Ухвала

від 25.11.2014 по справі 804/9107/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 листопада 2014 рокусправа № 804/9107/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Фрідман В. Б. (дов. від 01.08.2014 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року

у справі № 804/9107/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2013 №0000252204, №0000262204,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило скасувати прийняті на підставі акту перевірки №347/2204/32495188 від 11.02.2013 податкові повідомлення-рішення:

№0000262204 від 27.02.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 30954,00 грн.,

№0000252204 від 27.02.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 26916,00 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.,

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства в результаті взаємовідносин з ПП «Росточек». Правочин, укладений між позивачем та ПП «Росточек», є реально вчиненою господарською операцією, яка підтверджена відповідним комплектом первинних документів - господарським договором, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними на перевезення молока, які за своєю сутністю та формою відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку». Відповідачем не доведено юридичну дефектність первинних документів та господарської операції в цілому.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Постанова суду мотивована тим, що реальність проведеної господарської операції з зазначеним контрагентом позивач підтвердив наданими копіями первинних документів, відповідач при складанні акту перевірки не дослідив відповідні первинні документи на підтвердження реальності проведеної господарської операції та передчасно зробив висновки щодо нереальності наслідків, заради яких позивачем було укладено правочин.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу (т.2 а. с. 120), в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована обставинами, встановленими в ході перевірки, а саме: відсутністю у позивача об'єктів оподаткування та неможливості реального здійснення операцій по ланцюгу з постачальником ПП «Росточек» за червень 2011 року, що підтверджується актом від 05.11.2012 №146/40-058/36870695 Кегичівського відділення Красноградської МДПІ про відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності між ПП «Росточек» та ТОВ «Інтер-плюс» у червні 2011 року. Оскільки вищевказаним актом перевірки встановлено, що ПП «Росточек» здійснювало господарські операції з використанням підприємства з ознаками фіктивності, відтак його діяльність була спрямована на отримання податкової вигоди, що виразилась в декларуванні незаконно сформованого податкового кредиту та валових витрат. Також, відповідач зазначає, що оскільки в ході перевірки не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ПП «Росточек» - позивач, отже останнім у червні 2011 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ на загальну суму 26916,26 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Молагробізнес» під час здійснення взаємовідносин з ПП «Росточек», код ЄДРПОУ 36870695, їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2011 року, за результатами якого складено акт №347/224/32495188 від 11.02.2013.

Перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських відносин з ПП «Росточек», а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення позивачем операцій по ланцюгу з постачальником ПП «Росточек» за червень 2011 року, в результаті чого завищено податок на додану вартість на загальну суму 26916,26 грн. у червні 2011 року, що є порушенням п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, та занижено податок на прибуток підприємств на суму 30 953,69 грн., що є порушенням п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.3 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України.

До таких висновків податковий орган дійшов на підставі отриманого від Кегичівського відділення Красноградської МДПІ акту про відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності між приватним підприємством «Росточек» та ТОВ «Інтер-плюс» у червні 2011 року від 05.11.2012 за №146/40-058/36870695.

Як зазначено відповідачем, ПП «Росточек» здійснювало господарські операції з використанням підприємства з ознаками фіктивності, а отже його діяльність була спрямована на отримання податкової вигоди, що виразилась в декларуванні незаконно сформованого податкового кредиту та валових витрат.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000262204 від 27.02.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 30954,00 грн.;

№0000252204 від 27.02.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 26917,00 грн., в тому числі за основним платежем - 26916,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що 02.04.2012 між ПП «Росточек» (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки молока №36С, відповідно до якого постачальник зобов'язується постачати, а покупець - приймати та сплачувати цільне молоко, молочну сировину (надалі - молоко). Згідно з п.1.4 договору молоко за цим договором постачається партіями в межах узгоджених сторонами об'ємів на умовах франко-склад постачальника: смт. Кегичівка, пров.Волошина, 1. Відповідно до п.3.2 договору оплата за молоко здійснюється Покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на рахунок Постачальника з відстрочкою платежу 10 календарних днів. Зобов'язання Покупця відносно оплати за молоко вважається виконаним з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Фактичне виконання цього договору підтверджується наступними документами: видатковою накладною №14 від 30.06.2011 на загальну суму 161497,55 грн., податковою накладною №14 від 30.06.2011 на загальну суму 161497,55 грн., в тому числі ПДВ - 26916,26 грн., видатковою накладною №16 від 29.07.2011 на загальну суму 65702,84 грн., податковою накладною №16 від 29.07.2011 на загальну суму 65702,84 грн., в тому числі ПДВ 10950,37 грн.; банківською випискою по особовому рахунку за період з 01.06.2011 по 30.06.2011, банківською випискою по особовому рахунку за період з 01.07.2011 по 31.07.2011.

Якість та кількість придбаного товару підтверджується актами показників молока №1 від 02.06.2011, №1 від 07.06.2011, №1 від 20.06.2011, №1 від 22.06.2011, №1 від 26.06.2011, №1 від 12.07.2011, №1 від 10.07.2011, №1 від 08.07.2011, №1 від 06.07.2011, №2 від 04.07.2011.

Перевезення придбаного товару здійснювалось автомобілем позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними №26/Р від 02.06.2011, від 07.06.2011, №146/р від 14.06.2011, від 09.06.2011, №166/р від 16.06.2011, №186/р від 18.06.2011, від 20.06.2011, від 22.06.2011, від 24.06.2011, від 26.06.2011, від 28.06.2011, від 30.06.2011, від 12.07.2011, від 10.07.2011, від 08.07.2011, від 06.07.2011, від 04.07.2011, від 02.07.2011.

Поставлена на умовах вищевказаного договору молочна сировина використана позивачем у власній господарській діяльності для виробництва відповідної молочної продукції, яка була реалізована в торговельних мережах на території України.

Означені вище документи містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Посилання відповідача на те, що на підтвердження поставки товару складалась одна видаткова накладна по кінцю місяця, тоді як перевезення товару на адресу позивача здійснювалось протягом місяця, що підтверджується товарно-транспортними накладними, колегія суддів не приймає в якості доказів нереальності здійснення господарської операції.

По-перше, за правилами ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, порушень при відображенні відповідних операцій з поставки товару в бухгалтерському обліку не вбачається, податковим органом в ході перевірки не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.3 вказаного Закону Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності не спростовують поставки товару на адресу позивача та його фактичного отримання і використання позивачем у власній господарській діяльності.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ПП «Росточек» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та ПП «Росточек», які зазначені податковим органом в акті перевірки, відображення позивачем операцій з отримання обумовлених договором товару у відповідному податковому періоді відповідачем не спростовані.

Також відповідачем не спростовується факт використання позивачем придбаного товару (сировини) у власній господарській діяльності.

На момент укладення та реалізації договору поставки ПП «Росточек» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та ПП «Росточек» дотримані. Також господарське зобов'язання з поставки товару не містить ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами).

Укладений позивачем договір поставки молока №36С від 02.04.2012 не містить умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства, або порушував публічний порядок.

Крім того, відповідно до ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідачем вказані нормі законодавства не враховані, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та ПП «Росточек», вчинені на виконання укладеного договору №36С від 02.04.2012, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою правочинів такого виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку ПП «Росточек», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до валових витрат, податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Виявлені обставини щодо ПП «Росточек» ґрунтуються лише на відомостях, отриманих від податкового органу. При цьому жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти щодо порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.

Посилання відповідача на акт перевірки Кегичівського відділення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області №146/40-058/36870695 від 05.11.2012 про відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності між ПП «Росточек» (код ЄДРПОУ - 36870695) та ТОВ «Інтер-плюс» (код ЄДРПОУ - 25525212) у червні 2011 року колегія суддів не приймає в якості належного доказу у справі з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

До того ж, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Виходячи з вищевикладеного, зважаючи на наявність у позивача, належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до валових витрат та податкового кредиту з операцій поставки товару, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, про що прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року у справі № 804/9107/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Л.М. Нагорна