Ухвала

від 14.11.2013 по справі 820/7664/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 р.Справа № 820/7664/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. по справі № 820/7664/13-а за позовом Приватної фірми "Енігма-Софт" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватна фірма "Енігма-Софт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.07.2013 року № 0000102210, прийняте Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. адміністративний позов Приватної фірми "Енігма-Софт" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.07.2013 року № 0000102210, прийняте Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області. Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999628, ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок №31217206784011) на користь Приватної фірми "Енігма-Софт" (код ЄДРПОУ 23320003) судовий збір у розмірі 229 грн. (двісті двадцять дев`ять) грн. 40 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, позивачем надано заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватна фірма "Енігма-Софт" (далі - ПФ "Енігма-Софт") зареєстрована як юридична особа 23.03.1995 року за № 14801200000013855 (а.с. 22-23) та перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області (а.с. 25).

Згідно з довідкою з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: комп'ютерне програмування; консультування з питань інформатизації; оброблення даних, розміщення інформації на веб-узлах і пов'язана з ними діяльність; діяльність із керування комп'ютерним устаткуванням; видання іншого програмного забезпечення.

ПФ "Енігма-Софт" є платником податку на додану вартість з 18.07.1997 року.

Фахівцями податкового органу було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку Приватної фірми "Енігма-Софт" (код за ЄДРПОУ 23320003) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "Фінвестбуд" (код за ЄДРПОУ 35331483) за період з серпня по грудень 2010 року та з ТОВ "Сатур-СЮ" (код за ЄДРПОУ 37364400) за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт від 15.07.2013 року № 2577/2210/23320003.

Перевіркою встановлено відсутність факту реального вчинення господарських відносин з ТОВ "Фінвестбуд" (код за ЄДРПОУ 35331483) за період з серпня по грудень 2010 року з контрагентами - покупцями на загальну суму податкових зобов'язань 88704,00 грн. та порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України внаслідок взаємовідносин з ТОВ "Сатур-Сю" у серпні 2011 року, чим зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за серпень 2011 року в розмірі 1815,00 грн.

За результатами перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.07.2013 року № 0000102210 на загальну суму 1815,00 грн. (а.с. 21).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що укладені позивачем правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не ким не оскаржені та у судовому порядку не визнані не дійсними, матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та з того, що у позивача є в наявності передбачені чинним законодавством підстави для віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 15.07.2013 року № 2577/2210/23320003, підставами для висновку про завищення податкового кредиту став висновок податкового органу про те, що правочинин укладений від імені ПФ "Енігма-Софт" з ТОВ "Сатур-Сю" не спричиняє реального настання правових наслідків, а отже має ознаки нікчемності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 05.08.2011 року між ТОВ "Сатур-СЮ" (продавець) та ПФ "Енігма-Софт" (покупець) було укладено договір № 11/08/05, відповідно до якого продавець в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язується передати у власність покупцю належне продавцю на праві власності майно, а саме: ноутбуки HP Compag 625 (WT275EA) у кількості 3 штук за ціною 2435,83 грн. за одиницю, крім того ПДВ 20%=487,17 грн. на суму 8769,00 грн.; операційні системи Microsoft Windows 7 Home Basic 32-bit/x64 Rus DVD (F2C-00545) до них у кількості 3 штук за ціною 589,17 грн. за одиницю, окрім того ПДВ 20%=117,83 грн. на суму 2121,00 грн. (далі - товар) на загальну суму 10890,00 грн., в тому числі ПДВ 1815,00 грн. (а.с. 29).

Товар був переданий на підставі акту приймання-передачі від 09.09.2011 року (а.с. 30).

Оплата за даним договором здійснювалась у безготівковій формі, про що свідчить платіжне доручення № 353 від 08.08.2011 року (а.с. 31).

На підставі цього ТОВ "Сатур-СЮ" виписало ПФ "Енігма-Софт" податкову накладну № 903 від 09.08.2011 року (а.с. 32).

Техніка, отримана за зазначеним вище договором, була введена в експлуатацію та знаходиться на обліку в ПФ "Енігма-Софт", що підтверджується актами введення в експлуатацію (а.с. 33-35) та інвентарними картками обліку основних засобів та нематеріальних активів (а.с. 36-38).

Судом також встановлено, що ТОВ "Сатур-СЮ" на момент виникнення спірних правовідносин було зареєстроване як юридична особа, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься в матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" судом апеляційної інстанції робиться висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Так, наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентом на адресу позивача була виписана податкова накладна, що відповідає вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та не оспорюються відповідачем.

Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною позивачем була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначена податкова накладна відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення- рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у свого контрагента відповідач не подав.

З огляду на викладене, суд першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновку відповідача стосовно порушення позивачем вимог пункту п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року.

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ "Сатур-СЮ".

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентом.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальниками їх зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірного правочину вмотивований виключно посиланням на проведенні заходи податкової інспекції на обліку в якій знаходиться контрагент позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладений між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договір в судовому порядку оспорювався, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаного договору недійсним.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірної фінансово-господарської операції.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2013р. по справі № 820/7664/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П’янова Я.В.