Ухвала

від 03.10.2013 по справі 820/6126/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 р.Справа № 820/6126/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Кононенко З.О. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2013р. по справі № 820/6126/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юта.Сервіс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юта.Сервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог, просив: скасувати накази Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про проведення позапланових невиїзних документальних перевірок ТОВ "Юта.Сервіс" від 20.02.2013 року №345, 04.03.2013 року №431, 04.06.2013 року №1162; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області по проведенню позапланових невиїзних документальних перевірок позивача; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області вилучити з Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" відомості, внесені на підставі Актів позапланових документальних невиїзних перевірок від 05.03.2013 року №871/2210/38158965, 14.03.2013 року №996/2210/38158965, 14.06.2013 року №2265/2210/38158965, поновивши в ній дані щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період липень 2012 року - листопад 2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2013р. по справі № 820/6126/13-а позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юта.Сервіс", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ 38158965.

Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби, на момент проведення спірних перевірок підприємство перебувало на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

З матеріалів справи слідує, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС направлено позивачу запит від 20.11.2012 року №18777/10/22-123 з проханням надати пояснення та їх документальне підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Остек Сістем Груп" за період липень-серпень 2012 року (а.с. 25-26, т.1).

ТОВ "Юта.Сервіс" листом №30/11 від 30.11.2012 року повідомило ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС, що направлений запит складено з порушенням вимог ПК України та Порядку періодичного подання інформації органам ДПС та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, а саме: відсутність в запиті підстав для надіслання документів, а також конкретного переліку документів, які повинен надати платник податків. Крім того, товариство звернулося з проханням до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС пояснити, які можливі порушення платником податків були виявлені та надати їх документальне підтвердження (а.с. 27-28, т.1).

У відповідь ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС направило лист від 25.01.2013 року №875/10/22.1-22, у якому було зазначено підставою для складання запиту "наявність податкової інформації, що свідчить про можливі порушення ТОВ "Діалог Транс" вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності із ТОВ "Остек Сістем Груп" за період липень-серпень 2012 року" (а.с. 32-33, т.1).

Таким чином, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС проігнорувала зауваження товариства щодо недоліків складання запиту і не усунула порушень ПК України та Порядку періодичного подання інформації органам ДПС та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом.

Натомість ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС направило на адресу підприємства повідомлення від 20.02.2013 року та копію наказу №345 "Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Юта.Сервіс" (а.с. 34-36, т.1).

01.03.2013 року ТОВ "Юта.Сервіс" було направлено до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС лист №01/03-13, в якому товариство ще раз повідомило податкову про безпідставність призначення документальної позапланової невиїзної перевірки, порушення порядку запитування інформації та про судове провадження у відношенні контрагента - ТОВ "Остек Сістем Груп" (справа №820/196/13-a).

ТОВ "Юта.Сервіс" наголосило, що призначена позапланова документальна невиїзна перевірка є незаконною та не відповідає вимогам ПК України. Крім того, товариство наполягало на припиненні будь-яких перевірочних заходів у відношенні ТОВ "Юта.Сервіс" до закінчення розгляду справи №820/196/13-a у Харківському апеляційному адміністративному суді.

Жодної відповіді на даний лист від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС отримано не було.

Контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Юта.Сервіс".

Результати перевірки оформлені актом від 05.03.2013 року №871/2210/38158965 "Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Юта.Сервіс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Остек Сістем Груп" та їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року" (а.с. 37-44, т.1).

В акті про результати позапланової невиїзної перевірки зазначено, що за період липень 2012 року встановлена відсутність факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "Юта.Сервіс" з постачальниками та покупцями.

19.03.2013 року Товариством було подано заперечення до Акту про результати невиїзної документальної позапланової перевірки від 05.03.2013 року.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС було надіслано відповідь про результати розгляду заперечення до акту перевірки 26.03.2013 року №4764/10/22-10, згідно якої було прийнято рішення залишити висновки документальної невиїзної позапланової перевірки без змін.

Крім того, на підставі наказу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 04.03.2013 року №431 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Гливенко І.В. та головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Міщенко В.М. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Юта.Сервіс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Тріада 2010", та їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2012 по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС складено Акт від 14.03.2013 року №996/2210/38158965 "Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Юта.Сервіс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Тріада 2010" та їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2012 по 30.09.2012 року" (а.с. 61-68, т.1).

В акті про результати позапланової невиїзної перевірки зазначено, що за період вересень 2012 року встановлена неможливість здійснення господарських операцій ТОВ "Юта.Сервіс" з ТОВ "Тріада 2010".

20.03.2013 року Товариством було подано заперечення до Акту про результати невиїзної документальної позапланової перевірки від 14.03.2013 року.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС надіслано відповідь про результати розгляду заперечення до акту перевірки 25.03.2013 року №4767/10/22-10, згідно якої було прийнято рішення залишити висновки документальної невиїзної позапланової перевірки без змін.

Товариством отримано лист ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 13.02.2013 року №2219/10/22.4-21 з проханням надати пояснення та їх документальне підтвердження господарських відносин з ТОВ "Тріада 2010" за вересень 2012 року.

ТОВ "Юта.Сервіс" листом №2702/13-4 від 27.02.2013 року надало копії реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2012 року, копії податкових накладних, виписаних ТОВ "Тріада 2010" за вересень 2012 року на 19 аркушах.

Натомість ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС направило на адресу підприємства повідомлення від 04.06.2013 року та копію наказу №1162 "Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Юта.Сервіс" (а.с. 84-85, т.1).

В акті про результати позапланової невиїзної перевірки зазначено, що за період вересень 2012 року встановлена неможливість здійснення господарських операцій ТОВ "Юта.Сервіс" з ТОВ "Тріада 2010" і в якості доказів цьому вказано: акт Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 22.11.2012 року № 589/22-104/37187560 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Тріада 2010" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за вересень 2012 року".

Відносно можливості оскарження наказу про призначення перевірки платника як акта індивідуальної дії слід зазначити таке.

Наказ керівника податкового органу про призначення документальної позапланової перевірки видається ним на реалізацію своїх повноважень, передбачених пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України.

При цьому зазначений наказ відповідно до абзацу другого пункту 78.4 цієї статті Кодексу є документом, за умови надання якого під розписку платнику податків податковий орган має право приступити до проведення перевірки.

У свою чергу, згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України правовим наслідком відмови платника від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби є застосування адміністративного арешту майна такого платника.

Таким чином, видання керівником податкового органу наказу про призначення документальної позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправним наказу керівника податкового органу про призначення позапланової виїзної перевірки платника податків, виданого на підставі пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вирішуючи справу по суті, заявлених позовних вимог та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом видатках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Пунктом 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Стаття 78 Податкового кодексу України, визначає обставини для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України встановлено, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розпис копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У відповідності до вимог пункту 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки.

З наданих відповідачем по даній адміністративній справі документів судом першої інстанції встановлено, що керівником Державної податкової інспекції з посиланням на пп. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, видано накази про проведення позапланових невиїзних документальних перевірок ТОВ "Юта.Сервіс" від 20.02.2013 року №345, 04.03.2013 року №431, 04.06.2013 року №1162.

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття рішень про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ суб'єкт владних повноважень обрав приписи п.п.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, фактичних підстав для прийняття такого рішення в тексті наказів суб'єкт владних повноважень не виклав.

Колегія суддів відмічає, що відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Аналізуючи положення наведеної норми матеріального права в кореспонденції з приписами ст.ст.42 і 73 Податкового кодексу України, колегія суддів доходить висновку, що рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки може бути прийнято податковим органом лише в разі одночасної наявності таких умов: 1) належного складення податковим органом і направлення адресу платника податків обов'язкового письмового запиту, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) минування строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що в силу ч.1 ст.42 та ст.73 Податкового кодексу України обов'язок платника податків щодо надання письмових пояснень та документального підтвердження виникає лише в разі фактичного отримання належно складеного запиту, тобто: роздрукованого податковим органом на бланку, підписаного повноважною посадовою особою ДПІ, в тексті якого міститься викладення передбачених законом підстав направлення запиту, бо саме такі вимоги до оформлення запиту витікають з приписів п.73.3 Податкового кодексу України та Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1245; далі за текстом Порядок №1245).

Оглянувши запити ДПІ, колегія суддів відзначає, що зміст згаданих запитів не містить викладення жодних фактів порушення ТОВ вимог податкового чи іншого законодавства.

За таких обставин, колегія суддів робить висновок, що оглянуті запити складені податковим органом з порушенням приписів абз.1 і 2 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, що в силу абз.5 цієї ж статті звільняє платника податків від обов'язку надання відповіді.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки були прийняті суб'єктом владних повноважень за відсутності передбачених Податковим кодексом України умов, а саме: 1) за відсутності факту складання письмових запитів з дотриманням вимог Податкового кодексу України, 2) за відсутності факту направлення запиту на адресу платника податків рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, 3) за відсутності факту отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 4) за відсутності факту минування 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За таких обставин, спірні накази не відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, підлягають скасуванню.

З наявних у справі документів вбачається, що на виконання спірних наказів ДПІ проведені документальні позапланові невиїзні перевірки позивача, результати яких оформлені актами від 05.03.2013 року №871/2210/38158965, 14.03.2013 року №996/2210/38158965, 14.06.2013 року №2265/2210/38158965.

Вивчивши зміст згаданих актів, колегія суддів відзначає, що спірні перевірки були проведені виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та в документах обов'язкової податкової звітності платника податків.

Колегія суддів приймає до уваги положення пункту 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 (надалі - наказ N 984), згідно яких документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль з дотримання якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом, державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 зазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.95 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за N 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення, статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищезазначене, з актів перевірок вбачається, що їх висновки зроблені лише на підставі наявних в ДПІ даних інформаційних баз, податкових декларацій без врахування інших документів, обов'язкових для проведення такої перевірки. Акти перевірок не містять посилань на первинні документи.

Колегія суддів приходить до висновку, що результати перевірок, викладені відповідачем в Актах здійснені без дослідження належних документів, які необхідно складати залежно від певного виду господарської операції.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів приймає до уваги вимоги пункту 1 статті 215 ЦК України, згідно яких підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина Знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Проаналізувавши зміст Актів перевірки, суд першої інстанції встановив, що висновки про нікчемність операцій відповідача є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами. Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215, частину 1 статті 216 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Колегія суддів приймає до уваги й ту обставину, що чинне законодавство України не передбачає право відповідача визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за перевіряємий період - недійсними.

При розгляді справи, колегією суддів встановлено, що не тільки висновки Актів перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, а також і самі Акти перевірки, так і викладені в них факти, які ґрунтуються на припущеннях, без зазначення будь-яких первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Так, зокрема, відповідно із пунктами 1.3, 1.5, 1.6 Порядку - результати перевірки оформлюється складанням відповідного акта.

Акт, це службовий документ, який не тільки підтверджує проведення виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, але він є єдиним передбаченим законом документом, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушення норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами виїзної планової перевірки в акті викладаються усі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача при проведенні перевірок та складанні актів перевірки на відповідають вимогам законодавства.

Акти перевірки були складені із порушенням вимог Порядку, оскільки як їх оформлення, так і викладені в них висновки не підтверджені ніяким чином, не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, а тому не можуть бути доказами правомірності встановлення порушень позивачем.

Окремо колегія суддів вважає, що викладені в Актах перевірки висновки можуть вплинути на інтереси позивача, його права та обов'язки на майбутнє, оскільки висновки відповідача про визнання угод нікчемними можуть призвести до невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язань по укладеним з позивачем договорам, що в свою чергу може призвести до неможливості провести розрахунки з постачальниками, виплатити заробітну плату працівникам, сплатити податки, збори, обов'язкові платежі і таке інше.

Урахувавши наведеного, колегія суддів виходить із такого.

За правилами статті 2, пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права слідує, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Колегія суддів зазначає, що правила частини 3 статті 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом, а зазначені у частині 2 статті 162 КАС України способи захисту порушеного права не містять виняткового переліку. У абзаці другому зазначеної статті законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Отже, відповідач поставив позивача у правову невизначеність, оскільки наявність висновків Актів перевірок про встановлені порушень і в той же час відсутність можливості для позивача оскаржити такі Акти або визнати їх незаконним позбавляє позивача права визначитись на предмет майбутніх господарських відносин з вищенаведеними контрагентами.

Розглядаючи даний адміністративний спір, колегія суддів керується положеннями ч.1 ст.244-2 КАС України і бере до уваги, постанову Верховного Суду України від 24.12.2006р. у справі Господарського суду Вінницької області №9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до ДПІ у м. Вінниця про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, згідно з якою право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо безпідставності внесення змін до Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" відомості на підставі Актів позапланових документальних невиїзних перевірок від 05.03.2013 року №871/2210/38158965, 14.03.2013 року №996/2210/38158965, 14.06.2013 року №2265/2210/38158965, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Наказом ДПА України від 18.04.2008р. № 266 Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у контрагентів. Згідно п.1.3 розділу 1 зазначеного Порядку, для його реалізації створені відповідні програмні продукти, у тому числі "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", яка формується на підставі подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів. Пунктом 2.8 Наказу № 266 встановлено, що працівники органу державної податкової служби несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

Відповідно до п.2.21 Наказу №266, підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками здійснення відповідних заходів щодо проведення перевірок, ДПІ були внесені відомості до Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" по актам перевірок.

Між тим, колегія суддів зауважує, що податкові повідомлення-рішення ДПІ не приймались, податкові зобов'язання не узгоджувались, а тому відповідачем безпідставно були анульовані показники податкової звітності позивача.

Положеннями статті 74 Податкового кодексу України та Наказу ДПА № 266 передбачено, що ця система повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань та податкового кредиту, а органи ДПС України використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Вказане створює для позивача негативні наслідки у вигляді створення негативної ділової репутації без достатніх на це підстав.

Тобто, діями відповідача щодо коригування в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомостей про податкові зобов'язання та податковий кредит створено для позивача негативні наслідки, усунути які можливо лише поновивши у зазначеній системі дані, задекларовані позивачем, щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням КАС України є суб'єктом владних повноважень, не подав до суду доказів та не навів доводів обґрунтованості юридичних та фактичних мотивів прийняття спірного рішення та правомірності спірних дій з проведення перевірки.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2013р. по справі № 820/6126/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Кононенко З.О. Чалий І.С.