Постанова

від 25.11.2013 по справі 11/137-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2013р.м.Київ№ 11/137-А 15:00

За позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Ліола"

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Промекспоінвест"

про визнання недійсним договору

Головуючий суддя Лиськов М.О.

Суддя Сташків Р.Б.

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники :

Від позивача : Іванов Д.С. (дов. № 44/10-0515 від 15.07.2013)

Від відповідача-1: не з'явились

Від відповідача-2: не з'явились

Обставини справи:

На розгляді Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 11/137-А за позовом державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліола" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекспоінвест" про визнання договору недійсним.

Ухвалою суду від 27.04.2010 зупинено провадження по справі № 11/137-А до розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2008 по справі № 11/172-А.

За даними автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду", ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2008 касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задоволено частково.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князьковим В.В. змінено склад суду та доручено здійснити розгляд справи № 11/172-А колегіально у наступному складі суддів: головуючий суддя: Копитова О.С., судді Івченко А.М., Сташків Р.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2013 провадження у справі 11/137-А поновлено. Розгляд справи призначено на 01.10.13.

27.09.2013 розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князьковим В.В, враховуючи те, що суддю Копитову О.С. обрано на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, справу 11/137-А відправлено на повторний автоматичний розподіл.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.10.2013 колегія суддів у складі: Лиськов М.О. (головуючий суддя), судді Івченко А.М., Сташків Р.Б. прийняла справу № 11/137-А до свого провадження та призначила її до розгляду на 16.10.2013.

16.10.2013 суддя Лиськов М.О. звернувся до заступника голови Господарського суду міста Києва з проханням визначити склад колегії суду у зв'язку з перебуванням судді Івченко А.М. у відрядженні.

У зв`язку із перебуванням судді Івченко А.М. у відрядженні, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 16.10.2013 доручено розгляд справи № 11/137-А здійснювати колегіально у складі: Лиськов М.О. (головуючий суддя), Сташків Р.Б., Шкурдова Л.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.10.2013 колегія суддів у складі: Лиськов М.О. (головуючий суддя), судді Сташків Р.Б., Шкурдова Л.М. прийняла справу № 11/137-А до свого провадження та призначила її до розгляду на 11.11.2013.

В судове засідання з'явився, призначене на 11.11.2013 представник позивача та надав пояснення.

Представники відповідачів в судове засідання, призначене на 11.11.2013, не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Ухвалою суду 11.11.2013 в порядку ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 25.11.2013

В судове засідання, призначене на 25.11.2013, з'явився представник позивача та надав пояснення.

Представники відповідачів в судове засідання, призначене на 25.11.2013, не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Після з'ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні надав присутньому представнику позивача можливість дати додаткові пояснення чи надати додаткові докази; представник позивача зазначив, що всі пояснення та письмові докази вже було надано.

Враховуючи наведене, у відповідності до ст.ст. 151,152 КАС України, суд закінчивши з'ясування обставин та перевірку їх доказами перейшов до судових дебатів.

Після судових дебатів, виходу та повернення з нарадчої кімнати, судом в судовому засіданні 25.11.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ Відповідачем-2, за період з 01.12.2004 - 31.12.2004 про що складено акт перевірки.

В ході перевірки встановлено, що 02.11.2004 між відповідачами було укладено Договір № 2/11, відповідно до якого Відповідач-1 зобов'язаний поставити і передати у власність Відповідача-2, а Відповідач-2 прийняти і сплатити вартість Феросплаву богатокомпанентного марок ФМК 5-20 або ФМК 20-40.

Однак внаслідок перевірки встановлено, що підприємства ТОВ "Промекспоінвест", уклавши спірний договір та надавши ТОВ "Ліола" кошти на його виконання - за фактично не поставлений товар, а згідно чинного законодавства безоплатне перерахування коштів можна кваліфікувати лише як фінансову допомогу (п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР із змінами та доповненнями) та відображаючи недостовірну інформацію щодо такої діяльності в бухгалтерському обліку та податковій звітності, подаючи неправдиві дані про об'єкти оподаткування до державних органів, відносячи до податкового кредиту надмірні суми ПДВ, - порушували систему оподаткування, яка творена в інтересах держави та суспільства.

