Постанова

від 25.11.2013 по справі 910/10024/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2013 р. Справа№ 910/10024/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

Від позивача: Пшенько С.М. - представник за довіреністю.

Від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАД 2005",

на рішення Господарського суду м. Києва від 23.07.2013 року

у справі №910/10024/13 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Технік"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАД 2005"

про стягнення 134 965,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт Технік" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАД 2005" про стягнення 134 965,87 грн., з яких 122 581,06 грн. основного боргу, 10 362,80 грн. пені та 2 022,01 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 23-08/22 від 23.08.2012 року щодо оплати за поставку та монтаж обладнання.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.07.2013 року у справі № 910/10024/13 позов задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лад 2005" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Технік" 122 581 (сто двадцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят одну) грн. 06 коп. основного боргу, 10 358 (десять тисяч триста п'ятдесят вісім) грн. 67 коп. пені, 2022 (дві тисячі двадцять дві) грн. 01 коп. річних, 2699 (дві тисячі шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 23 коп. судового збору.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідач не здійснив решту сплати, оскільки позивачем було поставлено неякісний товар.

Крім того, апелянт стверджує, що розмір пені, заявленої позивачем, перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ.

Також, апелянт зазначає, що відповідно до п. 7.1. договору № 23-08/22 від 23.08.2012 року він припинив свою дію 31.12.2012 року, у зв'язку з чим неможливе нарахування пені за цим договором.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Відповідачем не використано наданого йому законом права на участь його представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено. Матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, а саме поштове повідомлення №09795441.

За приписами ч. 1 ст. 98 ГПК України про прийняття апеляційної скарги до провадження апеляційний господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або про відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфорт Технік" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАД 2005" (покупець) був укладений договір № 23-08/22, за умовами якого покупець приймає, а продавець поставляє товар в кількості, асортименті та в строки, визначені в специфікаціях № 1, 2 (продукція). Продавець здійснює монтаж і наладку продукції на об'єкті покупця, а покупець оплачує продукцію, виконані роботи на умовах та у строк, визначених договором.

Відповідно до п. 3.1. договору продукція поставляється та монтується за адресою покупця: м. Київ, вул. Малишка,3.

Пунктом 3.2. сторони узгодили, що продавець здійснює монтаж і наладку дверей за умов технічної готовності і оплати до 26 жовтня 2012р.

Встановлено, що додатковими угодами № 1 від 07.09.2012 року та № 2 від 22.11.2012 року сторони внесли зміни до договору № 23-08/22 від 23.08.2012 року, доповнивши договір пунктом 1.5, відповідно до якого загальна сума договору складає 322 581,07 грн. з ПДВ та визначили порядок здійснення розрахунків.

Відповідно до п.4.1 договору в редакції додаткової угоди № 2 до договору, покупець оплачує продукцію і виконані роботи згідно додатків № 1, 2 до договору, на підставі рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною договору.

У додатковій угоді № 1 до договору сторони зазначили, що вартість дверей та їх монтажу по договору на суму 321 658,45 грн. з ПДВ покупець оплачує шляхом передплати у розмірі 50% від суми договору протягом 3-х банківських днів з дня підписання договору, повна оплата продукції здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту повідомлення покупця про наявність продукції на складі продавця; оплата монтажу - протягом 3-х банківських днів з дати підписання акта повністю виконаних робіт.

Відповідно до додатку № 2 до договору згідно додаткової угоди № 2 до договору оплату монтажу на об'єкті на суму 922,62 грн. з ПДВ покупець здійснює протягом 3-х банківських днів з дати підписання акта повністю виконаних робіт.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивач поставив обладнання та виконав їх монтаж на загальну суму 322 581,06 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) № 1 від 09.10.2012 року за жовтень 2012 року на суму 196 678,55 грн., № 2 від 29.10.2012 року за жовтень 2012 року на суму 124 979,89 грн., № 3 від 22.11.2012 року за листопад 2012 року на суму 922,62 грн. по договору № 23-08/22, які підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

Встановлено, що позивач виставив відповідачу рахунки-фактури № СФ-0000425 від 23.08.2012 року на суму 321 658,45 грн. вартості обладнання та їх монтажу та № СФ-0000590 від 22.11.2012 року на суму 922,62 грн. вартості монтажу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості обладнання та її монтажу виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 200 000,00 грн., а саме: 31.08.2012 року - кошти у сумі 50 000,00 грн., 21.09.2012 року - 50 000,00 грн., 09.11.2012 року - 20 000,00 грн., 23.11.2012 року - 30 000,00 грн., 14.12.2012 року - 50 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 122 581,06 грн.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що відповідач не здійснив решту сплати, оскільки позивачем було поставлено неякісний товар, оскільки, як встановлено вище, акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) були підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

Крім того, в матеріалах відсутні докази звернення відповідача з претензією до позивача щодо якості поставленого матеріалу та виконаних позивачем робіт.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 122 581,06 грн. заборгованості по оплаті за поставлені матеріали та виконаних позивачем робіт за Договором № 23-08/22 від 23.08.2012 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені та 3 % річних судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 2 022,01 грн. 3% річних.

Перевіривши правильність нарахування 2 022,01 грн. 3% річних за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані позовні вимоги є обґрунтованими та вірними, а тому підлягають задоволенню.

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків проведення розрахунків за продукцію, монтажні та пусконалагоджувальні роботи, покупець виплачує неустойку у розмірі 0,2 % від загальної суми договору за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної суми договору.

Позивачем нараховано відповідачу 10 362,80 грн. пені.

Відповідно до п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013р. "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені.

З розрахунку позивача вбачається, що останнім нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, оскільки встановлений п. 6.2 договору розмір пені перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

За таких обставин, судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що розмір пені заявленої позивачем перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, як необґрунтовані.

Перевіривши правильність нарахування 10 362,80 грн. пені за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія погоджується з розрахунком пені суду першої інстанції та приходить до висновку суду про те, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 10 358,67 грн.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що відповідно до п. 7.1. договору № 23-08/22 від 23.08.2012 року він припинив свою дію 31.12.2012 року, у зв'язку з чим неможливе нарахування пені за цим договором, оскільки, як вбачається з п. 7.1. договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами умов даного договору.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судом першої інстанції вірно дотримані вимоги ст. 49 ГПК України щодо покладення судового збору за подання позовної заяви на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАД 2005" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.07.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.07.2013 року у справі № 910/10024/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/10024/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна