Постанова

від 26.11.2013 по справі 910/19048/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. Справа№ 910/19048/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Жук Г.А.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання: Кац О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Стільникович В.А. - дов. б/н від 05.02.2013р.;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Карат ЛТД»,

на ухвалу господарського суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року,

у справі № 910/19048/13 (суддя Бондаренко Г.П.),

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Карат ЛТД», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Азур Плюс», м. Київ,

про стягнення 34 244, 50 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Карат ЛТД» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Азур Плюс» про стягнення 34 244, 50 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року по справі № 910/19048/13 позовну заяву і додані до неї документи повернуто без розгляду (а.с. 1-3).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року у справі № 910/19048/13 та повернути матеріали справи до господарського суду міста Києва для розгляду позову (а.с. 9-15).

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що в позовній заяві не викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не надано розрахунок боргу. Також, місцевим судом помилково не взято до уваги платіжне доручення, як доказ сплати судового збору та опис вкладення у цінний лист, як доказ надсилання копії позовної заяви з додатками іншій стороні у справі.

Автоматизованою системою документообігу апеляційну скаргу по справі № 910/19048/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Чорногузу М.Г. Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 12 листопада 2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/19048/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Жук Г.А., Суховий В.Г. (а.с. 6).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12 листопада 2013 року скаржнику відновлено строк для подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 26 листопада 2013 року (а.с. 7-8).

У судовому засіданні 26 листопада 2013 року представник позивача надав суду свої пояснення, в яких підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року, та передати справу для розгляду до суду першої інстанції.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням його юриста.

З метою забезпечення прав учасників судового процесу щодо швидкого і ефективного вирішення спорів, законодавцем скорочено Законом України від 07.07.2010 р. №2453-VI строк розгляду апеляційних скарг на ухвалу до 15 днів. З урахуванням відсутності можливості відкладення розгляду апеляційної скарги у межах строків визначених законом, та враховуючи ту обставину, що відповідач не звертався з клопотанням про продовження строку розгляду справи, а також не надав доказів неможливості прибуття в судове засідання його представника, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача. Неявка представника відповідача не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

02 жовтня 2013 року ТОВ «Карат ЛТД» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Азур Плюс» про стягнення 34 244,50 грн. (а.с. 17-21)

Проте, ухвалою господарського суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року по справі № 910/19048/13 позовну заяву і додані до неї документи повернуто ТОВ «Карат ЛТД» без розгляду, обґрунтовуючи причини повернення тим, що позивачем не додано до позовної заяви доказів, що підтверджують обставину, що за договором поставки відповідачем не було проведено оплату в повному обсязі. Судом першої інстанції не взято до уваги платіжне доручення №1809 від 09 вересня 2013 року, як доказ сплати судового збору за подання даної позовної заяви, оскільки в ньому не зазначено дату та номер позовної заяви, а також не зазначено сторону до якої заявлено вимоги. Також, господарським судом міста Києва, не прийнято як доказ надсилання копії позовної заяви з додатками іншій стороні у справі опис вкладення у цінний лист, оскільки в ньому не зазначено перелік додатків до позовної заяви які надсилаються іншій стороні у справі.

В своїй апеляційній скарзі ТОВ «Карат ЛТД» зазначає, що в позовній заяві викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також додано всі необхідні докази, які судом першої інстанції, в порушення вимог матеріального права не були прийняті. Також, місцевим судом помилково не взято до уваги платіжне доручення, як доказ сплати судового збору, хоча в зазначеному доручені всі реквізити зазначено вірно, а призначення платежу відповідає вимогам, встановленим на офіційному ваб-порталі судової влади України. Опис вкладення у цінний лист, як доказ надсилання копії позовної заяви з додатками іншій стороні у справі теж оформлений належним чином, оскільки працівником поштового відділення перевірено кількість вкладених документів які відправляються та завірено печаткою і підписом.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу не погоджується з висновком господарського суду міста Києва про повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції посилається на те, що позивач не виконав вимог п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України, згідно якого: «Позовна заява повинна містити: виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов».

Проте, колегія суддів не погоджується з таким твердженням суду першої інстанції, оскільки, як вбачається з позовної заяви (а.с. 17-21) в ній викладено всі обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначено докази, що підтверджують позов та додано розрахунок суми заборгованості.

Також, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що позивач не виконав умов п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, та не додав до позовної заяви документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів та сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Карат ЛТД» додало до позовної заяви квитанцію № 8634 від 27 вересня 2013 року про надсилання копії позовної заяви з доданими до неї документами ТОВ «Азур Плюс», а також, опис вкладення у цінний лист (а.с. 45).

Господарський суд міста Києва в оскаржуваній ухвалі вказав, що суд не може дійти висновку про направлення всіх доданих до вказаної позовної заяви документів та самої позовної заяви оскільки в описі вкладень не перелічено та не зазначено, яка саме позовна заява направлена відповідачу та які саме документи були направлені на адресу відповідача.

Однак, з таким твердженням колегія суддів не погоджується, оскільки, як вбачається з опису вкладення у цінний лист (а.с. 45), відповідачу направлено позов з додатками на 27 аркушів. Вказаний опис підписано працівником поштового відділення та завірено штемпелем поштового відділення.

Відповідно до п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення, бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.

Вказаний висновок суду першої інстанції побудований не на встановлених фактах, а ґрунтується виключно на припущенні, яке не може бути покладено в основу судового рішення.

Відповідно до п. 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»: «У разі коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК.»

Тобто поверненню підлягають позовні матеріали за умови відсутності доказів надсилання відповідачеві копій доданих до позовної заяви матеріалів, в даному випадку такі докази наявні проте вони викликали сумнів у місцевого господарського суду. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою повинен витребувати додаткові докази від позивача.

Щодо висновку суду першої інстанції про не надання позивачем належних доказів сплати судового збору, оскільки у доданому платіжному дорученні не зазначені належним чином призначення платежу, колегія суддів зазначає, в пункті 2.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено: «Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором».

В матеріалах справи міститься платіжне доручення №1809 від 09 вересня 2013 року, як доказ сплати судового збору за подання даної позовної заяви (а.с. 44). В призначені платежу, даного платіжного доручення зазначено: «22030001 Судовий збір, за позовом ТОВ Карат ЛТД Господарський суд м. Києва код ЄДРПОУ 05379487». Тобто, зазначено всі необхідні реквізити призначення платежу. Такі ж реквізити для перерахування судового збору встановлені на офіційному ваб-порталі судової влади України.

Вимог про зазначення в призначені платежу дату та номер позовної заяви, а також найменування сторони, до якої заявлено позов, як зазначає суд першої інстанції, законом не передбачено.

Відповідно до положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Щодо посилання суду першої інстанції, що позивачем додані до позовної заяви незавірені належним чином копії документів, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції зобов'язаний витребувати завірені належним чином копії в порядку передбаченим ст. 65 Господарського процесуального кодексу України

Приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд не врахував вищенаведеного, відтак помилково дійшов висновку, що ТОВ «Карат ЛТД» не виконало вимоги п. 2, 3, 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, та не додало до позовної заяви докази, які підтверджують: відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі та обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Карат ЛТД» підлягає задоволенню, ухвалу господарського суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року необхідно скасувати у зв'язку із невідповідністю висновків обставинам справи, а справу № 910/19048/13 - повернути до господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.

Керуючись ст.ст. 49, 86, 99, 101-102, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Карат ЛТД» на ухвалу господарського суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року по справі № 910/19048/13 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року по справі № 910/19048/13 скасувати.

3. Справу № 910/19048/13 повернути до господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття позовної заяви до провадження.

4. Доручити господарському суду міста Києва вирішити питання про розподіл судових витрат за розгляд апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва № 910/19048/13 після розгляду зазначеної справи.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді Г.А. Жук

В.Г. Суховий