Рішення

від 14.11.2013 по справі 910/17733/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17733/13 14.11.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/17733/13

за позовом публічного акціонерного товариства «Луцький картонно-паперовий комбінат»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрблагсервіс»;

про стягнення 266214,71 грн.

Представники сторін:

від позивача: Красуцька Ж.М., директор, наказ № 01/01к від 09.01.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Луцький картонно-паперовий комбінат» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрблагсервіс» (надалі - відповідач) про стягнення 266214,71 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 41 купівлі-продажу від 19.10.2011р. у визначений строк повністю не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 253450,43 грн., за прострочення сплати якої нарахована пеня в сумі 12764,28 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/17733/13 та призначено розгляд справи на 10.10.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 10.10.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, а також подано витребувані судом докази по справі.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження від 16.09.2013р., не виконав, письмовий відзив на позов не надав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Ухвалою від 10.10.2013р. суд, на підставі ст. 69 ГПК України, продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 14.11.2013р.

Присутній у судовому засіданні 14.11.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження від 16.09.2013р. та в ухвалі від 10.10.2013р. не виконав

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 18.07.2013р. та ухвалу від 10.10.2013р. були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2011р. між ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» (за договором - продавець), правонаступником якого, згідно з п. 1.2. Статуту, є позивач та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір № 41 купівлі-продажу, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого продавець зобовязується передати у власність покупця, картонно-паперову продукцію виробництва ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат», в подальшому іменована - товар, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту фактичної передачі товару та на умовах, вказаних цим договором.

У пункті 2.3. договору вказано, що покупець зобовязується при отриманні товару надати продавцю належним чином оформлену довіреність на отримання товару

Відповідно до п. 3.3 договору, оплата здійснюється покупцем за кожну обумовлену в специфікації партію товару шляхом 100% попередньої оплати або на умовах та протягом терміну обумовленого в специфікації шляхом перерахування покупцем коштів за партію товару на основний поточний рахунок продавця згідно банківських реквізитів, вказаних у даному договорі.

Договір набуває сили з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2011 року включно, а в частині здійснення розрахунків - до моменту повного виконання сторонами зобов'язань, взятих на себе за даним договором. Якщо кожна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору не повідомить письмово про його розірвання, дія договору автоматично продовжується на рік (п. 9.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за видатковими накладними № ЛК-0002972 від 24.12.2011р., № 46 від 13.01.2012р., № 257 від 07.02.2012р., № 1957 від 25.07.2012р., № 2018 від 30.07.2012р., копії яких залучені до матеріалів справи, передав уповноваженій особі відповідача товарів на загальну суму 379 477,45 грн.

Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № 23 від 23.12.2011р., № 25 від 13.01.2012р., № 26 від 07.02.2012р., № 38 від 23.07.2012р., № 39 від 30.07.2012р.

Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965р. № П-6, приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.1996р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96 р. № 293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

15.06.2012р. позивач вручив директору ТОВ «Укрблагсервіс» претензію за вих. № 279/01 від 15.06.2012р. з вимогою погасити заборгованість у сумі 294 830,05 грн., яка виникла у зв'язку з неоплатою отриманого за видатковими накладними № ЛК-0002972 від 24.12.2011р., № 46 від 13.01.2012р., № 257 від 07.02.2012р. товару.

Водночас, 15.06.2012р. сторони підписали Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 126 027,02 грн.

Отже, станом на 15.06.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 168803,03 грн.

Після проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 126 027,02 грн., позивач відпустив відповідачу товар на загальну суму 84 647,40 грн. на підставі видаткових накладних № 1957 від 25.07.2012р., № 2018 від 30.07.2012р.

Таким чином, на день розгляду справи у відповідача існує перед позивачем заборгованість за отриманий товар у загальній сумі 253 450,43 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з умов Договору № 41 купівлі-продажу від 19.10.2011р., сторони не визначили в ньому чіткого строку виконання покупцем зобов'язань по оплаті отриманого товару.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується

При цьому підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. № 9/252-10 та від 28.02.2012 р. № 5002-8/481-2011.

З огляду на вищевикладене, враховуючи положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість товару в момент отримання товару та підписання товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 253 450,43 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 253 450,43 грн. підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 12764,28 грн., яка розрахована на залишок суми заборгованості в сумі 168 803,03 грн. за період з 23.06.2012р. по 23.12.2012р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 5.2. договору передбачено, що за порушення покупцем строку оплати товару, передбаченого п. 3.3. договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості отриманого та неоплаченого товару, за кожен день прострочення оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, виходячи з умов проведення оплати, передбачених ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, починаючи з наступного дня від дати отримання товару.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, який доданий до позовної заяви, визнано його необґрунтованим, оскільки останній здійснено без урахування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Як вбачається з розрахунку позивача, останнім здійснено нарахування пені за період з 23.06.2012р. по 23.12.2012р. на залишок заборгованості в сумі 168 803,03 грн. за товар, отриманий на підставі видаткових накладних № ЛК-0002972 від 24.12.2011р., № 46 від 13.01.2012р., № 257 від 07.02.2012р.

Проте, виходячи з положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, правомірним є нарахування пені на заборгованість, яка виникла за вказаними вище видатковими накладними за наступні періоди: за видатковою накладною № ЛК-0002972 від 24.12.2011р. - з 25.12.2011р. по 15.06.2012р. (дата погашення заборгованості); за видатковою накладною № 46 від 13.01.2012р. - з 14.01.2012р. по 14.07.2012р.; за видатковою накладною № 257 від 07.02.2012р. - з 08.02.2012р. по 08.08.2012р.

За розрахунком суду, здійсненого за формулою: борг х кількість днів прострочки х подвійну ставку НБУ : 100: 366, та враховуючи часткове погашення заборгованості 15.06.2012р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, розмір пені становить 21361,03 грн.

Проте, суд обмежений розміром заявлених позовних вимог, а відтак позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 12764,28 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрблагсервіс» (03110, м. Київ, вул. Пироговського, 19/6, код ЄДРПОУ 37244251) на користь публічного акціонерного товариства «Луцький картонно-паперовий комбінат» (43023, Волинська область, м. Луцьк, вул. Карбишева, 3; код ЄДРПОУ 00292652) 253 450 грн. 43 коп. - боргу, 12 764 грн. 28 коп. - пені, 5324 грн. 29 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.11.2013р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов