Рішення

від 16.09.2013 по справі 2-550/11

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 2-550/11

Провадження № 2/488/22/2013 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

16.09.2013 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої у справі судді - Циганок В.Г.,

при секретарі судового засідання - Спільній Ю.В.,

за участю представників позивача - ОСОБА_2,ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, в якій вказує, що згідно рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29.03.2001р. вона є власником 35\100 частин житлового будинку, що розташований за адресою: м. Миколаїв, провулок Павлова, № 11.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07.03.2006р. проведений реальний розподіл земельної ділянки, згідно якого їй було надано в користування земельна ділянка, площею 422 кв.м. Земельна ділянка була нею приватизована та 25.07.2006р. виданий Державний акт про право власності на земельну ділянку, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землею та договорів оренди за №010600100613. Межі земельної ділянки з сусідами встановлені на місцевості, що підтверджується планом встановлення меж від 01.03.1999р.

Відповідач ОСОБА_4, якому належить житловий будинок №3-в по провулку Павлова є суміжним з нею землекористувачем та ОСОБА_6, якому належить 28/100 часток житлового будинку за адресою: м. Миколаїв, провулок Павлова, 3-а мешкають по сусідству та порушують її права землевласника та правила добросусідства.

Позивачка просить захистити її права землевласника шляхом усунення перешкод, а саме перемістити стіну прибудови на відстань не менше 1м. від межі ділянок в районі сараю, літ.»Р», а на випадок технічної неможливості переміщення стіни, зобов’язати відповідача, знести її, знести стіну гаражу, який побудований на межі їх земельних ділянок.

ОСОБА_5 також просить стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 1500грн. та судові витрати у сумі 54грн., посилаючись на те, що в результаті неправомірних дій відповідача їй причинено моральна шкода, у зв’язку з грубим порушенням прав землекористування, що призвело до порушенням встановленого укладу життя, необхідністю звертатися до державних органів, щоб поновити свої права.

В судовому засіданні представники позивача збільшили позов та просили стягнути з відповідача, крім моральної шкоди у сумі 1500грн.ще заподіяну матеріальну шкоду у сумі 3634грн., яка складається з втраченої заробітної плати ОСОБА_7 у сумі - 830грн. та ОСОБА_2-575грн. через не однократні перенесення огляду експертом земельних ділянок, 120 грн. - доставка експерта на таксі до місця проведення експертизи, 2109грн.-витрати за проведену будівельно-технічну експертизу, а разом 3634грн.(830+120+830+575+2109), посилаючись на вимоги ст.86 ЦПК України.

Відповідач позов не визнав та суду стверджував, що згідно проведеної експертизи земельна ділянка №3-в по провулку Павлова в м. Миколаєві має площу 187кв.м. При порівнянні фактичної площі та лінійних розмірів земельної ділянки № 3-а по провулку Павлова, встановлено їх відповідність площі і лінійним розмірам земельної ділянки. Жилі будинки №3-а та №3-в по провулку Павлова в м. Миколаєві є жилим будинком на дві родини. Більше того господарські будівлі підпадають під категорію садибна побудова і тому вважає, позивач помилково посилається на будівельну норму п.3.25 ДБН 360-92. Більше того, господарські будівлі, розташовані на земельній ділянці № 3-в по провулку Павлова в м. Миколаєві і приєднані до суміжної межі з земельною ділянкою № 11 по провулку Павлова в м. Миколаєві, зведені ним зі згоди позивачки. Повідомив, що інспекцією ДБК у Миколаївській області за самовільне будівництво гаражу притягнутий до адміністративної відповідальності та йому надано право на оформлення та здачу в експлуатацію ще не побудованого гаражу.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши докази, які надані сторонами, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Положеннями ст.152 ЗК України передбачено забезпечення державою громадянам рівні умови захисту прав власності на право власника земельної ділянки вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян на земельну ділянку здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки який існував до порушення права, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянкою до встановлення меж в натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно з ч.ч.2,3 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органами місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

В разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільним справ» від 16 квітня 2004 року, згідно ст.. 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2001 року реально розподілений жилий будинок № 3 по провулку Павлова в м. Миколаєві між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 і ОСОБА_9, визначений порядок користування земельною ділянкою за цією адресою. ( а. с.21-22)

