Рішення

від 25.11.2013 по справі 913/2587/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

25 листопада 2013 року Справа № 913/2587/13

Провадження № 6/913/2587/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ

до відповідача Приватного науково - виробничого підприємства "Шана", м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 1 348 459 грн. 82 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Потапенко О.О.

У засіданні брали участь :

від позивача - Одинцов Д.І., дов. № 3475 від 27.12.2012;

від відповідача - не прибув.

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 556/16-Ю 30 від 18.05.2007 в сумі 1 348 459 грн. 82 коп., з яких: 640 000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом, 522 591 грн. 62 коп. - заборгованість за відсотками, 96 839 грн. 96 коп. - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями за супроводження кредиту, 46 986 грн. 67 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 36 337 грн. 57 коп. - пеня за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом, 3 050 грн. 32 коп. - розмір інфляційних витрат за кредитом, 2 689 грн. 68 коп. - розмір інфляційних витрат за відсотками.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався та не забезпечив явку повноважного представника.

В той же час, відповідач за відзивом на позовну заяву № 1 від 22.10.2013 позовні вимоги визнав та, зокрема, зазначив, що сума повернутих банку кредитних коштів дорівнює 171 000, 00 грн., а залишок за тілом кредиту у сумі 640 000, 00 грн. підприємством не погашено. Також не сплачено відсотки за користування кредитними коштами та комісію за використання ліміту кредитної лінії через тяжке фінансове становище боржника та відсутності господарської діяльності підприємства.

З сумою всіх зазначених у позові вимог ПАТ "Укрсоцбанк" (на загальну суму 1 348 495, 82 грн.) підприємство згодне, але фактично сплатити заборгованість не має можливості через відсутність грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно договору відновлювальної кредитної лінії № 556-16-Ю 30 від 18.05.07 (надалі - кредитний договір) Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (з метою приведення Статуту у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 АКБ «Укрсоцбанк» перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», яке є правонаступником усіх прав та обов'язків АКБ «Укрсоцбанк»), (надалі - Кредитор, позивач, Банк) зобов'язався видати Приватному науково-виробничому підприємству «Шана» (надалі - Позичальник, відповідач у справі, ПНВП «Шана») кредит (траншами) в межах максимального ліміту в сумі 800 000, 00 грн., зі сплатою 16,5 % річних та комісій, з кінцевим терміном повернення заборгованості 17 травня 2012 року. До вказаного договору між сторонами була укладена додаткова угода № 1 від 01.07.2008. Кредит наданий на поповнення обігових коштів (п. 1.2 кредитного договору).

Позивач зобов'язання за договором кредиту виконав належним чином.

Згідно умов п. 2.1. та п. 2.2. Договору кредиту видача кредиту на цілі, визначені п. 1.2. цього Договору, проводиться шляхом перерахування кредитних коштів меморіальним ордером з позичкового рахунку в Лисичанському відділенні ПАТ «Укрсоцбанк» в межах максимального ліміту заборгованості.

На виконання умов договору банком, за меморіальними ордерами від 06.05.2013, 21.05.2013, 22.05.2013 було надано позичальнику кредит в сумі 811 000 грн. 00 коп.

Відповідач припустив порушення прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором. Так, в порушення пунктів 1.1, 2.5., 3.3.5 договору відповідач не в повному обсязі та несвоєчасно здійснював погашення кредиту, відсотків та за його користування, комісії.

З метою отримання заборгованості за договором, позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялися листи - повідомлення які відповідачем були залишені без задоволення.

Як було вказано вище, відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний використати кредит на зазначені в договорі цілі, і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбачених договором.

Відповідачем на момент звернення позивачем з даною позовною заявою до суду зобов'язання за вказаним Кредитним договором належним чином не виконано, погашення кредиту та процентів у повному обсязі не здійснено.

Відповідач умови Кредитного договору не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за кредитним договором № 556/16-Ю 30 від 18.05.2007 в сумі 1 348 495 грн. 82 коп., з яких:

- заборгованість за кредитом за період з 21.05.2007 по 16.09.2013 в сумі 640 000 грн. 00 коп.;

- заборгованість за відсотками за період з 21.05.2007 по 16.09.2013 в сумі 522 591 грн. 62 коп.;

- заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями за супроводження кредиту в сумі 96 839 грн. 96 коп.;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 46 986 грн. 67 коп. за період з 15.03.2013 по 13.08.2013;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 36 337 грн. 57 коп. за період з 15.03.2013 по 13.08.2013.

Позивач обґрунтовує позов посиланням на умови кредитного договору, а також норми

ст. ст. 509, 525, 526, 527,529, 530, 536, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи представників сторін і надані ними докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, між сторонами у справі 18.05.2007 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 556/16-Ю 30 та додаткову угоду № 1 від 01.07.2008 року до нього.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 811 000 грн. 00 коп., які відповідач отримав та повинен був використати за цільовим призначенням та повернути в строк не пізніше 17 травня 2012 року. Також відповідач повинен був сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 16,5% річних відповідно до пунктів 2.3., 2.4. щомісячно не пізніше п'ятого числа наступного за місяцем в якому нараховані відсотки. Крім цього, відповідно до п. 2.5 договору та умов додаткової угоди відповідач повинен був сплачувати комісію за користування кредитом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 цього кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання процентів від суми позики. Розмір та порядок одержання процентів встановлюється договором.

У зв'язку із неналежним виконання позичальником зобов'язань за договором станом на 16.09.2013 за ним утворилась заборгованість за кредитом за період з 21.05.2007 по 16.09.2013 в сумі 640 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками нарахованими в період з 21.05.2007 по 16.09.2013 в сумі 522 591 грн. 62 коп., заборгованість за комісіями за супроводження кредиту в сумі 96 839 грн. 96 коп..

Відповідачем доказів оплати вказаних сум заборгованості не надано, позовні вимоги в цій частині визнані.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору зазначено, що в разі прострочення позичальником строків погашення кредиту, сплати процентів визначених цим договором та комісій, визначених тарифами, зазначених в п.п. 1.1.1, 3.3.6.1 та інших позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період невиконання зобов'язань за цим Договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

У зв'язку із простроченням оплати відповідних коштів, позивачем нараховані: пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 46 986 грн. 67 коп. за період з 15.03.2013 по 13.08.2013, а також пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 36 337 грн. 57 коп. за період з 15.03.2013 по 13.08.2013.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено та визнано відповідачем, що ним припускалися порушення умов договору в частині оплати відповідних сум, у зв'язку з чим вимоги щодо стягнення пені є правомірними.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи з цього, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат також є обґрунтованими.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Частиною 5 ст. 78 ГПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

При розгляді справи, судом встановлено, що дії відповідача при визнанні позову не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи, позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст.173, 193, 232 ГК України, ст. ст. 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства «Шана» , м. Рубіжне, Луганської області, вул. Студентська, буд. 28А, код ЄДРПОУ 30091154, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, код ЄДРПОУ 00039019 (адреса для листування - Луганське відділення ПАТ «Укрсоцбанк», м.Луганськ, вул. Коцюбинського, 3-В) заборгованість за кредитом в сумі 640 000 грн. 00 коп.,

заборгованість за відсотками в сумі 522 591 грн. 62 коп., заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями за супроводження кредиту в сумі 96 839 грн. 96 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 46 986 грн. 67 коп., пеня за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом в сумі 36 337 грн. 57 коп., інфляційні витрати за кредитом в сумі 3 050 грн. 32 коп., інфляційні витрати за відсотками в сумі 2 689 грн. 68 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 26 969 грн. 92 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 28.11.2013.

Суддя Т.А. Василенко