Постанова

від 22.11.2013 по справі 813/7924/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2013 року м. Львів № 813/7924/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача Московича А.Я., представника відповідача Чубак Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка для бізнесу» до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техніка для бізнесу» (далі - ТОВ «Техніка для бізнесу») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002252210 та №0002262210 від 11 жовтня 2013 року. Оскаржені рішення прийнято на підставі висновків акта «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Техніка для бізнесу» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Покетбук Україна» за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг), чи подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищевказаного контрагента» від 24.09.2013р., у висновках якого податковий орган зазначив про безтоварність господарських операцій ТОВ «Техніка для бізнесу» та ТОВ «Покетбук Україна». Позивач вважає такі висновки упередженими та необґрунтованими, оскільки на його переконання податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам з названими підприємством та не дослідив первинних документів за наслідками такої господарської діяльності. На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Покетбук Україна» представник позивача надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи. З урахуванням наведеного представник позивача просив позов задовольнити повністю.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву наступного змісту. Під час перевірки ТОВ «Техніка для бізнесу» було встановлено, що внаслідок безтоварності господарських операцій з ТОВ «Покетбук Україна» позивач безпідставно відніс до складу витрат підприємства за перший квартал 2012 року 1899515 грн. Крім того, встановлено, що за наслідками таких взаємовідносин позивач завищив податковий кредит за січень 2012 року на суму 39387,33 грн., за лютий 2012 року на суму 185545,20 грн., за березень 2012 року на суму 154370,51 грн. Відповідач зазначив, що під час перевірки ТОВ «Техніка для бізнесу» було враховано висновки акта ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС № 11/22-05-17/37554621 від 05.07.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Покетбук Україна», в якому зазначено про те, що постачальники за рахунок яких ТОВ «Покетбук Україна» сформовано податковий кредит за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 не декларували господарських відносин із ТОВ «Покетбук Україна». За таких обставин відповідач вважає, що немає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень і просить відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача таку позицію підтримав, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обставини підтверджуються, та встановив наступні фактичні обставини справи:

З 11 по 17 вересня 2013 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проводила позапланову виїзну перевірку ТОВ «Техніка для бізнесу» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Покетбук Україна» (ЄДРПОУ 37554621) за період з 01.07.2010 по 30.06.2013 року, а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг), чи подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищевказаного контрагента, результати якої оформлено актом № 194/22-10/22396671 від 24.09.2013 року (далі - акт перевірки від 24.09.2013 року, том І, а.с.6-24). У цьому акті ДПІ у Галицькому районі м. Львова зазначила, що відповідно до акта ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС № 11/22-05-17/37554621 від 05.07.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Покетбук Україна», постачальники за рахунок яких ТОВ «Покетбук Україна» сформовано податковий кредит за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року не декларували господарських відносин із ТОВ «Покетбук Україна». За таких обставин реальність проведення господарських операцій ТОВ «Покетбук Україна» не підтверджується, а отже, наявність у ТОВ «Техніка для бізнесу» видаткової накладної, податкової накладної, виданих вищезазначеним контрагентом, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту та валових витрат підприємства, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких документах є недостовірними. Крім цього, в акті перевірки від 24.09.2013 року зазначено про те, що до перевірки ТОВ «Техніка для бізнесу» не надано товарно-транспортних накладних, відповідно до яких здійснювалося транспортування товарів від ТОВ «Покетбук Україна» до позивача, що на думку відповідача свідчить про проведення між ТОВ «Покетбук Україна» та ТОВ «Техніка для бізнесу» безтоварних операцій.

У висновках акта від 24.09.2013 року зазначено, що ТОВ «Техніка для бізнесу» порушило:

- п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2012р. по 31.03.2012р. в загальній сумі 398268 грн.;

- п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 379303,04 грн.

На підставі акта перевірки від 24.09.2013 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийняла два податкових повідомлення-рішення від 11.09.2013 року:

1) № 0002252210, відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 597402 грн., в т.ч. за основним платежем - 398268 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 199134 грн. (а.с.25);

2) № 0002262210, відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 568954,56 грн., в т.ч. за основним платежем - 379303,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 189651,52 грн. (а.с.26).

ТОВ «Техніка для бізнесу» зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 28.07.1997 року. 03.12.2010 року проведено перереєстрацію товариства та видано нове свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 719435 (номер запису в ЄДР про заміну свідоцтва про державну реєстрацію № 14151070013 001623; том І, а.с. 30).

Основними видами діяльності ТОВ «Техніка для бізнесу» відповідно до Витягу з ЄДР серії АВ № 390017 від 20.08.2013 року є оптова торгівля електронним та телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього, інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, комп'ютерне програмування, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, виробництво і ремонт комп'ютерів та периферійного устаткування, вантажний автомобільний транспорт.

Для здійснення господарської діяльності ТОВ «Техніка для бізнесу» використовувало орендовані складські приміщення площею 1619,4 кв. м (м. Львів, вул. П'ясецького, 12), та офісні приміщення площею 521,3 кв. м (м. Львів, вул. Шептицьких, 26), 305 кв. м. (м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21), свідченням чого є договори оренди, копії яких долучено до матеріалів справи (том І, а.с. 54-60).

ТОВ «Техніка для бізнесу» (за договором - Покупець) та ТОВ «Покетбук Україна» (за договором - Постачальник) уклали договір поставки від 23.08.2011 року № 23.08, відповідно до якого Постачальник зобов'язується систематично постачати і передавати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується приймати замовлений товар та оплачувати його вартість на умовах визначених цим договором за цінами, що вказані у видаткових накладних, що являються невід'ємною частиною цього договору (том І, а.с. 61-67).

На виконання умов даного договору Постачальник поставив Покупцю товари - електронні книги, планшетні персональні комп'ютери та обкладинки для електронних книг та планшетних ПК на загальну суму 2284184,86 грн., в т.ч. 380 697,48 грн. ПДВ відповідно до наступних видаткових накладних: № 115 від 25.01.2012 року (на загальну суму 123029,76 грн., в т.ч. ПДВ 20504,96 грн.); № 116 від 25.01.2012 року (на загальну суму 98069,76 грн., в т.ч. ПДВ 16344,96 грн.); № 172 від 01.02.2012 року (на загальну суму 94481,32 грн., в т.ч. ПДВ 15746,89 грн.); № 151 від 10.02.2012 року (на загальну суму 482821,80 грн., в т.ч. ПДВ 80470,30 грн.); № 165 від 13.02.2012 року (на загальну суму 157419,78 грн., в т.ч. ПДВ 26236,63 грн.); № 195 від 21.02.2012 року (на загальну суму 56469,90 грн., в т.ч. ПДВ 9411,65 грн.); № 253 від 23.02.2012 року (на загальну суму 175769,88 грн., в т.ч. ПДВ 29294,98 грн.); № 264 від 27.02.2012 року (на загальну суму 84949,80 грн., в т.ч. ПДВ 14158,30 грн.); № 256 від 27.02.2012 року (на загальну суму 84949,80 грн., в т.ч. ПДВ 14158,30 грн.); № 330 від 03.03.2012 року (на загальну суму 303563,34 грн., в т.ч. ПДВ 50593,89 грн.); № 333 від 06.03.2012 року (на загальну суму 104427,12 грн., в т.ч. ПДВ 17404,52 грн.); № 349 від 07.03.2012 року (на загальну суму 270003,60 грн., в т.ч. ПДВ 45000,60 грн.); № 376 від 12.03.2012 року (на загальну суму 48702,00 грн., в т.ч. ПДВ 8117,00 грн.); № 411 від 15.03.2012 року (на загальну суму 182406,84 грн., в т.ч. ПДВ 30401,14 грн.); № 483 від 28.03.2012 року (на загальну суму 17120,16 грн., в т.ч. ПДВ 2853,36 грн.

Обов'язок по поставці (перевезенні) товарів визначено в п. 2.2 Договору, відповідно до якого Постачальник повинен поставляти Товари протягом 3 робочих днів з моменту виставлення ним рахунку - фактури, до відповідного складу Покупця, який вказаний у Договорі, в асортименті, у відповідній кількості та належної якості. Поставка товарів Постачальником здійснюється при замовленні більш ніж 10 шт. на склад Покупця за адресою вул. П'ясецького, 12, м. Львів, 79040. При меншій кількості Покупець отримує товар самостійно на складі Продавця. Датою поставки є дата отримання товару Покупцем, зазначена у видатковій накладній. Враховуючи такі умови договору, та факт відображення у кожній із перелічених накладних найменувань товару у кількості, яка перевищує 10 одиниць, поставка товару (тобто транспортування до складу покупця) була обов'язком ТОВ «Покетбук Україна».

Придбані в ТОВ «Покетбук Україна» товари отримував на складі ТОВ «Техніка для бізнесу», розташованому за адресою м. Львів, вул. П'ясецького, 12, представник (завідувач складу) Облогін О.В. на підставі виданих довіреностей на приймання товарно-матеріальних цінностей: № 25010003 від 25.01.2012 року; № 01020002 від 01.02.2012 року; № 10020003 від 10.02.2012 року; № 13020006 від 13.02.2012 року; № 21020003 від 21.02.2012 року; № 23020001 від 23.02.2012 року; № 27020001 від 27.02.2012 року; № 27020006 від 27.02.2012 року; № 03030002 від 03.03.2012 року; № 05030001 від 05.03.2012 року; № 07030001 від 07.03.2012 року; № 12030001 від 12.03.2012 року; № 15030001 від 15.03.2012 року; № 28030002 від 28.03.2012 року. Відомості про отримання товарно-матеріальних цінностей з використанням зазначених довіреностей відображено в журналі реєстрації довіреностей (том І, а.с. 121-132).

По факту поставки ТОВ «Покетбук Україна» виписало наступні податкові накладні: № 252 від 25.01.2012 року (на загальну суму 123029,76 грн., в т.ч. ПДВ 20504,96 грн.); № 251 від 25.01.2012 року (на загальну суму 98069,76 грн., в т.ч. ПДВ 16344,96 грн.); № 6 від 01.02.2012 року (на загальну суму 79256,87 грн., в т.ч. ПДВ 13209,48 грн.); № 76 від 12.12.2011 року (на загальну суму 15224,45 грн., в т.ч. ПДВ 2537,41 грн.); № 98 від 10.02.2012 року (на загальну суму 482821,80 грн., в т.ч. ПДВ 80470,30 грн.); № 125 від 13.02.2012 року (на загальну суму 157419,78 грн., в т.ч. ПДВ 26236,63 грн.); № 205 від 21.02.2012 року (на загальну суму 56469,90 грн., в т.ч. ПДВ 9411,65 грн.); № 235 від 23.02.2012 року (на загальну суму 175769,88 грн., в т.ч. ПДВ 29294,98 грн.); № 272 від 27.02.2012 року (на загальну суму 84949,80 грн., в т.ч. ПДВ 14158,30 грн.); № 273 від 27.02.2012 року (на загальну суму 84949,80 грн., в т.ч. ПДВ 14158,30 грн.); № 13 від 03.03.2012 року (на загальну суму 303563,34 грн., в т.ч. ПДВ 50593,89 грн.); № 27 від 06.03.2012 року (на загальну суму 104427,12 грн., в т.ч. ПДВ 17404,52 грн.); № 34 від 07.03.2012 року (на загальну суму 270003,60 грн., в т.ч. ПДВ 45000,60 грн.); № 47 від 12.03.2012 року (на загальну суму 48702,00 грн., в т.ч. ПДВ 8117,00 грн.); № 67 від 15.03.2012 року (на загальну суму 182406,84 грн., в т.ч. ПДВ 30401,14 грн.); № 131 від 28.03.2012 року (на загальну суму 17120,16 грн., в т.ч. ПДВ 2853,36 грн.)

Копії перелічених вище податкових та видаткових накладних разом з платіжними документами про оплату придбаного товару долучено до матеріалів даної адміністративної справи (том І, а.с. 68-120). Станом на 30.06.2013 року кредиторської заборгованості перед ТОВ «Покетбук Україна» за поставлений товар у позивача немає, оскільки вартість комп'ютерної техніки оплачено у повному обсязі.

Витрати на придбання товарів у ТОВ «Покетбук Україна» віднесено до складу валових витрат підприємства за І квартал 2012 року, що відображено у податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року, а суми ПДВ на підставі перелічених вище податкових накладних включено до складу податкового кредиту і також відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень, лютий, березень та квітень 2012 року. Видані ТОВ «Покетбук Україна» податкові накладні відображено, крім того, в реєстрі виданих податкових накладних за вказані вище періоди.

Придбаний у ТОВ «Покетбук Україна» товар надалі було реалізовано іншим підприємствам: ТОВ «Комп'ютерний всесвіт», ТОВ «Техніка для бізнесу - Червоноград», ТОВ «Фіто-Донецьк», ТОВ «Діон Плюс», ТОВ «Діавест-Комп'ютерний світ», що підтверджується наданими Позивачем довідками про рух придбаних товарів та видатковими накладними.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування витрат та податкового з податку на додану вартість.

Згідно з приписами п.138.1. Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1. Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010р. «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» роз'яснив, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

При вирішенні спору суд виходить з наступних мотивів:

На час вчинення спірних господарських операцій ТОВ «Техніка для бізнесу» та ТОВ «Покетбук Україна» були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у період здійснення господарських операцій ТОВ «Техніка для бізнесу» та ТОВ «Покетбук Україна» в ЄДР не було внесено записів стосовно відсутності їх за юридичною адресою або відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Витрати ТОВ «Техніка для бізнесу» на придбання товарів у ТОВ «Покетбук Україна», які віднесено до складу валових витрат підприємства за І квартал 2012 року, підтверджуються належними первинними документами (договором, видатковими накладними, платіжними дорученнями), які в повній мірі відображають суть господарських операцій. Податковий кредит за січень - березень 2012 року на загальну суму 379303,04 грн. ТОВ «Техніка для бізнесу» сформувало на підставі перелічених вище податкових накладних встановленої форми та змісту, виписаних ТОВ «Покетбук Україна».

Таким чином, факт реальності виконання взятих зобов'язань за згаданими вище договором поставки між ТОВ «Техніка для бізнесу» та ТОВ «Покетбук Україна» підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні і кількісні показники. Крім того, на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності суду надано докази наявності у позивача складських приміщень, а також докази подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Покетбук Україна» товарів, а саме: належно оформлені видаткові накладні на його реалізацію покупцям ТОВ «Техніка для бізнесу», які в цілому підтверджують, що такі товари дійсно було використано у господарській діяльності позивача.

Суд вважає безпідставними твердження відповідача про нереальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Покетбук Україна» через відсутність товарно-транспортних накладних, які мали б підтвердити поставку товару. Згідно з видатковими накладними, про які згадано вище, поставки, які є предметом дослідження, передбачали відвантаження товару в кількості понад десять одиниць, що за умовами Договору поставки № 23.08. від 23.08.2011 року було підставою для організації перевезення товару Продавцем (ТОВ «Покетбук Україна») на склад Покупця ТОВ «Техніка для бізнесу». Тому відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не спростовує факту реальної поставки товару і не позбавляє його права на включення сплачених за придбані товари коштів до складу витрат та податкового кредиту.

Формування валових витрат підприємства та податкового кредиту пов'язано з фактом придбання товарів, який повинен підтверджуватись видатковими та податковими накладними, іншими документами. Водночас, законом не передбачено, що цей факт може підтверджуватися виключно товарно-транспортними накладними. З огляду на наявність у позивача усіх первинних документів щодо придбання товарів у ТОВ «Покетбук Україна» та їх наступної реалізації, враховуючи також ту обставину, що позивач не поніс витрат на транспортування товарів і, відповідно, не включав таких затрат до складу валових витрат, у позивача немає обов'язку мати та зберігати товарно-транспортні накладні.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Попри свій обов'язок, відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про неможливість здійснення ТОВ «Покетбук Україна» поставки товару ТОВ «Техніка для бізнесу», як це зазначено в акті перевірки від 24.09.2013 року. Висновки ДПІ у Галицькому районі м. Львова про безтоварність господарських операцій ТОВ «Техніка для бізнесу», по суті, ґрунтуються лише на акті ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС № 11/22-05-17/37554621 від 05.07.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Покетбук Україна», в якому зазначено про те, що постачальники за рахунок яких ТОВ «Покетбук Україна» сформовано податковий кредит за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 не декларували господарських відносин із ТОВ «Покетбук Україна». З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, варто зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу. У статті 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У даному випадку суд взяв до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 31.01.2011 року в справі № 21-47а10 наступного змісту. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Беручи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що при перевірці фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Техніка монтажу» на предмет дотримання вимог податкового законодавства податковий орган помилково ставить правильність обчислення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а також податкового кредиту з податку на додану вартість у пряму залежність від результатів перевірок безпосереднього контрагента позивача ТОВ «Покетбук Україна» та інших суб'єктів господарювання.

Така правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про безтоварність господарських операцій, є необґрунтованими. Тому податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0002252210 та № 0002262210 від 11 жовтня 2013 року не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки їх прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що оскаржені податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів Львівської області № 0002252210 та № 0002262210 від 11.10.2013 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ «Техніка для бізнесу» понесені ним судові витрати у виді судового збору в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 27 листопада 2013 року.

Суддя Москаль Р.М.