Постанова

від 11.09.2013 по справі 804/9107/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 р. Справа № 804/9107/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Рищенко А. Ю., при секретарі судового засідання -Шайді О.В., за участю: представника позивача - представника відповідача - Фрідмана В.Б., Мадалиць В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2013 року № 0000252204, № 0000262204, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2013 року № 0000252204, № 0000262204.

Ухвалою суду від 28.08.2013 року було відкрито провадження у справі після усунення недоліків такої згідно ухвали суду від 10.07.2013 року та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 11.09.2013 року було замінено первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес» відповідачем були зроблені протиправні висновки щодо встановлених порушень вимог чинного законодавства, які призвели до винесення необґрунтованих та протиправних податкових повідомлень-рішень від 27.02.2013 року за № 0000252204, № 0000262204. Відповідно останніх позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 26 916, 00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 1, 00 грн., збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 30 954, 00 грн.

Просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 року за № 0000252204, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32495188) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 26 916, 00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 1, 00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 року за № 0000262204, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32495188) з податку на прибуток приватних підприємств на 30 954, 00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, та пояснив, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою була встановлена нереальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Молагробізнес», а саме: встановлена відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення останнім операцій по ланцюгу з постачальником ПП «Росточек» за червень 2011 року. В ході перевірки було встановлено, що ПП «Росточек» здійснювало господарські операції з використанням підприємства з ознаками фіктивності, а отже його діяльність була спрямована на отримання податкової вигоди, що виразилось в декларуванні незаконно сформованого податкового кредиту та валових витрат. А це в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму 30 953, 69 грн. у ІІ кварталі 2011 року та завищення податкового кредиту у червні 2011 року на суму 26 916, 26 грн., податку на додану вартість - 26 916, 26 грн. Тому, винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та не підлягають скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.

Згідно даних копії Довідки серії АА за № 693506 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копії Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області було здійснено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32495188) (далі за текстом - ТОВ «Молагробізнес»). Видами діяльності останньої за КВЕД-2010 є: перероблення молока, виробництво масла та сиру, будівництво житлових і нежитлових будівель, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах.

У період з 07.02.2013 року по 08.02.2013 року, з урахуванням наказу від 07.02.2013 року за № 170, з 07.02.2013 року (на 2 робочі дні) податковою інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Молагробізнес» під час здійснення взаємовідносин з ПП «Росточек», їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2011 року.

Вказану перевірки було проведено на підставі довідки № 38-065/10/04-065 від 25.08.2011 року, виданої Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, наказу на здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Молагробізнес» від 07.02.2013 року за № 170, згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, пп. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України. Перевірку проведено з відома директора ТОВ «Молагробізнес».

Хід та результати проведеної перевірки були зафіксовані відповідачем в акті перевірки від 11.02.2013 року за № 347/224/32495188.

Під час перевірки відповідачем були використані дані акту перевірки Кегичівського відділення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 05.11.2012 року за № 146/40-058/36870695 про відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності між ПП «Росточек» (ідентифікаційний код юридичної особи - 36870695) та ТОВ «Інтер-плюс» (ідентифікаційний код юридичної особи - 25525212) у червні 2011 року, надані позивачем копії первинних документів, а саме: податкові/видаткові накладні за період червень 2011 року, банківські документи, картка рахунку: 361, установчі документи, договір № 31/05-11 від 31.05.2011 року, декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Так, відповідач прийшов до таких висновків: документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлена нереальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Молагробізнес», а саме: відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Молагробізнес» операцій по ланцюгу з постачальником ПП «Росточек» за червень 2011 року; порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість на загальну суму - 26 916, 26 грн. у червні 2011 року, в порушення пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток підприємств на суму - 30 953, 69 грн. у ІІ кварталі 2011 року.

Як зазначило ТОВ «Молагробізнес», 11.02.2013 року ним було отримано акт перевірки для ознайомлення та складання заперечень. Та, не погодившись із викладеними у ньому висновками щодо встановлених порушень вимог чинного законодавства, 15.02.2013 року надав відповідачу свої заперечення. Проте, листом від 22.02.2013 року за № 3882/10/22-4-20 орган податкової служби повідомив позивача про те, що його заперечення до уваги ним не приймаються. Адже висновки даного акту перевірки відповідають дійсності та викладені з урахуванням вимог чинного законодавства.

Тому, висновки акту перевірки стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 27.02.2013 року № 0000252204, № 0000262204.

Використовуючи надане податковим законодавством право щодо адміністративного оскарження винесених рішень контролюючого органу за результатами проведеної перевірки, позивач звернувся із відповідними скаргами до Державної податкової служби у Дніпропетровській області, Міністерства доходів і зборів України. За результатами розгляду останніх були винесені відповідні рішення, якими скарги ТОВ «Молагробізнес» - були залишені без задоволення, а рішення - без змін. У зв'язку із чим позивач з метою захисту його порушеного права звертається до адміністративного суду із даним позовом.

Отже, предметом доказування в даній адміністративній справі є правомірність/протиправність винесених податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України від 27.02.2013 року № 0000252204, № 0000262204, якими було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі - 26 916, 00 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі - 1, 00 грн., з податку на прибуток приватних підприємств у сумі - 30 954, 00 грн.

У перевіряємий період позивач мав взаємовідносини із контрагентом Приватним підприємством «Росточек» (далі - ПП «Росточек») за укладеним правочином - договором поставки молока від 31.05.2011 року № 31/05. Відповідно до умов вказаного договору постачальник - ПП «Росточек» зобов'язувалось поставити, а покупець - ТОВ «Молагробізнес» зобов'язувалось прийняти та оплатити товар - молоко цільне охолоджене.

Реальність проведеної господарської операції позивач підтверджує наданими суду копіями первинних документів, а саме: договору, витратних/податкових накладних, товарно-транспортних накладних на перевезення молочної сировини, актів на перевірку молочної сировини, виписок з банківського рахунку за відповідним договором та у вказаний період, установчих документів контрагента - ПП «Росточек».

Суд приймає вказані письмові докази в якості належних у відповідності до положень ст.ст. 69, 70, 71 КАС України.

У своєму акті перевірки відповідач посилається на те, що операції поставки продукції по ланцюгу постачання ПП «Росточек» - ТОВ «Молагробізнес» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, не спричиняють реального настання правових наслідків, по ланцюгу постачання відсутній об'єкт оподаткування в розуміння ст. 185 Податкового кодексу України. Також податковий орган посилається на відсутність реально вчиненої господарської операції та на юридичну дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, що не дозволяє формувати дані податкового обліку. При цьому відповідач посилається на акт перевірки Кегичівського відділення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 05.11.2012 року за № 146/40-058/36870695, згідно якого перевіркою ПП «Росточек» не було підтверджено реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Інтер-плюс» (код ЄДРПОУ - 25525212) їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлена відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ПП «Росточек» по ланцюгу постачання із ТОВ «Інтерплюс» (код ЄДРПОУ - 25525212) в червні 2011 року. У зв'язку із чим і викладає свої висновки щодо нарахованих сум грошового зобов'язання за відповідними видами податків, нараховує штрафні (фінансові) санкції. Та в той же час зазначає в акті, що фактично у перевіряємий період підприємство здійснювало виробництво молочної продукції.

З цього приводу суд вказує на таке.

Згідно пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податковою кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

У відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 85.2, п. 85.4, п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Так, згідно із п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (у відповідній чинній редакцій) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у відповідній чинній редакцій) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Проте, відповідач не дослідив відповідні первинні документи на підтвердження реальності проведеної господарської операції та передчасно зробив висновки щодо нереальності наслідків, заради яких позивачем було укладено вищезазначений правочин.

Відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. А, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Визначення податкового кредиту надано пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Так, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз вищевикладених норм податкового законодавства показує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Тому, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Це належним чином і було зроблено позивачем та підтверджується матеріалами справи.

Також посилання відповідача на акт перевірки Кегичівського відділення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 05.11.2012 року за № 146/40-058/36870695 про відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності між Приватним підприємством «Росточек» (ідентифікаційний код юридичної особи - 36870695) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-плюс» (ідентифікаційний код юридичної особи - 25525212) у червні 2011 року - є безпідставними.

Адже пунктами 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (є чинним) визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, лише безпосереднє дослідження первинної документації або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів є підставою для викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Поставлена на умовах вищевказаного договору молочна сировина була використана позивачем у власній господарській діяльності для виробництва відповідної молочної продукції, яка була реалізована в торговельних мережах на території України. Даний факт знайшов своє підтвердження під час судового розгляду справи. Тому, твердження податкової інспекції з приводу того, що операції поставки продукції по ланцюгу постачання ПП «Росточек» - ТОВ «Молагробізнес» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, не спричиняють реального настання правових наслідків, по ланцюгу постачання відсутній об'єкт оподаткування в розуміння ст. 185 Податкового кодексу України - є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що винесені податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 року за № 0000252204, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32495188) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 26 916, 00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 1, 00 грн., податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 року за № 0000262204, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32495188) з податку на прибуток приватних підприємств на 30 954, 00 грн. - є протиправними, тому підлягають скасуванню.

Також суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Положеннями ст. 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

На підтвердження сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру позивач надав суду оригінал квитанції № ПН2255365 від 26.06.2013 року на суму - 579, 00 грн.

Отже, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 579, 00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2013 року № 0000252204, № 0000262204 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 року за № 0000252204, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32495188) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 26 916, 00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 1, 00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 року за № 0000262204, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32495188) з податку на прибуток приватних підприємств на 30 954, 00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32495188) суму судового збору у розмірі - 579, 00 грн. (п'ятсот сімдесят дев'ять гривень 00 копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 17.09.2013 року.

Суддя А.Ю. Рищенко