Постанова

від 19.11.2013 по справі 805/14249/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна  Донецький окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И                19 листопада 2013 р.                                            Справа № 805/14249/13-а приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17  Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  Управління Пенсійного фонду України в місті Єнакієве Донецької області до Відділу Державної виконавчої служби Єнакієвського міського управління юстиції; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне підприємство “Білошвейка”, про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,                                                       В С Т А Н О В И В: Управління Пенсійного фонду України в місті Єнакієве Донецької області звернулось до суду з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Єнакієвського міського управління юстиції; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне підприємство “Білошвейка” про визнання незаконною бездіяльність державного виконавця ВДВС Єнакієвського МУЮ по виконанню виконавчих документів про стягнення з ПП “Білошвейка” на користь УПФУ в м. Єнакієве Донецької області заборгованості на загальну суму 68 784,69 гривень; зобов'язання державного виконавця ВДВС Єнакієвського МУЮ вчинити дії, направлені на стягнення з ПП “Білошвейка” боргу до бюджету Пенсійного фонду України на загальну суму 68 784,69 гривень. Позивач в обґрунтування позову зазначає, що на примусовому виконанні у відповідача знаходяться вимоги про сплату боргу № 1484 від 20.06.2012 року, № 1256 у від 02.07.2012 року, № 18 у від 02.08.2012 року, № 18 від 10.09.2012 року, № 18 від 01.09.2012 року, № 18/2 від 01.10.2012 року,  № 11 від 04.01.2013          року, № 11/1 від 04.02.2013 року, № 11/2 від 28.02.2013 року, № 11/2 від 05.03.2013 року, № 11/3 від 03.04.2013 року, № 11/4 від 08.05.2013 року, № 11/5 від 05.06.2013 року, № 11/6 від 03.07.2013 року, № 11/07 від 05.08.2013 року та рішення про застосування фінансових санкцій № 1573 від 20.06.2012 року, № 659 від 18.03.2013 року, № 660 від 18.03.2013 року, № 351 від 18.03.2013 року, № 352 від 18.03.2013 року про стягнення з ПП “Білошвейка” на користь управління ПФУ в м. Єнакієве заборгованості на загальну суму 68784,69 грн. На думку позивача, відповідачем  в порушення ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) не приймались належні заходи з примусового виконання вказаних виконавчих документів, не прийняті заходи щодо встановлення місця перебування керівника боржника, не використано право на звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України, не здійснено вихід за юридичною адресою боржника для встановлення майна, на яке можливо звернути стягнення, тощо. Сторони та третя особа в призначене судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомленні про час та місце розгляду даної справи. Через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Від відповідача надійшли письмові заперечення та докази на їх обґрунтування та клопотання про розгляд справи без участі відповідача. Враховуючи викладене, з огляду на те, що немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. З'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовими нормами, які слід застосувати до спірних відносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України “Про виконавче провадження” №606-XIV від 21.04.1999 року (далі – Закон). Згідно зі статтею 1 Закону, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі за текстом – рішення). Відповідно до частини 1 статті 2 Закону, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. У розумінні статті 17 Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем було направлено відповідачу для примусового виконання вимоги про сплату боргу № 1484 від 20.06.2012 року, № 1256 у від 02.07.2012 року, № 18 у від 02.08.2012 року, № 18 від 10.09.2012 року, № 18 від 01.09.2012 року, № 18/2 від 01.10.2012 року,  № 11 від 04.01.2013          року, № 11/1 від 04.02.2013 року, № 11/2 від 28.02.2013 року, № 11/2 від 05.03.2013 року, № 11/3 від 03.04.2013 року, № 11/4 від 08.05.2013 року, № 11/5 від 05.06.2013 року, № 11/6 від 03.07.2013 року, № 11/7 у від 05.08.2013 року та рішення про застосування фінансових санкцій № 1573 від 20.06.2012 року, № 659 від 18.03.2013 року, № 660 від 18.03.2013 року, № 351 від 18.03.2013 року, № 352 від 18.03.2013 року про стягнення з ПП “Білошвейка” на користь УПФУ в м. Єнакієве заборгованості на загальну суму 68784,69 грн. Постановами державних виконавців ВДВС Єнакіївського МУЮ від 25.07.2012 року, 17.07.2012 року, 07.08.2012 року, 07.10.2012 року, 08.10.2012 року,02.11.2012 року, 03.01.2013 року, 01.02.2013 року, 11.03.2013 року, 03.04.2013 року, 18.04.2013 року, 30.04.2013 року, 08.07.2013 року, 31.07.2013 року та від 03.09.2013 року, виконавчі провадження з виконання вищевказаних вимог було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 40572941. Частиною 3 статті 2 КАС України, встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. "На підставі" - означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. "У межах повноважень" - означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. "У спосіб" - означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби. Зазначені критерії, хоча і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення. Проаналізувавши вимоги позивача та дії відповідача, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до частини 1 статті 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з частиною 2  статті 11 Закону, державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Частина 3 статті 11 Закону, визначає перелік прав державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження . Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 30 Закону, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа. Таким чином, з аналізу вказаних норм видно, що у випадку наявності зведеного виконавчого провадження, державний виконавець має можливість реалізовувати надані йому Законом прва протягом 6 місяців з дня приєднання до зведеного виконавчого провадження останнього виконавчого документа.   Суд не приймає посилань позивача щодо бездіяльності відповідача по вчиненню дій, передбачених ч. 3 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження”, з огляду на наступне. Загальним правилом поняття “право” слід розуміти як передбачений законодавством зовнішній вияв волі суб'єктів права, який тягне за собою юридичні наслідки, а “обов'язком” є нормативно закріплене коло дій, покладених на певних осіб та безумовних для виконання. Відтак суд наголошує, що можливість зобов'язання суб'єкта владних повноважень на вчинення будь-яких дій має кореспондувати з встановленим законодавством обов'язком такого суб'єкта вчиняти ці дії. Щодо обов'язку відповідача звернутись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України, суд зазначає, що це є саме правом державного виконавця (одним з цілого переліку прав), яке закріплене п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження”, тому у суду відсутні підстави покладати відповідальність за не вчинення таких дій, оскільки такий обов'язок на законодавчому рівні не встановлений. Останній виконавчий документ, а саме: вимога № ю-11/7у від 05.08.2013 року, видана Управлінням ПФУ в м. Єнакієве, про стягнення заборгованості з ПП “Білошвейка” на користь Управління ПФУ в м.Єнакієве в розмірі 5041,21 грн., була приєднана відповідачем до зведеного виконавчого провадження 03.08.2013 року, таким чином строки для здійснення зведеного виконавчого провадження по примусовому виконанню вищевказаних виконавчих документів на момент ознайомлення представників Управління ПФУ в м. Єнакієве з матеріалами виконавчого провадження порушені не були. Керуючись ст. 11 ЗУ “Про виконавче провадження”, з метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем були направлені запити до обліково-реєстраційних установ, а саме: запити до Державної податкової служби України з метою отримання інформації про наявність рахунків; до відділу Держкомзему в м.Єнакієве Донецької області, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Єнакіївського міського управління юстиції, ВРЕВ з обслуговування міст Єнакієве, Жданівка та Дебальцеве, з метою отримання інформації про майновий стан боржника, наявності земельної ділянки. Згідно відповіді на запит, яка надійшла від Державної податкової служби України, у ПП “Білошвейка” є рахунки в банківських установах. Згідно відповіді на запит, яка надійшла від ВРЕВ з обслуговування міст Єнакієве, Жданівка та Дебальцеве, за ПП “Білошвейка” відсутні зареєстровані автомототранспортні засоби. Згідно відповіді на запит, яка надійшла до відповідача від відділу Держкомзему в м. Єнакієве Донецької області, інформації про наявність зареєстрованої земельної ділянки щодо ПП “Білошвейка” немає. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості по ПП “Білошвейка” в реєстрі відсутні. 08.11.2012 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено до банківських установ для виконання. 07.12.2012 року до банківських установ було направлено платіжні вимоги для списання грошових коштів накопичених на арештованих рахунках. Крім цього, як вказано позивачем у протоколі ознайомлення зі станом виконавчого провадження, платіжні вимоги від 29.01.2013 року, виставлені відповідачем, повернуті банком з відмітками про відсутність коштів на рахунках. 01.04.2013 року та 11.04.2013 року відповідачем, з метою встановлення майнового стану боржника, було вчинено запити до ВРЕВ, Держземагенства, на які було отримано відповіді про відсутність зареєстрованих транспортних засоібв чи земельних ділянок. Як вказано позивачем у зазначеному протоколі ознайомлення, 05.08.2013 року винесено постанову про арешт коштів боржника. Відповідно до розпорядження № 33217075 від 12.02.2013 року, з грошових коштів в сумі 3598,09 грн., що надійшли відповідачу, перераховано 3270,99 грн. позивачу, 327,10 грн. на виконавчий збір.    Частиною 1 статті 11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частинами 1, 2 ст. 71 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи викладе, суд приходить до висновку, що Відділом Державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції, з урахуванням положень ст. 30 Закону України про виконавче провадження, не допущено бездіяльності з примусового виконання зведеного виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості з ПП "Білошвейка" на користь позивача. Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 1, 6, 27, 30, 55, 57 Закону України “Про виконавче провадження”, статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                                                   П О С Т А Н О В И В: У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в місті Єнакієве Донецької області до Відділу Державної виконавчої служби Єнакієвського міського управління юстиції; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне підприємство “Білошвейка”, про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю. Постанова прийнята, складена та підписана у нарадчій кімнаті 19 листопада 2013 року. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.                       Суддя                                                                            Бабіч С.І.