Постанова

від 16.09.2013 по справі 804/9569/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 р. Справа № 804/9569/13-а Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ :

12.07.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0001351502 від 04.07.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за штрафними санкціями у розмірі 2329457,27 грн. (два мільйони триста двадцять дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят сім грн. 27 коп.).

24.07.2013 р. ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду провадження по даній справі зупинено до надання позивачем додаткових доказів по справі.

16.09.2013 р. ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду провадження по даній справі поновлено.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Позивач надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» (код ЄДРПОУ 36020648), з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Запоріжметгруп» (код 31189871), ТОВ «Урожай-Агро» (код ЄДРПОУ 36442456), ТОВ «Літанія» (код ЄДРПОУ 32663240), ТОВ «Агротрейд» (код ЄДРПОУ 31572734) ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), ТОВ «Агро-Ера» (код ЄДРПОУ 33516760) за період з 01.06.2009 р. по 31.01.2013 р. у фактичних періодах їх здійснення.

За результатами перевірки 24.04.2013 р. було складено Акт перевірки за № 1299/221/36020648 (надалі - Акт перевірки).

20.06.2013 р. відповідачем були направлені контролюючому органу заперечення на Акт перевірки (лист за вих.№ 609).

За результатами розгляду заперечення висновки акту перевірки залишені без змін (лист від 01.07.2013 р. № 17107/10/22-115).

В Акті перевірки відповідачем зазначені наступні порушення:

не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «ПК «Дніпровський» із ТОВ «Запоріжметгруп» (код ЄДРПОУ 31189871), ТОВ «Агротрейд» (код ЄДРПОУ 31572734), ТОВ «Урожай-Агро» (код ЄДРПОУ 36442456), ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), ТОВ «Агро-Ера» (код ЄДРПОУ 33516760), їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено дефектність первинних документів, відсутність об'єктів оподаткування та встановлено порушення:

- п. 1.7. ст. 1, п.п, 7.2,1, 7.2.3, 7.2.4, п.7.2, 7.4.1, 7.4.5 л.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03,04.97р. М168/97-ВР зі змінами та доповненнями, який діяв на момент вчинення правопорушення, в результаті чого:

- завищено податковий: кредит з ПДВ по податкових (скорочених) деклараціях сільськогосподарських підприємств на загальну суму 1 732 52З,і8 гри., в тому числі:

- за серпень 2010р. на суму 555 494,19 грн.;

- за вересень 2010р. на суму 1 079 973,99 грн.:

- за жовтень 2010р. на суму 16 440,0 грн.;

- за листопад 2010р. на суму 80 613,0 грн.

- завищено податковий кредит з ПДВ по загальній декларації всього за перевіряємий період у сумі 412,50 грн., в тому числі за грудень 2009 року у сумі 412,50 грн.,

- ст.185, ст.188, ст.198, ст.201, ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого:

завищено податковий кредит з ПДВ по податкових (скорочених) деклараціях сільськогосподарських підприємств всього за перевіряємий період у сумі 1552971,51 грн. в тому числі:

- за лютий 2011 року на суму 678 304,67гр:н.;

- за серпень 2011 року на суму 874 666,84грн.

В результаті чого по загальній декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, по рядку 24 у сумі 412.5,0 грн.; по скороченим деклараціям з податку на додану вартість занижено ряд. 18 «сума ПДВ, яка у поточному звітному періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства (ряд. 18.1, позитивне значення» на суму 3 188 439, 69 грн. в тому числі за серпень 2010 р. на суму 555 494,19 грн. за вересень 2010 р. на суму 1 079 973,99 грн., за лютий 2011 р. на суму 678 304,67 грн., за серпень 2011 р. на суму 874 666,84 грн.; по скороченим деклараціям з податку на додану вартість завищено ряд. 18 «сума ПДВ, яка включається до валових витрат платника (від'ємне значення рядка 18)» на суму 97 053,0 грн., в тому числі за жовтень 2010р. на суму 16 440,0 гри., за листопад 2010 р. на суму 80 613,0 грн.

За результатами Акту, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001351502 від 04.07.2013 р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та штрафними санкціями у розмірі 2 329 457,27 грн. (два мільйони триста двадцять дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят сім грн. 27 коп.).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено та відображено у Акті перевірки, що у період, який перевірявся позивач мав спірні господарські відносини з контрагентами: ТОВ «Запоріжметгруп», ТОВ «Урожай-Агро», ТОВ «Агротрейд», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Агро-Ера», з якими, на думку позивача, укладалися правочини з метою закупівлі товару для вигодовування птиці.

Відносно зазначених контрагентів перевіркою встановлені наступні обставини та відповідні ним порушення:

1. ТОВ «Запоріжметгруп» (код за ЄДРПОУ 31189871) було поставлено в грудні 2011 року на адресу ТОВ «ПК «Дніпровський» лузгу.

Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною № РН-01122 від 01.12.2009 р. та податковою накладною №1121 від 01.12.2009 р.

Документи по транспортуванню лузги від ТОВ «Запоріжметгруп» до перевірки надані не були.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до акту ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС від 06.06.2011р. №572/23/31189871 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Запоріжметгруп», з питань правильності нарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та правомірності формування сум податкового кредиту з ПДВ задекларованих в податковій декларації з ПДВ з 01.07.2009 року по 30.09.2010 рік встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ у розмірі 959 967,43 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Євротрейл Холдінг» та ТОВ «Інтертранзит Запоріжжя», у яких згідно податкової звітності та проведених заходів встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, для здійснення фінансово- господарської діяльності підприємства. Зокрема. ТОВ «Інтертранзит Запоріжжя» основний вид діяльності - оптова торгівля меблями, покриттям для підлоги та не електричними побутовими приладами.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Запоріжметгруп» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Таким чином, відповідачем зроблений висновок, що ТОВ «Запоріжметгруп» не могло здійснювати реалізацію товару в адресу ТОВ «Птахокомплекс Дніпровський».

2. ТОВ «Агротрейд» було поставлено в серпні та вересні 2010 р. на адресу ТОВ «ПК «Дніпровський» зернові - пшеницю фуражну, кукурудзу.

Транспортування зернових від ТОВ «Агротрейд» протягом серпня-вересня 2010 року здійснювалося на умовах СРТ - ТОВ «Агропроминвест-08», Запорізька обл., м. Вільнянськ, пров. Матросова, 22, згідно умов договорів № 636-ПД від 08.09.2010р., 741-ПД від 17.09.2010р. та м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 30, згідно умов договорів № 505-ПД від 06.08.2010р., № 510-ПД від 11.08.2010р., № 527-ПД від 13.08.2010р., № 547-ПД від 17.08.2010р., № 558-ПД від 19.08.2010р., № 578-ПД від 27.08.2010р„ № 606-ПД від 06.09.2010р., № 639-ПД від 09.09.2010р., № 647-ПД від 09.09.2010р., № 669-ПД від 10.09.2010р., № 667-ПД від 13.09.2010р., № 675-ПД від 14.09.2010р. № 702-ПД від 15.09.2010., № 765-ПД від 23.09.2010р.

Документи по транспортуванню зернових від ТОВ «Агротрейд» до перевірки не надано.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до акту Західно-Донбаської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Агротрейд», з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначені податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року при взаємовідносинах з ПП «Ніко-Ойл» (код за ЄДРПОУ 36568993)» від 23.05.2011р. № 295-23/1-31572734 встановлено що у ТОВ «Агротрейд» відсутні на балансі транспортні засоби, до перевірки не надано жодного підтверджуючого факту перевезення документу, тому немає можливості встановити факт реальності перевезення, вид транспорту, на якому здійснювалося перевезення, розмір витрат, особу. яка понесла дані витрати, та взагалі можливість здійснення таких операцій із врахуванням у часі та віддаленості контрагентів один від одного.

Крім того, у ТОВ «Агротрейд» відсутні необхідні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності, а значить відсутній факт доставки товарів. Згідно інформаційної бази даних, вищевказане підприємство відносяться до сумнівних підприємств, яке не знаходяться за фактичною та юридичною адресами.

Таким чином, відповідачем зроблений висновок, що ТОВ «Агротрейд» не могло здійснювати реалізацію товару в адресу ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський».

3. Між ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» та ТОВ «Урожай Агро» був укладений договір поставки №676-ПД/15.09. За даним договором ТОВ «Урожай Агро» було поставлено ТОВ «ПК «Дніпровський» товар - сою та пшеницю.

Транспортування сої від ТОВ «Урожай-Агро» протягом вересня 2010 року здійснювалося на умовах СРТ - ТОВ «Агропроинвест-08», Запорізька обл., м. Вільнянськ, пров. Матросова, 22, згідно умов договорів № 646-ПД/10.09 від 09.09.2010р. та № 676-ПД/15.09 від 14.09.2010р.

Документи на перевезення сої до перевірки надані не були.

У ході перевірки не надані документи, які передбачені законодавчими актами, а саме: посвідчення якості, відсутні будь-які товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання товарів у разі транспортування товару вантажним автотранспортом, комплект перевізних документів у разі транспортування товару залізницею (накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу), акти виконаних робіт з транспортування та інше.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до акту ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Урожай-Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24.04.2009р. по 21.03.2011 р.» від 28.03.2011 року № 245/2310/36442456 встановлено, що у ТОВ «Урожай - Агро» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Також, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства - постачальника та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям у грудні 2010р.

Таким чином, відповідачем зроблений висновок, що ТОВ «Урожай - Агро» не могло здійснювати реалізацію товару в адресу ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський».

4. Між ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договори на поставку сої б\н від 10.10.2010 р. та 01.11.2010 р.

Відповідно до акту ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентом-постачальником ПП «Стилет - Юг» (код 37048886) за жовтень, листопад 2010 року» від 22.12.11 №4447/17-2/НОМЕР_2 встановлено, що об'єктів, де здійснюється господарська діяльність суб'єкта, місця розташування виробничих, торгових точок, складських приміщень, транспортних засобів, земельних ділянок (у власності та користуванні, у т.ч. на умовах оренди і наявність відповідного документа) не має. Згідно відповіді відділу адміністрування майнових податків ФОП ОСОБА_1 не є платником земельного податку та орендної плати за земельні ділянки як суб'єкт господарської діяльності.

ФОП ОСОБА_1 не надані на перевірку документи про наявність складських приміщень, документи по перевезенню, прийманню, зберіганню продукції отриманої від ПП «Стилет - Юг». Тобто на момент перевірки у фізичної особи-підприємця відсутні документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ (акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ), довіреності, сертифікати якості, інші документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Наявність лише видаткових та податкових накладних не може бути доказом проведення самої господарської операції. Докази фактичного отримання та відвантаження товарів у ФОП ОСОБА_1 відсутні, що на думку відповідача є свідченням того, що операції із придбання та реалізації мали нетоварний характер, товар не перевозився і не зберігався, договори на поставку сільгосппродукції реально виконані не були та не мали наміру на породження цивільно-правових наслідків.

Таким чином, відповідачем зроблений висновок, що ФОП ОСОБА_1 не міг здійснювати реалізацію товару в адресу ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський».

5. Між ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» та ТОВ «Агро Ера» були укладені договори поставки №1276-ПД/21.01, №1277-ПД/21.01 та №1278-ПД/21.01. За цими договорами ТОВ «Агро Ера» було поставлено ТОВ «ПК «Дніпровський» товар - масло соєве, жмих соняшниковий, жмих соєвий.

Пунктом навантаження крім м. Дніпропетровськ, зазначені - м. Котельва Полтавської області (ТТН №0526250), м. Мелітополь (ТТН №042119), Беловка (ТТН №0494127), м. Запоріжжя (ТТН №0485867).

Згідно бази даних АІС «Податковий блок» фактична адреса ТОВ «Агро-Ера» - 49000 Дніпропетровськ, вул. О.Гончара, б.2а, кв.1.

Згідно актів ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 17.08.2012 року №2293/22-710/33516760 та від 20.08.12р. №2314/22-710/33516760, ТОВ «Агро-Ера» в населених пунктах, в яких здійснювалося навантаження продукції, не має філій або представництв.

До перевірки надано отримані від ТОВ «Агро-Ера» посвідчення якості на жмих соняшниковий ГОСТ 13496.4-93 №27/1, №25/1, №28/3, №20/1, №23/1, №26/018, №26/114, №24/347, №23/114, №17/32, №19/017, №18/1, в яких містяться містять лише підпис контролерів, якими було посвідчено якість жмиху соняшникового, а отже, на думку відповідача, вони не відповідають ознакам первинних документів, тому що не містять передбачених ч.2 ст.9 Закону України № «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язкових реквізитів, а саме не зазначено посаду осіб вищезазначених підприємств, які відповідали за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій від ТОВ «Агро-Ера».

Крім того, відповідно до актів ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агро-Ера» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків із ТОВ «Єра» за період січень,лютий 2011р.» від 17.08.2012 року № 2293/22-710/33516760 та «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агро-Ера» (код СДРПОУ- 33516760), щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків із ПП «АльфаТек» за період: серпень 2011р.» від 20.08.12 р. №2314/22-710/33516760 встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період з 01.01.2011 р. по 28.02.2011 р.

Таким чином, відповідачем зроблений висновок, що ТОВ «Агро - Ера» взагалі не могло здійснювати реалізацію товару в адресу ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський».

Суд погоджується за такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Судом встановлено, що надані до суду накладні не відповідають ознакам первинних документів, тому що не містять обов'язкових реквізитів передбачених ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме не зазначено посаду осіб вищезазначених підприємств, які відповідали за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій. Дане порушення також відображено в Акті перевірки.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Таким чином, судом не можуть прийматися надані позивачем накладні як належні та достатні докази, оскільки вони складені з порушенням вимог чинного законодавства.

Щодо відсутності документів по транспортуванню товару суд зазначає наступне.

Чинним законодавством передбачено обов'язковість наявності транспортних, супроводжувальних та інших документів, а саме: якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95р. №488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363, зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998р. за №128/2568 зазначено, що «товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи». Здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу відповідно до п.13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні проводиться згідно з товарно - транспортною накладною.

Відповідно п.11.7 вищевказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоотримувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідченні підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Перевезення товару залізницею оформляється комплектом перевізних документів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 19.11.98 №460, до якого належать: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 №644 (надалі - Правила №644). Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Відправнику видається квитанція про приймання вантажу (п.1.2 Правил №644).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 Правил №644 на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.98 №460 «Про затвердження бланків перевізних документів».

Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна є договором застави вантажу для зберігання гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику.

Згідно з п.4.5 Правил, при переадресуванні вантажу за первинними документами найменування станції призначення і її код, одержувач, його код і адреса в перевізних документах закреслюються (так, щоб їх можна було прочитати) і вказуються нові дані відповідно до наказу про переадресування. Виправлення засвідчуються підписом працівника станції і її штемпелем.

Судом встановлено та відображено в Акті перевірки, що надані позивачем товарно - транспортні накладні на транспортування ТМЦ від ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Ера» не відповідають вимогам Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, а саме деякі графи були заповнені неналежним чином:

- дату та номер подорожнього листа до якого відноситься ТТН;

- у розділі "Відомості про вантаж" : у рядку "Прийняв водій-експедитор" - не вказано прізвище, ім'я по батькові водія-експедитора, який отримав вантаж;

- у розділі "Вантажно-розвантажувальні операції" не заповнювалися графи: 16 "Спосіб", 18 і 19 "Прибуття", "Вибуття"

- у графі 8 «З вантажем слідують документи» не зазначено найменування і номери документів, прикладених до ТТН (товарних, залізничних накладних, сертифікатів, посвідчень, свідоцтв інше) у рядку «Відпуск дозволив» - відсутній підпис посадової особи, відповідальної за відвантаження ТМЦ, яка своїм підписом засвідчує достовірність зроблених записів і дозволяє відправку вантажу;

- у рядку "Прийняв водій-експедитор" - відсутній підпис водія-експедитора.

Таким чином, надані позивачем товарно - транспортні накладні не в повній мірі відповідають вимогам Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Суд зазначає, що окрім зазначених товарно - транспортних накладних ніякі інші перевізні документи, якими підтверджуються факти відправлення та отримання товарів (шляхові листи, довіреностей на отримання продукції покупцем та інше) на залізничних станціях та/або автомобільним транспортом до суду позивачем надано не було. Що не було зроблено й під час перевірки.

Під час судового розгляду справи позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами (належним чином оформленими первинними документами) факт придбання товару, здійснення розрахунків між сторонами, використання придбаного товару позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, позивач не набув право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту підприємства.

Щодо висновку відповідача про нереальність укладених угод суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Як вбачається із змісту Акту перевірки висновок відповідача про нікчемність правочинів є обґрунтованим, оскільки ним наведено достатньо підстав та надано належні докази вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган встановив обставини, які свідчать про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Натомість, позивачем документально не доведено виконання зобов'язань щодо отримання та оплати наданого товару.

Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими під час судового розгляду.

Позивачем не надано всю первинну документацію на підтвердження реальності укладених угод.

Крім того, керуючись Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Під час судового розгляду позивач не надав належних та достатніх доказів, які підтверджують реальність укладених позивачем угод з іншими контрагентами, а саме: документів щодо транспортування товару, належним чином оформлених первинних документів і т.п.

Позивач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про відповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, звичність цих операцій для цих осіб, цін за спірними операціями або про їх прибутковість, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про реальність вчинених операцій, наявність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання обґрунтованої податкової вигоди.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем наведено та надано достатньо доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угод передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд погоджується з висновком відповідача, що правочини укладений між позивачем та контрагентами є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Розглядаючи даний адміністративний спір, окружний адміністративний суд керується положеннями ч.1 ст.244-2 КАС України і бере до уваги, постанову Верховного Суду України від 24.12.2006р. у справі Господарського суду Вінницької області №9/175-04 за позовом АКБ «Мрія»до ДПІ у м.Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, згідно з якою право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені; спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що в спірних правовідносинах відповідач зробив висновок щодо визнання правочинів нікчемними під час встановлення певних фактів та обставин в порядку виконання покладених на неї обов'язків, а саме: документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський». По суті зазначений висновок відповідача не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії в розумінні положень ст. 17 КАС України, та не виходить за рамки компетенції податкового органу. В даному випадку немає ні юридичної форми, ні юридичних наслідків такого рішення.

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2013 р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними щодо проведення перевірки Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Запоріжметгруп» (код 31189871), ТОВ «Урожай-Агро» (код ЄДРПОУ 36442456), ТОВ «Літанія» (код ЄДРПОУ 32663240), ТОВ «Агротрейд» (код ЄДРПОУ 31572734) ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), ТОВ «Агро-Ера» (код ЄДРПОУ 33516760).

Суд вважає за необхідне зазначити, що допущені процедурні порушення контролюючим органом при проведенні перевірки не впливають на правильність визначення податкових зобов'язань, а отже не є виключною підставою для визнання противоправними таких рішень.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили 16.09.13 СуддяВ.С. Парненко В.С. Парненко