Укладений між відповідачами договір Позивач вважає таким, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави. Позов заявлений позивачем на підставі ст. 49 ЦК УРСРС.

Відповідно до вказаної норми ЦК УРСР якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства; для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Таким чином, розглядаючи такий спір, суд повинен визначити наявність наступних ознак:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

В обґрунтування позовних вимог про недійсність спірного договору, а також про наявність умислу у відповідачів на укладення договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави.

Позивач посилається на те,що згідно аналізу наданих до перевірки документів, умови поставки товару та яким транспортом здійснювалась поставка товару на користь ТОВ "Промекспроінвест" не встановлені. Крім того, ДПІ було встановлено, що зазначені феросплави на підприємстві - ВАТ "Запорізький завод феросплавів" ніколи не виплавлялись; з ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" - завод не виробляє та не реалізовує відповідні феросплави; з ВАТ Нікопольський завод феросплавів" - відповідні феросплави заводом не виробляються; з ВАТ "Стахановський завод феросплавів" - цей вид феросплаву на заводі ніколи не вироблявся; ВАТ "Куп'янський ливарний завод" - відповідні феросплави на заводі не виготовлялись, технологія виготовлення зазначеної марки феросплаву - не відома, а договорів в 2003-2004 рр. з ТОВ "Ліола" не укладались.

Поряд з тим, на розгляді Господарського суду м.Києва знаходиться справа № 11/172-А за позовною заявою ДПІ у Голосіївському районі м.Києва до ТОВ "Ліола" та ТОВ "Ломмет" гро визнання недійсним договору № Л-25/05/04 від 25.05.2004 р., згідно з яким ТОВ "Ломмет" Продавець) зобов'язаний поставити і передати у власність ТОВ "Ліола" (Покупець), а ТОВ "Ліола" прийняти і сплатити вартість "Флюса известнякового глиноземисто-кремнеземистого ігломерированного (сплавленного) (ФИГКС)", а також феросплаву багатокомпонентного марок ФМК 5-20 або ФМК 20-40, призначеного для використання в металургійних процесах та у плавки чавуну, сталі і сплавів, різноманітних структурних класів і призначень.

Однак, у справі №11/172-а прийнято постанову від 12.07.2007, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Зазначена Постанова залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2008.

12.06.2012 Вищого адміністративного суду України від 12.06.2012 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задоволено частково. Постанову Господарського суду м. Києва від 12.01.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2008 у справі №11/172-А в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору скасовано та закрито провадження у цій частині, в іншій частині залишено без змін.

У зв'язку з цим, доводи на які посилається Позивач в обґрунтування позову, доказової сили не має.

Позивач вказує, що укладена відповідачами угода суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки укладена з метою приховування доходів від оподаткування.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у ст. 67 Конституції України.

Мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління, і , як наслідок, через фізичних осіб, що входять до складу таких органів управління.

Отже, для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи, необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи, на укладення угоди з метою, завідомо суперечної інтересам держави.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ухилення від сплати податків є окремим складом злочину (ст. 212 Кримінального кодексу України) і, відповідно, потребує окремої кваліфікації судом за наявності відповідних і доведених у суді обставин.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами Відповідача-1 встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку.

Таким чином, наслідком заниження Відповідачем-1 податкових зобов'язань можуть бути відповідні донарахування сум податків та застосування штрафних санкцій, а не визнання недійсним договору.

Крім цього, розглядаючи спір по суті, суд відзначає, що ЦК УРСР відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, втратив чинність з 01.01.2004р.

ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004р., серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не містить санкцій аналогічних тим, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР. А за змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України кодекс має зворотну дію в часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Своїх вимог позивач суду не довів, належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог не надав.

Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 72, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Дана постанова набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 26.11.2013

Головуючий суддя М.О. Лиськов

Суддя Р.Б. Сташків

Суддя Л.М. Шкурдова