Постанова

від 27.01.2014 по справі 826/16028/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16028/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Чаку Є.В., при секретарі - Добрянському М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Деміт Фаундер» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Деміт Фаундер» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2013 р. №0000892206 та №0000902206,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деміт Фаундер» (далі - ТОВ «Деміт Фаундер») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві(далі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.09.2013р. №0000892206 та №0000902206.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року в задоволені адміністративний позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Деміт Фаундер», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процессуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача ТОВ «Деміт Фаундер» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час здійснення взаємовідносин із контрагентом ТОВ "Флексограл" за період з 01.12.2011 р. по 31.01.2012 р., за підсумками якої складено акт перевірки від 19.08.2013 р. № 513/22-06/37653640, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VІ (із змінами і доповненнями) щодо заниження сплати по податку на прибуток на загальну суму 279 021 грн., а саме: за II-IV квартали 2011 року на суму 95 579 грн. та за I квартал 2012 року на суму 183 442 грн., а також вимог п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VІ (із змінами і доповненнями) щодо заниження сплати податку на додану вартість на загальну суму 102 988 грн., а саме: у грудні 2011 року на суму 83 112 грн. та у січні 2012 року на суму 19 876 грн.

Разом с тим, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва посилається на акт ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.09.2012 р. №111/22-5/37721961 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Флексограл» щодо підтвердження госоподарських відносин з платниками податків за період з 01.12.11 по 31.01.2012 року.

У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.09.2013 р. № 0000892206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 418 532,00 грн, з них 279 021,00 грн - за основним платежем, 139 511,00 грн. - за штрафними санкціями, та № 0000902206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 154 482,00 грн, з них 102 988,00 грн - за основним платежем, 51 494,00 грн. - за штрафними санкціями.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Так, згідно вимог п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України. Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 грудня 2011 року між позивачем та ТОВ«Флексограл» було укладено Договір про надання маркетингових послуг № 9, відповідно до умов якого Замовник (позивач) доручив Виконавцю (ТОВ «Флексограл») надати за плату маркетингові послуги, а саме: інформаційно-консультаційні послуги, що забезпечують функціонування діяльності замовника у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг); послуги та роботи із дослідження кон'юнктури ринку мережевого маркетингу; послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту; послуги із організації семінарів (підбір складу учасників семінару, забезпечення вільного доступу запрошених осіб, забезпечення необхідною для проведення семінарів технікою, надання інших послуг, необхідних для проведення семінарів).

На виконання умов зазначеного Договору, сторонами було складено та підписано відповідні Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме: № 311202 від 31.12.2011 р. на загальну суму 498 670,00 грн., та № 310109 від 31.01.2012 р. на загальну суму 119 260,00 грн.

Надані позивачем акти відповідають вимогам до первинних документів, передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Також, за наслідками зазначених договірних відносин, ТОВ «Флексограл» було видано позивачу податкові накладні № 253 від 31.12.2011 р. та № 309 від 31.01.2012 р., на підставі яких позивачем у перевіряємому період було сформовано валові витрати у розмірі 415 558,33 грн. (2-4 кв. 2011 р.) та 99 383,33 грн. (1 кв. 2012 р.), а також включено до складу податкового кредиту суми ПДВ у грудні 2011 року в розмірі 83 112 грн. та у січні 2012 року в розмірі 19 876 грн., які відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

Аналіз наданих ТОВ «Деміт Фаундер» первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «Флексограл» які були предметом перевірки. Також позивачем були надані копії договорів, податкових накладних, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, платіжні доручення, виписки по рахунку тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції, внаслідок яких позивачу виписано податкові накладні ТОВ «Флексограл» підтверджуються належними первинними документами.

Зважаючи на досліджені первинні документи, які складались у процесі виконання зобов'язань по відносинам позивача з ТОВ «Флексограл», колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про правомірність прийнятих на підставі акту перевірки №513/22-06/37653640 від 19.08.2013 р. податкових повідомлень-рішень, оскільки визначені ними грошові зобов'язання у зв'язку із господарськими операціями із названим контрагентом є необґрунтованими і протиправними.

Колегія суддів критично сприймає посилання cуду першої інстанції на те, що господарські операції позивача з ТОВ «Флексограл» носять характер недійсних правочинів, адже відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, основних засобів та відсутність відповідних умов, необхідних для здійснення господарської діяльності, не може бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з контрагентами.

Зважаючи на викладене та виходячи із принципу превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, колегія суддів констатує, що позивач діяв у межах визначених податковим законодавством, а відтак у податкового органу були відсутні підстави для визначення ТОВ «Деміт Фаундер» спірних грошових зобов'язань.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деміт Фаундер» задовольнити. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року скасувати. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деміт Фаундер» задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 06.09.2013 р. №0000892206 та №0000902206. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

суддя Н.Е. Старова

суддя Є.В. Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Старова Н.Е.

Чаку Є.В.