Ухвала

від 29.10.2013 по справі 816/4483/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 р.Справа № 816/4483/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2013р. по справі № 816/4483/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Інтелект-Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

26 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава-Інтелект-Сервіс" (далі - ТОВ "Полтава-Інтелект-Сервіс, позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ у м. Полтава, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000122205 від 17.07.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 9 752,50 грн. (в тому числі за основним платежем 7 802,00 грн. та за штрафними санкціями 1950,50 грн.).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2013р. адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава - Інтелект - Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000122205 від 17.07.2013. Стягнуто з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава - Інтелект - Сервіс" витрати зі сплати судового збору в розмірі 114,70 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2013р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу та виклав свій погляд на обставини справи, в зв'язку з чим просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

В ході судового розгляду Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби у Полтавській області було замінено її правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управляння Міндоходів у Полтавській області.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава-Інтелект-Сервіс" (ідентифікаційний код 23560463) зареєстровано 09.10.21995 Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтава та є платником податку на додану вартість з 04.07.2008.

Також згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач має відокремлені структурні підрозділи, а саме: Суми-Інтелект-Сервіс (м. Суми, Площа Незалежності, 3) та Восток-Інтелект-Сервіс (м. Харків, Полтавський Шлях, 152).

В період з 11.06.2013 по 17.06.2013 згідно наказу від №1562 від 10.06.2013 ДПІ у м. Полтава проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Інтелект-Сервіс" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Ліга Закон Регіон" (ТОВ "Агенція Джанашіа АН") за липень 2011 року.

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на суму ПДВ 7802,00 грн. за липень 2011 року та заниження податку до сплати за липень 2011 року в сумі 7802,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ у м. Полтава складено акт перевірки від 25.06.2013 №3449/15.2/23560463.

На підставі зазначеного акту перевірки 17.07.2013 ДПІ у м. Полтава прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000122205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 9 752,50 грн. (в тому числі за основним платежем 7 802,00 грн. та за штрафними санкціями 1950,50 грн.).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що укладені позивачем правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не ким не оскаржені та у судовому порядку не визнані не дійсними, матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та з того, що у позивача є в наявності передбачені чинним законодавством підстави для віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 25.06.2013 №3449/15.2/23560463, підставами для висновку про завищення податкового кредиту став висновок податкового органу про те, що правочини укладені від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Інтелект-Сервіс" з ТОВ "Ліга Закон Регіон" (ТОВ "Агенція Джанашіа АН") не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 15.03.2011 між позивачем (дилер) та ТОВ "Ліга Закон Регіон" (виконавець) укладено договір про надання послуг у сфері інформатизації, яким урегульовано правовідносини між виконавцем та дилером у зв'язку з наданням останньому послуг з інформатизації, які полягають в інформатизаційному та дилерському обслуговуванні.

Крім того, 15.03.2011 між ТОВ "Полтава-Інтелект-Сервіс" (ліцензіат) та ТОВ "Ліга Закон Регіон" (ліцензіар) укладено договір про надання дозволу на використання об'єктів права інтелектуальної власності № 57951/Л. Вказаним договором врегульовано відносини у сфері інтелектуальної власності, що виникають з приводу надання ліцензіаром дозволу ліцензіатові на використання комп'ютерних систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, а також визначених цим договором знаків для товарів і послуг.

15.03.2011 аналогічні договори були укладені між ТОВ "Ліга Закон Регіон" та Суми-Інтелект-Сервіс філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Інтелект-Сервіс" та Восток-Інтелект-Сервіс філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Інтелект-Сервіс".

Разом з цим колегія судів зазначає, що договори про надання послуг у сфері інформатизації від імені ТОВ "Ліга Закон Регіон" підписані виконавчим директором ОСОБА_4. який діяв на підставі довіреності № 1 від 01.03.2011 року. Твердження відповідача про те, що неможливо встановити повноваження ОСОБА_4 через відсутність у ТОВ "Полтава-Інтелект-Сервіс" копії довіреності як про підставу, що позбавляє договори юридичної сили є необґрунтованим, оскільки в чинному законодавстві закріплено принцип правомірності правочину. Так. відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

ТОВ "Полтава-Інтелект-Сервіс" надало до суду першої інстанції копію довіреності виконавчого директора ТОВ "Ліга Закон Регіон" ОСОБА_4 № 1 від 01.03.2011 р., згідно із якою він має право укладати від імені ТОВ "Ліга Закон Регіон" договори, предметом яких є надання послуг з інформатизації, які полягають в інформатизаційному та дилерському обслуговуванні та підписувати акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за цими договорами.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "Ліга Закон Регіон" позивачем надано податкові накладні, акти про надання послуг з активізації доступу до систем, акти про надання послуг з інформатизаційного обслуговування, рахунки-фактури та платіжні доручення.

