Ухвала

від 28.11.2013 по справі 216/986/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Воловик Н.Ф.

суддів - Мажари С.Б., Богдана В.В.

за участю прокурора - Троцик С.В.

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2

засудженого - ОСОБА_3

представника потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6,

потерпілого - ОСОБА_7

цивільного відповідача -ОСОБА_8 ,

представника цивільного відповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» - Морозової О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_11, в інтересах засудженого ОСОБА_3, на вирок Центрально- Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19 серпня 2013року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Кривого Рогу, громадянина України,

засуджено за ч.3 ст.286 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбуття покарання обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_8 та публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення матеріальної і моральної шкоди залишено без розгляду

Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_3, ОСОБА_8 та публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення матеріальної і моральної шкоди залишено без розгляду.

Питання з речовими доказами та судовими витратами судом першої інстанції вирішено.

Арешт, накладений постановою слідчого від 24.07.2008 року та постановою слідчого від 08.11.2012 року на майно ОСОБА_3, - знято (т.1 а.с.248, т.2 а.с.296).

Міру запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винними у скоєнні злочину, при наступних обставинах.

24 серпня 2007 року, приблизно о 04 годині 50 хвилин в темний час доби, водій ОСОБА_3, керуючи технічно справним мікроавтобусом «Мерседес-Спринтер», державний номер НОМЕР_1 їхав по автодорозі Красноперекопськ-Сімферополь, у напрямі м. Сімферополя, зі швидкістю 60 км/год. На шляху прямування, на 60 км зазначеної автодороги водій ОСОБА_3 був не уважний, не стежив за дорожньою обстановкою і належним чином не реагував на її зміну, при виникненні перешкоди для руху, яке він об'єктивно міг виявити, а саме автомобіля «Камаз» державний номер НОМЕР_2 з напівпричепом «ГКБ-8527» державний номер НОМЕР_3, на якому горіли задні габаритні ліхтарі, під керуванням водія ОСОБА_13, не вжив заходів до зниження швидкості руху керованого ним транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди, та допустив зіткнення з задньою частиною причепа «ГКБ-8527» державний номер НОМЕР_3. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «Мерседес» отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості:

Пасажир ОСОБА_14 отримала тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми з осколковими переломами правої лобової і скроневої кісток, крововиливами під м'які мозкові оболонки в праву лобову і скроневу частки з переходом на базальну поверхню, дифузних крововиливів в лівій тім'яній частці, точкових крововиливів у тканину Варольєва мосту і довгастого мозку, крововиливу в шлуночки головного мозку, що призвели до набряку набухання головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Пасажир ОСОБА_15 отримав тілесні ушкодження у вигляді: травми голови, тулуба та кінцівок, яка супроводжувалась множинними переломами кісток тулуба і кінцівок, ускладнюючим розвитком шоку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Пасажир ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому лівої ключиці, забитої рани в області правого передпліччя, лівої гомілки, забиття м'яких тканин грудної клітки справа, саден кінцівок, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Причиною дорожньо-транспортної пригоди та наслідків, що настали стало порушення водієм ОСОБА_3, вимог п.п. 1.5; 2.3 «б»; 12.3; 13.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

- п. 1.5: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- п. 2.3 «б»: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування ним у дорозі »;

- п. 12.3: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій здатний об'єктивно виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;

- п. 13.1: «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції та інтервалу».

Запобігання зіткненню для водія ОСОБА_3 полягало у виконанні ним вимог п.п. 1.5; 2,3 «б»; 12.3; 13.1 Правил дорожнього руху України для чого перешкод технічного характеру в нього не було.

В апеляції захисник ОСОБА_1, в інтересах засудженого ОСОБА_3 не оскаржуючи кваліфікації і доведеності вини, просить вирок змінити призначивши більш м'який вид покарання не пов'язаний з позбавленням волі із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України. Посилаючись на те, що засуджений ОСОБА_3 частково відшкодував матеріальні збитки потерпілим; характеризується позитивно, раніше не судимий, працює, створив свою сім'ю, а також потерпілі просили не позбавляти волі засудженого та дати йому можливість відшкодувати шкоду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, захисника ОСОБА_1, яка просила задовольнити її апеляцію на підставах зазначених в апеляції;захисника ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити ; засудженого, який просив пом'якшити йому покарання та застосувати ст.75КК України; потерпілого, представника потерпілих, які просили вирок суду першої інстанції змінити в частині призначення покарання , застосувати ст.75 КК України, думку прокурора, який просив вирок суду залишити без змін та відмовити у задоволенні апеляції захисника; цивільного відповідача, представника цивільного відповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», які кожний окремо підтримали апеляцію, зіставивши доводи, що зазначені в апеляції з матеріалами, що знаходяться у справі,а також враховуючи письмові клопотання потерпілих, представника потерпілих ,заяви потерпілих, колегія суддів вважає, що апеляція захисника ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про скоєння інкримінованого кримінального правопорушення, при обставинах, викладених у вироку суду, кваліфікація його дій за ч.3 ст.286 КК України в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому відповідно до ст. 404 КПК України апеляційним судом не переглядаються.

