Ухвала

від 28.11.2013 по справі 2-1015/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1015/12 Головуючий у І інстанції Нікушин В.В. Провадження № 22-ц/780/4872/13 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С. Категорія 4 28.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

25 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Березовенко Р.В., Верланова С.М.

при секретарі Бобку О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" до ОСОБА_2, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Лемма-Авто", товариство з обмеженою відповідальністю "Юко Моторс" про компенсацію коштів та визнання права власності на частину об'єкта нерухомості, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2007 року позивач звернувся до Попільнянського районного суду Житомирської області з позовною заявою до відповідача про компенсацію коштів за користання обладнання. Просив стягнути з відповідача грошову компенсацію в сумі 1 6734,50 грн. посилаючись на те, що відповідачем незаконно набуто у власність та використовується для комерційних цілей майно позивача, набуте ним на підставі господарських договорів укладених з попередніми власниками майна.

У травні 2007 року Попільнянським районним судом Житомирської області справу передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області за місцем знаходження нерухомого майна.

В червні 2007 року позивач, в порядку уточнення вимог, просив визнати за ним право власності на 43,52% станції технічного обслуговування по АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача компенсацію коштів за використання обладнання в розмірі 206 734,50 грн., а також витрати позивача, які пов'язані з розглядом справи.

Посилався на те, що в АДРЕСА_1 розташовано нерухоме майно, а саме - станція технічного обслуговування автомобілів та магазин з продажу непродовольчих товарів, яке було прийнято в експлуатацію у вересні 2005 року. Право власності на цей об'єкт зареєстровано Києво-Святошинським Бюро технічної інфентаризації Київської області в березні 2006 року. В будівництві, оздоблюванні та обладнанні вказаного нерухомого майна на підставі договірних відносин з користувачем земельної ділянки ТОВ «Глобус -2» приймало участь ТОВ «Лемма-Авто», витрати якого на це склали 1586916,53 грн.

29.03.2005 року ТОВ «Лемма-Авто» уклало з позивачем кредитний договір №16, а для забезпечення виконання зобов'язань сторонами кредитного договору було укладено договір застави від 12.05.2005р., за яким ТОВ «Лемма-Авто» передало заставодержателю- позивачу у справі, обладнання, матеріали та роботи на суму 1586916,53 грн. згідно з переліком виконаного та встановленого заставодавцем на вказаному об'єкті нерухомого майна.

17 червня 2005 року ТОВ «Лемма-Авто» за договором купівлі-продажу №1-Т продало заставлене майно зі згоди банку ТОВ «ЮКО МОТОРС» із збереженням обтяження майна для нового власника.

17 лютого 2006 року, у зв'язку з невиконанням забезпечених заставою зобов'язань перед позивачем, ТОВ «ЮКО МОТОРС» передало позивачу, відповідно до умов укладеного договору застави, у власність обладнання, матеріали та роботи на загальну суму 1378228.82 гри., які були предметом застави та перелічені в додатку №1 до договору від 17 лютого 2006 року, що є невід'ємною частиною нерухомого майна -станції технічного обслуговування автомобілів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, які відокремити від цього об'єкту нерухомості, на його думку, неможливо.

Оскільки 30 листопада 2006 року відповідач по справі ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу придбав вказане нерухоме майно у власність, то повинен, відповідно до ст. 189 Цивільного кодексу України передати позивачу, як власнику обладнання, матеріалів та робіт, всі доходи, які приносяться річчю. Посилався також на те, що відповідач володіє вказаним майном протиправно, про що йому відомо, оскільки тривають господарські спори з приводу вказаного об'єкта нерухомості, а постановою Вищого господарського суду України у справі №120/8 від 22 лютого 2007року визнано право власності позивача на зазначене ним майно.

Рішенням господарського суду Харківської області у справі №42/278-07 від 12 червня 2007 року також визнано за ним право власності на зазначене вище рухоме майно та виконані роботи. Оскільки вказані обладнання, матеріали та роботи не можуть бути відокремлені від нерухомого майна, позивач просить визнати за ним право власності на частину станції технічного обслуговування автомобілів, виходячи з розміру понесених ним витрат на придбання обладнання, робіт та матеріалів за договорами з їх попередніми власниками, у відсотках пропорційно повній вартості нерухомого майна.

Заперечуючи позовні вимоги, представник відповідача вказував, що відповідач придбав вказане нерухоме майно у власника в установленому законом порядку згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу. На час розгляду справи в суді вказане нерухоме майно зареєстровано за відповідачем на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.07.2007 р..яке набрало законної сили і яким за ним визнано право власності на вказане нерухоме майно. Майно придбано відповідачем у власника, зазначеного продавцем у договорі купівлі-продажу, який мав право на його відчуження. Будь-які інші особи - власники нерухомого майна на момент продажу відповідачу били відсутні.. Вказане нерухоме майно придбано відповідачем самостійно, без участі позивача, а тому права спільної власності у сторін спору на вказане нерухоме майно не виникло. Відповідач не має на час розгляду справи в суді і не мав у минулому з позивачем жодних договірних відносин по створенню чи придбанню у спільну власність спірного майна, а тому позов про визнання за позивачем права власності на частку в нерухомому майні законно придбаному відповідачем на підставі відповідного договору не підлягає задоволенню.

Вважав, що норми ст.390 Цивільного кодексу України, якою врегульовано питання розрахунків при витребуванні майна з чужого незаконного володіння не можуть бути застосовані до відносин, які склалися, оскільки відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи. яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Позивач не є і не був раніше власником частини придбаного відповідачем нерухомого майна. Не були власниками нерухомого майна і особи, які передавали в заставу позивачу обладнання (рухоме майно), матеріали та роботи та які передавали заставлене майно у власність позивачу. Норми ст.388 Цивільного кодексу України щодо права власника на витребування майна від добросовісного набувача також не можуть бути застосовані, оскільки вказані норми підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли майно придбане в особи, яка не мала права йото відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). Власник у якого відповідач за договором прибав нерухоме майно мав право на відчуження вказаного нерухомого майна і жодних правових перешкод для такого відчуження не було.

В свою чергу, попередній власник також законно володів вказаним нерухомим майном, оскільки придбав це майно у юридичної особи ТОВ «Глобус-2», яка збудувала вказаний об'єкт нерухомості і отримала у встановленому законом порядку право власності на нього. Жодний із договорів за якими здійснювався перехід права власності на нерухоме майно не був оспореним ні позивачем, ні іншими особами.

Зазначав також, що обладнання про яке вказує позивач, не є невід'ємною частиною нерухомого майна, оскільки підлягало в разі його встановлення, демонтуванню без пошкодження нерухомого майна. Відповідач прийняв за договором купівлі-продажу нерухоме майно на якому не було встановлено обладнання для ремонту автомобілів про яке заявляє в своєму позові позивач та яке зазначено в додатках до договорів на які він посилається. Вказаного позивачем обладнання не було на об'єкті нерухомості на час укладення відповідачем договору купівлі-продажу, за яким ним придбано у власність нерухоме майно, а те обладнання, яке наданий час знаходиться в нежитловій будівлі встановлено особою, яка орендує нерухоме майно у відповідача і здійснює діяльність з продажу та ремонту автомобілів.

Посилався також на те, що позивач у зв»язку з заявленим позовом, був допущений відповідачем для огляду спірного нерухомого майна та письмово визнав, що реально обладнання, яке раніше нібито знаходилось за вказаною адресою станом на 24 жовтня 2012 року в.о. ліквідатора позивача Ґонтар А.А. і співробітниками служби безпеки позивача, відсутнє. Обладнання належне позивачу (згідно переліку) не виявлено, і його місцезнаходження не встановлено. В письмовій заяві позивача міститься його висновок, що саме неправомірні дії директора ТОВ "Лемма-Авто" Мельника В.С. та інших осіб призвели до зникнення майна банку на загальну суму 1 520 840 грн. 24 коп.

В договорах на які посилається позивач в обгрунтування своїх позовних вимог відповідач стороною не був і не брав за вказаними договорами на себе будь-яких зобов'язань.

В задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 25 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

По справі встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником нежитлової будівлі СТО, площею 790.6 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1 з 30 листопада 2006 року, що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченим 30 листопада 2006 року Апишковою 3.1.. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрованим в реєстрі №8143. На час розгляду справи в суді вказане нерухоме майно зареєстровано за відповідачем на підставі такого, що набрало законної сили рішення Києво-Святошинського районного суду від 12.07.2007 р.. яким за ОСОБА_2 визнано право власності (а.с.1-2, т.З).

Відповідач є також власником земельної ділянки площею 0.27 га, на якій розміщено придбану ним нежитлову будівлю, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі 27 червня 2008р.. зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного корисгування землею, договорів оренди землі за №01083290025.

З матеріалів справи видно, що до придбання вказаної нежитлової будівлі відповідачем, у жовтні 2004р. товариством з обмеженою відповідальністю «Глобус-2», якому раніше належало право власності на вказаний об'єкт нерухомості, зазначене майно передало в оренду СПД ОСОБА_5 Умовами укладеним з останнім договору оренди було передбачено право орендаря передавати об'єкт оренди у суборенду, що підтверджується договором оренди від 25 жовтня 2004 року (а.с. 15-25. т. 3).

Встановлено, що отримавши нерухоме майно в оренду, СПД ОСОБА_5 підписав з товариством з обмеженою відповідальністю «Лемма-Авто» договір суборенди від 26.10.2004р.. На підставі вказаного договору, згідно акту прийому-передачі від 12 грудня 2004 року передав останньому вказане нерухоме майно у суборендне користування (а.с. 14. т.З).

Відповідно до п.8.1. договору суборенди від 26.10.2004р. необхідною умовою здійснення поліпшень об'єкту суборенди суборендарем передбачено обов'язковість отримання ним письмової згоди орендаря. Проте, будь-які дані про те, що суборендар отримав згоду орендаря на здійснення поліпшень приміщення, переданого в суборенду матеріали справи не містять і позивач таких доказів не надав.

Як видно з матеріалів справи, договір суборенди від 26.10.2004р., укладений між СПД ОСОБА_5 та ТОВ «Лемма-Авто» терміном на один рік. .

Відповідно до ст.793 ЦК України в редакції, яка діяла на момент укладення вказаного договору суборенди, договір найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню, а згідно ст..794 ЦК України договір найм (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації. Згідно ч. 3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Зазначений договір суборенди нотаріально посвідченим не був та в порядку, визначеному законом не зареєстрований.

12.05.2005р. між АК Банк «Базис» та суборендарем ТОВ «Лемма-Авто» укладено договір застави для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №16 від 29.03.2005 року про передачу товариством «Лемма-Авто» банку в заставу обладнання, матеріалів та робіт на суму 1586916.53 гри. згідно з переліком.

Не зважаючи на зазначені вище обставини , діючи на підставі підписаного договору оренди від 25 жовтня 2004 року, укладеним між ТОВ «Глобус-2» та СПД ОСОБА_5, останній 10.06.2005р . підписав з ТОВ «Юко Моторс» договір суборенди (а.с. 26-34. т.З), на підстааві якого за актом прийому-передачі від 12 липня 2005 року передав останньому нежитлову будівлю у суборендне користування (а.с.ІЗ.т.З).

В той же час, 17 червня 2005 року "ТОВ «Лемма-Авто» уклало зі згоди АК Банк «Базис» договір купівлі-продажу №1-Т про продаж заставленого майно ТОВ «ЮКО МО'ГОРС» із збереженням обтяження майна для нового власника (а.с. 19-25. т. 1). А 17 лютого 2006 року , у зв'язку з невиконанням забезпечених заставою зобов'язань перед АКБ «Базис», ТОВ «ЮКО МОТОРС» укладено з АКБ «Базис» договір про передачу, відповідно до умов договору застави у власність рухомого майна - обладнання, матеріалів та робіт на загальну суму 1378228,82 грн., які були предметом застави та перелічені в додатку №1 до договору від 17 лютого 2006 року (а.с. 10-18. т. 1).

Як встановлено з матеріалів справи, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24 липня 2008 року в адміністративній справі №АС-42 543-06 за позовом АКБ «Базис» до Києво-Святопіинської районної державної адміністрації у Київській області, Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Лемма-Авто», ТОВ «Юко Моторс», третя особа на стороні відповідача - ТОВ «Глобус-2» про визнання незаконними розпорядження голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації у Київській області №396 від 07.09.2005 року «Про затвердження Акту державної технічної комісії по прийняттю в експлуатацію магазину по продажу непродовольчих товарів та станції технічного обслуговування автомобілів ТОВ «Глобус-2» та рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Киево-Свягошинського району Київської області №153 від 13.09.2005 року «Про оформлення права приватної власності на магазин по продажу непродовольчих товарів та СТО ТОВ «Глобус-2» в АДРЕСА_1 відмовлено АКБ «Базис» у задоволенні позову, оскільки встановлено, що оскаржувані позивачем акти постановлені з дотриманням законодавства України та не порушують прав та інтересів позивача та третіх осіб на його стороні, оскільки відсутні докази, які б підтверджували участь АКБ «Базис», товариства з обмеженою відповідальністю «Лемма-Авто», ТОВ «Юко Моторс» у будівництві магазину по продажу непродовольчих товарів та станції технічного обслуговування автомобілів в якості замовника, підрядника, субпідрядної організації та наявності будь-яких договірних відносин щодо участі в будівництві з ТОВ «Глобус-2».

У зазначеній постанові суду вказано, що в разі наявності у АКБ «Базис» претензій до ТОВ «Лемма-Авто» та ТОВ «Юко Моторе» щодо реалізації чи передачі вказаними товариствами ТОВ «Глобус-2» майна та обладнання, яке встановлено у прийнятому в експлуатацію об'єкті, та яке знаходилось в заставі, то позивач може вирішити зазначені питання в установленому порядку (а.с. 120-126, т.2). Таким чином, вищевазаним судовим рішенням встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Глобус-2» було набуто право власності на спірну нежитлову будівлю СТО автомобілів в установленому законом порядку без порушення прав АКБ «Базис».

Враховуючи вищевказані обставини справи, суд дійшов висновку про законність набуття права власності на нежитлові приміщення, у тому числі правомірність уведення об'єкта в експлуатацію та видачу свідоцтва про право власності лише ТОВ "Глобус-2».

Судом також встановлено, що ТОВ "Глобус-2», реалізуючи своє право власності законно здійснило відчуження вказаного нерухомого майна. Наступні набувачі, в тому числі і відповідач ОСОБА_2, правомірно набули вказане нерухоме майно у власність. У зв'язку з придбанням вказаного нерухомого майна у відповідача не виникло будь-яких зобов'язань перед позивачем. Позивач не оспорював жодного з укладених договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі та не звертався до набувачів вказаного нерухомого майна, в тому числі і до відповідача, з позовом про витребування з чужого незаконного володіння майна власником якого він себе вважав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до ч.З ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь і самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд , з урахуванням викладеного вище, дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо визнання за ним права власності на частину придбаного відповідачем за договором купівлі-продажу нерухомого майна, а також про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації коштів за використання обладнання в розмірі 206 734,50 грн.

Даний висновок суду відповідає обставинам справи.

Суд обґрунтовано відхилив доводи стосовно того, що зазначене ним обладнання перебуває у володінні відповідача оскільки є майном, яке не може бути відокремлено від нерухомою майна без заподіяння йому шкоди, а отже є частиною нерухомого майна, як такі, що не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.

Так, в договорі купівлі-продажу нежитлової будівлі згідно якого відповідач придбав у власність нежитлову будівлю СТО не міститься жодних даних про передачу набувачу також обладнання встановленого в цій нежитловій будівлі. Судом першої інстанції встановлено, що в наданих позивачем додатком №1 до договору купівлі-продажу №1-Т від 17 червня 2005 року та додатком №1 до договору від 17 лютого 2006 року відсутні відомості про майно зазначене в пунктах 16-24 (складові елементи мийки автомобілів та пристрої до неї) додатку №1 до договору застави від 12.05.2005 року. З вказаних письмових доказів також вбачається, що обладнання, зазначене у додатку №1 до договору застави від 12.05.2005 року в пунктах 61-65. 68-69. 72. 75. 77-78 на загальну суму 246 462.01 грн. без ІІДВ також не було включено до предмету договору купівлі-продажу №1-Т від 17 червня 2005 року та не передавалось позивачу від ТОВ «Юко Моторе» за актом приймання-передачі від 17.02.2006 р.. який є додатком до договору від 17 лютого 2006 року.

Судом також встановлено, що обладнання, яке на час розгляду справи знаходиться на об'єкті нерухомості встановлено особою, яка орендує нежитлову будівлю СТО та здійснює діяльність з продажу та ремонту автомобілів. Дана обставина підтверджуються дослідженим в судовому засіданні висновком №11126 експертного будівельно-технічного дослідження від 28 січня 2010 року, виконаною за заявою відповідача, з якого вбачається, що обладнання, яке було встановлено на час придбання відповідачем нерухомого майна та наявне на час проведення дослідження не є обладнанням, яке за твердженням позивача встановлювалось ТОВ «Лемма-Авто» з подальшою передачею ТОВ «Юко Моторс» а від нього позивачу, оскільки за своїм складом, маркуванням, моделлю, заводом-виготівником відрізняється від зазначеного позивачем. З висновку спеціаліста також вбачається, що передбачене проектною документацією та встановлене відповідно до наданих документів з 01 серпня 2006 року і наявне на момент обстеження на станції технічного обслуговування автомобілів за адресою: АДРЕСА_1 виробничо-технологічне обладнання з забезпечення технічного обслуговування автомобілів, зокрема: підйомники, система очистки та рециркуляції стічної води, система вентиляції тощо є рухомим майном - матеріальними об'єктами, які можуть бути переміщені без заподіяння їм шкоди та шкоди будівлі при умові дотримання відповідних вимог щодо їх демонтажу і переміщення.

З листа ТОВ «Мєга-Моторс» вих. № 0206-09/1 дослідженого судом (а.с. 135. т.2) вбачається, що з 1 серпня 2006 року вказаним підприємством було отримано в оренду приміщення площею 790.8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, в якому власником майна на час передачі його в оренду ТОВ «Глобус-2» орендарю було надано дозвіл на встановлення наступного обладнання: автопідйомників електрогідравлічних 3.5 т. ЕРМАК - 3500 - 3 шт.; підйомника 4-х стічного-ОМА-526В - 1 шт.; стенда розвал-сходженпя Facom GTR717 RW4500RSPE - Ішт; підйомника осі (траверса) - ОМА 542А04-1 шт.; гідравлічного підкатного домкрата 2т.- 1 шт.; установки відбору масла з подвійною воронкою 100л. -2 шт.; блока очищення води із мулоприйомника; витяжної системи - 1 шт. Зазначене обладнання було придбано автомобільною групою «Богдан».

З матеріалів справи видно, що Ухвалою господарського суду м.Києва від 11 липня 2007 року у справі №35/102-16/160 (а.с.117-119, т.2) встановлено, що в період користування отриманим в суборенду майном ТОВ «Лемма-Авто» без отримання належного письмового дозволу орендаря та власника майна здійснив конструктивні зміни та встановив обладнання. Після припинення договору суборенди відповідач ТОВ «Лемма-Авто» не здійснив передачу предмета суборенди орендарю та не привів об'єкт суборенди до його попереднього стану, як передбачено договором. Частковий демонтаж обладнання призвів до пошкоджень предмету суборенди. Також, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, зокрема з листів від 09.03.2006 р.. №29 від 31.03.2006 р.. від 03.05.2006 р. вбачається, що в 2006 році, до придбання нежитлової будівлі СТО відповідачем, орендарем нерухомого майна ПП ОСОБА_5 неодноразово надсилались письмові пропозиції ТОВ «Лемма-Авто» та АКБ «Базис» отримати самовільно встановлене ТОВ «Лемма-Авто» без відповідного дозволу орендаря та власника нерухомого майна обладнання та повідомлялось про його демонтаж, звільнення від вказаного обладнання виробничих приміщень та про знаходження цього обладнання після демонтажу на території СТО. Проте, за отриманням вказаного обладнання вищевказані особи не звертались, як і не звертались до суду з вимогою про витребування вказаного обладнання від ТОВ «Глобус-2», від ПП ОСОБА_5 чи від інших осіб з їх незаконного володіння.

Крім того, позивач не надав суду доказів звернення до правоохоронних органів в зв'язку з порушеннями його прав неправомірним утриманням відповідачем належного позивачу рухомого майна. Із заяви позивача до прокурора Києво-Святошинського району Київської області від 25 листопада 2012 року копію якої досліджено судом, вбачається, що до 24 жовтня 2012 року ідентифікувати наявність банківського майна на СТО за адресою: АДРЕСА_1 не представлялось можливим. Реально обладнання, яке раніше знаходилось за вказаною адресою, на момент перевірки, проведеної 24 жовтня 2012 року в.о. ліквідатора Ґонтар А.А. і співробітниками служби безпеки банку, відсутнє. Обладнання належне банку (згідно переліку) не виявлено, і його місцезнаходження не встановлено. В заяві міститься висновок позивача, що саме неправомірні дії директора ТОВ "Лемма-Авто" Мельника В.С. та інших осіб призвели до зникнення майна банку на загальну суму 1520840 грн. 24 коп.

З урахуванням викладеного , колегія погоджується з висновком суду ,

що відповідач ОСОБА_2 придбав нерухоме майно у особи, яка мала право на його відчуження та за відсутності будь-яких відносин з позивачем не може відповідати за позовом про визнання права власності за позивачем на законно набуте відповідачем нерухоме майно. Відповідач також не повинен здійснювати будь-яких відшкодувань позивачу, оскільки позивачем не доведено, що у володінні відповідача перебуває належне позивач) на праві власності майно.

Суд правильно дійшов висновку, що норми ст.390 Цивільного кодексу України, на які посилався позивач та які підлягають застосуванню в разі витребування майна власником з чужого незаконного володіння, не підлягають застосуванню при вирішенні спірних правовідносин, оскільки з позовом про витребування обладнання з незаконного володіння відповідача позивач не звертався.

Колегія також погоджується з висновком суду, що надані позивачем господарські договори, а саме: договір суборенди нежилого приміщення від 26 грудня 2003 року, договір застави від 12.05.2005 року, договір №1-Т купівлі-продажу від 17.06.2005р. договір від 17.02.2006 р., на які посилався позивач як на підставу виникнення у нього права власності на рухоме майно є не належними доказами, оскільки вказані договори не зумовлюють тих правових наслідків, на які вказує позивач та, з посиланням на які, вимагає визнання за ним права власності на нежитлову будівлю, стягнення з відповідача компенсації за користування належним йому обладнанням.

При цьому, суд обґрунтувано послався на те, що за своїм змістом надана представником позивача копія договору від 26 грудня 2003 року, суперечить іншим матеріалам справи, зокрема, з інших досліджених судом матеріалів справи відомо, що ОСОБА_5, діючи як фізична особа-підприємець, отримав зазначене в договорі нежитлове приміщення в оренду лише 25 жовтня 2004 року, що виключає правову можливість укладення ним договору суборенди з ТОВ «Лемма-Авто» до укладення договору оренди та отримання від власника права на передачу такого приміщення в суборенду. Умови ж договору застави від 12.05.2005 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Лемма-Авто" не відповідають вимогам чинного законодавства України щодо предмету застави. Відповідно до ч.І ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ. цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернено стягнення. Однак, всупереч вимогам закону до предмету договору застави сторонами включено виконані роботи, які не є майном та не могли бути відчужені заставодавцем, а також на які не може бути звернуто стягнення. Також до предмету застави було включено речі право власності на які припинено внаслідок їх використання (знищення) на момент укладення цього договору, а саме будівельно-монтажні матеріали, які після їх використання припиняють своє існування у первісному вигляді.

Судом також було встановлено, що станція технічного обслуговування автомобілів та магазин з продажу непродовольчих товарів по АДРЕСА_1 прийнята в експлуатацію у вересні 2005 року (а.с. 36-37. т.З). а договір між ТОВ «Юко Моторс» та позивачем про передачу права власності на рухоме майно - обладнання, матеріали та роботи встановлені, використані та виконані на вказаному об'єкті укладено 17 лютого 2006 року, тобто вже після завершення будівництва (створення майна). У зв»язку з чим, вказане нерухоме майно було створено до укладення договору від 17 лютого 2006 року, що і підтверджується актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 07 вересня 2005 року та іншими письмовими доказами. З урахуванням встановленого, умови договору від 17 лютого 2006 року щодо передачі права власності на матеріали право власності на які припинилось та на роботи, які є об'єктом права власності не тільки не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам цивільного законодавства України, зокрема ст. 185. п. 4 ч.І. ст. 346 . ст. 349 Цивільного кодексу України. Після використання матеріалів, різний перелік яких міститься в додатку №1 до договору застави від 12 травня 2005 року, додатку №1 до договору №1-Т купівлі-продажу від 17.06.2005 року, додатку №1 до договору від 17.02.2006 року, право власності на зазначені в додатках до договорів матеріали було припинено, оскільки матеріали є споживною річчю, яка внаслідок одноразового її використання знищується, або перестає існувати в первісному вигляді. Відповідно до ст.ст. 346, 349 ЦК України право власності припиняється у разі знищення майна. Оскільки матеріали зазначені в додатках до вказаних договорів були використані, а отже знищені внаслідок їх одноразового використання, то право власності на них припинилось ще до моменту укладення кожного з вищенаведених договорів, що робить неможливим їх перехід до позивача за договором від 17.02.2006 року.