Умовами договорів про надання послуг у сфері інформатизації встановлено, що факт надання послуг з дилерського та інформатизаційного обслуговування оформлюється сторонами актом про надання послуг, який надсилається виконавцем або, за згодою сторін, надається дилеру за місцем знаходження виконавця.

ТОВ "Полтава-Інтелект-Сервіс" були надані копії актів про надання послуг з інформатизаційного обслуговування, які підтверджують факт отримання послуг за договорами про надання послуг у сфері інформатизації у липні 2011 року.

Надані ТОВ "Полтава-Інтелект-Сервіс" копії актів про надання послуг з інформатизаційного обслуговування в повній мірі за формою та змістом відповідають встановленим вимогам, оскільки містять всі обов'язкові реквізити, визначені законом.

Твердження, відповідача про те, що підпис в актах про надання послуг, не є особистим підписом виконавчого директора ТОВ "Ліга Закон Регіон" ОСОБА_4, оскільки він відрізняється від підпису в договорах про надання послуг у сфері інформатизації, а відтак такі первинні документи позбавлені юридичної сили є необґрунтованим, оскільки воно не підтверджене жодними належними доказами. Факт належності підпису тій чи іншій особі може бути встановлений судовою експертизою. Натомість в акті перевірки відсутні відомості про проведення такого експертного дослідження підписів ОСОБА_4, виконаних від імені ТОВ "Ліга Закон Регіон" на актах про надання послуг.

Посилання в акті перевірки на порядок вчинення правочину юридичною особою та на факт нєнадання ТОВ "Полтава-Інтелект-Сервіс" копії документу, який підтверджує повноваження особи, яка підписала податкові накладні ТОВ "Ліга Закон Регіон" як на підставу для позбавлення права на податковий кредит за такими накладними є необґрунтованим.

Разом із цим ТОВ "Полтава-Інтелект-Сервіс" у суді першої інстанції надало копію наказу старшого бухгалтера ТОВ "Ліга Закон Регіон" ОСОБА_5 № 110301-1 . від 01.03.2011 р., згідно із яким вона уповноважена складати та підписувати від імені ТОВ "Ліга Закон Регіон" податкові накладні.

Крім того, твердження відповідача в акті перевірки про те, що підписи в податкових накладних, виконані від імені ТОВ "Ліга Закон Регіон" ОСОБА_5 відрізняються один від одного є необґрунтованими, недоведеними та не спростовують юридичної сили таких документів.

З огляду на технологічні особливості оновлення систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН передача інформації та забезпечення ТОВ "Полтава-Інтелект- Сервіс" відомостями за договорами про надання послуг у сфері інформатизації, укладеними з ТОВ "Ліга Закон Регіон" здійснювалось із використанням мережі Інтернет, тобто жодних матеріальних цінностей в процесі виконання договору ТОВ "Полтава-Інтелект-Сервіс" не передавалось.

На підтвердження використання отриманих послуг та об'єктів права інтелектуальної власності у власній господарській діяльності позивачем суду надано договори про надання послуг з інформатизації на основі систем інформаційно-правового забезпечення Ліга:Закон та здійсненні інформаційного обслуговування Систем інформаційно-правового забезпечення Ліга:Закон, акти здачі-прийняття робіт та банківську виписку.

Листом № 734 від 15.01.2013 р. на підтвердження факту перерахування коштів в оплату наданих ТОВ "Ліга Закон Регіон" послуг у сфері інформатизації ТОВ "Полтава-Інтелект-Сервіс" надало платіжні доручення, роздруковані з системи "Клієнт-Банк" та примірники завірених банком платіжних доручень/завірену банком виписку з поточного рахунку, що підтверджує списання коштів з банківського рахунку ТОВ "Полтава-Інтелект-Сервіс" на оплату отриманих від ТОВ "Ліга Закон Регіон" послуг.

ТОВ "ЛІГА ЗАКОН "Регіон" з яким Позивач перебував у договірнріх відносинах, на час укладення Договорів про надання послуг у сфері інформатизації (далі - Договір) та здійснення господарських операцій, не було визнано у встановленому законодавством порядку банкрутом, не доведено відповідними доказами фіктивність діяльності, зокрема, у господарських відносинах з Позивачем (відсутні відповідні рішення суду, які набрали законної сили та, якими встановлено факти фіктивності підприємств тощо). ТОВ "ЛІГА ЗАКОН "Регіон" відповідно до даних, які містяться у Електронному реєстрі платників ПДВ, що є загальнодоступним в мережі Інтернет, на час укладання договорів з Позивачем, зареєстроване платником ПДВ і має право видавати податкові накладні.

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у свого контрагента відповідач не подав.

З огляду на викладене, суд першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновку відповідача стосовно порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на проведенні заходи податкової інспекції на обліку в яких знаходиться контрагент позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладений між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2013р. по справі № 816/4483/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П’янова Я.В.