Постанова

від 18.11.2013 по справі 2а-1306/11/1/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2013 р. (11:21) Справа №2а-1306/11/1/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Габовій Н.Г.,

за участю представника позивача - Стиранка І.Є.,

представників відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Алушта» до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Алушта» до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим № 0000312304/0 від 17.12.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника у банку) з податку на додану вартість у розмірі 284180,00 грн. та №0000312304/1 від 14.01.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 284180,00 грн.

Адміністративний позов мотивований тим, що Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за вересень 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 03.12.2010 року №1695/23/33955477 та 17.12.2010 року заступником керівника ДПІ у м. Алушті АРК Заря І.О. прийняте податкове повідомлення-рішення №0000312304/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2010 року на 284180,00 грн.

Позивач не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням звернувся зі скаргою до ДПІ у м. Алушті АРК про перегляд цього рішення, але ДПІ первинну скаргу ТОВ «Нова Алушта» залишило без задоволення та керівник ДПІ у м. Алушті АРК Усенко Г.М. 14.01.2011 року прийняв нове податкове повідомлення-рішення №0000312304/1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2010 року у тому ж розмірі - 284180,00 грн.

Позивач з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не згоден на підставі того, що сума ПДВ у розмірі 284180,00грн. фактично сплачена ТОВ «Нова Алушта» у попередніх податкових періодах, про що вказується також у акті перевірки у табл. №1 (березень 2007 року, лютий-травень 2009 року, січень, травень, червень 2010 року), тому на думку позивача є неправомірним коригування ДПІ показників податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, а саме виключення сплаченої суми ПДВ з рядку 25.1 декларації (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку) та включення цієї суми до рядку 26 декларації (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду).

На підставі зазначеного, позивач просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим № 0000312304/0 від 19.12.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2010 року у сумі 283789,00 грн. та скасувати його; визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим № 0000312304/1 від 14.01.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2010 року у сумі 283789,00грн. та скасувати його; відшкодувати ТОВ «Нова Алушта» за рахунок відповідача судовий збір у розмірі 6,80грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.01.2011 року було відкрите провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.01.2009 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання 24.02.2011 року представник позивача не з'явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, представник відповідача наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у запереченнях на позовну заяву ТОВ «Нова Алушта».

Зокрема у запереченнях вказано, що в порушення норм податкового законодавства, сума ПДВ у розмірі 284180,00 грн., яка виникла згідно додатку 2 до декларації з ПДВ за вересень 2010 року за рахунок від'ємного значення з ПДВ, попередніх періодів у березні 2007 року, з лютого 2009 по травень 2009 року, у січні 2010 року, травні та червні 2010 року, бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку була заявлена тільки в декларації з ПДВ за вересень 2010 року, тобто у наступному податковому періоді після звітного податкового періоду, яким для вересня 2010 року є серпень 2010 року. Однак, як зазначено у рішенні, у колонках 2 та 3 додатку 2 до податкової декларації за вересень 2010 року «Довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» показники за серпень 2010 року підприємством не відображені.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від від 17.03.2011 року, на підставі клопотання позивача від 17.03.2011 року призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження по справі.

28.10.2013 року на адресу суду надійшов висновок №24 судово-економічної експертизи від 20.10.2013 року по матеріалам адміністративної справи №2а-1306/11/0170 за позовом ТОВ «Нова Алушта» до ДПІ в м. Алушта АР Крим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.11.2013 року поновлено провадження по справі з 18.11.2013 року та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 18.11.2013 року позивач уточнив позовні вимоги, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим № 0000312304/0 від 19.12.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2010 року у сумі 283789,00грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим № 0000312304/1 від 14.01.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2010 року у сумі 283789,00грн.; стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Алушта» (вул. Сергеєва-Ценського, б. 41, м. Алушта, АР Крим, 98500, ЄДРПОУ 33955477) з Державного бюджету України витрати на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 10000,00 грн. та судовий збір у розмірі 6,80грн. та задовольнити вказані вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі документи та висновок експертизи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пп. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, Державна податкова інспекція у м. Алушті АР Крим є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Алушті АР Крим є суб'єктами владних повноважень, які у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізують надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим у зв'язку прийняттям таких повідомлень -рішень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Алушта» є юридичною особою, яка 22.08.2006 року зареєстрована виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 655893, Довідкою відділу статистики у м. Алушті Головного управління статистики в АР Крим № 40-02.94-66/301 від 04.09.2007 року про внесення до ЄДРПОУ та Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Алушта» (нова редакція), державну реєстрацію якого проведено 30.07.2010 року за №11371050007000724 (а.с. 40-50).

Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Алушта» є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100063412 від 29.03.2006 року.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Алушта» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 17.11.2010 року № 490/23-04, виданого ДПІ у м. Алушті АР Крим, головним державним податковим ревізором-інспектором сектора перевірок ризикових операцій відділу податкового контролю юридичних осіб, інспектором податкової служби І рангу Васіленко Тетяною Вікторівною згідно з п. 1 ст. 11, п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХII «Про державну податкову службу в Україні», пп. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та відповідно до наказу ДПІ у м. Алушті АР Крим від 17.11.2010 року № 524 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нова Алушта» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 284180,00 гривень за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, попередніх періодів у березні 2007 року, з лютого 2009 року по травень 2009 року, у січні 2010 року, травні та червні 2010 року за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, згідно додатку 2 до декларації з ПДВ за вересень 2010 року.

За результатами проведення позапланової виїзної перевірки складено акт перевірки за № 1695/23/33955477 від 03.12.2010 року.

Перевірка проводилася з 17.11.2010 року по 30.11.2010 року включно.

Судом встановлено, що відповідно до висновку акту перевірки встановлено, що на порушення вимог п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами і доповненнями, у тому числі з урахуванням змін внесених Законом України від 20.05.2010 року за №2275-VI), пп. 5.12.2, п. 5.12 «Порядку заповнення та подання податкової декларації податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166 (у редакції наказу від 15.06.2005 року №213, зі змінами та доповненнями), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за №702/10982, враховуючи зміни внесені Законом України від 20.05.2010 року №2275-VI завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за вересень місяць 2010 року на суму 284180,0грн.

Судом встановлено, що акт перевірки не підписано а ні керівником, а ні головним бухгалтером позивача.

Судом встановлено, що на підставі вказаних висновків акту перевірки ДПІ у м. Алушті АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312304/0 від 17.12.2010 року, відповідно до якого ТОВ «Нова Алушта» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника у банку) з податку на додану вартість у розмірі 284180,00 грн. (а.с. 34).

Отримавши зазначене податкове повідомлення-рішення позивач надіслав до ДПІ у м. Алушті АР Крим скаргу за вих. №31 від 27.12.2010 року, у якої ТОВ «Нова Алушта» стверджує, що сума ПДВ у розмірі 284180,00грн. фактично ним сплачена у попередніх податкових періодах, про що вказується також у акті перевірки у табл. №1 (березень 2007 року, лютий-травень 2009 року, січень, травень, червень 2010 року), тому на думку позивача є неправомірним коригування ДПІ показників податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, відображене у додатку №4 до акту перевірки, а саме виключення сплаченої суми ПДВ з рядку 25.1 декларації (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку) та включення цієї суми до рядку 26 декларації (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду). Таким чином, позивач просив скасувати прийняте податкове повідомлення-рішення.

У відповідь на вказану скаргу ДПІ у м. Алушті АР Крим надіслало на адресу ТОВ «Нова Алушта» рішення про результати розгляду скарги №164/10/23 від 14.01.2011 року відповідно до якого в порушення норм податкового законодавства, сума ПДВ у розмірі 284180,00 грн., яка виникла згідно додатку 2 до декларації з ПДВ за вересень 2010 року за рахунок від'ємного значення з ПДВ, попередніх періодів у березні 2007 року, з лютого 2009 по травень 2009 року, у січні 2010 року, травні та червні 2010 року, бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку була заявлена тільки в декларації з ПДВ за вересень 2010 року, тобто у наступному податковому періоді після звітного податкового періоду, яким для вересня 2010 року є серпень 2010 року. Однак, як зазначено у рішенні, у колонках 2 та 3 додатку 2 до податкової декларації за вересень 2010 року «Довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» показники за серпень 2010 року підприємством не відображені.

Враховуючи викладене ДПІ у м. Алушті АР Крим залишило скаргу без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000312304/0 від 17.12.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 284180,00 грн. - без змін.

Разом з вказаним рішенням відповідачем прийнято та надіслано на адресу позивача податкове повідомлення-рішення №0000312304/1 від 14.01.2011 року, відповідно до якого ТОВ «Нова Алушта» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника у банку) з податку на додану вартість у розмірі 284180,00 грн. (а.с. 39).

Перевіряючи правомірність винесення Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим податкових повідомлень-рішень № 0000312304/0 від 17.12.2010 року, та №0000312304/1 від 14.01.2011 року, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2010 року у розмірі 283789,00 грн. судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що згідно наданої ТОВ «Нова Алушта» до ДПІ в м. Алушті АР Крим податкової декларації за вересень 2010 року і розрахунку суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 284180,00 грн.

Згідно до розрахунку бюджетного відшкодування:

- залишок негативного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням податку, сплати до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 284180,00 грн.

- частина залишку негативного значення, фактично сплачена одержувачем товарів (послуг) попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), складає 284180,00 грн.

- сума, що підлягає відшкодуванню, складає 284180,00 грн.

Основними причинами виникнення негативного значення з податку на додану вартість в період перевірки, є наступні: включення до складу податкового кредиту послуг ТОВ «Ербек», по виконанню будівельно-монтажних робіт по реконструкції корпусів №6 та 7; завищення податкового кредиту над зобов'язаннями по операціях оподаткувань ставкою 20 відсотків у зв'язку з придбанням у постачальників послуг з сервісного обслуговування котельної, відшкодуванню витрат ЗАТ Санаторій «Слава» за воду, електрообслуговування, придбання газу, проектні роботи по котельній і ін. послуги, пов'язані з веденням господарської діяльності.

Позивачем надані для огляду у судовому засіданні та дослідження експертом наступні первинні документи: податкові декларації з ПДВ за січень, квітень, травень, червень, серпень, вересень 2010 року, лютий, березень 2007 року, січень-травень 2009 року, грудень 2009 року, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, отримані податкові накладні, акти прийому виконаних підрядних робіт, договори, довідки вартості виконаних робіт, рахунки.

Судом встановлено, що відповідно до додатку № 2 до податкової декларації по податку на додану вартість за вересень 2010 року сума, заявлена до бюджетного відшкодування у розмірі 284180 грн. склалася за період: березень 2007 року у сумі 391,00 грн., лютий 2009 року у сумі 151833,00 грн., березень 2009 року у сумі 17658,00 грн., квітень 2009 року у сумі 36168,00 грн., травень 2009 року у сумі 70056,00 грн., січень 2010 року у сумі 3608,00 грн., травень 2010 року у сумі 3036,00 грн., червень 2010 року у сумі 1430,00 грн., всього на суму 284180,00 грн.

Перевіряючи висновки акту перевірки щодо завищення позивачем суми заявленого бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за вересень місяць 2010 року на суму 283789,00грн. суд зазначає наступне.

Зважаючи на те, що перевірка позивача була проведена за вересень 2010 року і порушення виявлені саме за цей період, тобто у період, коли норми Податкового кодексу України не набрали чинності, суд вважає необхідним застосовувати норми законодавства, що діяли у період виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до Перехідних положень Податкового кодексу України Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2011 року, суд застосовує норми Закону України "Про податок на додану вартість" №2755-VI від 02.12.2010 року.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.99р. зі змінами та доповненнями (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, мається на увазі саме необхідність використання товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника податків, який формує відповідні витрати та податковий кредит. Відповідно до п.1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)-в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, судом встановлено, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Щодо фактичного придбання товарів, відносно яких ТОВ «Нова Алушта» нарахувало та включило до податкового кредиту вересня 2010 року ПДВ у розмірі 283789,00 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно пп.7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями), сум податку, що підлягає оплаті (перерахуванню) до бюджету різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду і сумою податкового кредиту такого звітного періоду і з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 р. №2275-VI до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями) якщо в наступним податковому періоді сума розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має негативне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого негативного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій одержувачем товарів (послуг) в попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів (послуг);

- залишок негативного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного подальшого періоду тільки в частині суми податку фактично сплаченою одержувачем, постачальником товару (послуги) і при імпорті і включається в розрахунок бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

- залишок негативного значення, по якому не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації по податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

- залишок негативного значення після бюджетного відшкодування відображається в декларації по податку на додану вартість окремим рядком і включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

В експертному висновку встановлено, що показники, відображені в колонках 2 і 3 доповнення 2 до податкової декларації за вересень 2010 року, а саме «Довідки про залишок суми негативного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування отриманого у звітному податковому періоді, і підлягає включенню до складу податкового кредиту подальшого податкового періоду», не відповідають вимогам «Порядку заповнення подачі податкової декларації по ПДВ» і заповнені з порушенням пп. 5.12 Наказу Державній податковій адміністрації України від 30.05.1997 р. №166 (у редакції наказу від 15.06.2005 р. №213, із змінами і доповненнями), зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 30.06.2005 р. №702/10982 і не відповідають умовам пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями, зокрема з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 р. №2275-VI), тому що відсутні показники за серпень 2010 р., який є попереднім податковим періодом для вересня 2010 року.

Право на визначення отримання бюджетного відшкодування у відповідності з пп. 7.7.4 покладається на платника податку, порядок відображення по пп. 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 22.05.97 року рішення про використання перевищення сум податкового кредиту над податковим зобов'язанням припускало три варіанти для платника податку до 20.05.2010 року :

- відображення суми перевищення у складі податкового кредиту (п. б. п.п. 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 22.05.97 г.);

- відображення суми податку фактично сплаченою одержувачем товарів постачальниками таких товарів в попередніх податкових періодах у складі бюджетного відшкодування по самостійному вирішенню платника в зарахування належною йому повної суми бюджетного відшкодування в зменшення податкових зобов'язань по цьому податку подальших податкових періодах ( п.п. 7.7.3 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 22.05.97 р.);

- відображення суми податку фактично сплаченою одержувачем товарів постачальниками таких товарів в попередніх податкових періодах у складі бюджетного відшкодування по самостійному вирішенню платника в зарахування належною йому повної суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок (вказане рішення, яке прийняте платником податку відображає в декларації по ПДВ в рядку 25.1 «Сума ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок банку» ).

Після 20.05.2010 року право на визначення отримання бюджетного відшкодування у відповідності з пп. 7.7.4 покладається на платника податку, порядок віддзеркалення по пп. 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 22.05.97 року рішення про використання перевищення сум податкового кредиту над податковим зобов'язанням у складі податкового кредиту наступного податкового періоду припускаються для платника податку, тільки в частині не сплаченої суми податкового кредиту постачальникам :

- відображення суми перевищення у складі податкового кредиту наступного податкового періоду по сумі неоплаченою постачальникам (п. б. пп. 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 22.05.97 г.);

- відображення суми податку фактично сплаченою одержувачем товарів постачальниками таких товарів в попередніх податкових періодах у складі бюджетного відшкодування по самостійному вирішенню платника в зарахування належною йому повної суми бюджетного відшкодування в зменшення податкових зобов'язань по цьому податку подальших податкових періодах ( пп. 7.7.3 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 22.05.97 р.);

- відображення суми податку фактично сплаченою одержувачем товарів постачальниками таких товарів в попередніх податкових періодах у складі бюджетного відшкодування по самостійному вирішенню платника в зарахування належною йому повної суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок (вказане рішення, яке прийняте платником податку відображає в декларації по ПДВ в рядку 25.1 «Сума ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок банку»).

Тобто всі суми сплаченого податку постачальникам передбачаються платникові податків законодавцем до постановки на бюджетне відшкодування.

Таким чином, з аналізу податкового законодавства вбачається, що для включення сплаченої (нарахованою) суми ПДВ до складу податкового кредиту необхідно відповідно до Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дотримання таких умов: наявність належним чином заповненої податкової накладної (п. 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р.); придбання або виготовленням товарів і послуг в цілях їх подальшого використання в операціях оподаткувань в рамках господарської діяльності платника податку; придбання (будівництво, споруда) (основних засобів, зокрема інших необоротних матеріальних активів і незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи) зокрема в цілях використання у виробництві і/або постачанні товарів (послуг) для операцій оподаткувань в рамках господарської діяльності платника податку (п.7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р.).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі товари (послуги) і основні фонди використовуватися в операціях оподаткувань в рамках господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані податком операції протягом такого звітного податкового періоду. Суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником в період будівництва об'єкту основних фондів, включаються до складу податкового кредиту (за наявності податкової накладної постачальника) до закінчення будівництва і введення об'єкту в експлуатацію ( п.7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р.).

Відповідно до п. 7.2. Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 року платник податку зобов'язаний надати покупцеві податкову накладну, яка повинна містити вказані окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписки податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, вказана в статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця і покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) і їх кількість (об'єм);

ж) повна або скорочена назва, вказана в статутних документах одержувача;

з) ціну постачання без урахування податку;

и) ставку податку і відповідну суму податку в цифровому значенні;

к) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку..

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця в двох екземплярах. Оригінал податкової накладної видається покупцеві, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, які оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У додатку 2 до висновку експерта наведено повний перелік отриманих ТОВ «Нова Алушта» у 2009-2010 році податкових накладних.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» передбачено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, визначається із сум, які були включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашали податкові зобов'язання наступних звітних періодів (рядок 24).

Відповідно до п. 4.4 Наказу ГНАУ №166 від 30.05.97 року| «О затвердженні форми податкової декларації і Порядку її заповнення і подання|» передбачено: якщо платник самостійно виявив помилки, які містяться в раніше представленою їм податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, встановленому для представлення декларацій по податку на додану вартість (без урахування граничного терміну уявлення, але з урахуванням термінів давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181, що уточнює розрахунок податкових зобов'язань по податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлені помилки лише одній раніше представленої декларації.

Платник податків має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники наголошуються їм у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених в першому абзаці термінів давності і положень пункту 17.2 Закону N 2181, впродовж якого такі помилки були самостійно виявлені.

Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення в декларації звітного (податкового) періоду помилок лише одній раніше представленої декларації.

Пунктом 15.3.1 Закону України № 2181-III| від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» регламентований термін повернення надмірно сплачених податків і зборів «заяви на повернення надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування».

Таким чином, якщо негативне значення між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту раніше не декларувалося платником, як бюджетне відшкодування в періоді його виникнення, а після 20.05.2010 у сумі оплаченої постачальниками товарів, то у такому разі ця сума негативного значення є сумою заниженого бюджетного відшкодування за наслідками періоду його виникнення. Виправити неправильно заповнені рядки декларації за заниженою сумі бюджетного відшкодування самостійно платник податків може у тому числі відображенням виправлень у декларації поточного періоду (п. 4.4 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»).

У висновку експерта зазначено, що на підставі первинних документів у бухгалтерському обліку підприємства ведеться безперервний облік всіх господарських операцій, у тому числі доходом є збільшення активів. Відображення отриманих ТМЦ, робіт, послуг безпосередньо у складі витрат свідчить про те, що підприємство дотримується основного принципу отримання доходів нарахування і відповідності доходів і витрат, по якому для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. Також доходом у тому числі визнається збільшення активів. Використання отриманих ТМЦ, робіт, послуг у господарській діяльності підприємства (тобто діяльності спрямованої на отримання доходу) підтверджується відображенням їх у складі витрат для одержання доходів або в складі активів для отримання доходів у майбутньому.

Експерт у висновку зазначає, що при зіставленні податкових накладних від постачальників з даними реєстрів отриманих податкових накладних та деклараціями з ПДВ за період лютий - травень 2009 року, січень, травень-червень 2010 встановлено, що до складу податкового кредиту відображена сума податку на додану вартість, підтверджена податковими накладними заповненими з дотриманням положень п. 7.2 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 г., усього у сумі 318 217 грн.

При зіставленні первинних документів, що підтверджують надходження ТМЦ, робіт, послуг, платіжних доручень зі зведеними бухгалтерськіми регістрами з обліку розрахунків з постачальниками за період лютий - травень 2009 року, січень, травень-червень 2010 року встановлено, що всього оплата постачальникам підтверджена платіжними дорученнями в сумі 1 909 326,06 грн. (у тому числі ПДВ 318 221 грн.).

Всього прихід ТМЦ та робіт підтверджений первинними документами в сумі 1 831 809,06 грн., в тому числі:

ДТ 23 "Виробництво" - 71 339,59 грн.

ДТ 15 "Капітальні інвестиції" - 1 340 974,27 грн. і 89 733,93 грн.

ДТ 20 "Матеріали" - 22 585,60 грн.

ДТ 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" - 1 874,16 грн.

ДТ 644 "Податковий кредит" - 305 301,51 грн.

Порушення порядку відображення господарських операцій за отриманими ТМЦ, робіт, послуг у бухгалтерському обліку підприємства не встановлено.

Решта суми ПДВ 12 916,27 грн. ((1 909 306, 69 - 1 831 809,06) / 6) відображена в складі податкового кредиту за передоплатою за п. 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 г. Відомість зіставлення представлена в додатку № 1 експертного висновку (а.с. 150-152).

Експертом при дослідженні наданих податкових декларацій з ПДВ за період лютий 2009 - вересень 2010 року встановлено, що підприємством починаючи з червня місяця 2010 року в деклараціях допущена методологічна помилка при заповненні рядка 24 "Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду", яка відповідно до п. 4.4 Наказу ГНАУ №166 від 30.05.97 року «О затвердженні форми податкової декларації і Порядку її заповнення і подання » була самостійно виправлена підприємством у вересні 2010 року шляхом внесення коригувальних записів в декларації поточного періоду, а не шляхом подачі коригування за червень 2010 року.

Крім того, як зазначає експерт, при заповненні декларації за серпень 2010 року була допущена арифметична помилка за рахунками на суму 1578 грн., вказана сума не була відображена у складі рядка 26 декларації, тобто підприємство занизило суму на яку мало право по відображенню її в складі податкового кредиту наступного податкового періоду

У зв'язку з тим, що на дослідження не надано документів за період березень 2007-2008 рік визначити чи правильно сформовано бюджетне відшкодування у сумі 391 грн. за вересень 2010 року, що виникло у березні 2007 року з наданих документів визначити не представляється можливим.

В результаті проведеного дослідження встановлено, що перевищення податкового кредиту над податковим зобов'язанням з ТОВ "Нова Алушта" наростаючим підсумком на 01.10.2010 року склало 285 367грн., в тому числі оплачена постачальникам сума склала 283 789 грн., сума 1 578 грн. перевищення податкового кредиту, яка переноситься до податкового кредиту наступного періоду (рядок 26 декларації за вересень 2010 року). Відомість дослідження представлена ??в додатку № 2 висновку експерта (а.с. 153).

За висновками експерта, розбіжність з даними акту у розмірі 283 789,00 грн. у бік збільшення бюджетного відшкодування утворилося за рахунок того, що в акті не враховано, що платник податків самостійно визначає порядок відображення в декларації негативного значення між податковим зобов'язанням і податковим кредитом і може самостійно виправляти показники рядків декларацій за напрямом бюджетного відшкодування. Суму бюджетного відшкодування 391 грн., яка сформовано у березні 2007 року з наданих документів визначити не представляється можливим у зв'язку з тим, що на дослідження не надано документів за період березень 2007-2008 рік.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що ПДВ, що включено позивачем до бюджетного відшкодування за вересень 2010 року, було фактично сплачено ТОВ «Нова Алушта» контрагентам в ціні товару в лютому 2009 року - червні 2010 року. Суд зазначає, що проти цього факту, відповідач не заперечує.

Таким чином, суд погоджується з висновками експертизи стосовно того, що бюджетне відшкодування, заявлене позивачем за вересень 2010 року в сумі 284180,00 грн. підтверджується первісними бухгалтерськими та податковими документами позивача в повному обсязі в сумі 283789,00 грн., у зв'язку з тим, що на дослідження експерту не надано документів за період березень 2007-2008 рік, тому визначити чи правильно сформовано бюджетне відшкодування у сумі 391,00 грн. за вересень 2010 року, що виникло у березні 2007 року з наданих документів не представляється можливим.

Посилання відповідача на той факт, що позивач не мав права включати в податковий кредит за вересень 2010 року податкові накладні інших звітних періодів, суд вважає необґрунтованим, з приводу чого зазначає наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно з п.п.7.2.6 п.п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Таким чином, суд зазначає, що податковий кредит повинен нараховуватися тільки в періоді отримання платником податкової накладної.

Суд також зазначає, що в даному випадку необхідно враховувати терміни позовної давності, встановлені ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми зазначеного вище Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту.

Суд також зазначає, що в стовпці № 3 "Період виписки" розділу II "Податковий кредит" Додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту" до форми податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.97 N 166 (в редакції до 28.04.2009 року) вказано, що до податкового кредиту звітного періоду включаються будь-які податкові періоди в межах установлених Законом строків давності (1095 днів).

Суд зазначає, що зазначена позиція також викладена в Листі ДПА України "Щодо відображення в податковій декларації податкових накладних, які були отримані покупцем із запізненням" № 8799/6/16-1515-10 від 10.08.2006 року, Листі ДПА України "Щодо актуальних питань з податку на додану вартість" № 7681/7/16-1117 від 14.04.2008 року.

Згідно висновку експертизи всі податкові накладні, що були включені до бюджетного відшкодування, були виписані протягом 2009 - 2010 року, тобто включені позивачем до кредиту в межах встановленого законом строку - протягом 1095 днів, що також не заперечується відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що висновки акту перевірки стосовно завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за вересень 2010 року на суму 283789,00 гривень є необґрунтованими.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було зменшено позивачеві бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 283789,00 гривень.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення не може бути визнано такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР №0000312304/0 від 17.12.2010 року, та №0000312304/1 від 14.01.2011 року є протиправними та підлягають скасуванню в частині зменшення бюджетного відшкодування на суму 283789,00 гривень.

Таким чином, уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частинами 1, 3 статті 94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Витрати пов'язані з проведення судових експертиз віднесено до виду судових витрат, в силу п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України.

Частиною 5 статті 92 КАС України встановлено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено граничний розмір компенсації витрат пов'язаних із проведенням судової експертизи, який не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Міністерства юстиції України.

Згідно із наданим суду актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) на підставі договору №ДГ-0000089 від 03.12.2009 року загальна вартість робіт судового експерта по виконанню судової експертизи по справі №2а-1306/11/0170 складає 10000,00 гривень.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст. ст. 87, 92 КАС України, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 і наказу Міністерства юстиції України від 30.01.2012 року № 172/5 "Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2012 році", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.01.2012 року за № 153/20466.

Отже, судові витрати за проведення судово-економічної експертизи в розмірі 10000,00 гривень, які сплачено позивачем відповідно до виписки з рахунку від 24.09.2012 року, підлягають стягненню на користь позивача.

Згідно квитанції №ПН157 від 26.01.2011 року позивач сплатив судовий збір в сумі 3,40 гривень та відповідно до платіжного доручення №56 від 24.01.2011 року, також сплачено судовий збір у розмірі 3,40 грн., таким чином загальна сума сплаченого судового збору, що підлягає поверненню складає 6,80 грн.

Отже відповідно до ст. 92 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судово-економічної експертизи, які були понесені позивачем у сумі 10000,00 грн., а також витрати, пов'язані зі сплатою позивачем судового збору в розмірі 6,80 гривень, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Під час судового засідання, яке відбулось 18.11.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 22.11.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Уточнені позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим № 0000312304/0 від 19.12.2010 року, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2010 року у сумі 283789,00грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим № 0000312304/1 від 14.01.2011 року, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2010 року у сумі 283789,00грн.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Алушта» (вул. Сергеєва-Ценського, б. 41, м. Алушта, АР Крим, 98500, ЄДРПОУ 33955477) з Державного бюджету України витрати на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 10000,00 грн. та судовий збір у розмірі 6,80грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Трещова О.Р.