06 липня 2005 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право власності на жилий будинок №11 по провулку Павлова в м. Миколаєві на підставі рішення від 24.06.2005р. виконкому Миколаївської міської ради №1027 замість свідоцтва про право на спадщину від 02.02.1991р., реєстраційний №316 та договору дарування від 13.03.1991Р.,реєстраційний №1-609. ( а. с. 23)

07 березня 2006 року цим же судом, через зміну адреси земельної ділянки ОСОБА_5 на №11 по провулку Павлова, визначений порядок користування земельною ділянкою між нею та ОСОБА_8 і ОСОБА_9, згідно якого ОСОБА_5 виділено в натурі земельна ділянка, площею 422 кв.м. в тому числі під житловою спорудою 48кв.м., під нежилою-51кв.м., під двором-123 кв.м. і під садом та огородом-200кв.м. ( а.с.20)

Згідно виписки з рішенням виконкому Миколаївської міської ради № 653 від 29.04.2005р. частці жилого будинку по провулку Павлова, №3, яка належить ОСОБА_5 був наданий новий адрес: м. Миколаїв, провулок Павлова, №11. (а. с. 118).

24 вересня 1999р., згідно Плану встановлення меж, встановлені межі між земельними ділянками, площею 1060кв.м. №3-а -ОСОБА_10 і ОСОБА_9 та №11, площею 422кв.м. -ОСОБА_5 по провулку Павлова в м. Миколаєві. ( а.с.8)

09 вересня 1999 року ОСОБА_5 разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виділена земельна ділянка, площею 1000кв.м., яку вони приватизували на підставі рішення Миколаївської міської ради від 06.04.1999р. за № 9/10 та отримали Державний акт на право спільної сумісної власності на земельну ділянку №3 по провулку Павлова, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2677.(а. с.25-26 )

25 липня 2006 року ОСОБА_5, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №587441, надана земельна ділянка, площею 422кв.м. по провулку Павлова, №11 в м. Миколаєві, який зареєстровано Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю,на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010600100613 та присвоєний кадастровий номер 4810136600:01:003:0002. (а. с.7 )

На підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2006р. відповідач ОСОБА_4 є власником 72/100 частки жилого будинку №3-а (тепер №3-в) по провулку Павлова в м. Миколаєві, який зареєстрований у Миколаївському МБТІ 26.04.2006р., реєстраційний № 13749310. Він купив цю частку у ОСОБА_11В.( а. с. 46-47)

28/100 частки спірного жилого будинку належить ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 03.02.2006р., який зареєстрований в ММБТІ 03.02.2006р. за № 13749310. ( а. с.71) Однак 10.09.2011р. ОСОБА_6 помер і на час розгляду справи ніхто з спадкоємців спадщину не прийняв.

У відповідності до технічних паспортів жилий будинок №3-а по провулку Павлова в м. Миколаєві розташований на земельній ділянці, площею, 454кв.м.

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданий виконавчим комітетом Миколаївської міської ради від 03.02.2011р. ОСОБА_4 є власником жилого будинку № 3-в по провулку Павлова в м. Миколаєві, згідно рішення виконавчого комітету № 102 від 26.01.2011р. замість договору купівлі-продажу від 25.04.2006р. №1234 (а. с.79) та зареєстрованого в ММБТІ 03.02.2011р. , реєстраційний № 32800676. Державний акт на право приватної власності на землю відповідач не отримав у зв’язку з накладанням заборони судом на приватизацію землі через вірогідність того, що відповідач може отримати частину земельної ділянки , яка належить позивачці.

Висновком експертизи №3116-3117 від 02.08.2012р ( а. с. 208- 215) встановлено, що при порівнянні загальної площі та лінійних розмірів земельної ділянки №11 по провулку Павлова в м. Миколаєві встановлено їх відповідність площі та лінійним розмірам, вказаним у Державному акті на право приватної власності на землю від 25.07.2006р. Про порівняння фактичної загальної площі та лінійних розмірів земельної ділянки №3-а (№3-в) по провулку Павлова в м. Миколаєві встановлено їх відповідність площі та лінійним розмірам земельної ділянки, вказаної в технічної документації на даній ділянці. Порушення меж суміжних земельних ділянок №11 та №3-а по провулку Павлова в м. Миколаєві відсутні.

Однак будівлі, розташовані на земельній ділянці № 3-в по провулку Павлова в м. Миколаєві, які примикають до суміжної межі з земельною ділянкою №11 по провулку Павлова в м. Миколаєві, побудовані відповідачем ОСОБА_4 з порушенням п.3.25 ДБН 360-92 «Градобудівництво. Планування та забудова міських та селищних поселень». (а. с. 207-215)

Згідно перевірок адміністрацією Корабельного району № Г-921 від 12.08.2010р. ( а. с. 14-16) виявлено, що ОСОБА_4 розпочав будівництво прибудови до житлового будинку, а саме виконав кладку стіни на висоті 2 метрів та на відстані 0,07м. від межі з суміжною земельною ділянкою №11 по провулку Павлова. Крім того, стіна прибудови у фасадній частині ділянки збудована за межами ділянки з виступом в бік провулку Павлова на 0,5-0,6м. За виявлений факт самовільного будівництва відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

ОСОБА_12 управління Держкомзему у Миколаївській області від 10.09.2010р. самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_5 з боку ОСОБА_4 не встановлено.

Згідно листа інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області № 7/14-2337/10 від 13.10.2010р. та від 16.09.2010р. ( а.с.29, 60) щодо звернення ОСОБА_5 щодо самовільного будівництва та захвату землі повідомили, що за самовільне будівництво гаражу та господарчої будівлі ОСОБА_4 притягнутий до адміністративної відповідальності та йому надано припис щодо легалізації збудованих споруд згідно чинного законодавства.

Таким чином, судом встановлено що права позивачки, як землекористувача були порушені, а тому підлягають захисту у обраний останньою спосіб та з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи від 02.08.2012р. № 3116-3117

ОСОБА_5 пред'явив вимоги про стягнення з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок порушення його законних прав, відповідач порушив його уклад життя, що вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, якій вона оцінює у 1500 грн.

Суд вважає, що вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 200 грн., оскільки це є достатнім для поновлення його порушеного права на відшкодування моральної шкоди з урахуванням глибини душевних страждань, ступені вини відповідача та обставин справи.

Приймаючи рішення про відшкодування моральної шкоди, суд також враховує вимоги ст. 23 ЦК України, зокрема, те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, тому суд вважає, що завдана моральна шкода підлягає компенсації грошима в розмірі 200грн., оскільки судом встановлено та доведено, що позивача незаконно без дозволу побудував стіну прибудови до житлового будинку.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 54грн. судового збору, витрат за проведену експертизу у сумі 2109,60грн. та компенсацію за втрачений заробіток: ОСОБА_7 у сумі - 830грн., а ОСОБА_2-575грн. через неодноразове перенесенням експертизи, витрат за доставка експерта на таксі до місця проведення експертизи у сумі 120грн., то суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню у сумі 2163,60грн.

Як зазначено у положеннях ст.79 ЦПК України , судові витрати складаються з судового збору та витрат пов’язаних з розгляду справи. До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу, витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду; витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов’язані з огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати пов’язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення експертиз встановлюється Кабінетом Міністрів України. (ч.5 ст. 86 ЦПК України)

Оскільки згідно розрахунку до судових витрат, які були заявлені у позові є витрати, які не пов’язані з проведенням експертизи, а саме компенсацію за втрачений заробіток: представників позивачки ОСОБА_7 у сумі - 830грн. та ОСОБА_2-575грн. через неодноразове перенесенням експертизи, витрат за доставка експерта на таксі до місця проведення експертизи у сумі 120грн., то у задоволенні таких вимог відмовити.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 218, 223 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат задовольнити - частково.

Зобов’язати ОСОБА_4 знести за свій рахунок кладку стіни прибудови на земельній ділянці № 3-В по провулку Павлова, який користується ОСОБА_4, заввишки 2 м. побудованої на відстані 0,07м. від межі з земельною ділянкою № 11 по провулку Павлова в м. Миколаєві, яка належить ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у сумі 200грн., судовий збір у сумі 54 грн. та витрати за проведену експертизи у розмірі 2109,60грн., а разом 2326,60грн.

На рішення суду може бути надана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В. Г. Циганок