Ухвала

від 29.08.2013 по справі 816/1781/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 р.Справа № 816/1781/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Шабанової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виробничо - комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2013р. по справі № 816/1781/13-а

за позовом Виробничо - комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання рішення неправомірним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Виробничо - комерційне товариство з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2012 року № 0003632310 та № 0003652310.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2013р. по справі № 816/1781/13-а позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника відповідача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки він був належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, Виробничо - комерційне товариство з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс" зареєстровано як юридична особа 19 вересня 2003 року Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 712885 (а. с. 79), перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15 листопада 2007 року № 100077477 (а. с. 80).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Ідилія" (код ЄДРПОУ 36054401) за період з 01 вересня 2009 року по 30 вересня 2009 року".

Результати перевірки оформлені актом від 28 вересня 2012 року № 2967/22-5/32636107 "Про результати невиїзної документальної перевірки ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" (код ЄДРПОУ 32636107).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого за період ІІІ квартал 2009 року занижено податок на прибуток на загальну суму 390 192 грн.; підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого за вересень 2009 року занижено податок на додану вартість усього на суму 295 766 грн.

Позивач не погодився з висновками акту перевірки та подав заперечення.

Листом № 11172/10/22-528 від 11 жовтня 2012 року ДПІ у м. Полтаві відхилило заперечення позивача та зазначила, що висновки акту від 28 вересня 2012 року № 2967/22-5/32636107 є правомірними (а. с. 27-28).

На підставі висновків акту перевірки від 28 вересня 2012 року № 2967/22-5/32636107, відповідачем 12 жовтня 2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003632310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 487 740 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж - 390 192 грн., штрафні (фінансові) санкції - 97 548 грн. (а.с. 29), та № 0003652310, яким ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 369 708 грн., в тому числі основний платіж - 295 766 грн., штрафні (фінансові) санкції - 73 942 грн. (а. с. 31).

Позивач не погодився з вказаними рішеннями та оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Полтавській області.

Рішенням про результати розгляду скарги № 3194/10/10-215 від 17 грудня 2012 року скаргу ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення від 12 жовтня 2012 року № 0003632310 та № 0003652310 - без змін.

З дослідженого акту перевірки та рішень контролюючого органу за результатами адміністративного оскарження, слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок про неправомірність формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з ТОВ "Ідилія", котрі реально не відбулись, а отже не спричиняють реального настання правових наслідків.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Положеннями підпункту 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

З матеріалів справи слідує, що між ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" та ТОВ "Ідилія" у вересні 2009 року укладені усні договори купівлі - продажу товарів.

Також 21 вересня 2009 року між ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" та ТОВ "Ідилія" укладено усний договір про надання послуг, відповідно до якого ТОВ "Ідилія" зобов'язувалась надати послуги за замовленням позивача, зазначені в рахунках-фактурах, виписаних ТОВ "Ідилія", а позивач зобов'язується оплатити надані ТОВ "Ідилія" послуги відповідно до виставлених рахунків-фактур.

ТОВ "Ідилія" було видано рахунки-фактури № 21/09-3 від 21 вересня 2009 року, відповідно до якої визначено оплату за послуги з ремонту бурового насосу УНБ-600 у розмірі 100 405 грн. 22 коп., в тому числі ПДВ 16 734 грн. 20 коп.; № 18/09-2 від 18 вересня 2009 року (щодо придбання товару гідравлічних частин (лівої і правої) на загальну суму 1 086 882 грн. 62 коп.; № 17/09-1 від 17 вересня 2009 року (щодо придбання товару клапану запобіжного, комплекту гумових ущільнень, штоку, напівштоку, втулки Ф 160 мм, клапану насосу, привідного валу) на загальну суму 197 306 грн. 64 коп.; № 15/09-3 від 15 вересня 2009 року (щодо придбання товару підшипнику 10079/710) на загальну суму 389 999 грн. 95 коп.; № 14/09-2 від 14 вересня 2009 року (щодо придбання товару підшипнику 3636, суміші піскоструйної, розчиннику, фарби, поршню Ф 160 мм, підшипнику 3352) на загальну суму 98 325 грн. 40 коп. (а. с. 110-114, т.1); видаткові накладні (а. с. 56-59, т.1), податкові накладні (а. с. 51-53, т.1).

