Ухвала

від 22.01.2015 по справі 804/12863/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2015 рокусправа № 804/12863/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року по справі № 804/12863/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рижкофф» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рижкофф» звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу №429 від 27.06.2013р. про призначення перевірки; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000062320 та №0000072320 від 15.08.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при призначенні перевірки у відповідача були відсутні підстави та обставини для її проведення. Крім того, за період квітень-червень 2011 року відповідачем було проведено планову перевірку ТОВ «Рижкофф», під час якої було перевірено взаємовідносини з контрагентами, внаслідок чого позивач вважає, що проведення повторної перевірки може привести до того, що підприємству буде двічі нараховано суму недоїмки з певного виду податку та штрафних санкцій. Також позивач зазначає, що всі договори, укладені з контрагентами мали товарний характер, укладались з метою ведення господарської діяльності та для досягнення економічних результатів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000062320 від 15.08.2013 р. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000072320 від 15.08.2013 р. В іншій частині позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що акти зустрічних звірок контрагентів позивача не свідчать про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зазначає, що позивачем не надано до перевірки первинні документи, що підтверджують факт реального здійснення господарських операцій.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, з 01.07.2013 р. по 19.07.2013 р. відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Рижкофф» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Дніпропаксервіс», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Дніпропром» за період з 01.04.2011 по 30.06.2011.

По результатам проведення вказаної перевірки податковим органом було складено акт від 26.07.2013 р. № 70/26.2-339772597, яким встановлені наступні порушення:

- п. 44.1 ст.44, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, ТОВ «Рижкофф» завищено суму ПДВ на загальну суму 29 975 грн., яка віднесена до складу податкового кредиту по періодам: травень 2011 року - 19 703 грн., червень 2011 року - 10 272 грн.

- п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено нараховану суму податку на прибуток у розмірі 37 469 грн.

- п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копії при здійсненні податкового контролю, передбачених Податковим кодексом.

На підставі акту, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000062320 від 15.08.2013 р. про необхідність сплати ПДВ у сумі 29975,00 грн. (в тому числі штрафна санкція 1,00 грн.), № 0000072320 від 15.08.2013 р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 37 469 грн.

Згідно п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно Акту перевірки контролюючим органом встановлені порушення щодо відносин з ТОВ «Дніпропром», ТОВ «Дніпропаксервіс», ФОП ОСОБА_1

Так, за позицією відповідача факти, викладені в акті перевірки свідчать про неможливість здійснення операцій з купівлі/продажу товарів (робіт, послуг) та про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства визначено не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Судом першої інстанції задоволено позовні вимоги з огляду на те, що у акті перевірки відповідач посилається виключно на акти зустрічних звірок контрагентів позивача. Також судом першої інстанції зазначено, що ніякі порушення (ненадання первинної документації, дефектність первинних документів) з боку позивача у акті перевірки не визначені (а. с. 79).

Колегія суддів вважає, що зазначені висновки спростовуються матеріалами, що містяться у справі.

Відповідно до акту перевірки одним з порушень визначено порушення п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України - ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копії при здійсненні податкового контролю, передбачених Податковим кодексом.

Крім того, у матеріалах справи відсутні копії первинних документів, які, згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фіксують факти здійснення господарських операцій та, відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України надають право на віднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг.

Отже, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які товариство посилається, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Враховуючи, що позивач до суду не з'являється, за адресою та телефоном, вказаними в адміністративному позові не знаходиться, у суду апеляційної інстанції відсутня можливість витребувати у позивача відповідні докази.

Разом з тим, за приписами ч.1, ч.2 ст.86 КАС України суд повинен оцінювати докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні і ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

З огляду на те, що у матеріалах справи відсутні копії первинних документів, які підтверджують факти здійснення господарських операцій, колегія суддів не вбачає підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000062320 та №0000072320 від 15.08.2013р.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст. 202 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального управління Міндоходів задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року скасувати.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 11 лютого 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова