Ухвала

від 01.12.2015 по справі 813/7924/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року м. Київ К/800/19728/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014

у справі № 813/7924/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка для бізнесу"

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014, позов задоволено: визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 11.10.2013 № 0002252210 та № 0002262210.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Покетбук Україна» за період з 01.07.2010 по 30.06.2013, а також, документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг), чи подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищевказаного контрагента, складено акт № 194/22-10/22396671 від 24.09.2013, в якому зафіксовано порушення позивачем: п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 в загальному розмірі 398 268,00 грн.; п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 379 303,04 грн.

На підставі висновків акта перевірки, 11.10.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002252210, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 597 402,00 грн., в тому числі за основним платежем - 398 268,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 199 134,00 грн.; № 0002262210, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 568 954,56 грн., в тому числі за основним платежем - 379 303,04 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 189651,52 грн.

Скасовуючи зазначені податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Покетбук Україна», на виконання умов договорів поставки, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на приймання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно платіжних доручень, що знаходяться в матеріалах справи, через установу банку позивачем проведено оплату за отриманий товар у повному обсязі і, станом на 30.06.2013, кредиторська заборгованість перед ТОВ «Покетбук Україна» за поставлений товар у позивача відсутня.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ридбаний у ТОВ «Покетбук Україна» товар позивачем надалі було реалізовано іншим підприємствам, а саме: ТОВ «Комп'ютерний всесвіт», ТОВ «Техніка для бізнесу - Червоноград», ТОВ «Фіто-Донецьк», ТОВ «Діон Плюс», ТОВ «Діавест-Комп'ютерний світ».

Натомість, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Покетбук Україна», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 11.10.2013 № 0002252210 та № 0002262210.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль