Постанова

від 26.11.2013 по справі 820/10192/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 листопада 2013 р. № 820/10192/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченка А.В.

При секретарі - Алавердян Е.А.

За участі сторін:

представника позивача - Караульної Ю.Л.

представників відповідача - Лукьянцева С.О., Михайлової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард М» до державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард М», звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 15.08.2013 року № 000352201 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 23247,00 грн., з яких 15498,00 грн. - за основним платежем та 7749,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція, а також податкове повідомлення-рішення №0000362201 про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 22140,00 грн., з яких 14760,00 грн. - основний платіж, 7380,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, вказали, що винесені податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард М» 05.01.1999 р. взято на податковий облік за №10694 і станом на даний час перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Дзержинському району м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард М» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам та їх реальності та повноти відображення в обліку з ПП «Рест-Профі» (код ЄДРПОУ 35860329) за лютий 2012 року та ПП «Будком-Алон» (код ЄДРПОУ 34951473) за березень-липень 2012 року, з; наслідками якої складений акт від 22.04.2013 року № 1605/2210/30237562.

В ході проведення перевірки встановлені порушення: п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 от 14, п.44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 48 048 грн., у тому числі: 1-й квартал 2012 року у сумі 32 998 грн.; 2-й квартал 2012 року в сумі 15 050 грн. та ст. 185, ст. 189, п. 198.2, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 с. .701 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 45 760 грн. у тому числі за лютий 2012 року в сумі 14 760 грн. ; за квітень 2012 року в сумі 11 033 грн.; за травень 2012 року в сумі 5 633 грн.; за липень 2012 року в сумі 14 334 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова винесене податкове повідомлення - рішення від 13.05.2013 року № 0001612210. яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток у сумі 72072,00 грн., у тому числі за основним платежем 48048,00 грн. та штрафні (фінансові)санкції 24024,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 13.05.2013 року № 0001622210, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у розмірі 68 640,00 грн. у тому числі за основним платежем - 45 760,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 22 880,00 грн.

Судом встановлено, що вищевказані податкові повідомленню рішення були оскаржені ТОВ «Авангард М» до ГУ Міндоходів у Харківській області у порядку адміністративного оскарження, за результатами якого, рішенням про результати розгляду скарги від 24.07.2013 року ГУ Міндоходів у Харківській області скасовані податкові повідомлення - рішення від 13.05.2013 року № 0001612210 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 48 825,0 грн. (основний платіж - 32 550,0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 16 275,0 грн.), № 0001622210 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 46 500,0 грн. (основний платіж - 31 000,0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 15 500,0 грн.), в іншій частині вказані рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Рішенням про результати розгляду скарги Міністерства доходів і зборів України від 20.08.2013 року залишені без змін податкові повідомлення-рішення від 13.05.2013 року з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги.

Враховуючи результати процедури адміністративного оскарження, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення від 15.08.2013 року №0000352201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток у сумі 23 247,00 грн., у тому числі за основним платежем 15 498,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 749,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 15.08. 2013 року № 0000362201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у розмірі 22 140.00 грн. у тому числі за основним платежем - 14 760,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 380,00 грн.

Судом в судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Авангард М» мало взаємовідносини з ПП «Рест-Профі» на підставі договору №10/01-12 від 10.01.2012 року на послуги по експедируванню та організації завантаження, розвантаження та інших допоміжних робот, пов'язаних з доставкою товару.

Відповідно до п. 1 вказаного договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується своїми силами, або із залученням третіх осіб надати йому у відповідності до умов даного Договору, послуги по експедируванню та організації ^вантаження, розвантаження та інших допоміжних робот, пов'язаних з доставкою товару, а Замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх.

На виконання умов вищевказаного договору ПП «Рест-Профі» на адресу ТОВ «Авангард М» виписана податкова накладка від 28.02.2012 року № 191 на загальну суму 44 280,00 грн. в т.ч. ПДВ - 7 380,00 грн. та податкова накладна від 29.02.2012 року № 200 на загальну суму 44 280,00 грн. у т.ч. ПДВ - 7 380,00 грн., окрім того між сторонами договору складені та підписані акти здачі-прийняття робіт від 28.02.2012 року № 1 та від 29.02.2012 року №2.

Судом також встановлено, що вищевказаний договір був укладений на виконання наступних договорів поставки з контрагентами, відповідно до умов яких, ТОВ «Авангард М» взяло на себе зобов'язання по здійсненню транспортування товару та робіт з його навантаження та розвантаження, а саме:договір № 2 від 16.01.2012 року про постачання товару, укладений ТОВ «Авангард М» з Харківським національним університетом радіоелектроніки; договір № 3 від 16.01.2012 року про постачання товару, укладений ТОВ «Авангард М» з Харківським національним університетом радіоелектроніки; договір № 41 від 20.02.2012 року про постачання товару, укладений ТОВ «Авангард М» з Харківським національним університетом радіоелектроніки; договір № Д/233 від 23.01.2012 року купівлі-продажу товару, укладений ТОВ «Авангард М» з ТОВ «Харківський завод підйомно-транспортного устаткування»; договір № 24-ОС від 01.02.2012 року про постачання товару, укладений ТОВ «Авангард М» з Харківським національним університетом ім. В.Н. Карачі на; договір № 25-ОС від 01.02.2012 року про постачання товару, укладений ТОВ «Авангард М» з Харківським національним університетом ім. В.Н. Каразіна; договір № 26-ОС від 01.02.2012 року про постачання товару, укладений ТОВ «Авангард М» з Харківським національним університетом ім. В.Н. Каразіна; договір № 27-ОС від 01.02.2012 року про постачання товару, укладений ТОВ «Авангард М» з Харківськім національним університетом ім. В.Н. Каразіна.

Окрім того, ТОВ «Авангард М» відповідно до договору найму (оренди) транспортного засобу від 20.08.2008 року прийняв у користування за плату автомобіль марки DONG FENG, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_5. ТЗ-ВАНТАЖНИЙ ФУРГОН, реєстраційний номер НОМЕР_4.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, на думку суду, не має підстав стверджувати, що господарські взаємовідносини між підприємствами не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток, то суд вважає за необхідним вказати, що згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначе них згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Також, судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 р. справі № 2а-8967/12/2070 за позовом ПП «Рест-Профі» до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС про визнання незаконними дій позов задоволений, а саме: визнані незаконними дії державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області державної податкової служби з проведення зустрічної звірки ПП «Рест-Профі»; (код ЄДРПОУ 35860329) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01,01.2012 року по 31.01.2012 року. за наслідками якої складений акт від 18.05.2012 року № 404/2201/35860329; дії з проведення зустрічної звірки ПП «Рест-Профі» (код ЄДРПОУ 35860329) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий-квітень 2012 року, за наслідками якої складений акт від 12.06.2012 року № 517/2204/35860329 (залишена ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11. 2012 року без змін).

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень.

Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард М» до державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області від 15.08.2013 року №0000352201 та №0000362201.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард М» (код 30237562) сплачений судовий збір у розмірі 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 28 листопада 2013 року.

Суддя А.В. Зінченко