Постанова

від 26.11.2013 по справі 5015/4948/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. Справа № 5015/4948/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чер-Буд", б/н від 27.09.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 17.09.2013 року

у справі № 5015/4948/12

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Львів,

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "Чер-Буд", Львівська область, м Червоноград,

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Угринів", Львівська область, Сокальський район, с. Угринів,

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромас", Львівська область, м. Червоноград,

до відповідача-4: товариства з обмеженою відповідальністю "Аро-Пласт-Плюс", Львівська область, Сокальський район, смт. Жвирка,

до відповідача-5: товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат", Львівська область, Сокальський район, смт. Жвирка,

про: стягнення солідарно з відповідачів 76 755 грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором, 9 476 грн. 96 коп. заборгованості по відсотках, 2 734 грн. 39 коп. пені та стягнення судових витрат.

За участю представників:

позивача: Голець В.М. - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача-1: не з'явився;

відповідачів-2, 3, 4, 5: не з'явилися (належно повідомлені);

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 18.03.2008р. № 010/08-3/3605 в сумі 88 966,35 грн., з якої:

76755, 00грн. - заборгованість по кредиту, 9476,96грн. - заборгованість по відсотках, 2734,39 грн. - пеня:

29.08.2013р. позивач подав пояснення та розрахунок пені, згідно з яким загальна сума пені за 6 місяців за період 28.02.2012р. по 28.08.2012.р становить 2091,82грн., в.т.ч.: 1730,14грн. - пеня за несплату кредиту, 361,68грн. пеня за несплату відсотків.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.09.2013 року у справі № 5015/4948/12 (головуючий суддя Козак І.Б., судді Кидисюк Р.А., Петрашко М.М.) позовні вимоги задоволено частково.

В частині стягнення 16 750 грн. 17 коп. заборгованості по кредиту провадження у справі припинено на підставі пункту 1 -1 частини першої статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Присуджено до стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача 60 004 грн. 83 коп. заборгованості по кредиту, 9 476 грн. 96 коп. заборгованості зі сплати процентів, 1730 грн. 14 коп. пені за прострочення сплати кредитних коштів, 361 грн. 68 коп. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом та 1 766 грн. 48 коп. судового збору.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване положеннями ст.ст. 11, 509, 526, 530, 536, 549, 610, 693 1049,1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 175, 193, 216, 218, 219, 343 Господарського кодексу України.

При прийнятті рішення місцевий суд виходив з того, що на виконання умов кредитного договору від 18.03.2008р. №010/08-3/3605 банк надав відповідачу-1 кредит в сумі 342 150 грн., за користування яким відповідач мав сплачувати проценти в розмірі 16,5% річних. В забезпечення виконання зобов'язань відповідачем -1 за кредитним договором банком та відповідачами 2,3,4,5 укладені договори поруки від 18.03.2008р., за згодою яких розмір річних за кредитним договором в подальшому був збільшений. В порушення умов договору відповідач-1 не повернув кредит у встановлений строк та не сплатив відсотків за користування кредитом. Позивач надіслав відповідачам вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, які залишені без задоволення. Відтак, місцевий суд визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення 76755, 00грн. заборгованості по кредиту, 9476,96 грн. заборгованості по відсотках, 1730, 14 грн. пені за прострочення сплати кредитних коштів, 361, 68 грн. пені за прострочення сплати відсотків та такими, що підлягають до задоволення. У зв'язку з частковим погашенням заборгованості по кредиту в сумі 16 750 грн. 17 коп., в цій частині провадження у справі припинене на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України. В задоволенні решти вимог місцевий суд відмовив.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 17.09.2013 року у справі № 5015/4948/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що у всіх договорах поруки (абз.1 п.4.1) вказано, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань у повному обсязі. Посилаючись на ч.1 ст. 251 та ч.1 ст.252 ЦК, скаржник вважає, що в договорах поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умови договорів поруки про їхню дію до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором, не є встановленим строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст.251, ч.1 ст.252 ЦК.

Відтак, на думку скаржника, у даному випадку належить керуватися нормами ч. 4 ст. 559 ЦК, згідно з якою порука припиняється, якщо кредитор упродовж 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Оскільки відповідач-1 погашав кредит до 01.01.2012р., то саме з цієї дати необхідно обраховувати шестимісячний строк для визначення права позивача на звернення до поручителів з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором. Натомість, позивач лише 15.10.2012 року надіслав на адреси відповідачів (в т.ч. і поручителям) вимоги про виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Тому договори поруки апелянт вважає припиненими, оскільки з 01.01.2012 року минув шестимісячний строк від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

В додаткових поясненнях скаржник вказує на те, що місцевий суд помилково скористався розрахунком пені, наданим позивачем (т.2, а.с. 36), оскільки пеня за несвоєчасну сплату тіла кредиту та відсотків нарахована позивачем за період, що становить 7 місяців, що суперечить ч. 6 ст. 232 ГК України. У зв'язку з цим вважає, що розмір пені, стягнутої судом першої інстанції, повинен бути зменшений, виходячи з обмеження строку її нарахування шестимісячним періодом.

Також звертає увагу апеляційного суду, що місцевим судом неправильно розподілений між сторонами судовий збір. Оскільки позов задоволено частково в загальній сумі 71 573,61грн. ( 80,45% від загальної суми позову) , то, на думку скаржника, судовий збір мав бути покладений на відповідачів в цьому ж розмірі, що становить 1431,46 грн.( 80,45% від сплаченого позивачем судового збору в сумі 1779,32грн.).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника та зазначає, що строк виконання основного зобов'язання згідно із п.1.2. кредитного договору - 17.03.2013р., тоді як вимоги до поручителів, у т.ч. до скаржника, пред'явлені 15.10.2012 p., тобто до закінчення терміну дії кредитного договору, тому позивач не пропустив шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителів і немає законних підстав вважати припиненими договори поруки.

В судове засідання 26.11.13р. скаржник явки повноважного представника не забезпечив, його представник 26.11.2013р.подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з'явитися в судове засідання по причині необхідності надати правову допомогу іншій особі.

Відповідачі 2,3,4,5 не забезпечили явки своїх представників в судове засідання, відзиви на апеляційну скаргу не подали, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник позивача підтримав свої доводи, викладені у відзиві, просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також просив відхилити клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи, апеляційний суд відхиляє його як необґрунтоване та не підтверджене доказами. Крім того, апеляційний суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, нез'явлення представника скаржника в судове засідання не унеможливлює розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18.03.2008 року Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", (далі - банк) та ТзОВ "Чер-Буд" (далі - відповідач-1, позичальник) укладено Кредитний договір (кредит на придбання транспортного засобу) №010/08-3/3605 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію (далі - кредит) в сумі 342 150 грн.( 328 950 грн. для купівлі транспортного засобу, 13 200грн. для сплати страхових платежів за договором страхування відповідно до п.2.2 договору) зі сплатою 16,5% річних. Під терміном "невідновлювальна кредитна лінія" розуміється кредитна лінія, при якій при отриманні позичальником повної суми кредитних коштів і досягненні ліміту кредитування подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом упродовж терміну дії кредитного договору.

Згідно пункту 2.1. кредитного договору виконання позичальником своїх зобов'язань за договором забезпечується заставою транспортного засобу - КРАЗ 62055-064-02 2007 року випуску, який належить ТзОВ "Чер-Буд", а також порукою ТзОВ "Ромас", ТзОВ "Агрофірма "Угринів" , ТзОВ "Аро-Пласт-Плюс", ТзОВ "Дукат", фізичної особи Шведа Р.Т. (ідентифікаційний №2061020573), фізичної особи Фенчина О.Р. (ідентифікаційний №2330911178).

Пунктом 3.6. кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються виходячи із розміру процентної ставки, встановленої кредитним договором з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення (погашення) кредиту.

Нарахування та сплата процентів за користування кредитом по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи із фактичної кількості календарних днів у році. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (день надання кредиту та день погашення заборгованості за кредитним договором вважається одним днем).

У відповідності до пункту 3.7. кредитного договору позичальник зобов'язується здійснити повернення основної заборгованості за кредитним договором у строки, визначені Графіком погашення кредитної заборгованості (Додатком №1 до договору), а також щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом не пізніше останнього робочого дня кожного місяця.

У разі порушення умов кредитного договору позичальник зобов'язувався сплачувати кредитору пеню та інші санкції, передбачені кредитним договором (пункт 6.2. кредитного договору).

Відповідно до пункту 7.3. кредитного договору кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадках невиконання позичальником умов розділу 6 або пункту 3.9. кредитного договору, невиконання позичальником укладених договорів забезпечення, наявності фактів невиконання позичальником або його гарантами чи поручителями будь-яких інших своїх зобов'язань, значного погіршення фінансового стану позичальника, прийняття рішення про припинення або ліквідацію позичальника, порушення справи про банкрутство позичальника, подання до суду позову про визнання недійсним в цілому або в частині та/або неукладеним кредитного договору та/або будь-якого договору забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань.

Відповідно до пункту 9.1. кредитного договору договір набуває чинності з дати його укладання та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за ним (позичкової заборгованості, процентів за користування кредитом, штрафів та пені, відшкодування витрат та збитків кредитора).

Відповідно до пункту 10.2 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом, передбачених кредитним договором, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

В додатку №1 до кредитного договору сторони встановили та погодили графік повернення кредитних коштів, згідно з яким кредит повертається в період з 18.03.2008р. по 17.03.2013р. шляхом щомісячної сплати конкретних сум, вказаних у графіку.

На забезпечення виконання зобов'язань ТзОВ "Чер-Буд" (відповідача-1) за кредитним договором №010/08-3/3605 банком та відповідачами 2, 3, 4, 5 укладено 18.03.2008р. договори поруки: № 010/08-3/3605/2, № 010/08-3/3605/3, № 010/08-3/3605/4, № 010/08-3/3605/5, за умовами яких поручителі на добровільних засадах беруть на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями боржника - ТзОВ "Чер-Буд", які виникають з умов кредитного договору, а саме: повернути кредит в розмірі 328 950 грн. 00 коп., проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати всі інші умови кредитного договору в повному обсязі.

Відповідно до пунктів 2.1. договорів поруки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що й позичальник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

Згідно з пунктами 4.1 названих договорів поруки договори набирають чинності з дати їх підписання і діють до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань у повному обсязі.

Також порука припиняється, якщо банк в межах 3-річного терміну з дня настання строку виконання зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя (п.4 ст. 559 ЦК України).

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу-1 кредит, що підтверджується меморіальним ордером від 20.03.2008 року № оі 041009 (належним чином завірена копія вказаного меморіального ордера в матеріалах справи).

15.01.2010 р. банком та відповідачем -1 укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору, згідно з якою сторони дійшли згоди про збільшення процентної ставки за користування кредитом до 20% річних. та уклали новий графік повернення кредиту та сплати процентів( додаток №1 до додаткової угоди №1) Вказана додаткова угода укладена за згодою поручителів (належним чином завірені копії листів-підтверджень долучені до матеріалів справи ).

Додатковою угодою від 11.02.2011 року №2 до кредитного договору сторони дійшли згоди про зменшення процентної ставки за кредитом до 17% річних та уклали новий графік повернення кредиту та сплати процентів (додаток №1 до додаткової угоди №2) Ця додаткова угода укладена за згодою поручителів (належним чином завірені копії листів-підтверджень долучені до матеріалів справи ).

.

Додатковою угодою від 28.09.2011 року №3 до кредитного договору сторони, серед іншого, дійшли згоди про збільшення процентної ставки за кредитом до 20% річних та встановлення на період з 01.08.2011р. по 29.02.2012р. пільгової відсоткової ставки в розмірі 17% річних . Сторони також уклали новий графік повернення кредиту та сплати процентів (додаток №1 до додаткової угоди №3), яким встановлені конкретні щомісячні суми повернення кредиту та щомісячні суми процентів, які підлягають сплаті за період з 30.09.2011р. по 16.03.2013р. Ця додаткова угода також укладена за згодою поручителів (належним чином завірені копії листів-підтверджень долучені до матеріалів справи ).

28.09.2011р. до договорів поруки банком та відповідачами 2,3,4,5 були укладені Додаткові договори №1, в яких сторони погодили, зокрема, викласти пункт 1.2. договору поруки в новій редакції: сторони договору встановлюють, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Чер-Буд", які виникають з умов кредитного договору№010/08-3/3605 від 18.03.2008р. та всіх додаткових угод/договорів, що були укладені або будуть укладені в майбутньому до цього кредитного договору, а саме: повернути кредит в розмірі 328 950 грн. 00 коп., сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 17% річних за період з 01.08.2011 року по 29.02.2012 року, у розмірі 20% річних з 01.03.2012 року або при виникненні протермінування більш ніж на 30 календарних днів за черговими платежами по кредитах позичальника, ТзОВ "Ромас", Шведа Романа Тимофійовича та Фенчина Олега Романовича, комісійну винагороду, неустойку (штрафи, пеню) в розмірі та у строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати всі інші умови кредитного договору в повному обсязі цих зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов кредитного договору з січня 2012р. відповідач-1 не сплатив щомісячних платежів на повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.

У відповідності до п.7.3 кредитного договору 15.10.2012 року позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою №С-14-120-1-10-3590 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 88 966, 35грн.(76 755,00грн. заборгованість за кредитом, 9476,96 заборгованість по процентах, 2734,39 грн. пеня) упродовж 30 календарних днів з моменту отримання вимоги, яку відповідач-1 отримав 19.10.2012р., однак не виконав.

На підставі пунктів 2.5. договорів поруки позивач надіслав поручителям (відповідачам-2, 3, 4, 5) вимоги №С-14-120-1-10-3592, №С-14-120-1-10-3586, №С-14-120-1-10-3584 та № №С-14-120-1-10-3588 про погашення кредитної заборгованості відповідача-1 за кредитним договором в сумі 88 966 грн. 35 коп., які отримані 19.10.2012р..відповідачами - 2,3,4,5, проте залишені без відповіді та без задоволення.

Вимоги та докази їх вручення відповідачам в матеріалах справи, т.1 а.с. 49-58).

Як вбачається з матеріалів справи, після порушення провадження у справі відповідач-1 частково погасив заборгованість за кредитом в сумі 16 750 грн. 17 коп., що підтверджено платіжними дорученнями від 06.08.2013 року №1 на суму 14 710 грн. 17 коп. та №2 від 06.08.2013р. на суму 2 040 грн. 00 коп. та не заперечується сторонами.

Дослідивши всі обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст.345 ГК України).

Згідно визначення ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч.1 ст. 546 ЦК виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.(ч. 1 ст. 549 ЦК).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання( ч.3 ст. 548 ЦК).

Відповідно до ст.553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно із ст. 554 ЦК у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов кредитного договору від 18.03.20008р. №010/08-3/3605 банк надав відповідачу-1 кредит, за користування яким відповідач мав сплачувати проценти в розмірі 16,5% річних. Виконання зобов'язань відповідачем -1 за кредитним договором забезпечене пенею та порукою. Договори поруки укладені банком та відповідачами - 2,3,4,5., за згодою яких розмір річних за кредитним договором в подальшому був збільшений до 17% та 20% річних..

За умовами кредитного договору відповідач-1 мав повернути кредит та сплатити проценти за користування в термін до 17.03.2013р. шляхом щомісячної сплати відповідних сум згідно з графіком повернення кредиту та сплати інших платежів. Останній графік укладений сторонами 28.09.2011р. (додаток №1 до додаткової угоди №3 до кредитного договору)

В порушення умов кредитного договору відповідач-1 з січня 2012р. не сплачував коштів на повернення кредиту та процентів, у зв'язку з чим банк надіслав 15.10.2012р. вимоги відповідачу-1 та поручителям (відповідачам-2,3,4,5) про погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 88 966, 35грн.(76 755,00грн. заборгованість за кредитом, 9476,96 заборгованість по процентах, 2734,39 грн. пеня), які залишені без задоволення.

Після порушення місцевим судом провадження у справі (21.11.2012р.) скаржник частково погасив 06. 08.2013р. заборгованість за кредитом в сумі 16 750, 17 грн., тому провадження у справі в цій частині позовних вимог було правомірно припинене місцевим судом на підставі пункту 1 -1 статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Проти решти суми боргу - 60 004,83грн.заборгованості за кредитом та 9476,96грн. заборгованості по процентах, - скаржник не заперечує. Однак, посилаючись на ч.4 ст.559 ЦК, вважає припиненими договори поруки, оскільки в договорах поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, і упродовж 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання банком не пред'явлені вимоги до поручителів.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника як такі, що суперечать закону та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договорами поруки (абз. 2 п.4.1) встановлено, що порука припиняється , якщо банк в межах 3-річного терміну з настання строку виконання боржником зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя.. Кредитним договором встановлено строк виконання зобов'язань до 17.03.2013р. Відповідач -1 з січня 2012р.не сплачує щомісячні платежі за кредитним договором, встановлені графіком - додатком №1 до додаткової угоди №3 до кредитного договору, у зв'язку з чим банк скористався своїм правом вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів. Вимога надіслана 15.10.2012р. Отже, 3-річний строк для пред'явлення вимоги, встановлений договором, банком не пропущений і порука не припинена (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13 лютого 2013 р. у справі N 6-3цс13)..

Відтак, апеляційний суд вважає, що місцевим судом правомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення 60 004,83грн.заборгованості за кредитом та 9476,96грн. заборгованість по процентах.

Поряд з тим, колегія суддів частково погоджується з доводами скаржника та вважає помилковим висновок місцевого про задоволення позову в частині стягнення 1730, 14 грн. пені за прострочення сплати кредитних коштів та 361, 68 грн.. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий суд погодився з розрахунком пені, поданим позивачем 29.08.2013р.( т.2, а.с36), в якому вказано, що розрахунок пені проведено за період з 28.02.2012р. по 28.08.2012р. Проте, фактично пеня нарахована за період з 01.02.2012р. по 31.08.2012р., що становить 213 днів (лютий - 29днів, березень - 31 день, квітень - 30днів, травень - 31 день, червень - 30 днів, липень - 31 день, серпень -31 день), за несплату чергових платежів за січень 2012р. - липень 2012р. згідно з графіком - Додатком № 1 до додаткової угоди №3 від 28.09.2011р. до кредитного договору.

В силу ч.6 ст. 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Кредитним договором не встановлено інший період нарахування пені.

Отже, нарахування пені на суму боргу за кожен місяць припиняється через 6 місяців від дня , коли зобов'язання мало бути виконане згідно з графіком. Так, за січень 2012р. платежі мали бути сплачені по 31.01.2012р., проте не сплачені. Відтак, нарахування пені на суму боргу за січень 2012р. починається з 01.02.2012р. і припиняється 31.07.2012р. На суму боргу за інші місяці (лютий - липень 2012р.) нарахування пені починається з наступного місяця( 01.03.2012р., 01.04.2012р. і т.д.) і припиняється відповідно пізніше - через 6 місяців (31.08.2012р., 30.09.2012р. і т.д.) Однак, як вбачається з розрахунку позивача, сума заборгованості за січень 2012р. неправомірно включена позивачем в загальну суму боргу, від якої за серпень 2012 р. нарахована пеня. Водночас, лише на суму боргу за січень 2012р. пеня нарахована за 7 місяців з порушенням норм ч.6 ст. 232 ГК. В решті розрахунок позивача є вірним, оскільки на суму боргу за інші місяці ( лютий-липень 2012р.) пеня нарахована в межах 6-місяного строку.

Пеня за серпень 2012р. має вираховуватися від суми боргу за лютий-липень 2012р. без врахування суми боргу за січень 2012р., та становить 395,93грн. за прострочення сплати кредиту, 71.57грн. за прострочення сплати процентів.

Таким чином, до задоволення підлягає пеня в сумі 1678.81грн. за несплату кредиту та в сумі 346.52грн. за несплату процентів.

Статтею 49 ГПК визначений порядок розподілу між сторонами господарських витрат, в т. ч. судового збору, за наслідками розгляду спору. Так, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ( ч.1 ст.49).

Водночас, частиною 2 названої статті встановлено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір підлягає покладенню на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням заборгованості по кредиту в сумі 16 750, 17 грн., яку відповідач-1 сплатив з порушення строків сплати, встановлених договором, після звернення позивача з позовом до суду та порушення судом провадження у справі, оскільки і в цій частині спір виник з вини відповідачів.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що при вирішенні спору місцевий суд не повністю дослідив всі обставини справи, не врахував положень ч.6 ст.232 ГК при визначенні суми пені, яка підлягає стягненню. Відтак, в частині стягнення пені та судового збору рішення місцевого суду належить скасувати, прийняти нове, яким стягнути 1678.81грн. пені за несплату кредиту, 346.52грн.пені за несплату процентів та 1765,14грн.судового збору.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на сторони пропорційно до задоволених апеляційний вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу задоволити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 17.09.2013 року у справі № 5015/4948/12 в частині стягнення 1730, 14 грн. пені за прострочення сплати кредитних коштів, 361, 68 грн.. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом та 1766,48грн. судового збору (п.3 резолютивної частини рішення) скасувати. В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути 1678.81грн. пені за несплату кредиту, 346.52 грн. пені за несплату процентів та 1765,14грн.судового збору.

В решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", ідент. код 14305909, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", ідент. код 20846070, місцезнаходження: 79000,м. Львів, вул.Матейка,8, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Чер-Буд", ідент. код 31913325, місцезнаходження; 80100, м Червоноград Львівської області, вул. Корольова,6 - 0, 66грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 28.11.2013р.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

суддя Зварич О.В.

суддя Якімець Г.Г.