Постанова

від 13.11.2013 по справі 804/12863/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 р. Справа № 804/12863/13-а Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рижкофф» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, про визнання протиправним та скасування наказу, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ :

30.09.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рижкофф» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати Наказ №429 від 27.06.2013р. про призначення перевірки; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000062320 та №0000072320 від 15.08.2013р.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки не ґрунтуються на законі та прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав. Також, зазначає, що наказ про призначення перевірки є неправомірним, а отже підлягає скасуванню.

Позивач надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Надав заперечення проти позову, згідно якого вважає, що податкова інспекція мала законні підстави для проведення перевірки, а податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до виявлених у ході перевірки обставинам справи.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що податковим органом з 01.07.2013 р. по 19.07.2013 р була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Рижкофф» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Дніпропаксервіс» (код 34734098), ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_1), ТОВ «Дніпропром» (код 31624305) за період з 01.04.2011 по 30.06.2011.

По результатам проведення вказаної перевірки податковим органом було складено Акт від 26.07.2013 р. № 70/26.2-339772597 (надалі - Акт перевірки), яким встановлені наступні порушення:

- п. 44.1 ст.44, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого, ТОВ «Рижкофф» завищено суму ПДВ на загальну суму 29 975 грн., яка віднесена до складу податкового кредиту по періодам: травень 2011 року - 19 703 грн., червень 2011 року - 10 272 грн.

- п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення збитків на суму 149 875 грн.

- п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копії при здійсненні податкового контролю, передбачених Податковим кодексом.

Не погоджуючись з такими висновками, позивач надав заперечення на Акт перевірки до контролюючого органу (лист від 15.08.2013 р. №32). Висновок розгляду зазначеного заперечення суду не відомий.

На підставі Акту, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000062320 від 15.08.2013 р. про необхідність сплати ПДВ у сумі 29975,00 грн. (в тому числі штрафна санкція 1,00 грн.), № 0000072320 від 15.08.2013 р. про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 149875,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Щодо підстав проведення перевірки суд зазначає наступне.

Позивач у своєму позові виклав обставини, згідно яких вважає, що податковий орган не мав підстав для проведення перевірки, оскільки в Акті перевірки не зазначено з яких саме підстав було призначено перевірку, вказаний лише Наказ №429 від 27.06.2013 р., який ним отримано не було.

Також пояснює, що підприємство не мало можливості надати документи до перевірок, оскільки не було отримано запитів про їх надання. За таких обставин вважає наказ про призначення перевірки неправомірним.

Згідно заперечення відповідача, перевірка була проведена на підставі наказу №429 від 27.06.2013 р.

10.01.2013 р. до Державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців внесено судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи. Станом на дату перевірки ТОВ «Рижкофф» має стан - «28», триває процедура припинення.

Згідно пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), документальна позапланова перевірка проводиться, коли розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Проте, ніяких належних доказів в підтвердження або спростування зазначених обставин до суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що оскаржений наказ є актом індивідуальної дії та припинив свою дію після його виконання - тобто проведення перевірки, а відтак вже не може бути скасованим після його виконання.

Таким чином, позовна вимога в частині визнання протиправним та скасування Наказу №429 від 27.06.2013 р. про призначення перевірки, задоволенню не підлягає.

З матеріалі справи вбачається, що при проведенні перевірки податковим органом використано наступні документи:

- договори поставки, банківські виписки, картки бухгалтерських рахунків;

- Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДНІПРОПАКСЕРВІС» (код -34734098) щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Редан» (код 30259193), ТОВ «Квалітет- Плюс» (код 31369890) за червень 2011 року, ТОВ «Аркада і К» (код 37189154) за січень 2012 року, ТОВ «Український інвестиційний холдинг» (код 33547165) за травень 2011 року;

- податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року (вх. №9002885963 від 22.07.2010);

- Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дніпропром» (код 31624305), щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р.;

- Акт про результати документальної невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником з ТОВ «Камєлан Трейд» (код 37302941) за травень 2011 року;

- Акт про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно - Промислова Група «Рейнфорд» (код 33972597) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.10 по 30.09.11 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 по 30.09.11;

- податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2011 року (вх. №9004239830 від 20.06.2011);

- податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2011 року (вх. №9005043544 від 20.07.2011);

- декларація з податку на прибуток підприємства за II квартал 2011 року ( вх. № 9006323100 від 09.08.2011);

- дані інформаційних ресурсів податкових органів.

Судом встановлено, що у період, який перевірявся позивач мав господарські відносини з ТОВ «Дніпропаксервіс» (код 34734098), ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) та ТОВ «Дніпропром» (код 31624305).

Згідно Акту перевірки контролюючим органом встановлені наступні порушення.

Щодо відносин з ТОВ «Дніпропром».

СДПІ у м. Дніпропетровську МГУМ отримано від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська акт від 15.06.2012 №150/227-31624305 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дніпропром», щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011 р», у якому зазначено наступне.

Згідно поданої декларації з податку на прибуток підприємства за II кв. 2011р. від 09.08.2011р. №1154093 та додатків до неї амортизаційні відрахування підприємством не нараховувались, основні фонди на балансі підприємства відсутні. Розрахунки податку з власників транспортних засобів, збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1-11 півріччя 2011року не подавалися.

Зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ «Дніпропром» знаходиться на обліку у ДПІ Ленінського району м. Дніпропетровська зі станом 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Згідно Довідки ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про встановлення місцезнаходження платника від 23.01.2012р. №1304/7/26-50 встановити місцезнаходження платника податків не є можливим.

До перевірки не надані податкові, видаткові та товаротранспортні накладні.

На дату складення зустрічної звірки стан платника - «9» - ФОРМА 18-ОПП - ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПЛАТНИКА ПОДАТКІВ ЗА МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯМ (МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ).

Згідно довідки ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про встановлення місцезнаходження платника від 12.12.2011р. № 2162/7 встановити місцезнаходження платника податків не є можливим.

З огляду на вищенаведене, податковий орган дійшов висновку, що у ТОВ «Дніпропром» та його постачальників відсутні необхідні умови для досягнення результатів проведення фінасово-господарських операцій щодо поставки товару (молочної сировини) в силу відсутності трудових ресурсів, відсутності основних засобів, складських або виробничих приміщень, транспортних засобів та товару.

Враховуючи вищевикладене по ТОВ «Дніпропром», відсутній факт реального вчинення господарських операцій за травень місяць 2011 р.

Щодо відносин з ТОВ «Дніпропаксервіс».

В ході проведення позапланової невиїзної перевірки встановлено, що ТОВ «ТПГ «Рейнфорд» та ТОВ «Дніпропаксервіс» уклали договір постачання №450866 від 18.03.2011, згідно якого ТОВ «ТПГ «Рейнфорд» - «Покупець», а ТОВ Дніпропаксервіс» - «Постачальник».

Від ВПМ Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська отримано висновок, щодо наявності ознак фіктивності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ДНІПРОПАКСЕРВІС», згідно якого проведено обстеження податкової адреси: 61000 ХАРКІВСЬКА ОБЛ., М. ХАРКІВ, ВУЛ. ГАРІБАЛЬДІ, БУД. 4, KB. 1. За результатами проведених заходів встановлено, що за даною адресою підприємство ТОВ «ДНІПРОПАКСЕРВІС» не знаходиться.

Підприємством ТОВ «ДНІПРОПАКСЕРВІС» не надані документи, що підтверджують формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств, податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень, червень 2011 року, а саме:

-податкові накладні,

-накладні, акти викопаних робіт (послуг),

-фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів за вчиненим правочином - платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші,

-фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг),

-господарські договори.

-журнали-ордери та відомості по рахунку 631, 361, 685 та іншим.

У зв'язку з тим, що підприємством не надані оборотно-сальдові відомості по рахунках 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями», 631 «розрахунки з вітчизняними покупцями», оборотно- сальдові відомості по рахунку 68 «Авансові платежі», не можливо проаналізувати стан дебіторської/кредиторської заборгованості по взаєморозрахункам з контрагентами за травень, червень 2011 року.

Підтвердити факт сплати за послуги/товари реалізованих/придбаних підприємством ТОВ «ДНІПРОПАКСЕРВІС» не має можливості у зв'язку з тим, що підприємством не надано до перевірки банківські виписки, платіжні доручення тощо.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ПП «Редан» (код ЄДРПОУ 30259193), ТОВ «Квалітет - Плюс» за червень 2011 року, ТОВ «Український інвестиційний холдинг» за травень 2011 року не мали мети настання реальних наслідків.

До перевірки не надані податкові, видаткові та товаро - транспортні накладні.

СДПІ м. Дніпропетровську МГУМ отримано від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська ДПС «Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДНІПРОПАКСЕРВІС» щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Редан», ТОВ «Квалітет - Плюс» за червень 2011 року, ТОВ «Аркада і К» за січень 2012 року, ТОВ «Український інвестиційний холдинг» за травень 2011 року» №417/224/34734098 від 28.01.2013 року, у якому зазначено наступне.

Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «ДНІПРОПАКСЕРВІС» щодо підтвердження господарських відносин із ПП«Редан», ТОВ «Квалітет - Плюс» за червень 2011 року, ТОВ «Аркада і К» за січень 2012 року, ТОВ «Український інвестиційний холдинг» за травень 2011 року.

Зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство відсутнє за місцезнаходженням.

За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності встановлено відсутність необхідних трудових ресурсів виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання та інших основних фондів (декларація на прибуток), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

З огляду на вищенаведене, податковий орган дійшов висновку, що у ТОВ «ДНІПРОПАКСЕРВІС» та його постачальників відсутні необхідні умови для досягнення результатів проведення фінасово -господарських операцій щодо поставки товару (молочної сировини) в силу відсутності трудових ресурсів, відсутності основних засобів, складських або виробничих приміщень, транспортних засобів та товару.

Щодо відносин з ФОП ОСОБА_2

У ФОП ОСОБА_2 та його постачальників відсутні необхідні умови для досягнення результатів проведення фінасово-господарських операцій щодо поставки товару в силу відсутності трудових ресурсів, відсутності основних засобів, складських або виробничих приміщень, транспортних засобів та товару.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Рижкофф» сформовано валові витрати по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2, діяльність якого не спрямована на реальне настання наслідків. Перевіркою повноти визначення ТОВ «Рижкофф» валових витрат по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 за період з 01.05.2011 по 30.05.2011, відображеного у декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року.

До ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська листом № 1779/7/22-418 від 09.04.2012р. від ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська надійшли матеріали «Щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Камєлан Трейд» з питань здійснення фінансово - господарських операцій та формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період січень, травень, серпень 2011р.» (акт від 09.04.12 за № 176/224/37302941) за результатами якого встановлено наступне.

Станом на дату складання акту має «14» стан - визнано банкрутом.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області по справі №38/5005/1556/2012 від 01.03.2012р. порушено 22.02.2012р. провадження у справі про банкрутство ТОВ «Камєлан Трейд» (ЄДРПОУ 37302941) за заявою кредитора ТОВ «Компанія «Терра Агро» (ЄДРПОУ 37374969), відповідно до процедури, передбаченої статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно поданої податкової звітності розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин ТОВ «Камєлан Трейд» у 2011р. також не подавався.

Також, згідно поданої податкової звітності податковий розрахунок земельного податку, податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності ТОВ «Камєлан Трейд» у 2011р. не подавався.

В той же час, за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, встановлено відсутність:

1. трудових ресурсів (згідно висновку ВПМ на підприємстві працевлаштована 1 особа);

2. виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, (декларація з податку на прибуток у 2011р. не подавалась), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Вищевикладене свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно- матеріальних цінностей.

Таким чином, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «Камєлан Трейд».

В ході перевірки не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ТОВ «Камєлан Трейд» - ФОП ОСОБА_2 - ТОВ «Рижкофф».

З огляду на вищенаведене податковий орган дійшов висновку, що у ФОП ОСОБА_2 та його постачальників відсутні необхідні умови для досягнення результатів проведення фінасово-господарських операцій щодо поставки товару в силу відсутності трудових ресурсів, відсутності основних засобів, складських або виробничих приміщень, транспортних засобів та товару.

З приводу зазначеного, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд звертає увагу, що у Акті перевірки відповідач посилається виключно на Акти зустрічних звірок контрагентів позивача. Ніякі порушення (ненадання первинної документації, дефектність первинних документів тощо) з боку позивача у Акті перевірки не визначені.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

Відповідно до п. 73.5 ст.73 Податкового кодексу з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а саме Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» від 27.12.2010 р. № 1232 (надалі - Порядок).

Відповідно до Порядку за результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням,

податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

У разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року N 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

Щодо висновку відповідача про нікчемність укладених правочинів.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Правочини, зазначені в Акті перевірки, до теперішнього часу не визнані недійсними у судовому порядку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

При цьому обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з іншими контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Суд вважає, що нікчемність правочину має бути встановлена виключно законом, а не актом перевірки, незважаючи на те, які факти в цьому акті відображені. Висновки акту перевірки, у будь-якому разі, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року зазначено наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань податкових органів є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право податкових органів самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, зазначені платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої контролюючим органам не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Стосовно посилання відповідача на дані інформаційних ресурсів податкових органів, суд зазначає наступне.

Основним засобом встановлення порушень платника податків та причетності ланцюгу постачання до платника податку як кінцевого вигодо набувача були зроблені на підставі співставлення інформаційних баз в розрізі контрагентів.

Інформаційні бази даних податкової не мають статусу офіційних, не сертифіковані і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджена практикою (Постанови ВАСУ від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11). Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Також, суд критично оцінює використання відповідачем Актів зустрічних перевірок контрагентів позивача, як підстави для висновків оскаржуваної перевірки, оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах ВСУ від 06.04.2004р. по справі 8/140, від 29.10.2010р. по справі 21-14-а10, від 31.01.2010р. по справі № 21-47а10, де встановлено, якщо контрагент платника податку не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це не тягне відповідальності та негативних наслідків для самого платника податку.

Більш того, згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» віл 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини другої ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Так, у справі «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до - надзвичайного обтяженню компанії заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Аналогічні висновки Європейського Суду з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії ». Також, у справі «Інтерсплав» проти України » (2007 рік, заява № 803/02), Суд, у п. 38 рішення зазначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання».

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит / бюджетне відшкодування вимогам ст. 1 Протоколу № 1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит / бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо / повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників.

Відповідно, Суд констатував факт порушення ст. 1 Протоколу № 1, якою гарантується право на мирне володіння майном.

Рішення ж Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах ВСУ від 06.04.2004 року у справі 8/140, від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10, від 31.01.2010 у справі № 21-47а-10.

За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що Акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне задовольнити частково адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рижкофф» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, про визнання протиправним та скасування наказу, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рижкофф» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, про визнання протиправним та скасування наказу, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000062320 від 15.08.2013 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000072320 від 15.08.2013 р.

В іншій частині позову відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рижкофф» судовий збір в розмірі 674,45 грн. (шістсот сімдесят чотири гривні 45 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили 13.11.13 СуддяВ.С. Парненко В.С. Парненко