Ухвала

від 15.01.2014 по справі 524/6481/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/6481/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/180/14

Головуючий у 1-й інстанції Савічев В. О.

Доповідач Пікуль В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді : Пікуля В.П.,

суддів : Обідіної О.І., Панченка О.О.,

при секретарі: Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Повного товариства «Тарасов і компанія «Ломбард «Статус» на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Повного товариства «Тарасов і компанія «Ломбард «Статус» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Повного товариства «Тарасов і компанія «Ломбард «Статус» про поновлення на роботі внаслідок незаконного звільнення, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. У своєму позові вказувала, що наказом №19-к від 25.06.2013 року її було звільнено з посади завідувачої відділення №18 Повного товариства «Тарасов і компанія «Ломбард «Статус» з 25.06.2013 року за п.2 ст. 41 КЗпП України.

Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 у поданій позовній заяві просила суд поновити її на роботі на посаді завідуючої відділенням №18 Повного товариства «Тарасов і компанія «Ломбард «Статус» з 25.06.2013 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.06.2013 року по день поновлення на роботі та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 400 грн., а також просила допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 листопада 2013 року позов ОСОБА_1 до Повного товариства «Тарасов і компанія «Ломбард «Статус» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Повному товаристві «Тарасов і компанія «Ломбард «Статус» на посаді завідувача відділенням №18.

Стягнуто з Повного товариства «Тарасов і компанія «Ломбард «Статус» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.06.2013 року по день винесення рішення в сумі 7968, 24 грн. (без утримання прибуткового податку) та на користь держави судовий збір в сумі 229, 40 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення в частині поновлення на роботі та присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць в розмірі 1549, 38 грн. допущено до негайного виконання.

Не погодившись з рішенням суду, Повне товариство «Тарасов і компанія «Ломбард «Статус» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта та позивачку, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Частиною 3 ст. 184 цього Кодексу звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 була прийнята на підприємство на посаду приймальника дорогоцінних металів наказом №19-к від 14.04.2009 року, з нею був укладений договір про повну матеріальну відповідальність від 14.04.2009 року.

Наказом №28-к від 01.10.2012 року ОСОБА_1 було переведено на посаду завідувача відділенням №18.

Наказом №13 від 18.06.2013 року директором підприємства було призначено проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, що знаходяться у підзвіті ОСОБА_1

Відповідно до посадової інструкції завідувача відділенням, з якою ОСОБА_1 була ознайомлена під підпис, остання, зокрема, проводила операції з кредитування, в тому числі видавала грошову готівку під заставу ювелірних виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.

З ОСОБА_1 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність від 01.10.2012 року, як з особою, що виконує роботу, безпосередньо пов'язану з прийомом, збереженнм грошових коштів, ювелірних виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. У вказаному договорі про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_1 зобов'язалась дбайливо ставитися до переданих їй матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів для відвернення шкоди, вести облік складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки довірених їй матеріальних цінностей.

Тобто, позивач ОСОБА_1 була працівником, який безпосередньо обслуговував грошові та товарні цінності.

За результатами перевірки було встановлено: при інвентаризації предметів закладу із дорогоцінного металу (золота) виявлено нестачу в розмірі 1,68 гр та лишків у розмірі 0,11 гр - підсумкова різниця 1,57 гр золота на суму 345, 40 грн.; виправлення нумерації в прибуткових касових ордерах шляхом наведення (02.05.2013 року, 09.05.2013 року, 17.05.2013 року); недотримання послідовності нумерації по договорах фінансового кредиту (дублювання нумерації договорів: №266 від 03.05.2013 року, №266 від 07.05.2013 року); неналежне зберігання печатки відділення №18 підприємства (до сейфу печатка не замикається); при підведення підсумків оборотів за робочий день ОСОБА_1 не використовує програмне забезпечення, без звірки оборотів за день.

У зв'язку з цим директор Повного товариства «Тарасов і компанія «Ломбард «Статус» наказом №19-к від 25.06.2013 року звільнив ОСОБА_1 за п.2 ст. 41 КЗпП України, у зв'язку з втратою довіри, з яким ОСОБА_1 була ознайомлена та отримала копію 25.06.2013 року, зазначивши, що не згодна з формулюванням причин звільнення.

Аналізуючи матеріали справи, колегія судів приходить до переконання, що матеріали справи містять належні та переконливі докази, що позивачка є одинокою матір'ю, оскільки вона виховує і утримує дитину сама.

Вказаний факт підтверджуються наданим суду витягом з акту про народження сина позивачки ОСОБА_3, батьками якого вказані: мати ОСОБА_1, батько ОСОБА_3, виданого 20.05.2003 року, переклад зазначеного документу виконано перекладачем ОСОБА_4; довідкою про реєстрацію ОСОБА_5 громадянином України №0962 від 30.05.2003 року; свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Таким чином, оскільки позивачка є одинокою матір'ю, яка має дитину віком до чотирнадцяти років, судом першої інстанції було правильно встановлено, що її звільнення проведено із порушення положень ч. 3 ст. 184 КЗпП України, та обґрунтовано поновлено на роботі. Суд також вірно стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь позивачки та допустив негайне виконання у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Вірно не взято до уваги судом посилання відповідача на те, що позивачка не повідомляла роботодавця про виховання і утримання дитини самою, оскільки правила ст. 184 КЗпП України не пов'язують передбачені гарантії жінки із попереднім повідомлення роботодавця про цю обставину.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі Повного товариства «Тарасов і компанія «Ломбард «Статус» про те, що позивачкою не надано належних документальних доказів на підтвердження свого статусу одинокої матері, оскільки, як уже зазначалося позивачка надала свідоцтво про народження дитини, а також свідоцтво про смерть ОСОБА_5, який є батьком дитини.

Посилання апелянта про те, що позивачка не довела що вона не перебуває у шлюбі не ставить під сумнів правильність рішення суду першої інстанції.

Так, в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 надала для огляду оригінал паспорту, де відсутня відмітка про перебування у зареєстрованому шлюбі, в той же час відповідачем, відповідно до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не надано суду жодного доказу, який спростовував ту обставину, що ОСОБА_1 на час звільнення перебувала у шлюбі.

Крім того, визначення поняття «одинока матір» наведено в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 та в ст.ст. 18-1, 18-3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Закон України «Про відпустки» ( п. 5 ч. 12 ст. 10) визначає одиноку матір, як таку, яка виховує дитину без батька. Однак участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матір статус одинокої.

Тобто, після набрання чинності Закону України «Про відпустки» та Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при визначенні поняття «одинока матір» слід також враховувати положення п. 5 ч. 12 ст. 10 Закону України «Про відпустки» та інших Законів і нормативно правових актів.

Тож до категорії одинокої матері відносяться: жінка, яка не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (у тому числі розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).

Слід також звернути увагу, що за положенням про Міністерство праці та соціальної політики України затвердженого Указом Президента України від 30 серпня 2000 року № 035/2000 Міністерство праці відповідно до покладених на нього завдань проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу з питань, що входять до його компетенції.

В листах Міністерства праці та соціальної політики України від 14 квітня 2008 року № 235/0/15-08/13, від 19 травня 2009 року №5565/0/14-09/13, від 26 липня 2010 року №2650/0/10-10/13 та наданими суду письмовими доказами (а.с. 90, 91, 215), з посиланням на зазначені Закони України, ст. ст. 157, 158 СК України дано роз'яснення, що до статусу одинокої матері відноситься жінка, яка не перебуває у шлюбі та свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (у тому числі й розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка одружилася не з батьком дитини, але її дитина новим чоловіком не усиновлена. Участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої).

Посилання апелянта на ту обставину, що позивач не отримує державної допомоги як одинока матір, не ставить під сумнів правильність рішення суду першої інстанції, оскільки положення ч. 3 ст. 184 КЗпП України, пов'язують спеціальні гарантії щодо відповідної категорії працівників не із отриманням жінкою матеріальної допомоги, а із фактом, що працівниця є одинокою матір'ю, встановлення якого проводиться судом за наданими доказами у справі.

При цьому, як уже зазначалося, позивачка надала суду допустимі та перекониливі докази, на підтвердження своїх позовних вимог щодо порушення порядку її звільнення, як одинокої матері, в тож же час, представником відповідача не надано будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивачки.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За вказаних обставин підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Повного товариства «Тарасов і компанія «Ломбард «Статус» - відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: В.П. Пікуль

Судді: О.І. Обідіна

О.О. Панченко

З оригіналом згідно

суддя В.П. Пікуль