Позивачем, також, надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21 вересня 2009 року, відповідно до якого ТОВ "Ідилія" були проведені такі роботи (надані такі послуги): ремонт трьох бурових насосів УНБ-600. Загальна вартість виконаних робіт (послуг) становить 83 671 грн. 02 коп. (а. с. 61, т.1).

Позивач необхідність укладання вказаних договорів обґрунтовує тим, що отримані товари та послуги від ТОВ "Ідилія" були використані в подальшій господарській діяльності з ДАТ "Чорноморнафтогаз" НАК "Нафтогаз України" по ремонту бурових насосів УНБ-600 на СПБУ "Сиваш" ДАТ "Чорноморнафтогаз".

Так, 06 серпня 2009 року між ним та Державним акціонерним товариством "Черноморнафтогаз" було укладено договір № 698 про надання послуг з ремонту бурових та цементувальних насосів (трьох цементувальних насосів типу 11вТ (№ 1, № 2, № 3) та трьох бурових насосів УНБ-600 (№ 1, № 2, № 3) на СПБУ "Сиваш".

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової зв'язності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Позивачем жодних документів на підтвердження транспортування товарів, придбаних у ТОВ "Іділія" до суду надано не було.

Колегія суддів також вважає безпідставними доводи позивача про те, що послуги з ремонту бурового насосу УНБ-600 в кількості трьох штук здійснено на виробничій базі позивача, що знаходиться за адресою вул. Лагоди, 42, м. Полтава. На підставі домовленості між позивачем та ДАТ "Чорноморнафтогаз" виконання вказаних послуг було здійснено за допомогою залучення субпідрядної організації - ТОВ "Ідилія", проте жодних доказів на підтвердження вказаної обставини суду надано не було.

Єдиним документом, наданим позивачем на підтвердження факту виконання усного договору між позивачем і ТОВ "Ідилія", є акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21 вересня 2009 року, відповідно до якого ТОВ "Ідилія" були проведені такі роботи (надані такі послуги): ремонт трьох бурових насосів УНБ-600. Загальна вартість виконаних робіт (послуг) становить 83 671 грн. 02 коп. (а. с. 61, т.1)

Інших первинних документів, в яких було б визначено, в чому саме полягали послуги з ремонту, чи пов'язані вони з господарською діяльністю позивача з наданням підтверджуючих документів, які свідчать про те, що виконавець в процесі надання послуг проводив певну роботу, до перевірки та суду не надано.

Колегія суддів вважає за потрібне відзначити, що за правилами статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічна вимога міститься і в пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"та пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на такому основному принципі, як превалювання сутності над формою, зі яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Надаючи оцінку документам, що містяться в матеріалах справи, і які оформлювались між позивачем та ТОВ "Ідилія" колегія суддів зазначає, що зі змісту Акту здачі - прийняття робіт (надання послуг), який складений про те, що виконавцем були надані послуги з ремонту, неможливо встановити обсяг господарської операції, кількість, вартість одиниці наданих послуг.

На підтвердження використання, отриманих від ТОВ «Ідилія», послуг з ремонту бурових насосів, у власній господарській діяльності позивач надав наступні документи: подорожній лист, посвідчення про відрядження, звіти про використання коштів на відрядження, проїзні документи (а. с. 186-207, т.1).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані обставини свідчать про те, що позивач на момент укладання усного договору з ТОВ "Ідилія" про надання послуг з ремонту бурових насосів мав найманих працівників, які виконували роботи з ремонту зазначених насосів.

При цьому, позивач не надав обґрунтованих доказів необхідності та економічної доцільності укладення договору з ТОВ "Ідилія".

Окремо колегія суддів вважає за потрібне відзначити наступне.

Перевезення вантажів автомобільним транспортом регулюються Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2007 № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 /далі по тексту - Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом/.

Відтак, вимоги зазначених Правил є обов'язковими для позивача.

За визначенням пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.4-11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів/пункт 11.1/.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля /пункт 11.4/.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) /пункт 11.5/.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/.

Пунктом 13.1 цих Правил визначено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Однак, позивачем не надано товарно-транспортних накладних, необхідність складення яких передбачено Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відтак, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази відвантаження та перевезення (товарно-транспорті накладні, подорожні листи та інше) від ТОВ "Ідилія" товарів.

Також, як вбачається з наявних в матеріалах справи вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 13 лютого 2013 року по кримінальній справі № 554/998/13-к (кримінальне провадження № 12012180040000076) по обвинуваченню ОСОБА_1, директора ТОВ "Техкомплектсервіс" у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 212, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, та ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 14 лютого 2013 року у справі № 554/998/13-к, якою було виправлено технічну описку в ухвалі Октябрського суду м. Полтави від 13 лютого 2013 року, а саме: в назві рішення слово "вирок" замінено словами "ухвала про закриття кримінального провадження", судом було встановлено, що ОСОБА_1, будучи службового особою - директором ВК ТОВ "Техкомплектсервіс", в порушення підпункту 7.2.6, пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", завідомо знаючи, що ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" будь-яких фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Ідилія" у вересні 2009 року не мало, з метою незаконного отримання права на податковий кредит та ухилення від сплати податку на додану вартість, використав первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ "Ідилія" для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та відніс його до складу у вересні 2009 року ПДВ згідно наступних податкових накладних, складених від імені ТОВ "Ідилія": № 15/09-4 від 15 вересня 2009 року, № 17/09-4 від 17 вересня 2009 року, № 18/09-4 від 18 вересня 2009 року, № 21/09-6 від 21 вересня 2009 року. В результаті вказаних дій у вересні 2009 року ОСОБА_1 умисно ухилився від сплати до бюджету податку на додану вартість на суму 292 766 грн.

Зазначеною ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 13 лютого 2013 року кримінальне провадження № 12012180040000076 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 212, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України - закрито внаслідок акта амністії (а. с. 101-106, т.1).

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 16 травня 2013 року у справі № 554/998/13-к ухвалу Октябрського суду м. Полтави від 13 лютого 2013 року про закриття провадження відносно ОСОБА_1 у зв'язку з амністією залишено без змін.

Разом з тим, відповідно до висновків Верховного суду України, викладених в листі від 01 лютого 2004 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює закриття кримінальних справ", звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави (її компетентних органів) від засудження особи, яка вчинила злочин, та застосування до неї кримінально-правових засобів примусового характеру. Закриття справ щодо таких осіб є проявом загальної тенденції розвитку кримінального законодавства у напрямі пом'якшення відповідальності за злочини невеликої та середньої тяжкості, вчинені вперше, законодавчим втіленням державного гуманізму, наданням державою людині, яка оступилась, можливості виправитися. Водночас звільнення від кримінальної відповідальності не є виправданням особи.

Доводи позивача про те, що судові рішення у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1, є неналежним доказом у даній справі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом при розгляді кримінальної справи встановлено наявність вини в діях керівника підприємства позивача саме у правовідносинах та за період щодо яких проведена податковим органом перевірка.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій податкового органу щодо нарахування ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 369 708 грн., в тому числі основний платіж - 295 766 грн., штрафні (фінансові) санкції - 73 942 грн., відповідно до податкового повідомлення-рішення від 12 жовтня 2012 року та № 0003652310.

З приводу висновків податкового органу про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого за період ІІІ квартал 2009 року відбулось заниження податку на прибуток на загальну суму 390 192 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 5.1 статті 5 Закону визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат, відповідно до положень підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила податкового обліку визначені статтею 11 Закону, згідно із підпунктом 11.2.1 пункту 11.2. якої, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Зазначені норми Закону свідчить про те, що підставою для включення витрат до складу валових, є безпосередній зв'язок їх з господарською діяльністю та належне документальне оформлення відповідно до правил ведення податкового обліку.

При цьому з матеріалів справи слідує, що понесення позивачем витрат в сумі 390 192 грн. у зв'язку із виконанням усних договорів з ТОВ "Ідилія" в вересні 2009 року не було. Оскільки вже було встановлено, що позивачем зазначені господарські операції не підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, не надано доказів реальності характеру операцій, доказів змін в структурі активів позивача, а, тому, податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2012 року № 0003632310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 487 740 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж - + 390 192 грн., штрафні (фінансові) санкції - 97 548 грн., винесено податковим органом правомірно.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Виробничо - комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2013р. по справі № 816/1781/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 30.08.2013 р.