Ухвала

від 19.11.2013 по справі 825/3247/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3247/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Троян Н.М., Твердохліб В.А.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Ніжинської об»єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ «ДЕСНА» до Ніжинської об»єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КФ «ДЕСНА» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Ніжинської об»єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2013 року №0000032200 та №0000022200.

Відповідно до постанови Чергівського окружного адміністративного суду міста від 03 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Ніжинська об»єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Чернігівській області подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Чергівського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено. що Ніжинською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «КФ «ДЕСНА» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ФОП ОСОБА_2 за період з 01.10.2012 року по 30.11.2012 року, ДП «ТБС» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, з ТОВ ВКФ «Колосс» за період з01.08.2011 року по 30.09.2011 року, з ТОВ «Оптовик плюс» за період з 01.07.2011 по 31.08.2011 року та за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року, з ТОВ «Компанія «Прогрес -2010» за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.07.2013 року № 41/22-32995681 у якому зафіксовано виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року на суму 44224 грн в т.ч. за 3 квартал 2010 року в сумі 44224 грн;

- п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року на суму 242218 грн, в т.ч. по 3 кварталу 2011 року в сумі 173 814 грн, за 1 квартал 2012 року на суму 1790 грн, за 4 квартал 2012 року в сумі 66614 грн;

-п.198.1, п.198.6 ст. 198 ПК України, вимог п.3.2 ст. 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік на фінансову звітність в Україні» в результаті чого занижено податок на додану вартість при здійсненні операцій з контрагентами постачальниками в період, що перевірявся, всього на суму 251 668 грн.

На підставі зазначеного вище акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№0000032200 від 12.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 331 700 грн, в т.ч. за основним платежем - 286 442 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 45 258 грн;

-№0000022200 від 12.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) на суму 368 657,25 грн, в т.ч. за основним платежем - 251 668 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 116 989,25 грн.

Основними видами діяльності ТОВ «КФ «ДЕСНА» є виробництво сухарів і сухого печива, борошняних кондитерських виробів, тортів, тістечок тривалого зберігання, оптова торгівля цукром, шоколадом і кондвиробами, оптова торгівля іншими продуктами харчування, у т.ч. рибою, ракоподібними і молюсками, надання послуг перевезення речей, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено судом першої інстанції та дана обставина зазначена в акті перевірки, що у перевіряємий період позивач здійснював господарську діяльність з ФОП ОСОБА_2, ДП «ТБС», ТОВ ВКФ «Колосс», ТОВ «Оптовик плюс», ТОВ «Компанія «Прогрес -2010».

ТОВ «Компанія «Прогрес-2010» та позивачем укладено договір про надання послуг по фасуванню від 01.08.2010 року відповідно до умов якого виконавець зобов»язався виконати роботи по фасуванню печива, а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх.

На підтвердження реальності зазначеного договору позивачем було надано, а судом досліджено первинні документи, зокрема: акт здачі прийняття робіт, рахунок фактура, податкова накладна, виписка по рахунку, акт про зарахуванню взаємних зобов'язань.

Крім того, позивач та ТОВ «Оптовик плюс» уклали договір поставки №110089 від 11.06.2011 року відповідно до якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупцю у встановлений в договорі строк товар, а покупець зобов»язався прийняти даний товар та здійснити його оплату на умовах договору, у кількості, асортименті, що узгоджені сторонами у доданих до договору специфікаціях чи накладних, які є невід»ємною частиною договору.

На підтвердження реальності господарської операції судом досліджено надані позивачем докази, а саме: рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, виписки по рахунку.

10.09.2011 року між позивачем та ТОВ ВКФ «Колосс» укладено договір поставки №1/9 відповідно до якого постачальник зобов'язався передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати в порядку і в строки, передбачені договором, продукти харчування.

На підтвердження реальності угоди позивачем було надано до справи, а судом досліджено рахунки, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

01.07.2011 року між позивачем та ТОВ ВКФ «Колосс» укладено договір № 1/08 про надання маркетингових послуг відповідно до якого замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень та укладення договору стосовно реалізації продукції замовника в магазинах торговельної мережі «Караван» за напрямками, що цікавлять замовника і визначені у даному договорі.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем долучено до справи, а судом досліджено первинні документи: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкова накладна, виписка з банку, акт про залік взаємних вимог.

04.04.2011 року між позивачем та ДП «ТБС» укладено договір поставки товару №04/05 відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати у порядку і в строки, передбачені договором продукти харчування.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем було надано до матеріалів справи. а судом досліджено нарубки, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні податкові накладні, виписки з банку.

03.01.2012 року між позивачем та ФОП СПД ОСОБА_2 укладено договір №ДГ-))!? Відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар (цукор-пісок) в кількості та по ціні, погодженій згідно рахунку-фактури, відповідно до умов договору, товар постачається партіями відповідно до замовлення покупця, вартість кожної партії зазначається у накладній.

На підтвердження реальності господарської операції позивач надав до справи рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, виписки з банку, доповнення № 1 до протоколу випробувань №1369С, №1369С, сертифікати відповідності, посвідчення про якість борошна, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, якісні посвідчення, протокол випробувань №552, відомості приходу за жовтень-листопад 2012 року, остаточними калькуляціями.

На підтвердження використання отриманої продукції від контрагентів позивачем надано до суду відповідні договори та первинні документи, зокрема.

01.09.208 року між позивачем та ЗАТ «ФОЗЗІ» укладено договір №1371 згідно з яким постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар ТМ «Повна чаша» відповідно до умов договору у відповідності до замовлення, супровідної документації і прийнятих сторонами змін і доповнень до договору, що є невід»ємною частиною даного договору.

На підтвердження реальності зазначеної угоди позивач надав видаткові накладні, реєстри рахункових документів, відомості приходу, протокол розбіжностей до договору поставки №1371 від 01.09.2008 року, остаточні калькуляції.

02.09.2011 року між позивачем та ТОВ «Трансбуд-2» укладено договір на виготовлення продовольчої продукції № 2/09 згідно якого виробник за погодженням із замовником зобов'язується у встановлені строки виготовити і передати у власність замовнику продовольчу продукцію (товар), а замовник зобов'язується прийняти товар у власність і оплатити вартість його виготовлення у встановлені строки та в повному розмірі.

До договору надано додаткову угоду № 1 до договору на виготовлення продовольчої продукції № 2/09 від 02.09.2011 року та специфікацію № 1 до договору №2/09 про виготовлення продовольчої продукції від 02.09.2011 року, замовлення № 1.

Як докази реальності виконання договорів позивачем надано первинні документи, а саме: видаткові накладні, акт приймання-передачі надання послуг (виконання робіт) до договору № 2/09 про виготовлення продовольчої продукції від 02.09.2011 року, податкову накладну №28 від 20.09.2011 року.

09.09.2011 року між позивачем ТОВ «КФ «ДЕСНА» та ТОВ «Трансбуд-2» укладено договорі відповідального зберігання №09/1 згідно якого замовник передає, а виконавець приймає на відповідальне зберігання майно замовника, відповідно до товарно-супровідної документації замовника.

До договору надано додаткову угоду № 1 від 11.09.2011 року.

Реальність виконання вказаних договорів підтверджується видатковими накладними № 511/1 від 20.09.2011 року, № РП-000229 від 24.09.2011 року.

Також, між позивачем та ТОВ «Адвентіс» укладено договір поставки №101208 від 18.04.2012 року згідно якого постачальник зобов'язався виготовляти, доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки продовольчу та (або)непродовольчу продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Реальність даних договорів підтверджується первинними документами: відомостями приходу, остаточними калькуляціями, видатковими накладними реєстром №50 рахункових документів, за якими відступають права вимоги від 01.11.29011 року.

Враховуючи наявність первинних документів, що були надані позивачем та досліджені судом, колегія суддів приходить до висновку, що укладені позивачем та його контрагентами договори носять реальний характер, укладення для досягнення мети здійснення господарської діяльності .

Доказів, які б спростували доводи суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій позивача з його контрагентами, відповідач не надав, а ті докази, на яких відповідач обґрунтував свою позицію, викладену в акті перевірки та в суді, спростовуються зібраними матеріа лами справи.

На момент укладення господарських договорів всі контрагенти позивача буди зареєстровані як платники податку та зареєстровані в ЄДРПОУ.

Відповідно до пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як зазначено у п.187.1 ст. 198 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг198.1 ст.198 ПК).

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну (п.201.1 ст.201ПК),

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань ( п.201.7 ст.201 ПК).

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги як доказ нікчемності правочину позивача з контрагентами з посиланням на акт Бориспільської ОДПІ від 22.03.2011 року щодо результатів проведення перевірки ТОВ «Компанія Прогрес-2010».

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як зазначено у ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить ін стресам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб

Наявність буд-яких порушень контрагентами позивача під час здійснення господарської діяльності ніяким чином не може стосуватися позивача та не тягне за собою нікчемність договорів, що укладалися з позивачем.

Крім того, позивач як платник ПДВ не втрачає права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у випадку вчинення зловживань його контрагентами за ланцюгом постачання товару.

Доказів, які б свідчили, що позивачу було відомо чи могло бути відомо про такі зловживання відповідач в ході розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ніжинської об»єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Троян Н.М.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 20 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.