Колегія суддів вважає, що причетність обвинуваченого до скоєного злочину підтверджується насамперед неодноразовими показами ОСОБА_3 в ході досудового слідства і під час судового засідання, в якому він детально розповів всі обставини скоєння ним дорожьо-транспортної пригоди, визнав вину, відшкодував завдані злочином збитки та шкоду потерпілим. Як вбачається з матеріалів справи, протоколу судового засідання (т4 а. с 1-10), в ході досудового і судового слідства були належно досліджені всі обставини справи. Перевіркою матеріалів справи встановлено, що досудове і судове слідство було проведено належним чином, з дотриманням вимог КПК України, докази зібрані по кримінальному провадженню у законний спосіб є достатніми та допустимими.Судом вірно встановлені всі фактичні обставини скоєного обвинуваченим злочину та спричинення шкоди потерпілим. Але. вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання,суд першої інстанції недостатньо врахував всі обставини справи , думки потерпілих, особу обвинуваченого, тому колегія суддів з урахуванням положень ст. 65 КК України,вважає на необхідність врахувати ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який віднесено до тяжких злочинів, однако скоених з необережності, особу обвинуваченого, який раніше не судимий (т.1,а.с.226), за місцем проживання і роботи характеризується з позитивної сторони (т.1 а.с227, 75 т.3), працює , на обліках в ПНД КПНД не перебуває (а.с.224,225 т.1) . До обставин, які пом'якшують покарання відповідно до ст.66 КК України, колегія суддів відносить повне визнання вини , щире каяття , допомогу у розкритті злочину , відшкодування шкоди. Обставин, які обтяжують покарання, згідно ст.67 КК України, не встановлені .При призначенні покарання колегія суддів враховує як вище вказане,так і думку і клопотання потерпілих та представника потерпілих ,які просили і просять не позбавляти свободи обвинуваченого і призначити покарання з застосуванням ст. 75 КК України,що підтверджено письмовими заявами , які долучені до матеріалів справи ,ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення,стан здоров'я засудженого(а.с.110-112т.1) а також,врахувати , що на утриманні засудженого знаходиться дружина , яка перебуває у стані вагітності, що підтверджено довідкою ,яка залучена до матеріалів справи , крім того колегія суддів бере до уваги і той факт, що судом першої інстанції позови потерпілих залишено без розгляду, що ніхто не оскаржує , але засуджений з власної ініціативи за власний кошт майже повністю відшкодував матеріальну шкоду потерпілим, що підтвердив у судовому засіданні потерпілий і представник потерпілих, враховує і те, що з моменту скоєння злочину пройшов значний проміжок часу , за 6 років , що минуло з моменту злочину засуджений на скоював злочинів і правопорушень, своєю поведінкою довів , що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства,тому зважаючи на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що призначене судом першої інстанції покарання надто суворе підлягає зміні в частині покарання з призначенням покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права управління транспортними засобами на 3 ( три) роки, із звільненням від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2,3,4 ч.1 ст. 76 КК України.

На думку судової колегії, саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Апеляційна скарга - подана на справу яка була порушена, направлена до суду і розглядалась до набрання чинності Кримінального процесуального кодексу України 13.04.2012 року (далі - КПК України від 13.04.2012 року), розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності КПК України від 13.04.2012 року, відповідно до вимог п.п. 11,15 розділу ХІ "Перехідних положень" КПК України 2012 року.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року п.п. 11,15 розділу ХІ

"Перехідних положень" КПК України 2012 року , колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3- задовольнити

Вирок Центрально Міського районного суду м. Кривого Рогу м. Кривого Рогу від 19 серпня 2013 року щодо ОСОБА_3 засудженого за ч.3 ст. 286 КК України - змінити в частині призначеного покарання .

Призначити ОСОБА_3 за ч.3 ст.. 286 КК України 5 ( п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права управління транспортними засобами на 3 ( три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки.

На підставі п.п.2,3, 4 ч.1. ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 зобов'язання не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

В решті вирок залишити без змін.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області:

справа№ 11/774/512/К/13 Головуючий суддя 1-ї інстанції Мазурчак В.М.

категорія ч.3 ст.286КК України Доповідач суддя Воловик Н.Ф