Рішення

від 27.11.2013 по справі 2/906/32/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" листопада 2013 р. Справа № 2/906/32/13-Г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

без участі представників сторін

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Поділля" (с. Бистрик)

про стягнення 18311,14 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до відповідача про стягнення 18311,14 грн. заборгованості за договором поставки №5/25 від 14.05.12., з яких: 17913,60 грн. основний борг, 397,54 грн. пеня.

Позовні вимоги грунтуються на тому, що борг відповідача перед позивачем виник на підставі договору поставки №5/25 від 14.05.12, на виконання якого за накладними №5/42 від 18.05.12 та №5/43 від 22.05.12 відповідач отримав від позивача товар за який не розрахувався.

У відзиві на позовну заяву від 06.02.13 (а.с.21) відповідач не визнав вимоги позивача посилаючись на те, що за вказаними накладними відповідач не отримував від позивача товар, оскільки підпис в накладних виконаний не відомою особою.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. До суду надіслав клопотання, в якому просить суд позов задовольнити у повному обсязі та розглядати справу у відсутності представника ТОВ "Українська аграрно - хімічна компанія".

Представник відповідача в засідання суду не з'явився. Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду в зв'язку з відсутністю адресата.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

25.11.13 до господарським судом Житомирської області від Бердичівської міжрайонної прокуратури надійшли постанови старшого слідчого Бердичівського МВВС Конограй Д.О. від 12.04.2013. та від 26.06.2013. про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 ч.1 КПК України за результатами досудового розслідування щодо наявності ознак кримінально-карних дій за обставин отримання Приватним підприємством "Поділля" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" товару за накладними №5/42 від 18.05.2012, №5/43 від 22.05.2012 р. та довіреностями №13 від 17.05.2012р., №15 від 22.05.2012 р.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (продавець/позивач) та Приватним підприємством "Поділля" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №5/25, відповідно до розділу 1 якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у встановлений строк товар- мікродобрива, перелік,види,вартість,кількість яких передбачаються в Специфікації,що є додатком та невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

За п.6.2 договору, загальна вартість договору складає 29856,00грн.

Згідно п.6.3 договору, розрахунки за товар покупцем здійснюються наступним чином:

- 40% в сумі 11942,40грн., сплачується в якості попередньої оплати протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору чи пред'явлення рахунку для оплати;

- 60% в сумі 17913,60грн. має бути сплачено у строк до 01.11.12.

Згідно платіжного доручення №23 від 14.05.12 відповідач здійснив попередню оплату товару в розмірі 11942,40грн. (а.с.13).

Після отримання попередньої оплати, на виконання умов договору, позивач передав відповідачу товар загальною вартістю 29856,00грн., що підтверджується накладними №5/42 від 18.02.12 на суму 14928,00грн., №5/43 від 22.05.13 на суму 14928,00грн. та довіреностями на отримання товару №13 від 17.05.12, №15 від 22.05.12 виданих на ім'я Корсуна В.А. (а.с.9-12).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару не виконав, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість у сумі 17913,60грн. (29856-11942,40).

Відповідач заперечуючи проти вимог позивача посилається на те, що підпис в накладних на отримання товару №5/42 від 18.02.12 на суму 14928,00грн., №5/43 від 22.05.13 на суму 14928,00грн. виконаний не Корсуном В.А., на якого покладено обов'язок прийняти від позивача товар згідно довіреностей на отримання товару №13 від 17.05.12, №15 від 22.05.12, а невідомою особою.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 р., господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.4 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Накладні №5/42 від 18.02.12 на суму 14928,00грн., №5/43 від 22.05.13 на суму 14928,00грн. не містять таких реквізитів як посади і прізвища осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, а лише підписи, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно постанови ст.слідчого СВ Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області Конограй Д.О. від 26.06.2013. про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 ч.1 КПК України за результатами досудового розслідування щодо наявності ознак кримінально-карних дій за обставин отримання Приватним підприємством "Поділля" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" товару за накладними №5/42 від 18.05.2012, №5/43 від 22.05.2012 р. та довіреностями №13 від 17.05.2012р., №15 від 22.05.2012 р. встановлено, що вказані накладні підписані за вказівкою директора ПП"Поділля" - Корсуна В.А. головним бухгалтером підприємства - Ящук О.М. , яка була уповноваженою на те особою і товар, який зазначено в даних накладних дійсно був отриманий підприємством та в подальшому використаний за своїм призначенням (а.с.90).

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У податкових накладних №438 від 14.05.12, №732 від 18.05.12 та №902 від 22.05.12 відображено факт поставки товару відповідачу на загальну суму 29856,00грн. (а.с.47-49).

Таким чином, господарським судом встановлено, що відповідач отримав товар за вказаними накладними.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 17913,60грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.11.1 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 397,54 грн. (а.с.3).

Відповідно до ч.1 ст. 546, ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.11.1 договору, в разі несплати за поставлений товар в установлений термін, покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від вартості неоплаченого товару.

Суд, перевіривши розрахунок пені, вважає його правильним.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.

Відповідач доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Поділля" (13370,Житомирська область, Бердичівський район,с. Бистрик, вул.Шевченка,19; код 32888033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (03040,м.Київ, вул.Стельмаха,6а; код 31109157) - 17913,60грн. боргу, 397,54грн. пені, 1609,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3-сторонам (рек. з повідом.)