Постанова

від 21.11.2013 по справі 826/16028/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2013 року 14:24 № 826/16028/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Деміт Фаундер» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2013 р. № 0000892206 та № 0000902206 за участю представників сторін:

від позивача: Береговий І.В. (довіреність № б/н від 20.11.2013 р.);

Гвоздій В.А. (довіреність № б/н від 20.11.2013 р.)

від відповідача: Оксененко К.П. (довіреність № 389/9 від 04.07.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 21.11.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Деміт Фаундер» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2013 р. № 0000892206 та № 0000902206.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16028/13-а, та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 21.11.2013 р. представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та в судових дебатах просили суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.09.2013 р. № 0000892206 та № 0000902206;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача послалися на те, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «Деміт Фаундер» вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VІ (із змінами і доповненнями) щодо заниження сплати по податку на прибуток на загальну суму 279 021 грн., а саме: за II-IV квартали 2011 року на суму 95 579 грн. та за I квартал 2012 року на суму 183 442 грн., а також вимог п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VІ (із змінами і доповненнями) щодо заниження сплати податку на додану вартість на загальну суму 102 988 грн., а саме: у грудні 2011 року на суму 83 112 грн. та у січні 2012 року на суму 19 876 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 21.11.2013 р. проти адміністративного позову також заперечив і просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Флексограл», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, та правовідносини ТОВ «Флексограл» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків (відсутня матеріальна база та трудові ресурси), а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

На підтвердження зазначеного, представником відповідача було також наголошено, що за наслідками зустрічної звірки такого контрагента позивача ТОВ «Флексограл», контролюючим органом було встановлено відсутність даного підприємства за місцем його реєстрації, а також відсутність за місцем знаходження його посадових осіб, що відповідно унеможливлює отримання від ТОВ «Флексограл» для дослідження первинних документів на підтвердження правомірності здійснення господарської діяльності з контрагентами, в тому числі і у розрізі правовідносин із позивачем.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Деміт Фаундер» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час здійснення взаємовідносин із контрагентом ТОВ «Флексограл» за період з 01.12.2011 р. по 31.01.2012 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 19.08.2013 р. № 513/22-06/37653640, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VІ (із змінами і доповненнями) щодо заниження сплати по податку на прибуток на загальну суму 279 021 грн., а саме: за II-IV квартали 2011 року на суму 95 579 грн. та за I квартал 2012 року на суму 183 442 грн., а також вимог п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VІ (із змінами і доповненнями) щодо заниження сплати податку на додану вартість на загальну суму 102 988 грн., а саме: у грудні 2011 року на суму 83 112 грн. та у січні 2012 року на суму 19 876 грн.

Так, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді, а саме: у грудні 2011 р. та у січні 2012 р., позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ТОВ «Флексограл» (код ЄДРПОУ 37721961), щодо надання останнім на користь позивача інформаційно-консультаційних послуг (у великих обсягах та на значні суми) стосовно забезпечення функціонування діяльності позивача у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт/послуг).

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 06.09.2013 р. № 0000892206, яким ТОВ «Деміт Фаундер» донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 279 021,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 139 511,00 грн., всього у розмірі 418 532,00 грн.;

- від 06.09.2013 р. № 0000902206, яким ТОВ «Деміт Фаундер» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 102 988,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 51 494,00 грн., всього у розмірі 154 482,00 грн.

Однак, не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.09.2013 р. № 0000892206 та № 0000902206, та вважаючи їх протиправними, позивач оскаржив такі податкові повідомлення-рішення в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, у позовній заяві та в судовому засіданні позивач (представник позивача) не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, згідно наявних матеріалів справи, у перевіряємому періоді, а саме: у грудні 2011 року та у січні 2012 року, позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ТОВ «Флексограл» (код ЄДРПОУ 37721961), щодо надання останнім на користь позивача інформаційно-консультаційних послуг (у великих обсягах та на значні суми) стосовно забезпечення функціонування діяльності позивача у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт/послуг).

З приводу зазначеного, 09 грудня 2011 року між позивачем та контрагентом ТОВ «Флексограл» було укладено Договір про надання маркетингових послуг № 9, відповідно до умов якого Замовник (позивач) доручив Виконавцю (ТОВ «Флексограл») надати за плату маркетингові послуги, а саме: інформаційно-консультаційні послуги, що забезпечують функціонування діяльності замовника у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг); послуги та роботи із дослідження кон'юнктури ринку мережевого маркетингу; послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту; послуги із організації семінарів (підбір складу учасників семінару, забезпечення вільного доступу запрошених осіб, забезпечення необхідною для проведення семінарів технікою, надання інших послуг, необхідних для проведення семінарів).

На виконання умов зазначеного Договору, сторонами було складено та підписано відповідні Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме: № 311202 від 31.12.2011 р. на загальну суму 498 670,00 грн., та № 310109 від 31.01.2012 р. на загальну суму 119 260,00 грн.

Також, за наслідками зазначених договірних відносин, ТОВ «Флексограл» було видано позивачу податкові накладні № 253 від 31.12.2011 р. та № 309 від 31.01.2012 р., на підставі яких позивачем у перевіряємому період було сформовано фалові витрати у розмірі 415 558,33 грн. (2-4 кв. 2011 р.) та 99 383,33 грн. (1 кв. 2012 р.), а також включено до складу податкового кредиту суми ПДВ у грудні 2011 року в розмірі 83 112 грн. та у січні 2012 року в розмірі 19 876 грн.

Однак, з приводу правомірності (чинності) зазначених правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Флексограл», а також з приводу належності документів, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит у перевіряємому періоді в розрізі правовідносин із ТОВ «Флексограл», наявними доказами у справі підтверджується наступне.

До відповідача надійшов Акт Броварської ОДПІ Київської області ДПС від 13.09.2012 року № 111/22-5/37721961 про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Флексограл» (код ЄДРПОУ 37721961) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2011 р. по 31.01.2012 р.

Так, у зазначеному Акті контролюючим органом було встановлено, що у штаті контрагента позивача ТОВ «Флексограл» (яке надавало позивачу послуги з організації професійних семінарів із кількістю присутніх 5 000-10 000 осіб, із використанням відповідних приміщень, фурнітури, декорацій, аудіо та відео техніки) працює тільки 2 працівника, а інформація щодо отриманих ліцензій, патентів, дозволів на вчинення тої чи іншої господарської діяльності є відсутньою.

Також, зазначеною перевіркою контрагента позивача ТОВ «Флексограл», було встановлено, що свідоцтво платника ПДВ № 200013401 від 05.12.2011 р. було анульовано 23.07.2012 року (причина анулювання - надання декларацій про відсутність поставок), тобто через декілька місяців після здійснення мільйонних господарських операцій (в тому числі і в розрізі правовідносин із позивачем), таке товариство ТОВ «Флексограл» звітує про відсутність поставок товарів (послуг) взагалі, що в свою чергу дає підстави стверджувати про реєстрацію такого підприємства без мети довготривалої господарської діяльності спрямованої на отримання прибутку, як того вимагає Господарський кодекс України.

Основний вид діяльності ТОВ «Флексограл» за КВЕД - Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Крім того, в ході аналізу податкової звітності ТОВ «Флексограл», контролюючим органом було встановлено відсутність будь-якої інформація про наявні виробничі потужності, складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Отже, згідно висновку Акта від 13.09.2012 р., не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Флексограл» з контрагентами-постачальниками за період з 01.12.2011 р. по 31.01.2012 р.

На переконання контролюючого органу, правочин, укладений ТОВ «Деміт Фаундер» з ТОВ «Флексограл», не спричинив реального настання правових наслідків, та допустимих доказів щодо фактичності наданих послуг, позивачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, згідно наявних у справі доказів, господарські операції між ТОВ «Флексограл» та контрагентами-постачальниками, покупцями - не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та було особисто наголошено представниками позивача під звукозапис у судовому засіданні, зазначеним контрагентом ТОВ «Флексограл» на користь позивача надавалися саме послуги з організації професійних семінарів із кількістю присутніх: 5 000-10 000 осіб, що відповідно мало передбачати наявність достатньо великого приміщення облаштованого необхідною фурнітурою, декораціями, аудіо та відео технікою та іншими матеріально технічними засобами, а також наявністю у виконавця таких великих за об'ємом послуг достатньої кількості кваліфікованих працівників, що здані організувати та провести захід для 5 000-10 000 осіб, проте ніяк не 2 (два) штатних працівника, без наявності відповідних доказів щодо укладення трудових договорів з іншими фізичними особами.

Враховуючи зазначене, та відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, вбачається, що такі угоди, укладені ТОВ «Флексограл» з контрагентами мають ознаки нікчемності.

Суд погоджується із висновком відповідача, що товариство, яке не має жодних матеріальних ресурсів та в штаті якої працює 2 особи - фактично не може виконувати такого виду господарської діяльності, як надання інформаційно-консультаційних послуг та послуг з організації професійних семінарів із кількістю присутніх 5 000-10 000 осіб, що відповідно потребує певних професійних знань, кваліфікованого робочого персоналу із відповідною професійною освітою та достатніх матеріально-технічних ресурсів (приміщення, устаткування, техніка, транспорт, інше).

Доказів, щодо укладення контрагентом ТОВ «Флексограл» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності основних фондів, устаткування та значних трудових ресурсів для здійснення такого роду діяльності - позивачем ні до перевірки ні до суду надано також не було.

Зазначене, відповідно підтверджує неможливість здійснення ТОВ «Флексограл» такої господарської діяльності, як надання інформаційно-консультаційних послуг та послуг з організації професійних семінарів із кількістю присутніх 5 000-10 000 осіб.

Отже, зважаючи на докази, наявні у справі, суд прийшов до висновку, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність не у відповідності до вимог чинного законодавства, а взаємовідносини ТОВ «Флексограл» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Так, як було зазначено вище, та жодними доказами не було спростовано позивачем, зазначений контрагент позивача ТОВ «Флексограл» - за місцем його реєстрації не знаходиться (складено Акт про неможливість проведення зустрічної звірки), а отже є неможливим встановити, яким саме чином таке товариство (без його фактичного розміщення за тією чи іншою адресою) мало змогу виконувати роботи (надавати послуги) з організації професійних семінарів для 5 000 - 10 000 осіб, тобто у великих обсягах та на значні суми, а також надавати інформаційно-консультаційні послуги без наявності жодних матеріально-технічних та достатніх трудових ресурсів.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, за місцем реєстрації контрагент позивача ТОВ «Флексограл», а також його посадові особи не знаходяться, а відповідно первинних документів на підтвердження фактичності господарської діяльності (зокрема в розрізі правовідносин із позивачем) від зазначеного підприємства отримати не можливо.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Флексограл» носять характер недійсних правочинів, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину - не можливо розшукати посадових осіб товариства (ч. 3 ст. 203 ЦКУ), та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ) - відсутність у товариства жодних матеріально-технічних та достатніх трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з надання інформаційно-консультаційних послуг у великих обсягах та на значні суми, а також послуг з організації професійних семінарів для 5 000 - 10 000 осіб.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні його контрагентом ТОВ «Флексограл» - не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Також, згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Флексограл» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Флексограл» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вимог зазначених статей КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 06.09.2013 р. № 0000892206 та № 0000902206.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог, а саме яким чином контрагент позивача з чисельністю працюючих - 2 (дві) особи надавав послуги на суми 415 558,33 грн. (2-4 кв. 2011 р.) та 99 383,33 грн. (1 кв. 2012 р.), а також, зі звітів про надання послуг, наданих до матеріалів справи, не є зрозумілим яким чином та які саме послуги надавалися, тобто належним чином встановити товарність таких операцій є не можливим, оскільки відсутній належний пакет документів щодо плану проведених заходів з надання відповідних маркетингових послуг, не доведено допустимими по справі доказами ким саме надавалися такі послуги, та з Актів здачі-прийняття таких послуг не можливо ідентифікувати їх сутність.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 28.11.2013 р.