Рішення

від 19.11.2013 по справі 915/1818/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Справа № 915/1818/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, вул. Нікольська, 18а, м. Миколаїв, 54030

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168

в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв, проспект Миру, 62-а, м. Миколаїв, 54056

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волте", вул. Спаська, 1, м. Миколаїв, 54001

про стягнення заборгованості за договором оренди № 99/2011/КЕВ від 30.12.2011 року

за участю представників сторін

від позивача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв Путятіна Наталя Іллівна, довіреність № 2627 від 14.10.2013 року;

від позивача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв Старчеус Олександр Сергійович, довіреність № 2449 від 19.09.2013 року;

від позивача Міністерства оборони України Старчеус Олександр Сергійович, довіреність № 220/932/д від 11.12.2012 року;

від відповідача представник не з'явився;

у судовому засіданні присутній Колесніков Андрій Володимирович, паспорт МН 852362, виданий Вовчанським РВ УМВС України в Харківській області 08.08.2006 року, без належним чином оформлених повноважень

Миколаївський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волте" про стягнення заборгованості за оренду нерухомого військового майна в розмірі 68 945, 26 грн., з яких 46 672, 90 грн. - заборгованість з орендної плати, 2 220, 08 грн. - компенсація податку на землю, 19 708, 31 грн. - заборгованість за спожиту електроенергію, 329, 32 грн. - пені відповідно п. 3.7 договору

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.10.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 29.10.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.10.2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відкладено на 19.11.2013 року.

28.10.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від позивача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивачі просять суд стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди № 99/2011/КЕВ від 30.12.2011 року в сумі 68 930, 61 грн., в тому числі: 46 672, 90 грн. - заборгованості з орендної плати; 2 220, 08 грн. - компенсації податку на землю; 19 708, 31 грн. - заборгованості за спожиту електроенергію; 329, 32 грн. - пені (арк. справи 53-58).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.10.2013 року заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

19.11.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від позивача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивачі просять суд стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди № 99/2011/КЕВ від 30.12.2011 року в сумі 68 996, 44 грн., в тому числі: 46 672, 90 грн. - заборгованості з орендної плати; 2 220, 08 грн. - компенсації податку на землю; 19 708, 31 грн. - заборгованості за спожиту електроенергію; 395, 15 грн. - пені (арк. справи 73).

Розглянувши подану заяву, суд встановив наступне.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 29.05.13 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено наступне.

Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Вказана заява позивача є заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Враховуючи викладене, оскільки дії позивача щодо збільшення розміру позовних вимог не суперечать законодавству та не порушують чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, позовні вимоги розглядаються з урахуванням клопотання позивача від 19.11.2013 року про збільшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 19.11.2013 року представники позивачів позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача зазначили наступне.

З 30.12.2011 року ТзОВ «Волте» на підставі договору № 99/КЕВ/2011 від 10.02.2010 року використовує нежитлові приміщення військового містечка № 87 за генпланом № 2, загальною площею 423,0 кв.м., розташовані за адресою вул. Маячна, 1, м. Миколаїв, які знаходяться на балансі КЕВ міста Миколаїв.

Об'єкт оренди за договором є державною власністю, отже, правовідносини за зазначеним договором регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Із посиланням на ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі. В той же час, ТзОВ «Волте» своєчасно орендну плату не сплачує, що завдає шкоду КЕВ міста Миколаїв.

Пунктами 3.3, 3.6 Договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата сплачується щомісячно, на пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

В порушення зазначених вимог Договору в період з квітня 2013 року по вересень 2013 року ТзОВ «Волте» у встановленому розмірі орендну плату та інші передбачені платежі не вносить, внаслідок чого станом на 23.09.2013 року утворилась заборгованість, а саме 46 672, 90 грн. - орендна плата, 2 220, 08 грн. - компенсація податку на землю, 19 708, 31 грн. - заборгованість за спожиту електроенергію.

Договором встановлено розмір та порядок сплати орендної плати, орендарю щомісячно виставлялись рахунки по орендній платі, але ТзОВ «Волте» з квітня по вересень 2013 року, плату за оренду приміщень не вносило, чим не виконувало своїх обов'язків за договором.

Враховуючи вищевикладене, із посиланням на приписи ст. 509, 526, 762 ЦК України, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" та умови договору позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди № 99/2011/КЕВ від 30.12.2011 року в сумі 68 930, 61 грн., в тому числі: 46 672, 90 грн. - заборгованості з орендної плати; 2 220, 08 грн. - компенсації податку на землю; 19 708, 31 грн. - заборгованості за спожиту електроенергію; 329, 32 грн. - пені.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника в судові засідання 29.10.2013 року та 19.11.2013 року не направив.

Ухвала господарського суду Миколаївської області від 03.10.2013 року про порушення провадження по справі була повернута поштовою установою на адресу суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (арк. справи 50-52). Ухвала господарського суду Миколаївської області від 29.10.2013 року була повернута поштовою установою на адресу суду із відміткою "за вказаною адресою організація відсутня" (арк. справи 69-72). Явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами та доповненнями від 29.05.2013 року особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судових засідань.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 29.05.2013 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

30.12.2011 року між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волте» (далі - орендар) було укладено договір оренди № 99/КЕВ/2011 нерухомого військового майна, розташованого в Миколаївському гарнізоні за адресою вул. Маячна, 1, м. Миколаїв, військове містечко № 87, буд. № 2 (далі - договір) (арк. справи 9-16).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення складу площею 423 кв. м. в будівлі № 2 військового містечка № 87 (далі - майно), що знаходиться на балансі КЕВ м. Миколаїв, розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Маячна, 1, вартість якого визначена на 30.06.2011 року за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки: 207 120, 00 грн.

Даний договір підписано сторонами та скріплено печатками.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк 3 (три) роки і більше - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 2.2 Договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (червень 2011 року) на рівні 2 800, 00 грн. за результатами конкурсу з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 року № 786, яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2011 року) 2 589, 00 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди.

Розрахунок стартової плати за перший місяць оренди державного (військового) нерухомого майна, що знаходиться на балансі КЕВ м. Миколаїв викладено в Додатку 5 до Договору (арк. справи 81).

Розрахунок орендної плати викладено в Додатку 6 до Договору (арк. справи 82).

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок орендодавця в територіальному органі держаного казначейства щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.6 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 5.3 Договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 5.9 Договору орендар зобов'язаний щомісяця до 15 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України). На вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

Відповідно до п. 5.11 Договору орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, в тому числі фактичні комунальні платежі. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору встановити прибори обліку тепло-, енерго-, водопостачання, заключити прямі договори з постачальними організаціями або укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до п. 5.15 Договору орендар зобов'язаний щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,13 Га, на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

Відповідно до п. 5.16 Договору орендар зобов'язаний на вимогу орендодавця проводити звірку взаєморозрахунків з усіх платежів за умовами договору.

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців двадцять п'ять днів, що діє з 01.02.2012 року до 25.03.2015 року включно.

Відповідно до ч. 1-2, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов договору 01.02.2012 року сторонами було підписано Акт приймання-передачі нерухомого військового майна інв. № 2, площею 423 кв.м. військового містечка № 87, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Маячна, 1 та передається в оренду ТзОВ «Волте» (арк. справи 79).

Відтак, позивачем КЕВ м. Миколаїв виконано свій обов'язок з надання майна в оренду відповідачу.

На виконання умов договору оренди сторонами підписувались акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), а саме:

акт № 2/1/2013 від 30.04.2013 року з орендної плати на загальну суму 3 322, 81 грн. (арк. справи 86);

акт № 5/1/2013 від 31.05.2013 року з орендної плати на загальну суму 3 322, 81 грн. (арк. справи 87);

акт № 6/1/2013 від 27.06.2013 року з орендної плати на загальну суму 3 283, 04 грн. (арк. справи 88);

акт № 7/1/2013 від 31.07.2013 року з орендної плати на загальну суму 3 312, 86 грн. (арк. справи 89);

акт № 8/1/2013 від 30.08.2013 року з орендної плати на загальну суму 3 312, 86 грн. (арк. справи 90).

Загальна сума з орендної плати згідно вищевказаних актів здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) становить 16 554, 38 грн.

Акти здачі-прийомки виконаних робіт підписані сторонами та скріплені печатками юридичних осіб.

Судом також встановлено, що позивачем за період з квітня 2013 року по серпень 2013 року були виставлені відповідачу наступні рахунки по орендній платі на загальну суму 49 164, 48 грн., а саме:

- рахунок № 175 від 15.04.2013 року на суму 3 322, 81 грн. (арк. справи 20);

- рахунок № 233 від 13.05.2013 року на суму 3 322, 81 грн. (арк. справи 21);

- рахунок № 283 від 13.06.2013 року на суму 3 283, 04 грн. (арк. справи 22);

- рахунок № 333 від 15.07.2013 року на суму 3 312, 86 грн. (арк. справи 23);

- рахунок № 383 від 12.08.2013 року на суму 3 312, 86 грн. (арк. справи 24);

- рахунок № 393 від 16.08.2013 року на суму 32 610, 10 грн. (арк. справи 25).

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення та включено до суми основного боргу з орендної плати кошти в сумі 32 610, 10 грн. згідно рахунку № 393 від 16.08.2013 року.

В рахунку № 393 від 16.08.2013 року на суму 32 610, 10 грн. зазначена підстава нарахування «Орендна плата замощеного технічного майданчика за серпень 2013 року» (арк. справи 25).

При цьому, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Акту інвентаризації нерухомого військового майна, інв. № 2, площею 423 кв.м. військового містечка № 87, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Маячна,1 (арк. справи 78) вбачається, що об'єкт «замощений технічний майданчик» не відноситься до переліку об'єктів, які були надані в оренду. Крім того, з Акту приймання-передачі нерухомого військового майна (арк. справи 79) також вбачається, що вказаний об'єкт не відноситься до предмету оренди згідно умов договору оренди.

Відповідно до Акту оцінки вартості нерухомого військового майна, що підлягає передачі в оренду, розташованого у м. Миколаєві, вул. Маячна, 1, військове містечко № 87, буд. № 2 (арк. справи 80) вбачається, що передачі в оренду підлягають нежитлові приміщення складу будівлі № 2 військового містечка № 87 площею 423 кв. м.

Оскільки підставою позову по даній справі є саме договір оренди № 99/КЕВ/2011 нерухомого військового майна, розташованого в Миколаївському гарнізоні за адресою вул. Маячна, 1, м. Миколаїв, військове містечко № 87, буд. № 2 від 30.12.2011 року, то в частині позову щодо стягнення заборгованості з орендної плати відповідно до рахунку № 393 від 16.08.2013 року з призначенням платежу «Орендна плата замощеного технічного майданчика за серпень 2013 року» на суму 32 610, 10 грн. слід відмовити.

Отже, як вказано вище загальна сума з орендної плати згідно вищевказаних підписаних сторонами актів здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) та виставлених на їх підставі рахунків становить 16 554, 38 грн.

Відповідачем було частково сплачено заборгованість з орендної плати в розмірі 2 491, 58 грн., що не заперечується позивачами та відображено в розрахунку позивача (арк. справи 76). Відтак, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачами з орендної плати за період з квітня 2013 року по серпень 2013 року становить 14 062, 80 грн. (16 554, 38 грн. - 2 491, 58 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів сплати вказаної заборгованості, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати за договором оренди №99/КЕВ/2011 нерухомого військового майна, розташованого в Миколаївському гарнізоні за адресою м. Миколаїв, вул. Маячна, 1, військове містечко № 87, буд. № 2 від 30.12.2011 року за період з квітня 2013 року по серпень 2013 року у сумі 14 062, 80 грн., яка підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 220, 08 грн. - податку на землю, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.15 Договору орендар зобов'язаний щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,13 Га, на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

Судом встановлено, що позивачем за період з травня 2013 року по вересень 2013 року були виставлені відповідачу наступні рахунки з компенсації податку на землю на загальну суму 2 880, 04 грн., а саме:

- рахунок № 234 від 13.05.2013 року на суму 720, 01 грн. (арк. справи 21);

- рахунок № 284 від 13.06.2013 року на суму 720, 01 грн. (арк. справи 22);

- рахунок № 334 від 15.07.2013 року на суму 720, 01 грн. (арк. справи 23);

- рахунок № 384 від 12.08.2013 року на суму 720, 01 грн. (арк. справи 24).

Крім того, сторонами підписувались акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), а саме:

акт № 5/2/2013 від 31.05.2013 року - компенсація податку на землю за травень 2013 року на загальну суму 720, 01 грн. (арк. справи 87);

акт № 6/2/2013 від 27.06.2013 року - компенсація податку на землю за червень 2013 року на загальну суму 720, 01 грн. (арк. справи 88);

акт № 7/2/2013 від 31.07.2013 року - компенсація податку на землю за липень 2013 року на загальну суму 720, 01 грн. (арк. справи 89);

акт № 8/2/2013 від 30.08.2013 року - компенсація податку на землю за серпень 2013 року на загальну суму 720, 01 грн. (арк. справи 90).

В червні 2013 року відповідачем ТзОВ «Волте» було сплачено 659, 96 грн. компенсації податку на землю за травень 2013 року, що не заперечується позивачами та відображено в розрахунку позивача (арк. справи 76). Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачами з компенсації податку на землю за період з травня 2013 року по серпень 2013 року становить 2 220, 08 грн. В цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 708, 31 грн. - заборгованості за спожиту електроенергію, то слід зазначити наступне.

На виконання п. 5.11 Договору оренди № 99/КЕВ/2011 01.02.2012 року між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волте» (далі - замовник) було укладено договір про відшкодування вартості послуг з енергопостачання № 87 (арк. справи 5-6), відповідно до умов якого виконавець забезпечує замовника електроенергією, а замовник відшкодовує вартість послуг по тарифу електроенергії спожитої КЕВ м. Миколаїв (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору щомісячно, 30 числа поточного місяця, в якому виконавцем надавалися послуги, замовник надає виконавцю акт з показниками лічильника, при відсутності лічильника, згідно розрахунку, на підставі якого одержує рахунок.

Відповідно до п. 3.2 Договору замовник зобов'язується з моменту отримання рахунку за спожиті послуги з енергопостачання, в термін п'яти банківських днів проводити оплату шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний в даному договорі.

Відповідно до п. 5.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Договір може бути розірваний і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку визначеному законодавством України. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов.

Доказів припинення дії договору або зміни його умов суду не подано.

Судом встановлено, що позивачем виставлялись відповідачу рахунки по сплаті заборгованості за спожиту електроенергію, а саме:

- рахунок № 221 від 02.11.2012 року на загальну суму 6 307, 81 грн. (арк. справи 31);

- рахунок № 242 від 03.12.2012 року на загальну суму 19 151, 67 грн. (арк. справи 31а);

- рахунок № 11 від 03.01.2013 року на загальну суму 2 955, 76 грн. (арк. справи 32);

- рахунок № 26 від 30.01.2013 року на загальну суму 2 167, 91 грн. (арк. справи 33);

- рахунок № 63 від 01.03.2013 року на загальну суму 4 647, 32 грн. (арк. справи 34);

- рахунок № 93 від 01.04.2013 року на загальну суму 660, 22 грн. (арк. справи 34);

- рахунок № 126 від 07.05.2013 року на загальну суму 735, 57 грн. (арк. справи 35);

- рахунок № 157 від 30.05.2013 року на загальну суму 668, 12 грн. (арк. справ 35);

- рахунок № 187 від 01.07.2013 року на загальну суму 917, 75 грн. (арк. справи 36).

Крім того, сторонами підписувались Акти виконаних робіт (надання послуг), а саме:

- акт № 26 від 30.01.2013 року на загальну суму 2 167, 91 грн. (арк. справи 37);

- акт № 63 від 01.03.2013 року на загальну суму 4 647, 32 грн. (арк. справи 38);

- акт № 93 від 01.04.2013 року на загальну суму 660, 22 грн. (арк. справи 39);

- акт № 126 від 07.05.2103 року на загальну суму 735, 57 грн. (арк. справи 40);

- акт № 157 від 30.05.2013 року на загальну суму 668, 12 грн. (арк. справи 41);

- акт № 187 від 01.07.2013 року на загальну суму 917, 75 грн. (арк. справи 42).

Вказані акти підписані представниками та скріплені печатками юридичних осіб.

Відповідач частково сплатив заборгованість за спожиту електроенергію, що не заперечується позивачем.

Сторонами також було підписано Акт звірки по електроенергії від 01.07.2013 року (арк. справи 43), з якого вбачається, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за спожиту електроенергію становить 19 708, 31 грн. Вказаний акт підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електроенергію за період з січня по червень 2013 року у сумі 19 708, 31 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 395, 15 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.6 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування суми пені в розмірі 395, 15 грн. за період з 16.05.2013 року по 23.09.2013 року по кожному окремому зобов'язанню. Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення та в межах шестимісячного строку. Розрахунок позивача наявний у матеріалах справи (арк. справи 74). Отже, вимога про стягнення пені в сумі 395, 15 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 49 ГПК України у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір в розмірі 907, 39 грн. підлягає стягненню з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Волте» в доход Державного бюджету України, а судовий збір в розмірі 813, 11 грн. підлягає стягненню з позивача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 629, 759, 762 ЦК України, ст. 193, 286 ГК України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна", Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

частково задовольнити позов Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волте" про стягнення заборгованості за договором оренди № 99/2011/КЕВ від 30.12.2011 року в сумі 68 996, 44 грн., в тому числі: 46 672, 90 грн. - заборгованості з орендної плати; 2 220, 08 грн. - компенсації податку на землю; 19 708, 31 грн. - заборгованості за спожиту електроенергію; 395, 15 грн. - пені.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волте", вул. Спаська, 1, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 33626828) на користь Держави в особі структурного підрозділу Міністерства оборони України - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв, проспект Миру, 62-а, м. Миколаїв, 54056, (код ЄДРПОУ 08029523):

- 14 062, 80 грн. (чотирнадцять тисяч шістдесят дві грн. 80 коп.) - заборгованості з орендної плати за договором оренди № 99/2011/КЕВ від 30.12.2011 року за період з квітня 2013 року по серпень 2013 року;

- 2 220, 08 грн. (дві тисячі двісті двадцять грн. 08 коп.) - компенсації податку на землю за період травня 2013 року по серпень 2013 року;

- 19 708, 31 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот вісім грн. 31 коп.) - заборгованості за спожиту електроенергію за період з січня 2013 року по червень 2013 року;

- 395, 15 грн. (триста дев'яносто п'ять грн. 15 коп.) - пені, відповідно до п. 3.7 договору оренди № 99/2011/КЕВ від 30.12.2011 року за період з 16.05.2013 року по 16.09.2013 року.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волте", вул. Спаська, 1, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 33626828) в доход Державного бюджету України (ГУДКУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м. Миколаїв / м. Миколаїв / 22030001, код платежу 03499980, призначення платежу судовий збір):

- 907, 39 грн. (дев'ятсот сім грн. 39 коп.) - судового збору.

Наказ відповідно до ст. 116 ГПК України видати місцевому органу державної податкової інспекції після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з позивача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв, проспект Миру, 62-а, м. Миколаїв, 54056, (код ЄДРПОУ 08029523) в доход Державного бюджету України (ГУДКУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м. Миколаїв / м. Миколаїв / 22030001, код платежу 03499980, призначення платежу судовий збір):

- 813, 11 грн. (вісімсот тринадцять грн. 11 коп.) - судового збору.

Наказ відповідно до ст. 116 ГПК України видати місцевому органу державної податкової інспекції після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2013 року.

Суддя Е.М.Олейняш