Ухвала

від 11.07.2013 по справі 816/1852/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 р.Справа № 816/1852/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р. по справі № 816/1852/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислова компанія РСС"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю " Інвестиційна промислова компанія РСС " (надалі по тексту позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000322308 від 26.03.2013 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислова компанія РСС" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 26 березня 2013 року № 0000322308.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 року залишити без змін, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Петролеум Кепітл Корпорейшн" 24 листопада 2009 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 36864393) виконавчим комітетом Полтавської міської ради (а.с. 43). 08 листопада 2012 року позачерговими зборами зазначеного підприємства ухвалено змінити повне найменування ТОВ "Петролеум Кепітл Корпорейшн" на ТОВ "Інвестиційна промислова компанія РСС" ( а.с.45).

Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

Відповідачем у період з 04 березня 2013 року по 11 березня 2013 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Фірма "Ліон" за лютий 2011 року.

За результатами перевірки 14 березня 2013 року складено акт № 1491/22.5/36864393 (а.с. 8-23), в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого за період, охоплений перевіркою, позивачем завищено податковий кредит на 35970,00 грн.

На підставі акта перевірки від 14 березня 2013 року № 1491/22.5/36864393 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2013 року № 0000322308 (а.с. 7), яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 35970,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 8992,50 грн.

ТОВ "Інвестиційна промислова компанія РСС", вважаючи висновки викладені в акті від 14 березня 2013 року № 1491/22.5/36864393 упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та виходять за межі компетенції відповідача, не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань, вважає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, протиправним, таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняте без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 26 березня 2013 року № 0000322308 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44962,5 грн., у т.ч. за основним платежем-35970 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)-8992,5 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення грунтується на висновках податкового органу про те, що господарська діяльність контрагента позивача ТОВ "Фірма "Ліон" носить ряд ознак фіктивності, внаслідок чого податковий орган прийшов до висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за лютий 2011 року за господарськими операціями в вказаним контрагентом.

Тобто, податковий орган дійшов висновку, про надання податкової вигоди покупцям підприємства по ланцюгу постачання від ТОВ "Фірма "Ліон" до позивача з метою штучного формування податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Інвестиційна промислова компанія РСС" (Покупець) та ТОВ "Фірма "Ліон" (Постачальник) 01 лютого 2011 року укладено договір № 01/02-11 (том І а.с. 46-49) згідно умов якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (мазут) в кількості, асортименті, за цінами, у строк відповідно до рахунків-фактур.

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаного договору позивачем надано виписки банку по рахунку позивача, податкові накладні, видаткові накладні,

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту за лютий 2011 року та відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним податкової декларації з ПДВ, поданої до ДПІ у м. Полтаві за лютий 2011 р., а також даним додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період, що податковим органом підтверджено в акті перевірки.

Транспортування товару за вказаним договором здійснювалось на підставі договору від 30 грудня 2009 року № 301209-1 (а.с. 83-86) про надання транспортних послуг, укладеного з ТОВ "Прінт Інжінірінг" та наданих позивачем товарно-транспортних накладних.

Позивачем надана суду належним чином завірена копія ліцензії перевізника (а.с. 87) та свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів (а.с. 88-91), що підтверджує право перевізника перевозити небезпечні вантажі.

Факт транспортування мазуту також підтверджується актами надання транспортних послуг, оплата транспортних послуг підтверджується копіями банківських виписок.

Товар, придбаний у ТОВ "Фірма "Ліон" зберігався на складі ТОВ "Прінт Інжінірінг" відповідно до умов договору відповідального зберігання від 04 січня 2011 року (арк.с.92-93). на виконання даного договору сторонами був складений акт приймання-передачі на відповідальне зберігання до Договору відповідального зберігання від 04 січня 2010 року (а.с. 95).

Надані позивачем первинні документи не містять дефектів форми та змісту, які могли б спричинити втрату ними юридичної сили та доказовості, вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Товар придбаний у ТОВ "Фірма "Ліон" позивач використовував у власній господарській діяльності шляхом передачі останнього на переробку до Новосанжарвської філії ТОВ "Прінт Інжінірінг" на підставі договору на переробку давальницької сировини від 29 березня 2010 року № 1 (а.с. 96-98), факт здійснення якої підтверджується актами приймання-передачі давальницької сировини (а.с. 99-100) та актами виконаних робіт (а.с. 101-102) - реалізовано іншим суб'єктам господарювання, зокрема, ДП "Металінвест" ТОВ "Донметалзбут" за договором від 16 травня 2011 року № 16/05-2011 (а.с. 103-109).

Отже, позивачем підтверджено факт реального здійснення господарських операцій з вищевказаним контрагентом.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Крім цього, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірним договором, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірного договору та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р. по справі № 816/1852/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.