Ухвала

від 19.11.2013 по справі 2а-2925/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Справа № 9104/2867/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства ,,Фірма ,,ДВД" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом заступника прокурора м. Івано-Франківська Івано-Франківської області в інтересах держави в особі державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області до приватного підприємства ,,Фірма ,,ДВД" про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В :

09 вересня 2011 року заступник прокурора м. Івано-Франківська Івано-Франківської області звернувся до суду першої інстанції в інтересах держави в особі державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з приватного підприємства (ПП),,Фірма ,,ДВД" в користь держави податковий борг на загальну суму 74835 грн. 39 коп..

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає, що заборгованість по орендній платі за землю виникла на підставі договору, укладеного 23 квітня 2009 року між Івано-Франківською міською радою та ПП ,,Фірма ,,ДВД", а тому даний спір має розглядатись господарським судом за правилами господарського судочинства.

З огляду на викладене відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити.

Прокурор заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що станом на вересень 2011 року за ПП ,,Фірма ,,ДВД" рахувався податковий борг на загальну суму 74835,39 грн., а саме: - 475,15 грн. податку на прибуток, який утворився внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобо'язання згідно поданої декларації з податку на прибуток підприємств та пені; - 73253, 59 грн. плати за землю, який утворився у зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання згідно поданої податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та пені; - 108,37 грн. податку на доходи фізичних осіб, який виник внаслідок несплати податкового зобовя'зання згідно поданої податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб та пені; - 932,14 грн. збору за спеціальне використання води, який утворився внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання згідно поданої податкової декларації та пені; - 66,14 грн. єдиного податку з юридичних осіб, який виник внаслідок несплати штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату суми податкового зобов'язання, що обліковується по особовому рахунку та пені, що нарахована на суму несплаченого податкового боргу.

Зазначена сума заборгованості підтверджується довідкою про суми податкового боргу по платежах за № 300 від 25 липня 2011 року, розрахунком пені на суму несплаченого податкового боргу, декларацією з податку на прибуток підприємств, податковими розрахунками земельного податку, податковими повідомленнями-рішеннями, податковими деклараціями з податку на доходи фізичних осіб, податковими деклараціями з орендної плати за землю, обліковою карткою платника податків.

Податковий орган вживав заходи, спрямовані на погашення податкового боргу, а саме: відповідачу надсилались перша та друга податкові вимоги про сплату боргу відповідно від 02 липня 2010 року та 04 серпня 2010 року. Однак, вказані заходи не спричинили погашення податкового боргу відповідачем.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи за відповідачем рахується податковий борг, а вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, згідно з пунктом 41.5 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи, щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Податковим кодексом України також визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 57.1).

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (ст. 57.3).

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (ст. 49.18.1).

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

При цьому відповідно до пункту 59.1 Податкового кодексу України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що наявність у відповідача податкового боргу в сумі 74835,39 грн. станом на вересень 2011 року підтверджується належними та допустимими доказами, податковий орган вживав заходів щодо погашення відповідачем боргу, а тому висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову є вірними та обґрунтованими, оскільки на час розгляду справи у відповідача був наявний податковий борг, з часу надіслання податкової вимоги та звернення податкового органу до суду пройшло більше 60 днів.

Підпунктами 14.1.72 та 14.1.73 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів;

землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пункту 269.1 Податкового кодексу України платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з пунктом 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Таким чином, орендна плата за землю є обов'язковим платежем на рівні податкових зобов'язань, а тому її сплата контролюється податковим органом у відповідності до приписів Податкового кодексу України.

За таких обставин даний спір є публічно-правовим спором і суд першої інстанції правомірно розглянув його в порядку адміністративного судочинства.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо невідповідності рішення суду першої інстанції нормам процесуального права.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу приватного підприємства ,,Фірма ,,ДВД" залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року у справі № 2а-2925/11/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 25 листопада 2013 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим