Рішення

від 22.11.2013 по справі 524/6481/13-ц

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/6481/13-ц

Провадження №

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2013 року

Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді - Савічева В.О., при секретарі - Бойко С.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Повного товариства «Тарасов і компанія, ломбард «Статус» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Повного товариства «Тарасов і компанія, ломбард «Статус» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначаючи, що у відповідності з наказом № 19-к від 25.06.2013 року директора її звільнено з посади завідувача відділення № 18 повного товариства «Тарасов і компанія, ломбард «Статус» з 25.06.2013, року за п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Із зазначеним наказом вона ознайомлена 25.06.2013 року.

Вважає, що наказ про звільнення її є незаконним з наступних підстав.

У відповідності до ч. 2 ст. 41 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Підставою для звільнення слугував акт підведення підсумків проведеної інвентаризації виділення № 18, узагальнений 19.06.2013 року. При цьому зазначений акт не встановлює її винуватості в порушенні посадової інструкції або у вчиненні умисно будь-якого правопорушення.

Відтак, недовіра до працівника не може ґрунтуватися на підозрі, для звільнення за таким формулюванням потрібні конкретні факти або вчинки, наявність яких робить неможливим залишення на роботі, пов'язаній з обслуговуванням цінностей. Факт вчинення винних дій має бути належно встановлений відповідними органами.

Між відповідачем та нею не укладався договір про повну матеріальну відповідальність.

Разом з тим, згідно з вимогами ч. 2 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства...

Вона одинока матір, самостійно виховує сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З 25.06.2013 року вона не працює. Просила суд поновити її, ОСОБА_1, на роботі в повному товаристві «Тарасов і компанія, ломбард «Статус» на посаді завідувача відділення №18. Стягнути з повного товариства «Тарасов і компанія, ломбард «Статус» (36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 21, ЄДРПОУ 34502942) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.06.2013 року по день поновлення на роботі та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 400,00 грн. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

В судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала посилаючись на обставини викладені в позовній заяві і просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача повного товариства «Тарасов і компанія, ломбард «Статус» ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав посилаючись на обставини викладені в заперечені на позовну заяву і просив суд в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу . Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Судом досліджені всі докази надані сторонами, клопотань про витребування та дослідження інших доказів не надходило.

Позивач ОСОБА_1 була прийнята на підприємство на посаду приймальника дорогоцінних металів наказом № 19-к від 14.04.2009р., з нею був укладений договір про повну матеріальну відповідальність від 14.04.2009р..

Наказом № 1-к від 01.01.2012р. ОСОБА_1 було переведено на посаду менеджера у сфері надання кредитів.

Наказом № 28-к від 01.10.2012р. ОСОБА_1 було переведено на посаду завідувача відділенням № 18.

17.06.2013р. на підставі розпорядження директора завідуюча відділенням № 5 ОСОБА_4 здійснила перевірку відділення № 18 підприємства, в результаті якої було виявлено:

запізнення ОСОБА_1 на роботу на 20 хвилин;

розбіжність готівкових коштів у касі та в звітних документах на 340 грн.;

не заповнений звіт по касі на кінець попереднього дня;

невідповідність фактичної ваги зазначеній в договорах № 323 та № 290 на 0,17 гр. та 2 гр.;

Наказом № 13 від 18 червня 2013 року директором підприємства було призначено проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, що знаходяться у підзвіті ОСОБА_1.

За результатами перевірки встановлено:

при інвентаризації предметів закладу із дорогоцінного металу (золота) виявлено нестачу металу в розмірі 1,68 грам та лишків у розмірі 0,11 грам - підсумкова різниця 1,57 грам золота на суму 345,40 грн. (220,00*1,57);

виправлення нумерації в прибуткових касових ордерах шляхом наведення (02.05.13, 09.05.13, 17.05.13);

недотримання послідовності нумерації по договорах фінансового кредиту (дублювання нумерації договорів: № 266 від 03.05.2013р., № 266 від 07.05.2013р.);

неналежне зберігання печатки відділення № 18 підприємства (до сейфу печатка не замикається);

при підведенні підсумків оборотів за робочий день ОСОБА_1 не використовує програмне забезпечення, без звірки оборотів за день.

У зв'язку з цим директор ПОВНОГО ТОВАРИСТВА «ТАРАСОВ І КОМПАНІЯ, ЛОМБАРД «СТАТУС» наказом № 19-к від 25.06.2013р. звільнив ОСОБА_1 за п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довіри. З яким ОСОБА_1 була ознайомлена та отримала копію 25.06.2013р., зазначивши, що не згодна з формулюванням причини звільнення.

Відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір 'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

В абз. 2 п. 28 Постанови № 9 Пленуму Верховного суду України від 06.11.92 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з подальшими доповненнями та змінами) зазначено, що звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Отже, для застосування роботодавцем п. 2 ст. 41 КЗпП необхідні такі умови: працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.); винні (умисні або необережні) дії такого працівника, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Позивач ОСОБА_1, займаючи посаду завідувача відділення № 18 ПОВНОГО ТОВАРИСТВА «ТАРАСОВ І КОМПАНІЯ, ЛОМБАРД «СТАТУС» на яку була переведена на підставі наказу № 28-к від 01.10.2012р., безпосередньо обслуговувала грошові та товарні цінності.

Відповідно до п. З розділу II посадової інструкції завідувача відділення, з якою ОСОБА_1 була ознайомлена під підпис остання, зокрема, проводила операції з кредитування, в тому числі видавала грошову готівку під заставу ювелірних виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.

З ОСОБА_1 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність від 01.10.2012р., як з особою, що виконує роботу, безпосередньо пов'язану з прийомом, збереженням грошових коштів, ювелірних виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. У вказаному договорі про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_1, зобов'язалась дбайливо ставитися до переданих їй матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів для відвернення шкоди, вести облік складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки довірених їй матеріальних цінностей.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 була працівником, який безпосередньо обслуговував грошові та товарні цінності.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Як визначено в п. 9 Постанови № 9 Пленуму Верховного суду України від 06.11.92 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» одинока матір - жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.

Позивачка надала суду витяг з акту про народження, виданого 20.05.2003р., переклад зазначеного документу, виконаного перекладачем ОСОБА_5, довідку про реєстрацію ОСОБА_2 громаднином України № 0962 від 30.05.2003р., свідоцтво про смерть ОСОБА_6 03.09.2008р.

Відповідно до вимог статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що позивачка є вдовою, яка виховує і утримує дитину сама, що є порушенням вищевказаних вимог трудового законодавства, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позивачку звільнено без законних підстав та вона підлягає поновленню на роботі, а рішення суду в цій частині відповідно до п. 4 ч.1 ст. 367 ЦПК України, ч.5 ст. 235 КЗпП України підлягає негайному виконанню.

Посилання представника відповідача на те, що позивачка не повідомляла роботодавця про виховання і утримання дитини самою, суд не приймає до уваги, оскільки правила ст. 184 КЗпП України не вимагають від жінки попереднього повідомлення роботодавця про це.

Згідно ч. 1 ст. 235 КзпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У відповідності з вимогами вказаної статті, суд вважає правильним задовольнити позовні вимоги в частині поновлення позивача на посаді завідувача відділенням №18 з 25.06.2013 року.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.06.2013 року по 22.11.2013 рік має бути здійснений у відповідності з вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою KM України від 08.02.1995 р. № 100.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 червня 2013 року по 22 листопада 2013 року, що становить 111 днів, в розмірі 7968,24 грн., оскільки відповідно до довідки № 314 від 25.10.2013 року виданої Повним товариством «Тарасов і компанія, ломбард «Статус» середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за січень - червень 2013 року складає 73,78 грн..

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються, зокрема, позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги повністю, а позивач був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, то з відповідача в дохід держави підлягають стягненню 229,40 грн. у відшкодування судового збору.

У відповідності до ст. 84 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідача кошти на надання правової допомоги в розмірі 400 грн. оскільки позивачем не надано обґрунтування затрат адвокатом на надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 367 п.4 ЦПК України, рішення в частині поновлення на роботі та стягненню заробітної плати за місяць підлягає виконанню негайно.

Керуючись п. 2 ст. 41, ч. 3 ст. 184, ст.ст. 231, 232, 233, 235 КЗпП України, ст.ст. 3, 40, 42, ч. 3, ст. 184, 231, 232, 233, 23510 ,57-60, 79, 84, 88, 208, 212, 214-215, 218, ч. 4, ст. 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Повного товариста «Тарасов і компанія, ломбард «Статус» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Повному товаристві «Тарасов і компанія, ломбард «Статус» на посаді завідувача відділенням №18.

Стягнути з Повного товариста «Тарасов і компанія, ломбард «Статус» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.06.2013 року по день винесення рішення в сумі 7968,24 гривні (без утримання прибуткового податку) та на користь держави судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп..

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі та присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, в розмірі 1549,38 грн. допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд міста Кременчука шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :