Постанова

від 26.11.2013 по справі 904/6077/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2013 року Справа № 904/6077/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Тищик І.В. (доповідач)

суддів - Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.

при секретарі - Мацекос І.М.

за участю представників

позивача Олімський В.Ф.

відповідача не з'явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Хліб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013 року у справі № 904/6077/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бліц-контракт", м. Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства "Хліб", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення суми 5798, 00 грн., що становить вартість отриманого і не оплаченого останнім товару (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013 року у справі № 904/6077/13 (суддя Татарчук В.О.) позовні вимоги задоволені, з відповідача на користь позивача стягнуто суму заборгованості в повному обсязі. Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання з оплати поставленого товару, що суперечить приписам чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та в задоволені позовних вимог відмовити. Скаржник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі. При цьому доводи апеляційної скарги повністю дублюють відзив відповідача на позов.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апелянта необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Клопотання скаржника про відкладення розгляду справи на інший термін в зв'язку з розглядом справи в Дніпропетровському окружному адміністративному суді задоволенню не підлягає, оскільки відповідач був повідомлений належним чином про дату та час судового засідання, а надання повноважень на представництво інтересів відповідача не обмежено будь-яким певним колом осіб.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 21.12.2012р. позивачем виписано рахунок №2455 на суму 6800 грн. на оплату ПАТ "Хліб" поставки 500 хлібних лотків. Вказаний товар позивачем було поставлено згідно накладної №2536 від 29.12.2012р. Оплату отриманого товару відповідач здійснив частково в сумі 1 000, 0грн. платіжним дорученням №568 від 24.04.2013р. Факт отримання товару та його часткової оплати підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем. Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 16.07.2013р. заборгованість відповідача за спірний товар складає 5798,00 грн.

З вимогою про стягнення заборгованості позивач звернувся до господарського суду.

Господарським судом вимоги позивача про стягнення суми заборгованості задоволені у повному обсязі і колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду.

За відсутності доказів існування договірних відносин між сторонами господарський суд правомірно дійшов висновку про те, що цивільні права та обов'язки сторін виникли не з договору, а внаслідок дій позивача та відповідача з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

В силу ст. 509 ЦК України, якою визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення, зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він відповідає вимогам ст. 207 ЦК України, зокрема, відповідно до ч.1 цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

За вказаних обставин висновок місцевого суду про те, що між позивачем та відповідачем фактично був укладений договір поставки товару є обґрунтованим і дана обставина посвідчується безпосередньо діями сторін, а саме, позивачем були виписані рахунок № 2455 від 21.12.2012р. на оплату товару та накладна № 2536 від 29.12.2012р. на поставку товару, відповідно, відповідачем була оформлена довіреність на отримання товару за № 5239 від 30.12.2012р., отриманий та частково оплачений отриманий товар.

Позивач вимагає сплати заборгованості за поставлений товар, яка становить 5798,00 грн. і являється предметом даного спору.

Як визначено в ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених кодексом господарським.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та положень ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт отримання товару та факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем. Докази погашення заборгованості у повному обсязі відповідачем надані не були. Доказів узгодження сторонами питання щодо термінів оплати товару за спірним правочином матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання з оплати товару були виконані відповідачем частково на суму 1000,0 грн.

Неодноразові вимоги позивача щодо оплати залишку заборгованості за відвантажений товар у розмірі 5798,0 грн. відповідачем виконані не були, відтак висновок місцевого суду в частині стягнення основного боргу є правомірним.

Всупереч твердженню скаржника відсутність між сторонами спірного правочину укладеного договору або ненадання цього договору у якості доказу до суду, рівно як і оформлення рахунку на оплату товару та товарно-транспортної накладною в різні дати не спростовують ні факту отримання товару відповідачем, ні його обов'язку оплатити отриманий товар, відтак, вказані доводи не являються підставами для відмови позивачу в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги скаржника зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду справи, і незгода з висновками суду з оцінки фактичних обставин у справі, а також помилкового тлумачення скаржником апеляційної скарги норм процесуального права, які не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування оспорюваного рішення являються не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Хліб" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013 року у справі № 904/6077/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: Т.А.Верхогляд

Л.М.Білецька

з оригіналом згідно

помічник судді

28.11.2013р. Т.О.Уральцева