Ухвала

від 03.09.2013 по справі 820/4451/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 р.Справа № 820/4451/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Бартош Н.С. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Харкові Головного управління Мінфіну у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2013р. по справі № 820/4451/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківхарчпром"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Харкові Головного управління Мінфіну у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківхарчпром", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 20.05.2013 року № 00900382211 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 17 820,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2013р. по справі № 820/4451/13-а позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України зареєстровано як юридичну особу, знаходиться на обліку в Західній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби як платник податків, зборів (обов'язкових платежів).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Західною МДПІ м. Харкова на підставі наказу від 19.04.2013 року № 645, направлення № 740 від 19.04.2013 року згідно пп.78.1.1, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Харківхарчпром" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Райком" за квітень 2012 р. травень 2012 р.

Результати перевірки оформлені актом від 26.04.2013 р. № 1512/221-07/25610018 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Харківхарчпром" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Райком" за квітень 2012 р. травень 2012р.

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів ст..185, п.198.1. п 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищено ряд.24 декларації (залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22- рядок 23) у травні 2012 р. на суму 17820.0 грн. ; за рахунок завищення податкового кредиту за квітень 2012 року 8563,50 грн. за травень 2012 року 9256,50 грн. сформованого від ПП "Раіком" у якого встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.135.2 . ст. 135. п.138.2, п.138, ст..185.187,188 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки від 26.04.2013 р. № 1512/221-07/25610018 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000382211 від 20 травня 2013 року.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугувало відображене в актах від 10.08.12 № 709/2202/36036555 та від 31.07.12 № 671/2204/36036555 про результати проведення зустрічної звірки ПП "Раіком" судження ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій за 2011 рік, за період з лютого 2012 року по червень 2012 року, та судження суб'єкта владних повноважень, відображене в акті про неможливість проведення зустрічної звірки від 31.07.12 №666/2204/35860329, про те, що правочини, вчинені ПП "Рест-профі" з ПП "Раіком" у травні 2012 року не спричиняють реального настання правових наслідків - є нікчемними. А також висновки податкового органу про документальне не підтвердження факту поставки ТМЦ від ПП "Раіком" на адресу позивача.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем, ПрАТ "Харківхарчпром" (в якості покупця), та ПП "Раіком" (в якості постачальника) був укладений договір поставки № 7/10-04 від 10.04.12, предметом якого є поставка роликів некондиційних некаліброваних 32х52мм.

За умовами цього договору постачальник прийняв на себе зобов'язання поставити у відповідності до заявок ПрАТ "Харківхарчпром" некондиційні некалібровані 32х52мм, а саме відповідно до специфікацій № 1 від 10.04.12 та № 2 від 21.05.12 до договору поставки № 7/10-04 від 10.04.12 - ролики некондиційні некалібровані 32х52мм вагою 17,3 тон на суму 51 381,00 грн., у т.ч. ПДВ - 8 563,50 грн. та відповідно вагою 18,7 тон на загальну суму 55 539,00 грн., у т.ч. ПДВ - 9256,50 грн.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

Фактичне виконання господарських операцій з придбання товару ПрАТ "Харківхарчпром" підтверджуються первинними документами: податковими накладними від 10.04.12 № 64 та від 21.05.12 № 198; видатковими накладними від 10.04.12 № РН - 100401 та від 21.05.12 № РН- 210501; рахунками-фактурами від 10.04.12 № 10/04-05 та від 21.05.12 № 21/05-71.

Оплата за отриманий товар за договором була проведена у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 204 від 11.05.12 та № 240 від 30.05.12.

Надане позивачем платіжне доручення, засвідчує факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Оприбуткування товару здійснювалось ПрАТ "Харківхарчпром" на підставі вищезазначених первинних документів, в бухгалтерському обліку придбаний товар відображався на рахунку 281 "Товари на складі" та на рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", що підтверджується оборотними - сальдовими відомостями за квітень та травень 2012 року.

Поставка товару за договором № 7/10-04 від 10.04.12 здійснювалась на складі ПП "Раіком" - м. Харків, вул. Лодзинська, 7.

Наявність складу за вказаною адресою підтверджується залученим до справи договором оренди приміщення від 09.01.12 №18, укладеним між ПП "Раіком" та ТОВ "Різорса".

Доставка товару на адресу (склад) ПрАТ "Харківхарчпром" не проводилась, товар транспортувався зі складу ПП "Раіком" на адресу іншого суб'єкта господарювання - ТОВ "Євроцентр-Імпекс" (нерезидент, м. Бєлгород, РФ), оскільки придбаний у ПП "Раіком" товар ПрАТ "Харківхарчпром" реалізувало ТОВ "Євроцентр-Імпекс".

На підтвердження факту реалізації товару ТОВ "Євроцентр-Імпекс" до матеріалів справи приєднані: контракт №07-11-11-UA від 07.11.11, специфікації №6 від 11.04.12 та №7 від 21.05.12 до контракту № 07-11-11-UA від 07.11.11; ВМД № 807100000/2012/419558 та №807100000/2012/413133; рахунки-фактури №4 від 11.04.12 та №5 від 21.05.12; меморіальні валютні ордери № 48_1 від 07.05.12 та № 48_2 від 30.05.12; пакувальні листи №4 від 11.04.12 та №5 від 21.05.12; сертифікати про походження товару.

Факт транспортування товару підтверджується, міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) від 11.04.12 №001453 та від 21.05.12 №1223401, договором на перевезення вантажу автомобільним транспортом № АР/018 від 21.05.12; платіжним дорученням № 412 от 01.06.12 про оплату послуг по перевезенню за договором № АР/018 від 21.05.12, договором № ЕН-03/12 від 19.03.12 на транспортне - експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні, заявкою на перевезення товару за договором № ЕН-03/12 від 19.03.12; платіжним дорученням № 219 від 16.05.12.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Харкові Головного управління Мінфіну у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2013р. по справі № 820/4451/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Бартош Н.С. Старостін В.В.