Постанова

від 21.11.2013 по справі 914/2499/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р. Справа № 914/2499/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Скор" м. Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 03.09.2013 р.

у справі №914/2499/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Інтергал - Буд" м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Скор" м. Львів

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 347 051, 53 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Гойдик В.М. - за довіреністю від 18.06.2013 р.;

відповідача: Качмар В.О. - за довіреністю від 24.05.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.09.2013 р. (суддя

Березяк Н.Є.) позов задоволено: стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю «Скор» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Інтергал-Буд» 347 051,53 грн. штрафних санкцій та 6 941,04 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем порушено умови договору, а відтак, відповідно до норм ст.ст.549, 550, 551 ЦК України, ст.230 ГК України, а також п.11.2 договору, існують підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі скаржник в цілому зазначає, що ним порушено строки виконання робіт, оскільки замовником (позивачем) здійснено затримку готовності будівельного майданчика до виконання оздоблювальних робіт, а також мала місце несвоєчасна поставка матеріалів для виконання робіт за договором, а саме: перфокутників, шпалер, клею для шпалер, плитки, багету. Крім цього, скаржником вказано, що судом першої інстанції не було з'ясовано, які правові наслідки для стягнення штрафних санкцій, оскільки пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. А тому, в даному випадку необхідно застосовувати ст.1 та ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно якого, розмір пені встановлюється у договорі, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що згідно додатку 2 до договору, відповідач повинен був виконати зобов'язання до 30.06.2012 р. А тому, враховуючи вимоги ч.6 ст.232 ГК України, відповідачу нараховуються штрафні санкції за перші шість місяців з дня наступного, коли зобов'язання мало бути виконане, тобто з 01.07.2012 р. Окрім цього, позивач вказує, що твердження скаржника про затримку постачання матеріалів необхідно оцінювати критично з точки зору встановлення в календарному графіку (додатку 2 до договору) періодів постачання матеріалів для виконання робіт.

В судовому засіданні представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишенню без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом, 10.04.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Скор» (колишня назва товариство з обмеженою відповідальністю «Денза») та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Інтергал-Буд» було укладено договір підряду №ВА100412 на виконання комплексу робіт з чистового оздоблення квартир та місць загального користування на 2, 3, 16, 17 поверхах житлового будинку №2 першої черги будівництва по вул. Воскресенській, 7. Загальна вартість робіт за договором складає 991 575,78 грн.

Відповідно до пункту 11.2. вказаного договору у випадку, якщо відповідач не виконає роботи у визначені договором строки, позивач має право вимагати сплати неустойки у розмірі 1 (один) % від загальної договірної ціни робіт, за кожен день прострочення.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідачем частково виконано роботи за вказаним договором, які прийняті позивачем та оформлені на підставі довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3 та акту приймання будівельних робіт на загальну суму 382 041,60 грн.

Згідно з Календарним графіком виконання робіт - роботи по вказаному договору повинні бути виконані в строк до 30.06.2012р., однак в зазначений у договорі строк відповідачем роботи виконані не були, у зв'язку з чим, позивачем нараховані штрафні санкції в розмірі 347 051,53грн. за період з 01.07.2012 р. по 04.08.2013 р.

При прийнятті постанови судова колегія виходила з наступного.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6, 627 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, враховуючи принцип свободи договору, сторони передбачили в договорі сплату неустойки за порушення строків виконання зобов'язання у розмірі 1% від загальної договірної ціни.

Відповідно до ст. 193 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Згідно ст.ст. 526, ч.1 530, 610, 611, ст.549 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ст.230, ч.2 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту ч.6 ст. 232 ГК України та ст. 253 ЦК України початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що згідно п.42 додатку 2 до вищезазначеного договору «Календарний графік виконання робіт», відповідач повинен був виконати роботи, передбачені даним договором, в строк до 30.06.2012 р., однак свої договірні зобов'язання не виконав, що підтверджується довідкою та актами виконаних робіт за липень 2012 р.

Отже, місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку про наявність підстав для стягнення штрафних санкцій за період з 01.07.2012 р. по 04.08.2012 р. в розмірі 347 051,53 грн.

Твердження скаржника, що порушення строків виконання робіт мало місце у зв'язку зі здійсненням затримки замовником (позивачем) готовності будівельного майданчика до виконання оздоблювальних робіт, а також несвоєчасної поставки матеріалів для виконання робіт за договором, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи з огляду на наступне.

Згідно актів приймання-передачі виконаних робіт та довідок за травень та червень 2012р., позивачем прийнято роботи на загальну суму 175 515,20 грн. та 75 111,30 грн.(а.с.25-32), що підтверджує факт вчасної передачі майданчика та матеріалів від позивача.

Окрім цього, згідно п.45 додатку 2 до зазначеного договору «Календарний графік виконання робіт» визначено період постачання матеріалів для виконання робіт. Зокрема, п.47 передбачено, що постачання шпалер здійснюється в період з 24.04.2012 р. по 31.05.2012 р. Відтак, поставка шпалер 31.05.2012 р. не може вважатися затримкою, оскільки така дата є кінцевою можливою датою поставки шпалер згідно умов договору. Що стосується умов постачання багету, то такі врегульовані п.51 зазначеного додатку до договору, відповідно до якого, постачання багету здійснюється в період з 24.04.2012 р. по 02.06.2012 р. Тобто, поставка багету 01.05.2012 р. не може вважатися несвоєчасною поставкою з боку позивача.

Що стосується доводів відповідача про порушення позивачем строків постачання перфокутиків, клею для шпалер та плитки, то необхідно зазначити, що вказані матеріали відсутні в переліку матеріалів, що передаються позивачем відповідачу для виконання робіт за договором згідно додатку №2 до договору підряду №ВА100412 «Календарний графік виконання робіт», а отже в даному випадку не може йтися про прострочення з боку позивача.

Судова колегія звертає увагу також на наступне.

Згідно ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках до суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пеня як вид неустойки обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день простроченого виконання. Таким чином, пеня та штраф як види неустойки застосовуються за різні порушення умов зобов'язань. При цьому законодавцем не обмежується застосування одночасно обох видів неустойки, що встановлені сторонами в договорі. Однак, пеня може застосовуватись лише до грошових зобов'язань.

У даному випадку має місце договірне зобов'язання на виконання робіт, а не виконання грошових зобов'язань, а тому не підлягає застосуванню Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно якого, розмір пені встановлюється у договорі, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 03.09.2013 р. у справі

№ 914/2499/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.11.2013 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.