Ухвала

від 26.11.2013 по справі 812/6413/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Яковлев Д.О.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року справа №812/6413/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання Варчук О.М., за участю представника позивача Болото О.О., представника відповідача Калініна А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі № 812/6413/13-а за позовом Торгово-технічного центру «Омега» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 р. позовні вимоги Торгово-технічного центру «Омега» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволені. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 07 травня 2013 року №0000302201 та №0000312201, винесені Первомайською об'єднаної державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам по справі, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що надані позивачем до перевірки товарно-транспортні накладні типової форми №1-ТН не відповідають вимогам до вказаного виду документу, оскільки в них не зазначено адреси пунктів навантаження та розвантаження вантажу, а зазначені лише міста Стаханов та Первомайськ, не вказано посади особи яка дозволили відпуск товару та яка отримала товар.

Крім того, не прийнято до уваги те, що підозрюваний у кримінальному провадженні №32012030000000007 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 205 та частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України за фактом організації фіктивного підприємництва шляхом створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб (у т.ч. ТОВ «Енерготехсервіс АН»), з метою прикриття незаконної діяльності - ухилення від сплати податків, громадянин ОСОБА_4 знаходиться у розшуку. У ході розслідування кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_4 використовуючи реквізити та банківські рахунки ТОВ «Енерготехсервіс АН» надавав послуги суб'єктам підприємницької діяльності України, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ, у тому числі і позивачу. Наведені обставини свідчать про фіктивність укладених угод між позивачем та ТОВ «Енерготехсервіс АН», а тому суд першої інстанції невірно дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, є платником податку на додану вартість і перебуває на податковому обліку відповідача.

На підставі постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Луганській області від 28.01.2013 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТТЦ «Омега» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Енерготехсервіс АН» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 19.04.2013 року №161/22/31585518 (далі Акт перевірки).

Згідно Акту перевірки встановлено порушення позивачем п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 215572,00 грн.; а також порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ 187454,00 грн..

07.05.2013 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000302201 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) на загальну суму 234317,50 грн., з якої: 187454,00 грн. - за основним платежем та 46863,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000312201 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 215572,00 грн.

Вищезазначені податкові повідомленнями-рішеннями були оскаржені позивачем до Головного управління Міндоходів у Луганській області та Міністерства доходів і зборів України та за результатами їх розгляду, останні були залишені без задоволення.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Енерготехсервіс АН» були укладені договори купівлі-продажу від 01.09.2011 року №11, від 31.10.2011 року, від 23.11.2011 року та від 25.11.2011 року, за якими ТОВ «Енерготехсервіс АН» зобов'язується передати, а ТТЦ «Омега» прийняти товар та оплатити товар, асортимент, кількість, ціна якого зазначена у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договорів.

На виконання умов вказаних договорів було здійснено постачання товарів, яке підтверджують видаткова накладна від 19.09.2011 року № 47; податкова накладна від 19.09.2011 року №46 на загальну суму 88843,82 грн., в т.ч. ПДВ - 14807,30 грн., видаткова накладна від 19.09.2011 року №46; податкова накладна від 19.09.2011 року №45 на загальну суму 292588,31 грн., в т.ч. ПДВ - 48764,72 грн.; видаткова накладна від 31.10.2011 року №85, податкова накладна від 31.10.2011 року № 61 на загальну суму 87863,24 грн., в т.ч. ПДВ - 14643,87 грн.; видаткова накладна від 23.11.2011 року №154, податкова накладна від 23.11.2011 року № 65 на загальну суму 330236,64 грн., в т.ч. ПДВ - 55039,44 грн.; видаткова накладна від 25.11.2011 року №158, податкова накладна від 25.11.2011 року №70 на загальну суму 325190,63 грн., в т.ч. ПДВ - 54198,44 грн. Оплата придбаних позивачем у ТОВ «Енерготехсервіс АН» товарів підтверджується платіжними дорученнями (Том 1, а.с.244-245).

Перевезення до позивача придбаного товару підтверджено наданими до перевірки товарно-транспортними накладними та договором від 01.09.2011 р. про організацію та здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Отриманий ТТЦ «Омега» від ТОВ «Енерготехсервіс АН» товар був використаний позивачем при виконанні робіт відповідно до умов договору від 25 липня 2011 року, укладеного з ПАТ «Концерн Галнафтогаз» , на підтвердження умов якого надані довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та затратах); акти прийому виконаних будівельних робіт; відомості ресурсів (Том 1, а.с.126-152).

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про відсутність реального товарного характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Енерготехсервіс АН» не знайшли свого підтвердження, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

У відповідності із статтею 138 Податкового кодексу України:

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт 138.4);

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (підпункт 138.5).

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Аналіз вказаних норм свідчить, що наявність належним чином оформлених податкових і видаткових накладних є підставою для включення до валових витрат і податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати за перевіряємий період по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Енерготехсервіс АН» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на момент здійснення відповідачем перевірки реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Енерготехсервіс АН» підтверджено долученими до справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а також встановлено використання придбаних товарів і послуг у господарській діяльності позивача.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Енерготехсервіс АН» і правомірність формування позивачем валових витрат та віднесення до податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Посилання апелента на фіктивність укладених угод між позивачем та ТОВ «Енерготехсервіс АН», які ґрунтуються на тому, що в ході розслідування кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_4 використовуючи реквізити та банківські рахунки ТОВ «Енерготехсервіс АН» надавав послуги суб'єктам підприємницької діяльності України, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ, у тому числі і позивачу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вироку суду щодо встановлення вини ОСОБА_4 у вчинені вищенаведених дій, який би набрав законної сили, відповідачем не надано.

Посилання апелянта на те, що надані позивачем до перевірки товарно-транспортні накладні типової форми №1-ТН не відповідають вимогам до вказаного виду документу, що свідчить про фіктивність укладених угод між позивачем та ТОВ «Енерготехсервіс АН», колегія суддів також вважає неспроможними, оскільки реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Енерготехсервіс АН» підтверджена іншими дослідженими судом доказами, які відповідачем не спростовано, а відсутність точних адрес пунктів навантаження та розвантаження не роблять товарно-транспортні документи недійсними.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі № 812/6413/13-а за позовом Торгово-технічного центру «Омега» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 27 листопада 2013 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова