинного законодавства щодо форми договору.

Заперечуючи проти позовних вимог, перший відповідач також посилається на ч. 5 ст. 89 ЦК України та ст. 7 ЗУ "Про господарські товариства", та зазначає, що вимога позивача про визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Керуюча фірма "Адамант" про припинення діяльності другого відповідача - ТОВ "Керуюча фірма "Адамант", яке оформлено протоколом № 2013/1 загальних зборів (засновників) учасників ТОВ "Керуюча фірма "Адамант" від 12 вересня 2013 р. прямо суперечить приписам чинного законодавства України, оскільки на день прийняття спірного рішення єдиним учасником ТОВ "Керуюча фірма "Адамант" була ОСОБА_2, яка не була належним чином повідомлена про якісь правочини, які начебто були укладені з її часткою в статутному капіталі цього товариства, що підтверджується витягами з ЄДР від 03.09.2013 р., 16.09.2013 р., 17.09.2013 р., натомість позивач не був зареєстрований як учасник ТОВ "Керуюча фірма "Адамант", хоча зміни у складі учасників господарського товариства мають відбуватися у встановленому законом порядку, а сам лише факт укладення договору купівлі-продажу частки, без вчинення інших, передбачених чинним законодавством дій, не є підставою для ствердження, що склад учасників товариства змінений.

До таких тверджень першого відповідача суд ставиться критично, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочність на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Чинним законодавством встановлена можливість переходу частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи, зокрема ст. 147ЦК України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства; відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Аналогічна позиція викладена в ст. 53 ЗУ "Про господарські товариства".

Пунктом 31 постанови Пленуму Верховного суду України N 13 від 24.10.2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" встановлено, що особа, яка придбала частку в статутному капіталі ТОВ чи ТДВ, здійснює права і виконує свої обов'язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі.

Приписами ст. 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 3 статті 334 ЦК передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 08 серпня 2013 р. з цього часу у позивача - ТОВ „СПЕЦТЕХ-ХАЕР" виникло право власності на частку у розмірі 24,0% статутного капіталу ТОВ „КФ „АДАМАНТ", а фізична особа - ОСОБА_1, відповідно також з цього часу, набув право власності на частку у розмірі 76,0% статутного капіталу Відповідача-2.

Таким чином, права власності на корпоративні права у статутному капіталі ТОВ „КФ „АДАМАНТ" перейшли до Позивача та третьої особи - ОСОБА_1 з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу корпоративних прав, тобто 08.08.2013 року.

З вищенаведеного вбачається, що Позивач та третя особа на стороні позивача набули корпоративних прав з часу включення їх відповідним рішенням загальних зборів господарського товариства до учасників товариства, що підтверджується також п. 2.2.2. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року за № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" - У вирішенні корпоративних спорів господарським судам слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших господарських товариств.

У відповідності до ч. 1 ст. 100 Цивільного кодексу України, право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

Участь у товаристві здійснюється способом, передбаченим чинним законодавством України, зокрема шляхом управління товариством.

Ст. 116 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" встановлюють право учасника господарського товариства брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчому документі товариства.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" та п.10.1 Розділу 10 "Органи управління товариством та їх посадові особи. Загальні збори учасників товариства" Статуту Товариства: „Вищим органом Товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників".

Згідно приписів пункту 2 статті 91 ГК України, ліквідація господарського товариства провадиться ліквідаційною комісією, призначеною його вищим органом.

Частиною 1 ст. 59 та пунктом "ї" частини 5 статті 41 Закону України "Про господарські товариства" наголошено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належать: прийняття рішення про ліквідацію Товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Натомість, у даному випадку першим відповідачем спірні права щодо участі у ТОВ „КФ „АДАМАНТ" були безпідставно та незаконно делеговані, а рішення щодо ліквідації ТОВ „КФ „АДАМАНТ" приймала особа, що не є ні учасником Товариства, ні законним представником належного учасника Товариства, чим фактично порушені вимоги діючого Закону України «Про господарські товариства», Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.

Таким чином, у даному випадку наявний факт порушення рішенням про ліквідацію ТОВ „КФ „АДАМАНТ", яке оформлено протоколом №2013/1 загальних зборів (засновників) учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ „КЕРУЮЧА ФІРМА „АДАМАНТ" від 12 вересня 2013 року, прав та законних інтересів законного учасника товариства, а саме Позивача - ТОВ „СПЕЦТЕХ-ХАЕР".

Відповідно до ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, до того ж, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром вчинити шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене суд вважає, що оскаржувані дії першого відповідача спрямовувались не на реальну реалізацію передбачених законодавством прав, а на зловживання такими правами з метою порушення прав позивача як учасника ТОВ „КФ „АДАМАНТ".

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог та про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Керуюча фірма "Адамант" щодо припинення діяльності другого відповідача - ТОВ "Керуюча фірма "Адамант", яке оформлено протоколом № 2013/1 загальних зборів (засновників) учасників ТОВ "Керуюча фірма "Адамант" від 12 вересня 2013 р.

Також, суд зазначає, що до позовної заяви позивачем додана заява про забезпечення позову, в якій останній з посиланнями на положення статті 66 ГПК України просить суд заборонити Кудрявцеву Володимиру Ігоревичу та Реєстраційній службі Харківського міського управління юстиції проводити будь-які дії щодо ліквідації ТОВ "Керуюча фірма "Адамант"; заборонити відділенню № 19 ПАТ "Банк "ГРАНТ", блокування п/р 2600881948215 ТОВ "Керуюча фірма "Адамант", з метою можливості здійснення підприємством необхідних комунальних платежів, виплати заробітної плати та платежів по обов'язковим податковим зборам, передбаченим діючим законодавством України; заборонити ТОВ "Керуюча фірма "Адамант" передавати повноваження по управлінню справами господарського товариства Кудрявцеву Володимиру Ігоревичу.

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні вказаної заяви з огляду на таке.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову необхідним є здійснення оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги. Не допускається застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами.

Як вбачається з позовної заяви позивача, між вимогами, викладеними у заяві про забезпечення позову та позовною вимогою про визнання недійсним рішень загальних зборів другого відповідача, відсутній причинно-наслідковий зв'язок, а саме між можливістю виконання такого судового рішення та вчиненням господарським судом заходів до забезпечення позову, оскільки, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Ретельно дослідивши підстави, на які посилається заявник, суд дійшов висновку про те, що заява позивача про забезпечення позову не обґрунтована жодними доказами та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у зв'язку з чим відмовляє у її задоволенні, як необґрунтованої.

Враховуючи приписи ст. 49 ГПК України, суд вважає за необхідне судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1147,00 грн. покласти на відповідачів солідарно; судові витрати у вигляді судового збору за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 1720,50 грн., у зв'язку з відмовою у її задоволенні, залишити за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення Загальних зборів учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЕРУЮЧА ФІРМА "АДАМАНТ" щодо припинення діяльності ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЕРУЮЧА ФІРМА "АДАМАНТ" (61017, м. Харків, пров. Театральний, 11/13; код ЄДРПОУ 37576933), яке оформлено протоколом № 2013/1 загальних зборів (засновників) учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЕРУЮЧА ФІРМА "АДАМАНТ" від 12 вересня 2013 р.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; паспорт НОМЕР_3, виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 12 січня 2001 року; реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПЕЦТЕХ-ХАЕР" (61017, м. Харків, вул. Сіриківська, 1; код ЄДРПОУ 30137314) 573,50 грн.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЕРУЮЧА ФІРМА "АДАМАНТ" (61017, м. Харків, пров. Театральний, 11/13; код ЄДРПОУ 37576933) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПЕЦТЕХ-ХАЕР" (61017, м. Харків, вул. Сіриківська, 1; код ЄДРПОУ 30137314) 573,50 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні заяви ТОВ "СПЕЦТЕХ-ХАЕР" про забезпечення позову.

Повне рішення складено 18.11.2013 р.

Суддя Шатерніков М.І.