Постанова

від 25.11.2013 по справі 919/901/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року Справа № 919/901/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гонтаря В.І.,

суддів Волкова К.В.,

Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Зінченко Ольга Володимирівна, довіреність № 20790/0/2-12 від 20.12.12, Публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго";

відовідача: Плакіда Ігор Тарасович, довіреність № 602 від 29.10.13, Комунальне підприємство "Енергосервіс";

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Енергосервіс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 23.09.2013 року у справі № 919/901/13

за позовом Публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44,Севастополь,99040)

до Комунальне підприємство "Енергосервіс" (вул. І. Голубця, 5,Севастополь,99003)

про стягнення 172924,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до комунального підприємства "Енергосервіс" про стягнення заборгованості по активній електроенергії у розмірі 172 924,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання електричної енергії від 16.06.2007 № 5159 в частині своєчасної і повної оплати.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23 вересня 2013 року у справі № 919/901/13 позов задоволено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким провадження по справі припинити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним дослідженням місцевим господарським судом матеріалів справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає що, первинні бухгалтерські документи позивач не надав, а суд першої інстанції не витребував та не дослідив.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду апеляційна скарга призначена до розгляду на 25 листопада 2013 року.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, встановила наступне.

16.06.2007 між відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" та комунальним підприємством "Енергосервіс" був укладений договір про постачання електричної енергії №5159 (надалі - Договір) (арк.с.7-16).

Відповідно до пункту 1 договору постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 60,0 кВт, а Споживач сплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює іншій платіж згідно з умовами цього Договору.

Згідно з підпунктами 2.2.2. та 2.2.3. пункту 2.2. договору, постачальник зобов'язувався постачати споживачеві електроенергію як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов, передбачених розділом 6 цього договору; згідно з категорією струмоприймачів споживача та гарантованим рівнем надійності схем електропостачання, визначених у додатку „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію письмово або через засоби масової інформації за п'ять днів до введення їх у дію.

Положеннями пункту 2.3. договору передбачено, що споживач зобов'язувався, зокрема, виконувати умови цього договору, оплачувати постачальнику вартість електричної енергії відповідно до умов додатків „Порядок розрахунків" і „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Пунктом 7.5 договору передбачено, що на підставі показників засобів обліку електричної енергії та умов додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" оформлюється зокрема, акт про використання електричної енергії (акт про прийнятя-передачу товарної продукції).

Відповідно до пункту 9.4. договору передбачено, що даний договір набирає чинності з дня його підписання та укладений на строк до 31.12.2007. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за місяць до спливу строку дії договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії чи перегляд його умов.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність заперечень сторін щодо продовження строку дії Договору на наступні періоди, а відтак, суд визнає його (Договір) пролонгованим згідно з пунктом 9.4 Договору.

Пунктом 1 додатку № 6 до вказаного договору „Порядок розрахунків", який є невід'ємною частиною даного договору (пункт 9.1. договору), розрахунковим періодом є період з 3 календарного числа попереднього розрахункового місяця до такого ж календарного числа поточного місяця.

Розрахунки за спожиту активну електричну енергію здійснюються виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника в уповноваженому банку, у випадку безготівкової оплати або готівковими грошовими коштами в прибуткову касу постачальника, з подальшим перерахуванням постачальником отриманих грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання.

Датою оплати є дата надходження коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника або дата внесення споживачем готівкових коштів у касу постачальника.

Всі рахунки на оплату електроенергії повинні сплачуватись споживачем у строк до 5 операційних днів з дня виписки рахунку, але не пізніше дати остаточного розрахунку.

Дата остаточного розрахунку є 8 число поточного місяця.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині оплати спожитої електричної енергії, і стало причиною для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін у справі виникли у зв'язку з укладеним між ними договором про поставку електричної енергії і регулюються нормами статей 275-277 Господарського кодексу України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Частиною 2 статті 174 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" на підставі показань розрахункових приладів обліку, що надаються щомісяця споживачем, здійснювало нарахування та виставляло відповідні рахунки за спожиту електроенергію. Однак, відповідач неналежно виконував свої зобов'язання за договором, а саме, несвоєчасно і не в повному обсязі здійснював оплату за спожиту електричну енергію, у зв'язку з чим, утворилася заборгованість за період з 07.08.2012 по 09.01.2013 у сумі 172 924,56 грн.

Відповідно до п.10.2.2 Правил, споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.

В якості доказів наявності заборгованості відповідача за Договором позивач надав суду акти відповідача про використання електричної енергії (арк.с.26-73), а також сформовані позивачем на підставі цих актів рахунки-акти виконаних робіт (арк.с.18-25).

Отже, судова колегія приходить до висновку, що наведені факти свідчать, що відповідач ухилився від належного виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлену електричну енергію.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що з боку позивача були виконанні всі умови договору, а за умов відсутності доказів сплати вказаної суми відповідачем, вона підлягає стягненню в судовому порядку.

Також, з моменту укладання договору сторонами здійснювались дії, направлені на виконання умов договорів і укладались додаткові угоди до включення нових точок обліку до договору № 5159, які відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України укладені у письмовій формі, підписано обома сторонами, скріплено їх печатками, що свідчить про реальність наміру їх виконання.

Відповідно до розділу 1 договору комунальне підприємство "Енергосервіс" є споживачем електричної енергії, який сплачує вартість спожитої (купленої) електричної енергії. Пунктом 1.2 ПКЕЕ наведені нижче терміни та визначення вживаються в такому значенні: зокрема, точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію; основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації; технологічні електричні мережі - сукупність електроустановок з усією інфраструктурою, у тому числі внутрішньобудинкові електричні мережі, системи автоматики, захисту, управління, регулювання та зв'язку, що призначені для перетворення, передачі та/або розподілу електричної енергії, що належать основному споживачу і використовуються для передачі електричної енергії для власного споживання та/або субспоживачам, а також для транзиту електричної енергії в мережі електропередавальної організації.

Отже, оскільки відповідач є балансоутримувачем електричних мереж, до яких поставляється позивачем відповідна енергія, то відповідно до положень ПКЕЕ комунальне підприємство "Енергосервіс" є споживачем цієї енергії.

Таким чином, можна дійти висновку про окреме врегулювання сторонами у справі правовідносин з постачання електроенергії та спільного використання технологічних електричних мереж.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Енергосервіс" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 23.09.2013 року залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Гонтар

Судді К.В. Волков

Ю.В. Борисова

Розсилка:

1. Публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44,Севастополь,99040)

2. Комунальне підприємство "Енергосервіс" (вул. І. Голубця, 5,Севастополь,99003)