Рішення

від 29.11.2013 по справі 248/9478/13-ц

ХАРЦИЗЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

248/9478/13-ц

2/248/3149/2013

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 р. Харцизький міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Мурашової Н.А.

при секретарі - Омельяненко Є.Є.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Коваленко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харцизьку Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Зугрескомунальник» м. Зугреса про стягнення суми вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що він працював на підприємстві відповідача з 29.04.2011 р. по 28.09.2011 р. головним інженером. Був звільнений за власним бажанням відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України. В день звільнення роботодавець не здійснив з ним повного розрахунку, зокрема не виплатив вихідну допомогу відповідно до ст. 44 КЗпП України в розмірі 3 середньомісячних заробітних плат. Виходячи з розміру його середньомісячної заробітної плати 4580,00 грн, розмір вихідної допомоги становить 13 740,00 грн. Також вважає, що у зв'язку з порушенням вимог ст. 116 КЗпП України відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку з 29.09.2011 р. по день винесення судом рішення у справі. Розрахунок цієї суми він не може надати у зв'язку з відсутністю довідки про розмір середньомісячної заробітної плати.

Просить стягнути з відповідача вихідну допомогу в сумі 13 740,00 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задовольнити. Також вточнив, що позивач був звільнений з підприємства 30.09.2011 р. На момент звільнення мав заборгованість з заробітної плати, яка в день звільнення не була виплачена. В подальшому питання щодо стягнення цієї заборгованості вирішувалось в судовому порядку, оскільки між ним та підприємством мався спір щодо розміру цієї заборгованості. На даний момент цей спір вирішено, його позов в судовому порядку було залишено без розгляду. Заборгованості по заробітній платі на даний час немає. При цьому, в ході вирішення спору він з'ясував, що в день звільнення підприємство не нарахувало йому та не виплатило до теперішнього часу вихідну допомогу на підставі ст. 44 КЗпП України у зв'язку із звільненням за ч.3 ст. 38 КЗпП України. Тому звернувся до суду з цим позовом.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала повністю, подала письмові заперечення проти нього та пояснила, що позивач дійсно був звільнений на підставі ст. 38 ч 3 КЗпП України, цей факт підприємство не оспорює. Ст.44 КЗпП України у зв'язку із звільненням за ч.3 ст. 38 КЗпП України передбачена виплата вихідної допомоги у розмірі 3 середньомісячних заробітних плат. Ця допомога позивачу не нараховувалась і не виплачувалась. З яких причин вона пояснити не може, оскільки на даний час змінилось керівництво підприємства. Фактично не оспорює, що позивач має право на цю допомогу. Але вважає, що з вимогами про стягнення вихідної допомоги позивач звернувся з порушенням 3-місячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України. Даний спір є трудовим і вихідна допомога згідно з ЗУ «Про оплату праці» та Інструкції зі статистики заробітної плати не відноситься до фонду оплати праці, тобто не

вважається заробітною платою, тому норма про те, що строк звернення до суду до вимог про стягнення заробітної плати не застосовується, на виплату вихідної допомоги не розповсюджується. З такими вимогами позивач повинен був звернутися до суду у 3-місячний строк з дня коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. В даному випадку цей строк пропущений, поважних причин його пропуску позивач не наводить. Також пояснила, що дійсно між ними мався спір щодо заборгованості з заробітної плати, який на даний час вирішено - заборгованість виплачена. Раніше позивачем не ставилось питання про виплату йому вихідної допомоги. Тому просить в позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до вимог ч.3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно з ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Суд встановив, що позивач працював на підприємстві відповідача головним інженером з 29.04.2011 р. по 30.09.2011 р. та був звільнений 30.09.2011 р. за власним бажанням відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача і сторонами в судовому засіданні не оспорюється.

Також судом встановлено, що на момент звільнення позивач мав заборгованість з заробітної плати, спір про розмір якої вирішувався в судовому порядку. Ухвалою Харцизького міського суду від 04.11.2013 р., яка набрала законної сили 12.11.2013 р., позовна заява ОСОБА_3 до КП «Зугрескомунальник» м. Зугреса про стягнення заборгованості з заробітної плати залишено без розгляду за заявою позивача.

Крім того, сторони в судовому засіданні не оспорювали, що в день звільнення відповідачем не була нарахована та виплачена на підставі ст. 44 КЗпП України вихідна допомога у розмірі 3-х середньомісячних заробітних плат. Представник відповідача в судовому засіданні не оспорює право позивача на отримання цієї допомоги.

Колективним договором між адміністрацією та трудовим колективом КП «Зугрескомунальник» на 2008 р., зареєстрованим виконкомом Зугреської міської ради за № 3172 26.02.2008 р., не передбачена виплата вихідної допомоги у випадку розірвання трудового договору в іншому розмірі.

Оцінивши вказані обставини, надані докази на їх підтвердження, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача вихідну допомогу в розмірі 3х середньомісячних заробітних плат, оскільки він звільнений за ст. 38 ч 3 КЗпП України і отримання вихідної допомоги при звільненні з цих підстав гарантовано ст. 44 КЗпП України. Невиплата цієї допомоги порушує законні права позивача.

Визначаючи розмір вихідної допомоги, суд враховує, що колективним договором на підприємстві відповідача не визначений інший розмір такої допомоги, тому вихідну допомогу слід стягнути в мінімальному розмірі, визначеному ст. 44 КЗпП України - 3-и середньомісячні заробітні плати, а також застосовує Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. № 100.

Так, згідно вказаного Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується шляхом ділення на 2 сумарного числа

робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Згідно довідки КП «Зугрескомунальник» м. Зугреса № 316 від 26.11.2013 р. заробітна плата позивача за останні два місяця роботи, що передували дню звільнення становить: липень 2011 р. - 4580,00 грн., серпень 2011 р. - 4580,00 грн. Відпрацьовано в ці місяці відповідно 21 та 22 робочих дня.

Середньоденна заробітна плата позивача буде становити: (4580,00грн + 4580,00грн.) : (21+22) = 213,02 грн.

Середньомісячне число робочих днів за останні два календарних місяці роботи становить: (21+22) : 2 = 21,5 днів.

Середньомісячна заробітна плата позивача становить: 213,02 грн х 21,5 днів = 4579,93 грн.

Відповідно, розмір вихідної допомоги, що слід стягнути з відповідача на користь позивача становить: 4579,93грн. х 3 = 13 739,79 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства у строки, що зазначені ст. 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться у день звільнення, а якщо працівник в день звільнення не працював, то не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівнику сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Виходячи з вищевикладених норм діючого законодавства та обставин справи, суд вважає, що ст.ст. 47,116 КЗпП України передбачають обов'язок саме підприємства здійснити повний та своєчасний розрахунок з працівником у разі його звільнення. Відповідач такого розрахунку не здійснив, тому невиплата відповідачем у день звільнення належних позивачу сум вихідної допомоги є підставою для застосування ст.117 КЗпП України та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку. Будь-яких доказів відсутності вини у несвоєчасному розрахунку відповідач суду не надав.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд виходить з періоду затримки - з 01.10.2011 р. по 27.11.2013 р., та розміру середньоденного заробітку, розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. № 100.

Так, з наведеного судом вище розрахунку, середньоденний заробіток позивача становить 213,02 грн.

Строк затримки розрахунку з 01.10.2011 р. по 27.11.2013 р. за п'ятиденним робочим тижнем роботи підприємства відповідача становить 542 днів.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку становить: 213,02грн х 542дня = 115 456,84 грн.

Але, визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, який слід стягнути з відповідача на користь позивача, суд враховує роз'яснення п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», згідно якого при визначенні суми відшкодування за час затримки розрахунку необхідно враховувати розмір спірної суми, на яку мав право працівник, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи.

Також в постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-39цс11, від 21 листопада 2011р. викладена правова позиція, що у разі непроведення відповідного розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність

за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку він мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що розмір вихідної допомоги є неспівмірним з середнім заробітком за час затримки її виплати, позивач тривалий час не звертався до суду з вимогами про стягнення вихідної допомоги, достовірно знаючи в ході судового розгляду спору про стягнення заборгованості по заробітній платі, що вихідна допомога йому не нарахована і фактично не виплачена, чим сприяв збільшенню періоду затримки, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 2000,00грн.

При постановленні даного рішення суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про необхідність застосування до вимог про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки її виплати положень ст. 233 КЗпП України, оскільки вихідна допомога не є заробітною платою, і відмову позивачу в позові у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно ч.2 цієї ж статті у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2012р. положення частини першої ст.233 КЗпП у взаємозв'язку з положеннями ст.116,117,237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Згідно постанови Верховного Суду України від 26 грудня 2011 р. у справі № 6-77цс11 у цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Судом встановлено і це не оспорюється сторонами, що відповідач розрахунок з позивачем по виплаті вихідної допомоги на момент розгляду справи не провів, тому з урахуванням вищевказаного рішення КСУ, правової позиції ВСУ суд вважає, що строк звернення до суду з цими позовними вимогами позивачем не пропущено.

Крім того, суд не погоджується з доводами представника відповідача, що вихідна допомога не є оплатою праці, тому до вимог про її стягнення застосовується 3-місячний строк звернення.

Так, згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці», Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. № 5, заробітна плата складається з основної та додаткової. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Вихідна допомога є фактично компенсаційною виплатою, яка гарантована діючим

законодавством, а саме ст. 44 КЗпП України, тому відповідно до вищевказаних норм законодавства входить до структури заробітної плати, а її невиплата свідчить про порушення законодавства про оплату праці. Тому суд вважає, що норма ч. 1 ст. 233 КЗпП України щодо обмеження строку звернення до суду на дані вимоги не поширюється, оскільки відповідно до ч. 2 цієї норми право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати не обмежено будь-яким строком.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 229,40грн.

Керуючись ст.38 ч.3,44,47,116,117,233 КЗпП України, ст.2 Закону України «Про оплату праці», ст.3,4,10,11,60,61,88,212-215,218 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Зугрескомунальник» м. Зугреса про стягнення суми вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з КП «Зугрескомунальник» м. Зугрес (м. Зугрес, вул. К.Маркса,21 р/р 26039300162556 філія Донецьке ОУ АТ «Ощадбанк», МФО 335106, ЄРДПОУ 32466782) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ур. м. Зугреса Донецької обл., ІІН НОМЕР_1, вихідну допомогу в розмірі 13 739,79 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 2000,00 грн., усього 15 739,79 грн.

Стягнути з КП «Зугрескомунальник» м. Зугрес (м. Зугрес, вул. К.Маркса,21 р/р 26039300162556 філія Донецьке ОУ АТ «Ощадбанк», МФО 335106, ЄРДПОУ 32466782) на користь держави (р/р 31218206700088 в ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, отримувач УДКСУ м. Харцизька, ЄРДПОУ 37980439, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір в сумі 229,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом десяти днів з моменту його проголошення.

Суддя: