Постанова

від 14.11.2013 по справі 811/3141/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року Справа № 811/3141/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дегтярьової С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Селянського (фермерського) господарства Жоміренка Миколи Івановича

до відповідача: Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

секретаря судового засідання - Ярошук Т.О.,

представників:

позивача - Поліщука А.І.,

відповідача - Довганя І.Л., Хоміної Н.О.,

Селянське (фермерське) господарство Жоміренка Миколи Івановича звернулося з позовом до Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області про скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0000152200 від 19 липня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 100 333,00 грн. основного платежу та 25 083,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- №0000142200 від 19 липня 2013 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1 184 000,00 грн.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 року здійснено заміну відповідача на правонаступника - Новоукраїнську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не допускав порушень, а тому вважає податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають чинному законодавству.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі з огляду на те, що господарські операції, на думку відповідача, не носять реального характеру, а також позивачем перевищено граничну суму готівкових розрахунків.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 14.11.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 20.11.2013 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 25.06.2013 р. по 02.07.2013 р. посадовою особою Новоукраїнської МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку селянського (фермерського) господарства Жоміренка Миколи Івановича з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «Харвест-Плюс» за період з 01.02.2013 р. по 28.02.2013 р., за результатами якої складено акт №124/2200/20647838 від 08.07.2013 року, висновками якого, зокрема, є порушення, на думку відповідача, позивачем:

- п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІV (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 100 333,00 грн. за лютий 2013 року;

- постанови Нацбанку України «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» від 09.02.2005 р. №32, перевищено граничну суму готівкових розрахунків на 592 000,00 грн. (а.с.12-22).

19.07.2013 р. Новоукраїнською ОДПІ на підставі акту перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення (а.с.23-24).

В ході судового розгляду встановлено, що 10.03.2013 року до Новоукраїнської ОДПІ позивачем подано податкову декларацію (скорочену) з ПДВ за лютий 2013 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 501 667,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 100 333,00 грн. за податковою накладною виданою ТОВ «Харвест-Плюс» по придбанню дизпалива, аміачної селітри, посівного матеріалу соняшника, на підставі договору №2 від 21.02.2013 р. (а.с.29, 32, 119-120).

Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткової накладної (а.с.31). Транспортування здійснено ПП "Геліос" на замовлення ТОВ «Харвест-Плюс», що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (а.с.33-35). Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено готівковим шляхом, що підтверджується видатковим касовим ордером та квитанцією до прибуткового касового ордеру (а.с.30-31).

Новоукраїнська ОДПІ вважає, що податкова накладна видана ТОВ «Харвест-Плюс» за господарською операцією, яка не носила реального характеру та не відбулася в об'єктивній дійсності.

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

У відповідності до ч.1 ст.3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість одним із основних видів діяльності позивача є, зокрема, вирощування зернових та технічних культур (а.с.28).

Судом встановлено, що придбаний товар використовувався позивачем в його господарській діяльності в обґрунтування чого надано відповідні докази (а.с.127-130).

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку (покупця) належно оформленої та виданої податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформленої податкової накладної, виданою йому контрагентом у перевіряємому періоді. При цьому ТОВ «Харвест-Плюс» на момент її виписки було зареєстроване платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п. 201.8 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України мав обов'язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні.

Пунктом 198.6 ст.198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд вважає, що зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину, податковий орган не врахував наступного.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладеного позивачем правочину.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено між позивачем та ТОВ «Харвест-Плюс», суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Акт перевірки свідчить про те, що нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені. Тобто, перевіряючими в акті перевірки вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст.234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Але доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Натомість встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем здійснене реальне придбання товарів, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення №0000152200 від 19 липня 2013 року скасуванню.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем постанови Правління Національного банку України «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» від 09.02.2005 р. №32, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.04.2005 р. №410/10690.

В ході розгляду справи встановлено, що позивачем здійснено готівкові розрахунки з ТОВ «Харвест-Плюс» протягом одного дня за одним платіжним документом - квитанцією до прибуткового касового ордера від 21.02.2013 року №1 в сумі 602 000,00 грн. - оплата за товар відповідно до видаткової накладної №РН-0000001 від 21.02.2013 р. Дані обставини визнано позивачем в судовому засіданні та підтверджено належними доказами(а.с.31).

У відповідності до постанови Правління Національного банку України встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі - Положення), у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Відповідно до п.п.2.3 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки. Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Згідно з п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. №436/95, установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

У відповідності до п.2 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. №436/95 штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Згідно п.п.20.1.10. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи держаної податкової служби мають право, зокрема, здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги).

Відповідно до п.п.20.1.19. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України застосовують до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, а тому посилання позивача на відсутність повноважень у податкового органу застосовувати штраф за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах є безпідставним, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000142200 від 19 липня 2013 року.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 254,16 грн. ((100 333,00 грн. + 25 083,25 грн.) х 1%) підлягає присудженню з Державного бюджету України шляхом його безспірного списання Державною казначейською службою у Кіровоградській області із рахунка Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000152200 від 19 липня 2013 року, винесене Новоукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області, яким селянському (фермерському) господарству Жоміренка Миколи Івановича збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 100 333,00 грн. основного платежу та 25 083,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Зобов'язати Державну казначейську службу у Кіровоградській області стягнути на користь Селянського (фермерського) господарства Жоміренка Миколи Івановича, код ЄДРПОУ 20647838 судові витрати в сумі 1 254,16 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят чотири грн. 16 коп.) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області код ЄДРПОУ 36734812.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Дегтярьова