В договорі від 17 лютого 2006 року також міститься посилання на те, що згідно договору застави від 12 травня 2005 року, укладеного між ТОВ «Лемма-Авто» і АКБ «Базис» в особі Київської філії ЛКБ «Базис», обладнання зазначене в додатку №1 до цього договору, забезпечує виконання ТОВ «Лемма-Авто» своїх зобов'язань за кредитним договором №16 від 29.03.2005 року та що 17 червня 2005 року зазначене обладнання було відчужено ТОВ «Лемма-Авто» згідно договору купівлі-продажу №1-Т ТОВ «Юко Моторс» із збереженням обтяження для нового власника майна. Однак, як вбачається з договору купівлі-продажу №1-Т від 17 червня 2005 року, укладеного між ТОВ «Лемма-авто» та ТОВ «Юко Моторс», зокрема з додатків №1 та №2 до цього договору, перелік товару, що підлягав передачі ТОВ «Юко Моторс», складався з 56 найменувань на загатьну суму 917 280.44 гри. з ПДВ. При цьому, крім обладнання до переліку також було включено роботи та вже використані матеріали, які не підлягали продажу. З договору від 17 лютого 2006 року також вбачається, що ТОВ «Юко Моторс» взяло на себе зобов'язання передати рухоме майно-обладнання перелік та номенклатура якого зазначена в Додатку №1 до вищевказаного договору застави, у власність банку в рахунок забезпечених заставою зобов'язань, а з Додатку №1 до цього договору видно, що ТОВ «Юко Моторс» передало, а банк прийняв обладнання за переліком, що вже складався з 82 найменовань загальною вартістю 1 378 228.82 гри. з ПДВ. При цьому, сукупна вартість робіт та матеріалів згідно договору застави від 12.05.2005 року складала 49 788,22 грн., а в договорі про передачу банку заставленого майна майновим поручителем ці ж матеріали та роботи вже складали 77064,84 грн. без ПДВ.

Крім того, судом встановлено, що договір від 17 лютого 2006 року містить завідомо для його сторін неправдиві дані щодо предмету договору, оскільки не отримавши від ТОВ «Лемма-Авто» згідно договору №1-1 купівлі-продажу від 17 червня 2005 року частини заставленого майна, яке міститься в переліку викладеному в додатку №1 до договору застави обладнання від 12.05.05 року ТОВ «Юко Моторе» та позивач включили не отримане майновим поручителем майно до переліку майна переданого ним у власність позивачу в рахунок погашення боргів заставодавця.

Аналізуючи умови договору купівлі- продажу №1-1 від 17 червня 2005 року з додатками, судом встановлено, що будь-яких даних про передачу робіт та матеріалів від ТОВ «Лемма-Авто» до ТОВ «Юко-Моторс», зазначених як товар в пунктах 16-43. 64-76 додатку №1 до договору від 17 лютого 2006 року, в ньому не міститься, а тому дійшов висновку, що відомості про передачу вказаних робіт та матеріалів від ТОВ «Юко Моторс» до АКБ «Базис» не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, судом взято до уваги, що на час укладення договору від 17 лютою 2006 року існували перешкоди правового характеру для передачі майна позивачу, оскільки ухвалою господарського суду місга Києва у справі №40/109 від 16.02.2006 року, яка набрала законної сили, було накладено арешт на обладнання та заборонено ТОВ «Юко Моторс» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 235-236. т.2)

Посилання позивача на ту обставину, шо рішенням господарського суду Харківської області у справі №42/278- 07 від 12 червня 2007 року, яке набрало законної сили на час подання заяви, встановлено право власності АКБ «Базис» на майно, яке розташоване на об'єкті нерухомого майна обґрунтовано відхилено судом, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 26 вересня 2007 року у справі №42/278- 07 вказане рішення місцевого господарського суду скасовано (а.с.6-9. т.2).

Судом першої інстанції надано правомірну оцінку господарським договорам, укладені ТОВ «Лемма-Авто» в 2004-2005 р.р. з різними господарюючими суб'єктами щодо виконання робіт з монтажу обладнання, здійснення ремонтних та опоряджувальних робіт та вважає їх неналежними доказами у справі, оскільки вказані договори та документи щодо їх виконання не містять інформації щодо предмету доказування у справі за позовом до ОСОБА_2. який, як встановлено в судовому засіданні, стороною таких договорів не був та не мав інших правових відносин з позивачем та особами зазначеними в них сторонами. Суд обґрунтовано не взяв до уваги надані позивачем на підтвердження позовних вимог договори, акти, кошториси, накладні (т.1а.с. 171-246). Серед зазначених документів лише в договорі на аркуші 243-244 зазначено про проведення робіт на СТО по АДРЕСА_1. У документах на аркушах 199-203, 214-215. 217, 218-219 зазначено, що об'єктом виконання робіт є станція технічного обслуговування за адресою м.Київ, вул. Мала Кільцева.2; в інших документах не зазначена адреса об'єкту, на якому здійснювалися роботи чи поставлялися матеріали. Висновок суду, що зазначені документи не доводять факту встановлення обладнання і виконання робіт саме на спірній станції техничного обслуговування автомобілів ґрунтується на матеріалах справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи, а рішення суду ухвалено відповідно до вимог закону.

Доводи апеляційнох скарги, що суд при повторному розгляді справи не врахував висновків Верховного Суду України, що містяться в ухвалі від 22 квітня 2009 року є необґрунтованими.

Як видно з матеріалів справи, після розгляду справи касаційною інстанцією та повернення справи на новий розгляд, справа судами розглядалася неодноразово. Останній раз в касаційній інстанції справа переглядалася Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ 14 грудня 2011 року (т.4 а.с.241-246)

При цьому, скасовуючи рішення суду першої інстанції від 10 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2011 року, касаційна інстанція дійшла до висновку, що суди належним чином не з»ясували обставини справи в частині правового статусу спірного майна та складу майна, яке є спірним, яке обладнання було встановлено в нежитловому приміщенні станції, кому воно належало, коли і ким встановлено . У зв»язку з чим справу було передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У ході розгляду даної справи, судом першої інстанції виконано вимоги касаційної інстанції щодо з»ясування обставин справи, пов»язаних з правовим статусом майна, що перебувало у власності ТОВ «Глобус-2, передачею спірного майна в оренду ПП ОСОБА_5, передачею його останнім в суборенду ТОВ «Лемма Авто»,а також ТОВ «ЮКО Моторс», правових підстав передачі майна, що знаходилося в суборенді в заставу банку та інші обставини, пов»язанні із набуттям третіми особами прав на спірне майно.

Не можна також погодитися з доводами апелянта про порушення вимог ЦПК України у зв»язку з відмовою позивачу у призначенні експерти.

Як видно з матеріалів справи, позивач звертався із клопотанням про призначенні судової експертизи для обчислення розміру внесених коштів, матеріалів, обладнання, робіт кожним з учасників правовідносин за рахунок яких істоно збільшилась вартість об»єкта нерухомості та визначення сум, що підлягають відшкодуванню.

Відмовляючи позивачу у призначенні експертизи, суд виходив з того, що обставини щодо участі ТОВ «Лемма Авто» та інших осіб у будівництві спірного нерухомого майна було предметом дослідження судів, зокрема, Харківського апеляційного господарського суду, постановою якого від 24 липня 2008 року у справі за позовом АКБ «Базис» до Києво-Святопіинської районної державної адміністрації у Київській області, Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Лемма-Авто», ТОВ «Юко Моторс», третя особа на стороні відповідача - ТОВ «Глобус-2» про визнання незаконними розпорядження голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації у Київській області №396 від 07.09.2005 року «Про затвердження Акту державної технічної комісії по прийняттю в експлуатацію магазину по продажу непродовольчих товарів та станції технічного обслуговування автомобілів ТОВ «Глобус-2» та рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Киево-Свягошинського району Київської області №153 від 13.09.2005 року «Про оформлення права приватної власності на магазин по продажу непродовольчих товарів та СТО ТОВ «Глобус-2» в АДРЕСА_1 відмовлено АКБ «Базис» у задоволенні позову, оскільки встановлено, що оскаржувані позивачем акти постановлені з дотриманням законодавства України та не порушують прав та інтересів позивача та третіх осіб на його стороні, оскільки відсутні докази, які б підтверджували участь АКБ «Базис», товариства з обмеженою відповідальністю «Лемма-Авто», ТОВ «Юко Моторс» у будівництві магазину по продажу непродовольчих товарів та станції технічного обслуговування автомобілів в якості замовника, підрядника, субпідрядної організації та наявності будь-яких договірних відносин щодо участі в будівництві з ТОВ «Глобус-2».

Крім того, позивач в період рогляду справи був допущений відповідачем для огляду спірного нерухомого майна, із його заяви до прокурора Києво-Святошинського району Київської області від 25 листопада 2012 року копію якої досліджено судом, вбачається, що до 24 жовтня 2012 року ідентифікувати наявність банківського майна на СТО за адресою: АДРЕСА_1 не представлялось можливим. Реально обладнання, яке раніше знаходилось за вказаною адресою, на момент перевірки, проведеної 24 жовтня 2012 року в.о. ліквідатора Ґонтар А.А. і співробітниками служби безпеки банку, відсутнє. Обладнання належне банку (згідно переліку) не виявлено, і його місцезнаходження не встановлено. В заяві міститься висновок позивача, що саме неправомірні дії директора ТОВ "Лемма-Авто" ОСОБА_3 та інших осіб призвели до зникнення майна банку на загальну суму 1520840 грн. 24 коп.

З огляду на викладене, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду відповідає вимогам закону. Підстав для задоволення апеляційної скарги при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст..ст.307, 308 ЦПК України, колегія

Ухвалила :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" - відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: